Звичайний друкВиконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
Глава 11
Архангельське Євангеліє, 1092р.
Українською (п. Філарета)
1
Бэ нэкто болz лазорь. отъ виfания града мариина. и марfы сестры ѥя.
1
Був один недужий — Лазар з Вифанії, села Марії та її сестри Марфи.
2
бэ же мария помазавъши Gа мµръмь. и отьрши нозэ ѥго власы своими. ѥя же братъ. лазорь болzаше.
2
Марія ж, брат якої Лазар був недужий, була та, що помазала Господа миром і обтерла ноги Його волоссям своїм.
3
посъласте же сестрэ ѥго къ нѥмU гlющи. Gи се ѥго же любиши болить.
3
Сестри послали сказати Йому: Господи, ось, кого Ти любиш, нездужає.
4
слышавъ же iс7 рече. си болэзнь нэc къ съмьрти. нъ о славэ божии. да прославитьсz сн7ъ б9ии ѥю.
4
Ісус, почувши те, сказав: ця недуга не на смерть, а на славу Божу, щоб через неї прославився Син Божий.
5
люблzаше же iс7 марfU и сестрU ѥя. и лазорz
5
Ісус же любив Марфу і сестру її та Лазаря.
6
да яко Uслыша яко болить. тогда Uбо пребыc. на нѥмь же бэ мэстэ два дн7и.
6
Коли ж почув, що він хворий, то пробув два дні на тому місці, де знаходився.
7
потомь же гlа Uченикомъ. поидэмъ въ июдею пакы.
7
Після цього сказав ученикам: підемо знову до Юдеї.
8
гlаша ѥмU Uченици ѥго. равви. нынэ искахU тебе жидове. камениѥмь побiти. и пакы ли идеши тамо.
8
Ученики сказали Йому: Учителю, чи давно юдеї намагалися побити Тебе камінням, і Ти знову йдеш туди?
9
tвэща iс7. не два ли на десzте часа ѥста въ дн7е. аще кто ходить. въ дн7е. не потъкнетьсz. яко свэтъ мира сего видить.
9
Ісус відповів: чи не дванадцять годин є у дні? Хто ходить удень, той не спотикається, тому що бачить світло світу цього;
10
аще ли же кто ходить въ нощи. потъкнетьсz. яко свэта нэc о нѥм.
10
а хто ходить уночі, спотикається, бо немає світла з ним.
11
си рече. и по семь гlа имъ. лазорь дрUгъ нашь Uсъпе. нъ идU UбUжю ѥго.
11
Сказавши це, говорить їм потім: Лазар, друг наш, заснув; але Я йду розбудити його.
12
рэша же Uченици ѥго. Gи аще Uсъпе. сп7снъ бUдетъ.
12
Ученики Його сказали: Господи, якщо заснув, то одужає.
13
iс7 же рече. о съмьрти ѥго. они же мьнэшz яко о усъпении съну глаголѥть.
13
Ісус говорив про смерть його, а вони думали, що Він говорить про звичайний сон.
14
тъгда рече имъ исусъ не обинуѩ сz: лазарь умрэ
14
Тоді Ісус сказав їм просто: Лазар помер;
15
и радуѭ сz васъ ради да вэрѫ имете яко не бэхъ ту нъ идэмь къ нѥму.
15
і радію за вас, що Я не був там, щоб ви увірували; але ходімо до нього.
16
рече же fома нарицаѥмыи близньць къ ученикомъ: идэмъ и мы да умьремъ съ нимь.
16
Тоді Фома, званий ще Близнюком, сказав ученикам: ходімо й ми і помремо з Ним.
17
пришьдъ же исусъ въ виfаниѭ обрэте и четыри дьни уже имѫщь въ гробэ.
17
Прийшовши, Ісус знайшов, що він уже чотири дні у гробі.
18
бэ же виfания близъ иерусалима яко пzть на десzте попрьищь.
18
Вифанія ж була поблизу Єрусалима, стадій з п’ятнадцять.
19
мънози же отъ иудеи бэахѫ пришьли къ марfэ и марии да утэшzть и о братэ ѥю.
19
І багато юдеїв прийшли до Марфи й Марії, щоб утішити їх у скорботі за братом їхнім.
20
марfа же ѥгда услыша яко исусъ грzдеть срьэте и а мария дома сэдэаше.
20
Марфа, почувши, що йде Ісус, вийшла назустріч Йому; Марія ж сиділа вдома.
21
рече же марfа къ исусови: господи аще бы сьде былъ не бы братъ мои умрьлъ.
21
Тоді Марфа сказала Ісусові: Господи! Якби Ти був тут, не помер би брат мій.
22
нъ и нынэ вэмь яко ѥгоже колижьдо просиши отъ бога дасть тебэ богъ.
22
Але й тепер знаю, що, коли чого Ти попросиш у Бога, дасть Тобі Бог.
Вона говорить Йому: так, Господи! Я вірую, що Ти Христос, Син Божий, Який гряде у світ.
28
и се рекъши иде и призъва мариѭ сестрѫ своѭ отаи рекъши: учитель се ѥсть и зоветь тz.
28
Сказавши так, пішла і покликала Марію, сестру свою, нишком, кажучи: Учитель тут і кличе тебе.
29
она же яко услыша въста скоро и иде къ нѥму.
29
Вона, як тільки почула, поспішно встала і пішла до Нього.
30
не бэ же не у пришьлъ исусъ въ вьсь нъ бэ на мэстэ ѥще идеже сърэте и марfа.
30
Ісус ще не входив у село, але був на тому місці, де зустріла Його Марфа.
31
иудеи же сѫщеи съ нѥѭ въ дому и утэшаѭще ѭ видэвъ- ше мариѭ яко скоро въста и изиде по нѥи идошz глаголѭще яко идеть на гробъ да плачеть сz ту.
31
Юдеї, які були з нею в домі і втішали її, коли побачили, що Марія поспішно встала і вийшла, пішли за нею, гадаючи, що вона пішла до гробу — плакати там.
32
мария же яко приде идеже бэ исусъ видэвъши и паде ѥму на ногу глаголѭщи ѥму: господи аще бы былъ сьде не бы мои братъ умрьль.
32
Марія ж, прийшовши туди, де був Ісус, та побачивши Його, впала до ніг Його і сказала Йому: Господи! Якби Ти був тут, не помер би брат мій.
33
исусъ же яко видэ ѭ плачѫщѫ сz и пришьдъшzѩ съ нѥѭ иудеѩ плачѫщz сz запрэти духу и възмѫти сz самъ
33
Ісус, коли побачив, що вона плаче і плачуть юдеї, які прийшли з нею, Сам уболівав духом і зворушився.
34
и рече: къде положисте и; глаголашz ѥму: господи приди и виждь.
34
І сказав: де ви поклали його? Кажуть Йому: Господи, піди і подивись.
35
и просльзи сz исусъ.
35
Заплакав Ісус.
36
глаголаахѫ же иудеи: виждь како любляаше и.
36
Тоді юдеї говорили: дивись, як Він любив його.
37
нэции же отъ нихъ рекошz: не можааше ли сь отъврьзыи очи слэпуу му сътворити да и сь не умьреть;
37
А деякі з них сказали: чи не міг би Цей, що відкрив очі сліпому, зробити так, щоб і цей не помер?
38
исусъ же пакы прэтz въ себэ приде къ гробу. бэ же пещера и камень лежааше на нѥи.
38
Ісус же, знову пройнявшись жалем, приходить до гробу. То була печера, і камінь лежав на ній.
39
глагола исусъ: възьмэте камень. глагола ѥму сестра умрьръшааго марfа: господи уже смрьдить. четврэдьневьнъ бо ѥсть.
39
Ісус говорить: візьміть камінь. Сестра померлого, Марфа, говорить Йому: Господи! Вже смердить, бо чотири дні, як він у гробі.
40
глагола ѥи исусъ: не рекохъ ли ти яко аще вэруѥши узьриши славѫ божиѭ;
40
Ісус говорить їй: чи не сказав Я тобі, що, коли будеш вірувати, побачиш славу Божу?
41
възzшz же камень идеже бэ умьрыи лежz. исусъ же възведе выспрь очи и рече: отьче хвалѫ тебэ въздаѭ яко услышz мz.
41
Відвалили камінь від печери, де лежав померлий. Ісус звів очі до неба і сказав: Отче! Хвалу Тобі воздаю, що Ти почув Мене.
42
азъ же вэдэахъ яко вьсегда мене послушаѥщи нъ народа ради стоѩщааго окрьстъ рэхь да вэрѫ имѫть яко ты мz посъла.
42
Я і знав, що Ти завжди почуєш Мене; але сказав це для народу, який стоїть тут, щоб повірили, що Ти послав Мене.
43
и се рекъ гласъмь великъмь възъва: лазаре грzди вънъ.
43
Сказавши це, Він голосно промовив: Лазарю! Вийди геть.
44
и абиѥ изиде умьрыи обzзанъ ногама и рѫкама укроимь и лице ѥго убрусъмь обzзано. глагола имъ исусъ: раздрэшите и и не дэите ѥго ити.
44
І вийшов померлий, оповитий по руках і ногах поховальними пеленами, і обличчя його обв’язане було хусткою. Ісус говорить їм: розв’яжіть його, нехай іде.
45
мънози же отъ иудеи пришьдъше къ марии и видэвъше ѥже сътвори исусъ вэровашz въ нѥго.
45
Тоді багато з юдеїв, які прийшли до Марії і бачили, що сотворив Ісус, увірували в Нього.
46
ѥдини же отъ нихъ идошz къ фарисеомъ и рэшz имъ ѥже сътвори исусъ.
46
А деякі з них пішли до фарисеїв і сказали їм, що зробив Ісус.
47
събьрашасz архиерэи. и fарисэи съ ними на iс7а. и гlахѫ что сътворимъ. яко чlвкъ сь многа знамения творить.
47
Тоді первосвященики й фарисеї зібрали раду і говорили: що нам робити? Цей Чоловік багато чудес творить.
48
яко оставимъ и. тако мнози вэрU имUть въ нь. и придUть римлzне. и възьмUть и. и мьстz языкъ.
48
Якщо залишимо Його так, то всі увірують у Нього, і прийдуть римляни і заволодіють містом нашим і народом.
49
ѥдинъ же t нихъ. каияфа архиѥрэи сы лэтU томU и рече имъ вы не вэсте ничсоже.
49
Один же з них, на ім’я Каяфа, який був того року первосвящеником, сказав їм: ви нічого не знаєте,
50
ни помышлzѥте. яко Uне есть вамъ. да ѥдинъ чlвкъ Uмьреть за люди. а не вьсь языкъ погыбнеть.
50
і не подумаєте, що краще нам, щоб один чоловік помер за людей, ніж щоб увесь народ загинув.