Звичайний друкВиконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
Євангеліє від Іоана
Архангельське Євангеліє, 1092р.
Українською (п. Філарета)
Глава 1
1
Искони бэ слово. и слово бэ отъ бога. и богъ бэ слово.
1
Споконвіку було Слово, і Слово було у Бога, і Слово було Бог.
2
се бэ искони у бога.
2
Воно було споконвіку в Бога.
3
вься тэмъ бышz и без нѥго ни чьто же не бысть ѥже бысть.
3
Все через Нього сталось, і без Нього ніщо не сталося, що сталося.
4
въ томь животъ бэ и животъ бэ свэть чловэкомъ.
4
У Ньому було життя, і життя було світлом людям.
5
и свэтъ въ тьмэ свьтить сz и тьма ѥго не обьѩтъ.
5
І світло в темряві світить, і темрява не огорнула його.
6
Бысть чловэкъ посъланъ отъ бога имz ѥму иоанъ.
6
Був чоловік, посланий від Бога; ім’я йому Іоан.
7
тъ приде въ съвэдэтельство да съвэдэтельствуѥть о свэтэ да вьси вэру имѫть имь.
7
Він прийшов для свідчення, щоб свідчити про Світло, щоб усі увірували через нього.
8
не бэ тъ свэтъ нъ да съвэдэтельствуѥть о свэтэ.
8
Він не був світлом, але був посланий, щоб свідчити про Світло.
Я не знав Його; але Той, Хто послав мене хрестити водою, сказав мені: на Кому побачиш Духа, Який сходить і перебуває на Ньому, Той хреститиме Духом Святим.
34
и съвэдэтельствовахъ. яко сь ѥсть сн7ъ б9ии.
34
І я бачив і засвідчив, що Цей є Син Божий.
35
Въ утрэи же дьнь пакы стояаше иоанъ и отъ ученикъ ѥго дъва.
35
Наступного дня знову стояв Іоан з двома з його учнів.
36
и узьрэ исуса грzдѫща и глагола: сь агньць божии.
36
І, побачивши Ісуса, Який ішов, сказав: ось Агнець Божий.
37
и слышасте и оба ученика глаголѭщь и по исусэ идосте.
37
Почувши від нього ці слова, обидва учні пішли за Ісусом.
38
обращь же сz исусъ и видэвъ я по себэ идѫща глагола има: чьсо ищета; она же рэсте ѥму: равви. ѥже глаголѥть сz съказаѥмо учителю. къде живеши;
38
Ісус же, обернувшись і побачивши, що вони йдуть за Ним, говорить їм: чого ви шукаєте? Вони сказали Йому: Равві [що означає: Учителю]! Де Ти живеш?
39
глагола има: придэта и видита. придосте же и видэсте къде живэаше. и прэбысте у нѥго дьнь тъ. година же бэ яко десzтая.
39
Говорить їм: підіть і побачите. Вони пішли і побачили, де Він живе; і пробули у Нього той день, а було близько десятої години.
40
бэ же андреа братъ симона петра ѥдинъ отъ обою слышавъшую отъ иоана и по нѥмь шьдъшую.
40
Одним з тих двох, які чули від Іоана про Ісуса і пішли за Ним, був Андрій, брат Симона-Петра.
41
обрэте сь прэжде брата своѥго симона и глагола ѥму: обрэтохомъ месиѭ ѥже ѥсть съказаѥмо христосъ.
41
Він спочатку розшукав брата свого Симона і каже йому: ми знайшли Месію, що означає: Христос.
42
и приведе и къ исусови. възьрэвъ же на нь исусъ рече: ты ѥси симонъ сынъ ионинъ. ты наречеши сz кифа ѥже съказаѥть сz петръ.
42
І привів його до Ісуса. Ісус же, поглянувши на нього, сказав: ти — Симон, син Іони; ти наречешся Кифа, що означає камінь [Петро].
Ісус сказав йому у відповідь: через те, що Я сказав тобі, що бачив тебе під смоковницею, ти віруєш; більше цього побачиш.
51
и гlа ѥмU. амн7ъ амн7ъ гlю вамъ. tселэ Uзрите нб7о tвьrто. и анGлы б9ия въсходzща и съходzща надъ сн7а члв7чьскаагw.
51
І говорить йому: істинно, істинно кажу вам: віднині побачите небо відкрите і ангелів Божих, які піднімаються і спускаються над Сином Людським.
Глава 2
1
И въ третии дьнь бракъ бысть въ кана галилеисцэ и бэ ту мати исусова.
1
На третій день було весілля в Кані галилейській, і Мати Ісусова була там.
2
зъванъ же бысть исусъ и ученици ѥго на бракъ.
2
Був також запрошений на весілля Ісус з учениками Його.
3
и не доставъшу вину глагола мати исусова къ нѥму: вина ие имѫть.
3
Коли не вистачило вина, Мати Ісуса каже Йому: вина не мають.
4
глагола ѥи исусъ: чьто ѥсть мънэ и тебэ жено; не у приде година моя.
4
Ісус говорить Їй: що Мені і Тобі, Жоно? Ще не прийшов час Мій.
5
глагола мати ѥго слугамъ: ѥже аще глаголѥть вамъ сътворите.
5
Мати Його говорить слугам: що скаже Він вам, те зробіть.
6
бэ же ту водоносъ камzнъ шесть лежzщь по очищенню иудеиску въмэстzщь по дъвэма ли по трьмъ мэрамъ.
6
Було ж тут шість кам’яних водоносів, що стояли за звичаєм для очищення юдейського, кожен вміщав по дві чи по три міри.
7
глагола имъ исусъ: напълннте водоносы воды и наплънишz ѩ до врьха.
7
Ісус говорить їм: наповніть посудини водою. І наповнили їх до верху.
8
и глагола имъ: почрьпэте нынэ и принесэте архитриклинови. они же принесошz.
8
І говорить їм: тепер зачерпніть і несіть до розпорядника весілля. І понесли.
9
якоже въкуси архитриклинъ вина бывъшааго отъ воды и не вэдэаше отъкѫду ѥсть а слугы вэдэахѫ почрьпъшеи водѫ. възгласи жениха архитриклинъ.
9
Коли ж розпорядник покуштував воду, що стала вином [а він не знав, звідки це вино, знали ж тільки слуги, які набирали воду], тоді розпорядник кличе жениха
10
и глагола ѥму: вьсякъ чловэкъ прэжде доброѥ вино полагаѥть и ѥгда упиѭть сz тъгда хуждеѥ. ты же съблюде доброѥ вино доселэ.
10
і говорить йому: кожна людина спочатку добре вино подає, а коли нап’ються, тоді гірше; а ти добре вино зберіг аж досі.
11
се сътвори знамениѥмъ начzтъкъ исусъ въ кана галилеисцэ и яви славѫ своѭ и вэровашz въ нь ученици ѥго.
11
Так поклав Ісус початок чудесам у Кані галилейській і явив славу Свою; і увірували в Нього ученики Його.
12
По семь съниде исусъ въ каперънаумъ самъ и мати ѥго и братия ѥго и ученици ѥго и ту не мъногы дьнн прэбысть.
12
Після цього прийшов Ісус до Капернаума, Сам і Мати Його, і брати Його, і ученики Його; і пробули там небагато днів.
13
и близъ бэ пасха иудеиска. и възиде исусъ въ иерусалимъ
13
Наближалася Пасха юдейська, і Ісус прийшов до Єрусалима.
14
и обрэте въ црькъви продаѭщzѩ волы и овьцz и голѫби и пэнzжьникы сэдzщz.
14
І знайшов, що в храмі продавали волів, овець і голубів, і сиділи міняльники грошей.
15
и сътвори бичь отъ врьвии и изгъна вьсz ис црькъве овьцz и волы и тържьникомъ расыпа пэнzзz и дъскы опрьврьже.
15
І, зробивши бич з вірьовок, вигнав з храму всіх, овець і волів; і розсипав гроші міняльників, а столи їхні поперекидав.
16
и продаѭщиимъ голѫби рече: възмэте си отъсѭду. не творите дому отьца моѥго дому купльнааго.
16
І сказав продавцям голубів: візьміть це звідси і не робіть дому Отця Мого домом торгівлі.
Був же чоловік з фарисеїв на ім’я Никодим, начальник юдейський.
2
сь приде къ исусъви нощиѭ и рече ѥму: равви вэмь яко отъ бога ѥси пришьлъ учитель. ни къто же бо не можеть знамении сихъ творити яже ты твориши аще не бѫдеть богъ съ нимъ.
2
Він уночі прийшов до Ісуса і сказав Йому: Учителю, ми знаємо, що Ти Учитель, Який прийшов від Бога; бо ніхто не може таких чудес творити, які Ти твориш, якби Бог не був з ним.
3
отъвэщавъ исусъ рече ѥму: аминь аминь глаголѭ тебэ аще къто не родить сz съвыше не можеть вэдэти царьствия божия.
3
Ісус сказав йому у відповідь: істинно, істинно кажу тобі: якщо хто не народиться звище, не може бачити Царства Божого.
У них лежало багато хворих, сліпих, кривих, сухих, що чекали руху води,
4
аньгелъ бо господьнь на вься лэта мыяше сz въ купэли и възмѫщааше водѫ. и иже прэжде вълажааше по възмѫщении воды съдравъ бывааше яцэмь же недѫгъмь одрьжимъ бывааше.
4
бо ангел Господній щороку сходив у купальню і збурював воду; і хто перший входив після збурення води, той одужував, хоч би яку недугу мав.
5
бэ же ѥдинъ ту чловэкъ три десzте и осмь лэтъ имы въ недѫзэ своѥмь.
5
Тут був чоловік, який хворів тридцять вісім років.
6
сего видэвъ исусъ лежzща и разумэвъ яко мънога лэта уже имэаше глагола ѥму: хощеши ли цэлъ быти;
6
Ісус, побачивши, що він лежить, і знаючи, що вже довго хворіє, говорить йому: чи хочеш бути здоровим?
7
отъвэща ѥму недѫжьныи: еи господи чловэка не имаамъ да ѥгда възмѫтить сz вода въврьжеть мz въ кѫпэль. ѥгда же прихождѫ азъ инъ прэжде мене сълазить.
7
Недужий відповів Йому: так, Господи! Але людини не маю, щоб, коли збуриться вода, опустила мене в купальню; коли ж я приходжу, інший вже поперед мене входить.
Ісус говорить йому: встань, візьми постіль твою і ходи.
9
и абиѥ цэлъ бысть чловэкъ и възzтъ одръ свои и хождааше. бэ же сѫбота въ тъ дьнь.
9
І він одразу одужав, взяв постіль свою і пішов. Була ж субота у той день.
10
глаголахѫ же иудеи исцэлэвъшуу му: сѫбота ѥсть и не достоить тебэ възzти одра твоѥго.
10
Тому юдеї говорили зціленому: сьогодні субота, і не слід було тобі брати постіль свою.
11
онъ же отъвэща имъ: иже мz сътвори цэла тъ мънэ рече: възьми одръ твои и ходи.
11
Він відповів їм: Хто зцілив мене, Той сказав мені: візьми постіль твою і ходи.
12
въпросишz же и: къто ѥсть чловэкъ рекыи тебэ възьми одръ твои и ходи;
12
Його спитали: Хто Той Чоловік, Який сказав тобі: візьми постіль твою і ходи?
13
исцэлэвыи не вэдяаше къто ѥсть. исусъ бо уклони сz народу сѫщу на мэстэ.
13
А зцілений не знав, хто Він, бо Ісус зник у натовпі, що був на тому місці.
14
по томь же исусъ обрэте и въ црькъви и рече ѥму: се цэлъ бысть кътому не сьгрэшаи да не горе ти чьто бѫдеть.
14
Потім Ісус зустрів його у храмі і сказав йому: ось ти одужав; не гріши більше, щоб з тобою не сталося чого гіршого.
15
и иде чловэкъ и повэда иудеомъ яко исусъ ѥсть иже мz сътвори цэла.
15
Чоловік цей пішов і сказав юдеям, що Той, Хто зцілив його, є Ісус.
16
и сего ради гонэахѫ иудеи исуса и искаахѫ ѥго убити. занѥ си творяаше въ сѫботѫ.
16
І почали юдеї переслідувати Ісуса, і шукали, як Його вбити за те, що творив такі діла в суботу.
17
исусъ же отъвэщавааше имъ: отьць мои доселэ дэлаѥть и азъ дэлаѭ.
17
Ісус же говорив їм: Отець Мій донині робить, і Я роблю.
18
сего же ради паче искаахѫ ѥго иудеи убити яко не тъкъмо разоряаше сѫботѫ нъ и отьца своѥго глаголааше бога равьнъ сz творz богу.
18
Юдеї ще більше вишукували, як Його вбити за те, що Він не тільки порушував суботу, але й Отцем Своїм називав Бога, рівняючи Себе до Бога.
19
отъвэща же исусъ и рече нмъ: аминь аминь глаголѭ вамъ не можеть сынъ творити о себэ ни чесо же аще не ѥже видить отьца творzща. яже бо онъ творить си и сынъ такожде творить.
19
На це Ісус сказав: істинно, істинно говорю вам: Син нічого не може творити Сам від Себе, якщо не побачить, як творить Отець; бо, що Він творить, те так само творить і Син.
20
отьць бо любитъ сына и вься показаѥть ѥму яже самъ творить. и больша сихъ покажеть ѥму дэла да вы чудите сz.
20
Бо Отець любить Сина і показує Йому все, що Сам творить; і покаже Йому діла більші від цих, щоб ви дивувались.
21
яко бо отьць въскрэшаѥть мрьтвыѩ и живить тако же и сынъ ѩже хощеть живить.
21
Бо, як Отець воскрешає мертвих і оживляє, так і Син оживляє, кого хоче.
22
отьць бо не сѫдить ни кому же нъ сѫдъ вьсь дасть сынови.
22
Бо Отець не судить нікого, а весь суд віддав Синові,
23
да вьси чьтѫть сына якоже чьтѫть отьца. иже не чьтеть сына не чьтеть отьца иже посъла ѥго.
23
щоб усі шанували Сина, як шанують Отця; а хто не шанує Сина, той не шанує і Отця, Який послав Його.
24
аминь аминь глаголѭ вамъ яко слушаѩи словесе моѥго и вэрѫ ѥмлz посълавъшуу му мz имать живота вэчьнааго и на сѫдъ не придеть нъ прэидеть отъ съмрьти въ животъ.
24
Істинно, істинно кажу вам: хто слово Моє слухає і вірить у Того, Хто послав Мене, той має вічне життя і на суд не приходить, а перейшов від смерти до життя.
25
аминь аминь глаголѭ вамъ яко грzдеть година и нынэ ѥсть ѥгда мрьтвии услышzть гласъ сына божия и слышавъше оживѫть.
25
Істинно, істинно кажу вам, що настане час, і нині вже є, коли мертві почують голос Сина Божого і, почувши, оживуть.
26
якоже бо отьць живота имать въ себэ тако дасть и сынови животъ имэти въ себэ.
26
Бо як Отець має життя в Самому Собі, так і Синові дав мати життя в Самому Собі.
27
и область дасть ѥму и сѫдъ творити яко сынъ чловэчьскъ ѥсть.
27
І дав Йому владу суд творити, бо Він є Син Людський.
28
не дивите сz сему. яко грzдеть година въ нѭже вьси сѫщеи въ гробэхъ услышzть гласъ сына божия.
28
Не дивуйтесь цьому, бо настає час, коли всі, хто в гробах, почують голос Сина Божого;
29
и изидѫть сътворьшеи благая въ въскрэшениѥ живота а сътворьшеи зълая въ въскрэшениѥ сѫда.
29
і вийдуть ті, хто творив добро, у воскресіння життя, а ті, хто чинив зло, — у воскресіння суду.
30
не могѫ азъ о себэ творити ни чьсо же. якоже слышѫ сѫждѫ и сѫдь мои правьдьнъ ѥсть. яко не ищѫ волѩ моѥѩ нъ волѩ посълавъшааго мz отьца.
30
Я нічого не можу творити Сам від Себе. Як чую, так і суджу, і суд Мій праведний; бо не шукаю Моєї волі, а волі Отця, Який послав Мене.
31
аще азъ съвэдэтельствуѭ о мънэ съвэдэтельство моѥ нэсть истиньно.
31
Коли Я свідчу Сам про Себе, то свідчення Моє не є істинне.
32
инъ ѥсть съвэдэтельствуѩи о мънэ. и вэмь яко истиньно ѥсть съвэдэтельство ѥже съвэдэтельствуѥть о мънэ.
32
Є інший, який свідчить про Мене; і Я знаю, що істинне те свідчення, яким він свідчить про Мене.
33
вы посъласте къ иоану и съвэдэтельствова о истинэ.
33
Ви посилали до Іоана, і він засвідчив істину.
34
азъ же не отъ чловэкъ съвэдэтельство приѥмлѭ. нъ си глаголѭ да вы съпасени бѫдете.
34
А втім, Я не від людини приймаю свідчення, але говорю це для того, щоб ви спаслися.
35
онъ бэ свэтильникъ горz и свэтz. вы же хотэсте въздрадовати сz въ годинѫ свьтэния ѥго.
35
Він був світильник, який горів і світив; ви ж хотіли короткий час порадуватися при світлі його.
36
азъ же имамь съвэдэтельство болѥ иоанова. дэла бо яже дасть мънэ отьць да съврьшѫ я. та дэла яже творѭ съвэдэтельствуѭть о мьнэ яко отьць мz посъла.
36
Я ж маю свідчення більше за Іоанове: бо діла, які Отець дав Мені звершити, саме ці діла, які Я творю, свідчать про Мене, що Отець Мене послав.
37
и посълавыи мz отьць тъ съвэдэтельствова о мънэ. ни гласа ѥго ни къде же слышасте. ни видэния ѥго видэсте.
37
І Отець, Який послав Мене, Сам засвідчив про Мене. А ви ні голосу Його ніколи не чули, ні лиця Його ніколи не бачили;
38
и словесе ѥго не имате прэбываѭща въ васъ. занѥ ѥгоже тъ посъла сему вы вэры не ѥмлѥте.
38
і не маєте слова Його, яке перебувало б у вас; бо ви не віруєте в Того, Кого Він послав.
39
испытаите книгы яко вы мьните въ нихъ имэти живота вэчьнааго и ты сѫть съвэдэтельствуѭщz о мънэ.
39
Дослідіть Писання, бо ви сподіваєтесь через них мати життя вічне; а вони свідчать про Мене.
40
и не хощете прити къ мънэ да живота имаате.
40
Але ви не хочете прийти до Мене, щоб мати життя.
41
славы отъ чловэкъ не приѥмлѭ.
41
Не приймаю слави від людей,
42
нъ разумэхъ вы яко любъве въ себэ божиѩ не имаате.
42
але знаю вас: ви не маєте в собі любови до Бога.
43
азъ придохъ въ имz отьца моѥго и не приѥмлѥте мене. аще инъ придеть въ имz своѥ того приѥмлѥте.
43
Я прийшов в ім’я Отця Мого, і не приймаєте Мене; а коли інший прийде в ім’я своє, того приймете.
44
како вы можете вэровати славѫ другъ отъ друга приѥмлѭще и славы яже отъ ѥднного бога не ищете;
44
Як ви можете вірувати, коли приймаєте славу один від одного, а слави, яка від Єдиного Бога, не шукаєте?
45
не мьните яко азъ на вы рекѫ къ отьцу. ѥсть иже на вы глаголѥть муѶси на нѥгоже вы уповасте.
45
Не думайте, що Я буду звинувачувати вас перед Отцем: є той, хто вас звинувачує, — Мойсей, на якого ви уповаєте.
46
аще бо бысте вэрѫ имэли муѶсеови вэрѫ яли бысте и мънэ. о мънэ бо тъ писа.
46
Бо якби ви вірили Мойсеєві, то повірили б і Мені, тому що він писав про Мене.
47
аще ли того кънигамъ вэры не ѥмлѥте како моимъ глаголомъ вэрѫ имете;
47
Якщо ж його Писанням не вірите, то як повірите Моїм словам?
Глава 6
1
И по семь иде исусъ на онъ полъ моря галилеѩ тиверьядьска
1
Після цього пішов Ісус на той бік Тиверіадського моря в Галилеї.
2
и по нѥмь идэаше народъ мъногъ яко видэахѫ знамения ѥго яже творяаше на недѫжьныихъ.
2
За Ним ішло багато народу, бо бачили чудеса, які Він творив над недужими.
3
възиде же на горѫ исусъ и ту сэдэаше съ ученикы своими.
3
Ісус зійшов на гору і сидів там з учениками Своїми.
Тоді люди, побачивши, яке чудо сотворив Ісус, сказали: це воістину Той Пророк, Який має прийти у світ.
15
исусъ же разумэвь яко хотzть прити да въсхытzть и и сътворzть царя отиде пакы въ горѫ тъ ѥдинъ.
15
Ісус же, дізнавшись, що хочуть прийти, несподівано взяти Його і зробити царем, знову пішов на гору один.
16
и яко поздэ бысть сънидошz ученици ѥго на море.
16
Коли ж настав вечір, то ученики Його зійшли до моря.
17
и вълэзыще въ корабль эдэахѫ на онъ полъ моря вь каперънаумъ. и тьма абиѥ бысть и не у бэ къ нимъ пришьлъ исусъ.
17
І, сівши в човен, попливли на другий бік моря до Капернаума. Було вже темно, а Ісус не приходив до них.
18
море же велику вэтру дыхаѭщу въстаяше.
18
Дув сильний вітер, і море хвилювалося.
19
гребъше же яко дъва десzтэ и пzть стадии ли три десzти узьрэшz исуса ходzща по морю и близъ корабля бывъша и убоящz сz.
19
Пропливши стадій близько двадцяти п’яти чи тридцяти*, вони побачили Ісуса, Який ішов по морю і вже наближався до човна, і злякались.
20
онъ же глагола имъ: азъ ѥсмь не боите сz.
20
Але Він сказав їм: це Я, не бійтеся.
21
хотэахѫ же прияти и въ корабль. и абиѥ бысть корабль на земли въ нѭже эдэахѫ.
21
Вони хотіли взяти Його в човен; і у ту ж мить човен пристав до берега, куди пливли.
22
въ утрэи же дьнь народъ иже стояаше об онъ полъ моря видэвъше яко корабля иного не бэ ту тъкъмо ѥдинъ тъ въ ньже вънидошz ученици ѥго и яко не въниде съ ученикы своими исусъ въ корабль. нъ ѥдини ученици ѥго вънидошz.
22
Наступного дня народ, який стояв по той бік моря, бачив, що іншого човна не було там, крім того, в який увійшли ученики Його, і що Ісус не входив у човен з учениками Своїми, а відпливли одні ученики Його.
23
и ини придошz корабли отъ тиверияды близъ мэста идеже ядошz хлэбы хвалѫ въздавъшу господу.
23
Тим часом прийшли з Тиверіади інші човни до того місця, де їли хліб за благословенням Господнім.
24
и ѥгда видэшz народи яко исуса не бысть ту ни ученикъ ѥго вълэзошz сами въ кораблѩ и придошz въ каперънаумъ ищѫще исуса.
24
Коли ж люди побачили, що тут немає ні Ісуса, ні учеників Його, то посідали в човни і попливли до Капернаума, шукаючи Ісуса.
25
и обрэтъше и об онъ полъ моря рэшz ѥму: равви къгда сэмо приде;
25
І, знайшовши Його по той бік моря, сказали Йому: Учителю, коли Ти прибув сюди?
26
отъвэща имъ исусъ и рече: аминь аминь глаголѭ вамъ ищете мене не яко видэсте знамения нъ яко яли ѥсте хлэбы и насытисте сz.
26
Ісус сказав їм у відповідь: істинно, істинно кажу вам: ви шукаєте Мене не тому, що бачили чудеса, а тому, що їли хліб і наситились.
27
дэлаите не брашьно гыбнѫщеѥ нъ брашьно прэбываѭщеѥ въ животэ вэчьнэѥмь ѥже сынъ чловэчьскыи дасть вамъ. сего бо отьць знамена богъ.
27
Дбайте не про їжу тлінну, а про їжу, яка залишається на життя вічне, яку дасть вам Син Людський, бо назнаменував Його Отець, Бог.
28
рэшz же къ нѥму: чьто сътворимъ да дэлаѥмъ дэла божия;
28
Вони сказали Йому: що нам робити, щоб чинити діла Божі?
29
отъвэща исусъ и рече имъ: се ѥсть дэло божиѥ да вэруѥте въ тъ ѥгоже посъла онъ.
29
Ісус сказав їм у відповідь: ось діло Боже, щоб ви увірували в Того, Кого Він послав.
30
рэшz же ѥму: коѥ убо ты твориши знамениѥ да видимъ и вэрѫ имемъ тебэ; чьто дэлаѥши;
30
На це вони сказали Йому: яке ж знамення Ти створиш, щоб ми побачили і увірували в Тебе? Що Ти чиниш?
нъ сѫть отъ васъ друзии иже не вэруѭть. вэдяаше бо испрьва исусъ къто сѫть невэруѭщеи и къто ѥсть хотzи прэдати и.
64
Але є між вами деякі, що не вірують. Бо Ісус знав з самого початку, хто не вірує і хто зрадить Його.
65
и глаголааше: сего ради рэхъ вамъ яко ни къто же не можеть прити къ мънэ аще не бѫдеть дано ѥму отъ отьца моѥго.
65
І сказав: Я для того і говорив вам, що ніхто не може прийти до Мене, якщо те не буде дано йому від Отця Мого.
66
отъ сего мънози отъ ученикъ ѥго идошz въспzть и кътому не хождаахѫ съ нимь.
66
Відтоді багато з учеників Його відійшли від Нього і вже з Ним не ходили.
67
рече же исусъ обэма на десzте: еда и вы хощете ити;
67
Тоді Ісус сказав дванадцятьом: чи не хочете відійти і ви?
68
отъвэща же ѥму симонъ петръ: господи къ кому идемъ; глаголы живота вэчьнааго имааши.
68
Симон-Петро відповів Йому: Господи, до кого нам іти? Ти маєш слова життя вічного,
69
и мы вэровахомъ и познахомъ яко ты ѥси христосъ сынь бога живааго.
69
і ми увірували і пізнали, що Ти Христос, Син Бога Живого.
70
отъвэща имъ исусъ: не азъ ли васъ дъва на десzте избьрахъ; и отъ васъ ѥдинъ диаволъ ѥсть.
70
Ісус відповів їм: чи не дванадцять Я обрав вас? Але один з вас є диявол.
71
глаголааше же иудѫ симонова искариота. сь бо хотэаше прэдати и ѥдинъ сы отъ обою на десzте.
71
Це говорив Він про Іуду Симонового Іскаріота, бо той мав зрадити Його, хоч був одним з дванадцятьох.
Глава 7
1
И хождааше по сихъ исусъ вь галилеи. не хотэаше бо въ иудеи ходити. яко искаахѫ ѥго иудеи убити.
1
Після цього Ісус ходив Галилеєю, бо не хотів ходити по Юдеї, тому що шукали юдеї, як вбити Його.
2
бэ же близъ праздьникъ иудеискъ скинопигия.
2
Наближалося свято юдейське — ставлення кущів.
3
рекошz же къ нѥму братия ѥго: прэиди отъсѫду и иди въ иудеѭ да и ученици твои видzть дэла твоя яже твориши.
3
Тоді брати Його сказали Йому: вийди звідси та іди до Юдеї, щоб і ученики Твої бачили діла, які Ти твориш.
4
ни къто же бо ни чьсо же въ таинэ творить и ищеть самъ явэ быти. аще си твориши яви сz вьсему миру.
4
Бо ніхто не робить щось таємно, коли сам домагається бути відомим. Якщо Ти твориш такі діла, яви Себе світові.
5
ни братия бо ѥго вэровахѫ въ нѥго.
5
Бо і брати Його не вірували в Нього.
6
глагола же исусъ: врэмz моѥ не у приде. а врэмz ваше вьсегда ѥсть готово.
6
На це Ісус сказав їм: Мій час ще не настав, час же вам завжди готовий.
7
не можеть миръ ненавидэти васъ мене же ненавидить. яко азъ съвэдэтельствуѭ о нѥмь яко дэла ѥго зъла сѫть.
7
Не може світ ненавидіти вас, а Мене ненавидить, бо Я свідчу про нього, що діла його злі.
8
вы възидэте въ праздьникъ сь. азъ не възидѫ въ праздьникъ сь яко врэмz моѥ не у приближи сz.
8
Ви йдіть на свято це, а Я ще не піду на це свято, бо час Мій ще не настав.
9
си рекъ оста самъ въ галилеи.
9
Сказавши це їм, залишився в Галилеї.
10
ѥгда же възидошz братия ѥго въ праздьникъ тъгда и самъ възиде не явэ нъ яко отаи.
10
Але коли брати Його прийшли на свято, тоді і Він прийшов, та не явно, а ніби таємно.
11
иудеи же искаахѫ ѥго въ праздьникъ. и глаголаахѫ: къде ѥсть онъ;
11
Юдеї ж шукали Його на святі і говорили: де Він?
12
и ръпътъ мъногь бэ о нѥмь въ народэхъ. ови глаголаахѫ яко благъ ѥсть. ини же глаголаахѫ: ни. нъ льстить народы.
12
І багато було розмов про Нього в народі. Одні говорили, що Він добрий, інші казали, що ні, Він зваблює народ.
13
ни кыи же убо явэ глаголааше о нѥмь страха ради иудеискааго.
13
Проте ніхто не говорив про Нього відкрито, бо боялись юдеїв.
14
Абиѥ же въ преполовлѥниѥ праздьннка възиде исусъ въ црькъвь и учааше.
14
У переполовення свята Ісус увійшов у храм і навчав.
15
и дивляахѫ сz иудеи глаголѭще: како сь умэѥть кънигы не учивъ сz;
15
І дивувалися юдеї, кажучи: як Він знає Писання, не вчившись?
16
отъвэща же исусъ и рече имъ: моѥ учениѥ нэсть моѥ нъ посълавъшааго мz.
16
Ісус сказав їм у відповідь: Моє вчення — не Моє, а Того, Хто послав Мене;
17
аще къто хощеть волѭ ѥго творити разумэѥть учениѥ коѥ отъ бога ѥсть или азъ о себэ глаголѭ.
17
хто хоче творити волю Його, той довідається про це вчення, чи воно від Бога, чи Я Сам від Себе кажу.
18
глаголѩи о себэ славы своѥѩ ищеть. а ищzи славы посълавъшааго и сь истиньнъ ѥсть и неправьды въ нѥмь нэсть.
18
Хто говорить сам від себе, той шукає слави собі, а Хто шукає слави Тому, Хто послав Його, Той є істинний, і неправди немає в Ньому.
19
не муѶси ли дасть вамъ законъ; и ни къто же отъ васъ творить закона. чьто мене ищете убити;
19
Чи не дав вам Мойсей закон? І ніхто з вас не виконує закону. Чого ж шукаєте, як вбити Мене?
20
отъвэща народъ и рече: бэсъ ли имаши къто тебе ищеть убити;
20
Народ сказав у відповідь: чи не біс у Тобі? Хто хоче Тебе вбити?
21
отъвэща исусъ и рече имъ: ѥдино дэло сътворихъ и вьси дивите сz.
21
Ісус далі сказав їм: одне діло зробив Я, і ви всі дивуєтеся.
22
сего ради муѶси дасть вамъ обрэзаниѥ не яко отъ муѶсеа ѥсть нъ отъ отьць. и въ сѫботѫ обрэзаѥте чловэка.
22
Мойсей дав вам обрізання [хоч воно не від Мойсея, а від отців], і в суботу ви обрізуєте чоловіка.
23
аще обрэзаниѥ приѥмлѥть чловэкъ въ сѫботѫ да не разорить сz законъ муѶсеовъ на мz ли гнэваѥте сz яко вьсего чловэка съдрава сътворихъ въ сѫботѫ;
23
Якщо в суботу приймає чоловік обрізання, щоб не порушити закону Мойсеєвого, — то чому на Мене ремствуєте за те, що Я всього чоловіка зцілив у суботу?
24
не сѫдите на лицz нъ правьдьныи сѫдъ сѫдите.
24
Не судіть з вигляду, а судіть судом справедливим.
25
глаголаахѫ же ѥтери отъ иерусалимлянъ: не сь ли ѥсть ѥгоже ищѫть убити;
25
Тут деякі з єрусалимлян говорили: чи не Той це, Якого хочуть убити?
26
и се не объинуѩ сz глаголѥть и ни чьсо же ѥму не глаголѭть. еда како разумэшz кънzзи яко сь ѥсть христосъ;
26
Ось Він говорить відкрито, і нічого не кажуть Йому; чи не переконалися начальники, що Він справді Христос?
27
нъ сего вэмъ отъкѫду ѥсть. а христосъ ѥгда придеть ни къто же ѥго не вэсть отъкѫду бѫдеть.
27
Але ж ми знаємо, звідки Він; Христос же, коли прийде, ніхто не знатиме, звідки Він.
28
възъва же въ црькви учz исусъ и глаголѩ: и мене вэсте и вэсте отъкѫду ѥсмь. и о себэ не придохъ. нъ ѥсть истиньнъ посълавыи мz ѥгоже вы не вэсте.
28
Тоді Ісус, навчаючи, голосно заговорив у храмі: і Мене знаєте, і знаєте звідки Я; і Я прийшов не Сам від Себе, але є істинний Той, Хто послав Мене, Якого ви не знаєте.
29
азъ и вэмь. яко отъ нѥго ѥсмь и тъ мz посъла.
29
Я ж знаю Його, бо Я від Нього, і Він послав Мене.
30
и искаахѫ иудеи яти и и ни къто же не възложи рѫкы на нь яко не у бэ пришьла година ѥго.
30
І хотіли схопити Його, але ніхто не наклав на Нього руки, бо ще не настав час Його.
31
отъ народа же мънози вэровашz въ нь и глаголаахѫ яко христосъ ѥгда придеть еда больша знамения сътворить яже сь ѥсть сътворилъ;
31
Багато ж з народу увірували в Нього і говорили: коли Христос прийде, невже створить більші чудеса, ніж Цей створив?
32
слышашz же фарисеи народъ ръпъщѫщь о нѥмь се и посълашz архиереи и фарисеи слугы да имѫть и.
32
Фарисеї почули, що таке говорить про Нього народ, і послали фарисеї та первосвященики слуг схопити Його.
33
рече же исусъ: ѥще мало врэмz съ вами ѥсмь и идѫ къ посълавъшууму мz.
33
Ісус же сказав їм: ще недовго бути Мені з вами, і Я піду до Того, Хто Мене послав.
34
поищете мене и не обрzщете и идеже ѥсмь азъ вы не можете прити.
34
Шукатимете Мене, і не знайдете; і де буду Я, туди ви не зможете прийти.
35
рэшz же иудеи къ себэ: камо сь хощеть ити яко мы не обрzщемъ ѥго; еда въ расэаниѥ ѥлиньско хощеть ити и учити елины;
35
При цьому юдеї говорили між собою: куди Він хоче йти, що ми не знайдемо Його? Чи не хоче Він іти в еллінське розсіяння і вчити еллінів?
36
чьто ѥсть слово се ѥже рече: възищете мене и не обрzщете и идеже ѥсмь азъ вы не можете прити;
36
Що означають слова ці, які Він сказав: будете шукати Мене і не знайдете; і де Я буду, туди ви не зможете прийти?
37
Въ послэдьнии дн7ь. великыи праздьникъ. стояаше iс7ъ и зъваше гlz. аще кто жаждеть. да придеть къ мънэ и пиѥть.
37
В останній же великий день свята стояв Ісус і голосно говорив: хто спраглий, нехай іде до Мене і п’є.
38
вэрUяи въ мz. яко же кънигы рэшz. рэкы t чрева ѥго истекUть воды живы.
38
Хто вірує в Мене, у того, як сказано в Писанні, з утроби його потечуть ріки води живої.
39
се же рече о дUсэ. иже хотzхU приимати вэрUющии въ него. не Uбо бэ д¦ъ с™ыи данъ. яко iс7ъ не U бэ прославленъ.
39
Це сказав Він про Духа, Якого мали прийняти віруючі в ім’я Його; бо ще не було на них Духа Святого, оскільки Ісус ще не був прославлений.
Никодим, один з них, який приходив до Нього вночі, говорить їм:
51
ѥда законъ вашь сUдить члв7кU. аще не слышимъ t него прэжде. и разUмэѥть чьто творить.
51
хіба закон наш судить людину, якщо раніше не вислухають її і не дізнаються, що вона робить?
52
tвэщаша и рэша ѥмU. ѥда ты t галилэя ѥси. испытаи и виждь. яко t галилэя пророкъ не приходить.
52
На це сказали йому: чи й ти не з Галилеї? Роздивись і побачиш, що пророк з Галилеї не приходить.
53
и иде къжьдо въ домъ свои.
53
І кожний пішов до свого дому.
Глава 8
1
Исусъ же иде въ горѫ елеоньскѫ.
1
Ісус же пішов на гору Елеонську.
2
утро же пакы приде въ црькъвь и вьси людие идэахѫ къ нѥму и сэдъ учааше ѩ.
2
А вранці знову прийшов у храм, і весь народ ішов до Нього. Він сів і навчав їх.
3
приведошz же кънижьници и фарисеи къ нѥму женѫ въ прэлюбодэянии ятѫ. и поставльше ѭ по срэдэ
3
Приводять книжники і фарисеї до Нього жінку, схоплену під час перелюбу, і, поставивши її посередині, кажуть Йому:
4
глаголашz ѥму: учителю си жена ѩта ѥсть нынэ въ прэлюбодэянии.
4
Учителю, цю жінку взяли нині на перелюбі;
5
а въ законэ намъ муѶси повелэ таковыѩ камениѥмь побивати. ты же чьто глаголеши;
5
а Мойсей в законі повелів нам побивати таких камінням; а Ти що скажеш?
6
се же рэшz искушаѭще и да бышz имэли на нь чьто глаголати. исусъ же низъ поклонь сz прьстъмь писааше на земли.
6
Говорили ж це, спокушаючи Його, щоб знайти, за що Його звинуватити. Але Ісус, нахилившись додолу, пальцем писав по землі, не звертаючи на них уваги.
7
якоже прилежаахѫ въпрашаѭще и въсклони сz и рече имъ: иже васъ без грэха ѥсть прэжде врьзи камень на нѭ.
7
Коли ж продовжували запитувати Його, Він, підвівшись, сказав їм: хто з вас без гріха, перший кинь у неї камінь.
8
и пакы поклонь сz писааше на земли.
8
І знов, нахилившись додолу, писав на землі.
9
они же слышавъше и совэстию обличаѥми исхождаахѫ ѥдинъ по ѥдиному начьнъше отъ старьць до послэдьниихъ. и оста исусъ ѥдинъ и жена стоѩщи по срэдэ.
9
Вони ж, почувши це, докорені совістю, почали виходити один за одним, починаючи від старших до останніх; і залишився один Ісус і жінка, яка стояла посередині.
10
въсклонь же сz исусъ и ни кого же не видэвъ развэ жены рече ѥи: жено къде сѫть иже на тz важдаахѫ; ни кыи же ли тебе осѫди;
10
Ісус, підвівшись і нікого не побачивши, крім жінки, сказав їй: жінко! Де ті, що звинувачували тебе? Ніхто тебе не осудив?
11
она же рече: ни кыи же господи. рече же ѥи исусъ: ни азъ тебе осѫждаѭ. иди и отъселэ не съгрэшаи кътому.
11
Вона відповіла: ніхто, Господи. Ісус сказав їй: і Я не осуджую тебе; іди, і віднині більше не гріши.
12
пакы же имъ рече iс7ъ гlz. азъ ѥсмь свэтъ вьсемU мирѫ. ходzи въ слэдъ мене. не имать ходити въ тьмэ. нъ имать живота вэчьнааго.
12
Ісус знову говорив до народу, кажучи: Я — Світло для світу; хто піде вслід за Мною, той не ходитиме в темряві, а матиме світло життя.
13
рэшz же ѥму фарисеи: ты о себэ самъ съвэдэтельствуѥщи. съвэдэтельство твоѥ нэсть истиньно.
13
Тоді фарисеї сказали Йому: Ти Сам про Себе свідчиш, і свідчення Твоє неправдиве.
14
отъвэща исусъ и рече имъ: аще азъ съвэдэтельствуѭ о мънэ самомь съвэдэтельство моѥ истиньно ѥсть. яко вэмь отъкѫду придохъ и камо идѫ. вы же не вэсте отькѫду грzдѫ и камо идѫ.
14
Ісус сказав їм у відповідь: якщо і Сам про Себе свідчу, свідчення Моє правдиве, бо Я знаю, звідки прийшов і куди йду; а ви не знаєте, звідки Я і куди йду.
15
вы по плъти сѫдите. азъ не сѫждѫ ни кому же.
15
Ви судите за плоттю; а Я не суджу нікого.
16
аще ли сѫждѫ азъ сѫдъ мои истиньнъ ѥсть яко ѥдинъ нэсмь. нъ азъ и посълавыи мz отьць.
16
А якщо і суджу Я, то суд Мій праведний, бо Я не один, а Я і Отець, Який Мене послав.
Ісус відповів їм: істинно, істинно кажу вам, що кожен, хто чинить гріх, є раб гріха.
35
а рабъ не прэбываѥть въ дому въ вэкы сынъ же прэбываѥть въ вэкы.
35
Але раб не перебуває в домі вічно, а Син перебуває вічно.
36
аще бо сынъ вы свободить въ истинѫ своводъ бѫдете.
36
Отже, якщо Син визволить вас, то справді будете вільними.
37
вэмь яко сэмz авраамлѥ ѥсте нъ ищете мене убити яко слово моѥ не въмэщаѥть сz въ вы.
37
Знаю, що ви рід Авраамів, однак шукаєте, як вбити Мене, бо слово Моє не вміщається у вас.
38
азъ яже видэхъ у отьца моѥго глаголѭ и вы убо яже видэсте у отьца вашего творите.
38
Я говорю те, що бачив у Отця Мого; і ви робите те, що бачили в отця вашого.
39
отъвэщашz и рэшz ѥму: отьць нашь авраамъ ѥсть. глагола имъ исусъ: аще чzда авраамля бысте были дэла авраамля творили бысте.
39
Сказали Йому у відповідь: отець наш є Авраам. Ісус сказав їм: якби ви були дітьми Авраама, то чинили б діла Авраамові.
40
нынэ же ищете мене убити чловэка иже истинѫ вамъ глаголаахъ ѭже слышахъ отъ бога. сего авраамъ нэсть творилъ.
40
Нині ж шукаєте, як вбити Мене, Чоловіка, Який сповістив вам правду, почуту від Бога; Авраам цього не робив.
41
вы творите дэла отьца вашего. рэшz же ѥму: мы отъ любодэяния нэсмъ рождени. мы ѥдиного отьца имаамъ бога.
41
Ви робите діла отця вашого. На це сказали Йому: ми не від любодійства народжені; маємо одного Отця — Бога.
42
рече же имъ исусъ: аще б7ъ оц7ь вашь бы былъ. любили мz бысте. азъ бо t б7а изидохъ и придохъ. не о собэ бо придохъ. нъ тъ мz посъла.
42
Ісус сказав їм: якби Бог був Отець ваш, то ви любили б Мене, тому що Я вийшов і прийшов від Бога; бо Я не Сам від Себе прийшов, а Він послав Мене.
43
почто бесэды моѥя не разUмэѥте. яко не можете слышати словесе моѥго.
43
Чому ви не розумієте Моїх слів? Тому що не можете чути слова Мого.
44
вы t оц7z диявола ѥсте. и похоти оц7z вашего хощете творити. онъ чlвкU Uбиица бэ по земли искони. въ истинэ не стоить. яко нэсть истины въ немь. ѥгда гlеть лъжю. t своихъ гlъ. яко лъжь ѥсть оц7ь ѥго.
44
Ваш батько є диявол; і ви хочете виконувати похоті батька вашого. Він людиновбивцею був споконвіку і не стоїть в істині, бо істини немає в ньому. Коли він говорить неправду, від себе говорить, бо він неправдомовець і батько неправди.
45
азъ же зане с™ыню гlю. не емлете вэры мънэ.
45
А коли Я істину говорю, то не вірите Мені.
46
кто же t васъ обличаѥть мz о грэсэ. аще истинU гlю. почто вы не ѥмлете вэры мънэ.
46
Хто з вас викриє Мене у гріху? Якщо ж Я говорю істину, то чому ви не вірите Мені?
47
иже ѥсть t б7а гlъ б9ии послUшаѥть. сего ради вы не послUшаѥте. яко нэсте t б7а.
47
Хто від Бога, той слова Божі слухає; ви тому не слухаєте, що ви не від Бога.
48
tвэщашz июдэи и рэшz ѥмU. не добрэ ли гlемъ мы. яко самарzнинъ ѥси ты и бэсъ имаши.
48
На це юдеї сказали Йому у відповідь: чи не правду ми говоримо, що Ти самарянин і що біс у Тобі?
Ісус відповів: у Мені біса нема, але Я шаную Отця Мого, а ви зневажаєте Мене.
50
азъ же не ищю славы моѥя. ѥсть ищzи и сUдzи.
50
А втім, Я не шукаю слави Моєї; є Той, Хто шукає і судить.
51
аминъ аминъ гlю вамъ. аще кто слово моѥ съблюдеть съмьрти не имать видэти въ вэкы.
51
Істинно, істинно кажу вам: хто слово Моє збереже, той не побачить смерти повік.
52
рэша же ѥмU июдэи. нынэ разUмэхомъ яко бэсъ имаши. аврамъ Uмретъ и прbрци. и ты гlеши. яко аще кто слово моѥ съблюдеть. не имать съмьрти въкUсити въ вэкы.
52
Юдеї сказали Йому: тепер ми зрозуміли, що біс у Тобі. Авраам і пророки померли, а Ти кажеш, що хто слово Моє збереже, той не зазнає смерти повік.
53
еда ты болии еси оц7а нашего аврама. иже Uмьртъ. и пророци Uмьроша. кого сz самъ твориши.
53
Невже Ти більший від отця нашого Авраама, який помер? [Та повмирали й пророки. Ким Ти робиш Самого Себе?]*
Він казав їм у відповідь: Чоловік, Якого звуть Ісус, зробив суміш, помазав очі мої і сказав мені: іди в купальню Силоам і вмийся. Я пішов, умився і прозрів.
12
рэшz же ѥмU къто сь ѥсть. гlа не вэмь.
12
Тоді сказали йому: де ж Він? Він відповів: не знаю.
А була субота, коли Ісус зробив суміш і відкрив йому очі.
15
пакы же и въпрашахU fарисэи. како прозьрэ. онъ же рече имъ. бьрниѥ положи ми на очию. и Uмыхъсz и вижю.
15
Спитали його також фарисеї, як він прозрів. Він же сказав їм: суміш поклав Він на мої очі, і я вмився і бачу.
16
гlахU же fарисэи етери. нэсть t б7а чlвкъ яко сUботы не хранить. ови гlахU. како можеть чlвкъ грэшьнъ сы. сицz знамения творити. распьрz бэ въ нихъ.
16
Тоді деякі з фарисеїв говорили: Чоловік Цей не від Бога, бо не шанує суботи. Інші говорили: як може грішний чоловік такі чудеса творити? І сталася між ними суперечка.
17
гlахU же слэпьцю пакы. ты что гlеши о немь. яко tвьрзе очи твои. онъ же рече прbркъ ѥсть.
17
Знов говорять сліпому: що ти скажеш про Того, Хто відкрив тобі очі? Він сказав: це пророк.
18
не яшz же вэры июдэи о немь. яко бэ слэпъ и прозьрэ. донъдеже възгласишz родителz ѥго. прозьрэвъшааго.
18
Але юдеї не повірили, що він був сліпим і прозрів, доки не покликали батьків того, хто прозрів,
19
и въпросишz я гlюще. се ли ѥсть сн7ъ ваю. ѥго же вы гlета яко слэпъ родисz. како Uбо видить.
19
і запитали, кажучи: чи це син ваш, про якого ви кажете, що народився сліпим? Як же він тепер бачить?
Вона говорить Йому: так, Господи! Я вірую, що Ти Христос, Син Божий, Який гряде у світ.
28
и се рекъши иде и призъва мариѭ сестрѫ своѭ отаи рекъши: учитель се ѥсть и зоветь тz.
28
Сказавши так, пішла і покликала Марію, сестру свою, нишком, кажучи: Учитель тут і кличе тебе.
29
она же яко услыша въста скоро и иде къ нѥму.
29
Вона, як тільки почула, поспішно встала і пішла до Нього.
30
не бэ же не у пришьлъ исусъ въ вьсь нъ бэ на мэстэ ѥще идеже сърэте и марfа.
30
Ісус ще не входив у село, але був на тому місці, де зустріла Його Марфа.
31
иудеи же сѫщеи съ нѥѭ въ дому и утэшаѭще ѭ видэвъ- ше мариѭ яко скоро въста и изиде по нѥи идошz глаголѭще яко идеть на гробъ да плачеть сz ту.
31
Юдеї, які були з нею в домі і втішали її, коли побачили, що Марія поспішно встала і вийшла, пішли за нею, гадаючи, що вона пішла до гробу — плакати там.
32
мария же яко приде идеже бэ исусъ видэвъши и паде ѥму на ногу глаголѭщи ѥму: господи аще бы былъ сьде не бы мои братъ умрьль.
32
Марія ж, прийшовши туди, де був Ісус, та побачивши Його, впала до ніг Його і сказала Йому: Господи! Якби Ти був тут, не помер би брат мій.
33
исусъ же яко видэ ѭ плачѫщѫ сz и пришьдъшzѩ съ нѥѭ иудеѩ плачѫщz сz запрэти духу и възмѫти сz самъ
33
Ісус, коли побачив, що вона плаче і плачуть юдеї, які прийшли з нею, Сам уболівав духом і зворушився.
34
и рече: къде положисте и; глаголашz ѥму: господи приди и виждь.
34
І сказав: де ви поклали його? Кажуть Йому: Господи, піди і подивись.
35
и просльзи сz исусъ.
35
Заплакав Ісус.
36
глаголаахѫ же иудеи: виждь како любляаше и.
36
Тоді юдеї говорили: дивись, як Він любив його.
37
нэции же отъ нихъ рекошz: не можааше ли сь отъврьзыи очи слэпуу му сътворити да и сь не умьреть;
37
А деякі з них сказали: чи не міг би Цей, що відкрив очі сліпому, зробити так, щоб і цей не помер?
38
исусъ же пакы прэтz въ себэ приде къ гробу. бэ же пещера и камень лежааше на нѥи.
38
Ісус же, знову пройнявшись жалем, приходить до гробу. То була печера, і камінь лежав на ній.
39
глагола исусъ: възьмэте камень. глагола ѥму сестра умрьръшааго марfа: господи уже смрьдить. четврэдьневьнъ бо ѥсть.
39
Ісус говорить: візьміть камінь. Сестра померлого, Марфа, говорить Йому: Господи! Вже смердить, бо чотири дні, як він у гробі.
40
глагола ѥи исусъ: не рекохъ ли ти яко аще вэруѥши узьриши славѫ божиѭ;
40
Ісус говорить їй: чи не сказав Я тобі, що, коли будеш вірувати, побачиш славу Божу?
41
възzшz же камень идеже бэ умьрыи лежz. исусъ же възведе выспрь очи и рече: отьче хвалѫ тебэ въздаѭ яко услышz мz.
41
Відвалили камінь від печери, де лежав померлий. Ісус звів очі до неба і сказав: Отче! Хвалу Тобі воздаю, що Ти почув Мене.
42
азъ же вэдэахъ яко вьсегда мене послушаѥщи нъ народа ради стоѩщааго окрьстъ рэхь да вэрѫ имѫть яко ты мz посъла.
42
Я і знав, що Ти завжди почуєш Мене; але сказав це для народу, який стоїть тут, щоб повірили, що Ти послав Мене.
43
и се рекъ гласъмь великъмь възъва: лазаре грzди вънъ.
43
Сказавши це, Він голосно промовив: Лазарю! Вийди геть.
44
и абиѥ изиде умьрыи обzзанъ ногама и рѫкама укроимь и лице ѥго убрусъмь обzзано. глагола имъ исусъ: раздрэшите и и не дэите ѥго ити.
44
І вийшов померлий, оповитий по руках і ногах поховальними пеленами, і обличчя його обв’язане було хусткою. Ісус говорить їм: розв’яжіть його, нехай іде.
45
мънози же отъ иудеи пришьдъше къ марии и видэвъше ѥже сътвори исусъ вэровашz въ нѥго.
45
Тоді багато з юдеїв, які прийшли до Марії і бачили, що сотворив Ісус, увірували в Нього.
46
ѥдини же отъ нихъ идошz къ фарисеомъ и рэшz имъ ѥже сътвори исусъ.
46
А деякі з них пішли до фарисеїв і сказали їм, що зробив Ісус.
47
събьрашасz архиерэи. и fарисэи съ ними на iс7а. и гlахѫ что сътворимъ. яко чlвкъ сь многа знамения творить.
47
Тоді первосвященики й фарисеї зібрали раду і говорили: що нам робити? Цей Чоловік багато чудес творить.
48
яко оставимъ и. тако мнози вэрU имUть въ нь. и придUть римлzне. и възьмUть и. и мьстz языкъ.
48
Якщо залишимо Його так, то всі увірують у Нього, і прийдуть римляни і заволодіють містом нашим і народом.
49
ѥдинъ же t нихъ. каияфа архиѥрэи сы лэтU томU и рече имъ вы не вэсте ничсоже.
49
Один же з них, на ім’я Каяфа, який був того року первосвящеником, сказав їм: ви нічого не знаєте,
50
ни помышлzѥте. яко Uне есть вамъ. да ѥдинъ чlвкъ Uмьреть за люди. а не вьсь языкъ погыбнеть.
50
і не подумаєте, що краще нам, щоб один чоловік помер за людей, ніж щоб увесь народ загинув.
Народ відповів Йому: ми чули із закону, що Христос перебуває повік; як же Ти говориш, що належить піднестися Синові Людському? Хто є Цей Син Людський?
35
рече же имъ iс7. еще мало времz. свэтъ съ вами ѥсть. ходите дондеже свэтъ имате. да тьма васъ не иметь. и ходzи въ тьмэ. ие вэсть камо идеть.
35
Тоді Ісус сказав їм: ще короткий час світло є з вами. Ходіть, поки є світло, щоб темрява вас не огорнула; а той, що ходить у темряві, не знає, куди йде.
36
дондеже свэтъ имате. вэрUите въ свэтъ. да сн7ове свэта бUдете. се гlа iс7. и tшьдъ. съкрысz t нихъ.
36
Доки світло з вами, віруйте у світло, щоб бути вам синами світла. Це промовивши, Ісус відійшов від них і зник.
37
тако же ѥмU знамения творzщю. предъ ними. не вэровахU въ нѥго.
37
Стільки чудес сотворив Він перед ними, і вони не вірували в Нього,
38
да събUдетьсz слово исаия прbрка ѥже рече Gи. кто вэрова слUхU нашемU. и мышьца гн7я комU tкрысz.
38
щоб справдилося слово пророка Ісаї, який сказав: Господи! Хто повірив тому, що ми чули? І кому відкрилася сила Господня?
39
сего дэля не можаахU вэровати. яко пакы рече исаия.
39
Тому не могли вони вірувати, що, як ще сказав Ісая:
40
ослэпи очи ихъ. и окамени ср7дца ихъ. да не видить очима. ни разUмэють с®цмь и обратzтьсz. и исцэлю я.
40
засліпив очі їхні, закам’янив серця їхні, щоб не бачили очима і не розуміли серцем і не навернулися, щоб Я зцілив їх.
41
се же рече исаиz. ѥгда видэ славU ѥго. и гlа о нѥмь.
41
Це сказав Ісая, коли бачив славу Його і говорив про Нього.
42
обаче Uбо. и t кнzзь мнози вэроваша въ нѥго. нъ фарисеи дэля. не исповэдаахU. да не t съньмищь. изгнани бUдUть.
42
Проте і з начальників багато хто увірував у Нього; та через фарисеїв не признавалися, щоб не відлучили їх від синагоги.
43
възлюбиша бо паче славU члbвчьскU. неже славU б9ию.
Ісус же проголосив: хто вірує в Мене, не в Мене вірує, а в Того, Хто послав Мене.
45
и видzи мене видить пославъшааго мz.
45
І хто Мене бачить, той бачить Того, Хто послав Мене.
46
азъ свэтъ въ миръ придохъ. да вьсzкъ вэрUяи въ мz. въ тьмэ не прэбUдеть.
46
Я Світло, прийшов у світ, щоб усякий, хто в Мене вірує, не залишався у темряві.
47
и аще кто Uслышить гlы моя. и не съблюдеть ихъ. азъ не сUжю ѥмU. не придохъ бо да сUжю мирU. нъ да сп7сU миръ.
47
І коли хто почує слова Мої і не повірить, Я не суджу його, бо Я прийшов не судити світ, але спасти світ.
48
tмэтаяисz мене. и не приѥмляи гlъ моихъ. имать сUдzщаго ѥмU. слово ѥже гlахъ. то сUдить ѥму въ послэдьнии дн7ь.
48
Хто від Мене відмовляється і не приймає слів Моїх, має собі суддю: слово, яке Я сказав, — воно судитиме його в останній день.
49
яко азъ о собэ не гlахъ. нъ пославыи мz оц7ь тъ мънэ заповэдалъ. что рекU и что възгlю.
49
Бо Я говорив не від Себе; а Отець, Який послав Мене, Він дав Мені заповідь, що маю сказати і що говорити.
50
и вэдэ яко заповэдь ѥго. животъ вэчьныи ѥсть. яко же Uбо азъ гlю. яко же рече мнэ отьць. тако глаголю.
50
І Я знаю, що заповідь Його є життя вічне. Отже, що Я говорю, то говорю так, як сказав Мені Отець.
Глава 13
1
Прэжде же праздьника пасхы вэды исусъ яко приде ѥму година да прэидеть отъ мира сего къ отьцу. възлюбль своѩ сѫщzѩ въ вьсемь мирэ до коньца възлюби ѩ.
1
Перед святом Пасхи Ісус, знаючи, що прийшов Його час перейти з цього світу до Отця, показав на ділі, що, полюбивши Своїх, які були в світі, до кінця полюбив їх.
2
и вечери бывъши диаволу уже въложьшу въ срьдьце иудэ симонову искариотьскуу му да ѥго прэдасть.
2
І під час вечері, коли диявол уже вклав у серце Іуді Симоновому Іскаріотові видати Його,
3
Вэдыи же iс7. яко все дасть ѥмU оц7ь. въ рUцэ. и яко t б7а изиде. и къ бо7µ идеть.
3
Ісус, знаючи, що Отець усе віддав до рук Його і що Він від Бога вийшов і до Бога відходить,
4
въста съ вечеря. и положи ризы и възьмъ леньтионъ. препоясасz.
4
встав від вечері, зняв з Себе верхній одяг і, взявши рушник, підперезався.
5
по томь же вълья водU въ Uмывальницю. и нача Uмывати нозэ Uченикомъ. и отирати лентиомь. имь же препоясанъ.
5
Потім налив води в умивальницю і почав умивати ноги ученикам, і обтирати рушником, яким був підперезаний.
6
приде же къ симонU петру. и гlа ѥмU онъ. Gи ты ли мои Uмываѥши нозэ.
6
Підходить і до Симона-Петра, а той говорить Йому: Господи! Чи Тобі умивати мої ноги?
7
tвэща iс7 и рече ѥмU. ѥже азъ творю. ты не вэси нынэ. разUмэѥши же по семь.
7
Ісус сказав йому у відповідь: що Я роблю, ти тепер не знаєш, а зрозумієш потім.
8
гlа ѥмU петръ. не Uмыѥши ногU моѥю въ вэкы. tвэща ѥмU iс7. Аще не Uмыю тебе. не имаши части. съ мною.
8
Петро каже Йому: не вмиєш ніг моїх повік. Ісус відповів йому: якщо не вмию тебе, не матимеш частини зі Мною.
9
гlа ѥмU симонъ петръ. Gи не нозэ мои ѥдинэ. нъ рUцэ и главU.
9
Симон-Петро каже Йому: Господи, не тільки ноги мої, але й руки і голову.
10
гlа ѥмU iс7. измъвеныи не требUѥть. тъкъмо нозэ Uмыти. ѥсть бо вьсь чистъ. и вы чисти ѥсте. нъ не вьси.
10
Ісус говорить йому: вмитому треба тільки ноги обмити, бо увесь чистий; і ви чисті, але не всі.
11
вэдzше бо. предающаго и. сего ради рече. яко не вьси ѥсте чисти.
11
Бо знав Він зрадника Свого, тому і сказав, що не всі вони чисті.
12
ѥгда же Uмы нозэ іхъ. възz ризы своя. и възлегъ пакы рече имъ. вэсте ли что сътворихъ. вамъ.
12
Коли ж умив їм ноги і надів одяг Свій, то знову возліг і сказав їм: чи знаєте, що Я зробив вам?
13
възовэте* мя. Uчителя и Gа. и добрэ гlѥте ѥсмь бо.
13
Ви називаєте Мене Учителем і Господом, і добре кажете, бо Я Той і є.
14
Аще Uбо азъ Uмыхъ ваши нозэ. Gь и Uчітель. и вы дължни ѥсте. дрUгъ дрUгU Uмывати нозэ.
14
Отже, якщо Я, Господь і Учитель, умив вам ноги, то і ви повинні вмивати ноги один одному.
15
образ бо дахъ вамъ. да яко же азъ сътворихъ вамъ. и вы да творите.
15
Бо Я дав вам приклад, щоб і ви робили так само, як Я зробив вам.
16
ам7нъ ам7нъ гlю вамъ. нэc рабъ болии гн7а своѥго. ни посланыи болии пославъшааго и.
16
Істинно, істинно кажу вам: раб не більший за господаря свого, і посланець не більший за того, хто послав його.
17
аще се вэсте блажени ѥсте. аще творите се.
17
Якщо це знаєте, блаженні ви, коли виконуєте.
18
Не о вьсэхъ васъ глаголѭ. азъ бо вэмь ѩже избьрахъ нъ да кънигы събѫдѫть сz: ядыи съ мъноѭ хлэбъ въздвиже на мz пzтѫ своѭ.
18
Не про всіх вас кажу; Я знаю тих, кого обрав. Але нехай здійсниться Писання: той, хто їсть зі Мною хліб, підняв на Мене п’яту свою.
19
отъ селэ глаголѭ вамъ прэжде даже не бѫдеть да ѥгда бѫдеть вэрѫ имете яко азъ ѥсмь.
19
Тепер кажу вам, перш ніж те збудеться, щоб, як станеться, ви повірили, що це Я.
20
аминь аминь глаголѭ вамъ: приѥмлѩи аще кого посълѭ мене приѥмлѥть. а приѥмлѩи мене приѥмлѥть посълавъшааго мz.
20
Істинно, істинно кажу вам: хто приймає того, кого Я пошлю, Мене приймає; а хто Мене приймає, приймає Того, Хто послав Мене.
21
Си рекъ исусъ възмѫти сz духъмь и съвэдэтельствова и рече: аминь аминь глаголѭ вамъ яко ѥдинъ отъ васъ прэдасть мz.
21
Сказавши це, Ісус стривожився духом, і засвідчив, і сказав: істинно, істинно кажу вам, що один з вас видасть Мене.
22
съзираахѫ же сz междѫ собоѫ ученици не домышлzще о комь глаголѥть.
22
Тоді ученики озирались один на одного, не розуміючи, про кого Він говорить.
23
бэ же ѥдинъ възлежz отъ ученикъ ѥго на лонэ исусовэ ѥгоже любляаше исусъ.
23
Один же з учеників Його, якого любив Ісус, возлежав при лоні Ісусовому.
24
поманѫ же сему симонъ петръ въпросити къто убо ѥсть о нѥмьже глаголѥть.
24
Йому Симон-Петро зробив знак, щоб запитав, хто це, про кого Він говорить.
25
нападъ же тъ тако на прьси исусовы глагола ѥму: господи къто ѥсть;
25
Той, припавши до грудей Ісуса, сказав Йому: Господи, хто це?
Якщо заповідей Моїх дотримаєтесь, то будете в любові Моїй, як і Я, дотримавшись заповідей Отця Мого, перебуваю в Його любові.
11
си глаголахъ вамъ. да радость моя въ васъ бѫдеть и радость ваша напълнить сz.
11
Це сказав Я вам, щоб радість Моя у вас перебувала, і радість ваша буде повна.
12
си ѥсть заповэдь моя да любите другъ друга якоже възлюбихъ вы.
12
Це є заповідь Моя, щоб ви любили один одного, як Я полюбив вас.
13
большz сеѩ любъве ни къто же не имать да къто душѫ своѭ положить за другы своѩ.
13
Немає більше від тієї любови, як хто душу свою покладе за друзів своїх.
14
вы друзи мои ѥсте аще творите ѥлико азъ заповэдаѭ вамъ.
14
Ви — друзі Мої, якщо виконуєте те, що Я заповідаю вам.
15
уже не глаголѭ васъ рабъ. рабъ бо не вэсть чьто творить господь ѥго. вы же рекохъ другы яко вься яже слышахъ отъ отьца моѥго съказахъ вамъ.
15
Не називаю вас більше рабами, бо раб не знає, що робить господар його; а Я назвав вас друзями, тому що сказав вам усе, що чув від Отця Мого.
16
не вы мене избьрасте нъ азъ избьрахъ вы и положихъ вы да и вы идете и плодъ принесете и плодъ вашь прэбѫдеть. да ѥгоже колижьдо просите отъ отьца въ имz моѥ дасть вамъ.
16
Не ви Мене обрали, але Я вас обрав і настановив вас, щоб ви йшли і приносили плід, і щоб плід ваш залишився, щоб, чого не попросите в Отця в ім’я Моє, Він дав вам.
17
си заповэдаѭ вамъ да любите другъ друга.
17
Це заповідаю вам, щоб ви любили один одного.
18
аще миръ васъ ненавидить вэдите яко мене прэжде васъ възненавидэ.
18
Якщо світ вас ненавидить, знайте, що Мене перше, ніж вас, зненавидів.
19
аще отъ мира бысте были миръ убо своѥ любилъ бы. яко же отъ мира нэсте нъ азъ избьрахъ вы отъ мира сего ради ненавидить васъ миръ.
19
Якби ви були від світу, то світ любив би своє; а оскільки ви не від світу, але Я обрав вас від світу, тому ненавидить вас світ.
20
помьните слово ѥже азъ рекохъ вамъ: нэсть рабъ болии господа своѥго. аще мене изгънашz и вы ижденѫть. аще слово моѥ съблюдошz и ваше съблюдѫть.
20
Пам’ятайте слово, яке Я сказав вам: раб не більший за господаря свого. Якщо Мене гнали, то гнатимуть і вас; якщо Мого слова дотримувались, будуть дотримуватись і вашого.
21
нъ си вься творzть вамъ за имz моѥ яко не вэдzть посълавъшааго мz.
21
Та все те чинитимуть вам за ім’я Моє, тому що не знають Того, Хто послав Мене.
22
аще не быхъ пришьлъ и глаголалъ имъ грэха не бышz имэли. нынэ же вины не имѫть о грэсэ своѥмь.
22
Якби Я не прийшов і не говорив їм, то не мали б гріха; а тепер не мають виправдання за гріх свій.
23
ненавидzи мене и отьца моѥго ненавидить.
23
Хто ненавидить Мене, той ненавидить і Отця Мого.
24
аще дэлъ не быхъ сътворилъ въ нихъ ихъже ни къто же инъ не сътвори грэха не бышz имэли. нынэ же и видэшz и възненавидэшz и мене и отьца моѥго.
24
Коли б Я не творив серед них діл, яких ніхто інший не створив, то не мали б гріха; а тепер і бачили, і зненавиділи й Мене, і Отця Мого.
25
нъ да събѫдеть сz слово писаноѥ въ законэ ихъ яко възненавидэшz мz без ума.
25
Але нехай справдиться слово, написане в законі їхньому: зненавиділи Мене даремно.
26
ѥгда же придеть параклитъ ѥгоже азъ посълѭ вамъ отъ отьца духъ истиньныи иже отъ отьца исходить тъ съвэдэтельствуѥть о мънэ.
26
Коли ж прийде Утішитель, Якого Я пошлю вам від Отця, Дух істини, Який від Отця виходить, Він буде свідчити про Мене.
27
и вы же съвэдэтельствуѥте яко исъкони съ мьноѭ ѥсте.
27
Також і ви будете свідчити, бо ви спочатку зі Мною.
Глава 16
1
Си глаголахъ вамъ да не съблазнитесz.
1
Це сказав Я вам, щоб ви не спокусилися.
2
отъ съньмищь ижденѫть вы нъ приде врэмz. да вьсzкъ Uбивыи васъ. мьнитьсz слUжьбU приносити бв7и.
2
Виженуть вас із синагог; прийде навіть час, коли всякий, хто вбиватиме вас, буде думати, що тим він служить Богові.
3
и си творzть вамъ. яко не познаша оц7а ни мене.
3
Так будуть робити, бо не пізнали ні Отця, ні Мене.
4
нъ си гlахъ вамъ. да ѥгда придеть година. поминаите си. яко азъ рэхъ вамъ. сихъ же вамъ испьрва не рэхъ. яко съ вами бэхъ.
4
Але Я сказав це для того, щоб ви, як прийде той час, згадали, що Я казав вам про те. А не говорив вам цього спочатку тому, що був з вами.
5
нынэ же идU къ посълавъшемU мz. и никто же васъ не въпрашаѥть мене камо идеши.
5
А тепер іду до Того, Хто Мене послав, і ніхто з вас не питає Мене: куди йдеш?
6
нъ яко си глаголаахь вамъ скърбь наплъни срьдьце ваше.
6
Але від того, що Я сказав вам це, скорботою пройнялися серця ваші.
7
нъ азъ истинѫ глаголѭ вамъ: унѥ ѥсть вамъ да азъ идѫ. аще бо не идѫ азъ параклитъ не придетъ къ вамъ. аще ли же идU посълю и къ вамъ.
7
Але Я істину кажу вам: краще для вас, щоб Я пішов. Бо, якщо Я не піду, Утішитель не прийде до вас; а як піду, то пошлю Його до вас,
8
и пришьдъ онъ. обличить мира. о грэсэ и о правьдэ и сUдэ.
8
і коли Він прийде, викриє світ за гріх, і за правду, і за суд.
9
о грэсэ убо яко не вэрUють въ мz.
9
За гріх — тому, що не вірують в Мене.
10
о правьдэ же яко къ оц7ю грzдU. и ктомѫ не видите мене.
10
За правду — тому, що Я йду до Отця Мого, і вже не побачите Мене.
11
о сUдэ же яко кънzзь мира сего осUжденъ бысть.
11
А за суд, бо князя світу цього осуджено.
12
и ѥще мъного имамъ гlати. нъ не можете носити нынэ.
12
Ще багато чого маю сказати вам, але ви тепер не можете вмістити.
13
ѥгда же придеть онъ. д¦ъ истиньныи. и наставить вы на вьсzкU истинU. не о себэ бо глаголати имать. нъ елико аще услышить глаголати имать и грzдѫщая възвэстить вамъ.
13
Коли ж прийде Він, Дух істини, то наставить вас на всяку істину; бо не від Себе говоритиме, а буде говорити те, що почує, і майбутнє звістить вам.
14
онъ мz прославить яко отъ моѥго прииметь и възвэстить вамъ.
14
Він прославить Мене, бо від Мого візьме і звістить вам.
15
вьсz ѥлико имать оц7ь моя сUть. сего ради рэхъ яко t оц7а моѥго придеть. и възвэстить вамъ.
15
Усе, що має Отець, — Моє; тому Я сказав, що від Мого візьме і звістить вам.
16
въ малэ и ктомU не видите мене. и пакы въ малэ и Uзьрите мz. яко идU къ оц7ю.
16
Ще трохи, і ви вже не побачите Мене, і знову незабаром побачите Мене, бо Я йду до Отця.
17
рэшz же t Uченикъ ѥго къ себэ. чьто се ѥсть ѥже гlеть намъ. въ малэ и не видите мене и пакы въ малэ и Uзьрите мz. яко идU къ оц7ю.
17
Тут деякі з учеників Його сказали один одному: що це Він говорить нам: ще трохи, і ви не побачите Мене, і знову незабаром побачите Мене; і: Я йду до Отця?
18
гlахU же чьто ѥсть се ѥже гlеть. въ малэ. не вэмь что гlеть.
18
Отже, вони говорили: що це говорить Він: ще трохи? Не знаємо, що каже.
19
разUмэ же iс7ъ яко хотzти и въпрашати. рече имъ о семь ли сътzзаѥтесz межю собою. яко же рэхъ вамъ въ малэ не видите мене. и пакы въ малэ и Uзьрите мz.
19
Ісус, зрозумівши, що хочуть спитати Його, сказав їм: чи про те допитуєтеся між собою, що Я сказав: ще трохи, і не побачите Мене, і знову незабаром побачите Мене?
20
аминъ аминъ гlю вамъ яко въсплачетесz. и въздрыдаѥте вы. а миръ въздрадUѥтьсz. вы же печzльни бUдете. нъ печzль вашz въ радость бUдеть.
20
Істинно, істинно кажу вам: ви будете плакати і ридати, а світ зрадіє; ви печальні будете, та печаль ваша за радість буде.
21
жена ѥгда раждаѥть печzль имать. яко приде година ѥя. ѥгда же родить отрочz. ктомU не помьнить скьрби за радость. яко родисz чlвкъ въ вьсь миръ.
21
Жінка, коли родить, терпить скорботу, бо прийшла година її; коли ж породила дитя, вже не пам’ятає скорботи від радости, тому що народилася людина на світ.
22
и вы Uбо нынэ печzль имэти имате. пакы же Uзьрю вы и въздрадUѥтьсz ср7дце ваше. и радости вашея никто же не възьметь t васъ.
22
Так і ви маєте печаль нині; але Я знову побачу вас, і зрадіє серце ваше, і радости вашої ніхто не відбере від вас.
23
и въ тъ дьнь мене не въпросите ничсоже. аминъ аминъ гlю вамъ. аще чьсо просите t оц7а въ имz моѥ дасть вамъ.
23
І в той день ви не спитаєте Мене ні про що. Істинно, істинно кажу вам: чого б ви не попросили в Отця в ім’я Моє, дасть вам.
24
доселэ не просисте ничсоже въ имz моѥ. просите и приимете. да радость вашz испълнена бUдеть.
24
Донині ви нічого не просили в ім’я Моє; просіть і одержите, щоб радість ваша була повною.
25
си въ притъчzхъ гlахъ вамъ. придеть же година. ѥгда въ притъчахъ ктомU не гlю вамъ. нъ не обинUясz о оц7и възвэщю вамъ.
25
Це Я говорив вам притчами; але настає час, коли вже не буду говорити вам притчами, а відкрито сповіщу вам про Отця.
26
въ тъ дн7ь въ имz моѥ въспросите и не гlю вамъ. яко азъ Uмолю оц7z о васъ.
26
В той день будете просити в ім’я Моє, і не кажу вам, що Я благатиму Отця за вас:
27
самъ бо оц7ь любить вы. яко вы мене възлюбисте. и вэровасте яко t б7а изидохъ.
27
бо Сам Отець любить вас, тому що ви полюбили Мене і увірували, що Я зійшов від Бога.
28
изидохъ t оц7z и придохъ въ вьсь миръ. пакы wставлю вьсь миръ. и идU къ оц7ю.
28
Я зійшов від Отця і прийшов у світ; і знову залишаю світ і йду до Отця.
29
гlють ѥмU Uченици ѥго. се нынz съ дьрзновениѥмь гlеши. а притъчz ни ѥдиноя гlеши.
29
Ученики Його сказали Йому: ось тепер Ти говориш просто, і притчі не кажеш ніякої.
30
нынэ вэмь яко вэси вьсz. не трэбUѥши да кто тz въпрашаѥть. о семь вэрUѥмъ. яко t б7а ѥси ишьлъ.
30
Тепер бачимо, що Ти все знаєш і не потребуєш, щоб хто питав Тебе. Тому і віруємо, що Ти від Бога зійшов.
31
tвэща имъ iс7ъ. нынэ ли вэрUѥте.
31
Ісус відповів їм: тепер віруєте?
32
се грzдеть година. и нынэ приде. да разидетьсz къжьдо въ своя си. и мене ѥдиного оставите. и нэсмь ѥдинъ. яко оц7ь съ мъною ѥсть.
32
Ось настає час, і вже настав, коли ви розійдетесь кожний до свого і Мене залишите одного, але Я не один, бо Отець зі Мною.
33
си гlахъ вамъ. да въ мънэ миръ имате. въ мирэ скръбьни бѫдете нъ дрьзаите азъ побэдихъ миръ.
33
Це сказав Я вам, щоб ви мали в Мені мир. У світі зазнаєте скорботи, але мужайтесь: Я переміг світ.
Глава 17
1
Възведъ iс7ъ очи свои на нб7о и рече. оч7е приде година. прослави сн7а своѥго. да и сн7ъ твои прославить тz.
1
Після цих слів Ісус звів очі Свої до неба і сказав: Отче! Прийшов час. Прослав Сина Твого, щоб і Син Твій прославив Тебе;
2
яко далъ ѥси ѥмU власть. вьсzкоя плъти. да вьсzко ѥже ѥси ѥмU далъ. дасть ѥмU живота вэчьнааго.
2
як Ти дав Йому владу над усякою плоттю, щоб усьому, що Ти дав Йому, дав Він життя вічне.
Нині зрозуміли, що все, що Ти дав Мені, є від Тебе.
8
яко гlы яже далъ ѥси мънэ. дахъ имъ. и ти прияшz. и разѫмэшz въ истинU. t тебе изидохъ. и вэроваша яко ты ѥси посълалъ мz.
8
Бо слова, які Ти дав Мені, Я передав їм, і вони прийняли і зрозуміли воістину, що Я зійшов від Тебе, і увірували, що Ти послав Мене.
9
язъ о сихъ молю не о мирэ молю. нъ о тэхъ яже далъ ѥси мънэ. яко твои сUть.
9
Я за них благаю, — не за весь світ благаю, але за тих, яких Ти дав Мені, тому що вони Твої.
10
моя всz твоя сUть и твоя моя. и прославихъсz въ нихъ.
10
І все Моє — Твоє, і Твоє — Моє; і Я прославився в них.
11
и ктомU нэсмь въ мирэ. и си въ мирэ сUть. и азъ къ тебе грzдU. оч7е с™ыи. съблюди я въ имz твоѥ. яже далъ ѥси мънэ. да бUдUть ѥдини яко же и мы.
11
Я вже не в світі, та вони в світі, а Я до Тебе йду. Отче Святий! Збережи їх в ім’я Твоє, тих, кого Ти дав Мені, щоб вони були єдине, як і Ми.
12
ѥгда бэхъ съ ними въ мирэ. азъ съблюдахъ я въ имz твоѥ. яже далъ ѥси мънэ. съхранихъ я. и никто же t нихъ. не погыбе тъкмо сн7ъ погыбэли. да събUдUтьсz книгы.
12
Коли Я був з ними у світі, Я зберігав їх в ім’я Твоє; тих, яких Ти дав Мені, Я зберіг, і ніхто з них не загинув, тільки син погибельний, щоб збулося Писання.
13
нынэ же къ тебэ грzдU. и си гlю въ мирэ. да имUть радость мою испълненU въ себэ.
13
Нині ж до Тебе йду, і це говорю у світі, щоб вони мали в собі радість Мою повну.
14
азь дахъ имъ слово твоѥ. и миръ възненавидэ ѩ яко не сѫть отъ мира якоже и азъ отъ мира нэсмь.
14
Я дав їм слово Твоє, і світ зненавидів їх, тому що вони не від світу, як і Я не від світу.
15
не молѭ да възьмеши ѩ отъ мира нъ да съблюдеши ѩ отъ неприязни.
15
Не благаю, щоб Ти взяв їх від світу, але щоб зберіг їх від зла.
16
отъ мира не сѫть якоже и азъ отъ мира нэсмь.
16
Вони не від світу, як і Я не від світу.
17
свzти ѩ въ истинѫ твоѭ. слово твоѥ истина ѥсть.
17
Освяти їх істиною Твоєю; слово Твоє є істина.
18
яко же ты мz о§е посъла въ миръ. и язъ посълахъ я въ миръ.
18
Як Ти послав Мене у світ, так і Я послав їх у світ.
19
и за нz азъ сщ7юсz самъ. да бUдUть и ти сщ7ени въ истинU.
19
І за них Я освячую Себе, щоб і вони були освячені істиною.
20
не о сихъ же молю тъкмо. нъ и о вэрѫющиихъ. словесемъ моимъ въ мz.
20
Не за них же тільки благаю, але й за віруючих у Мене за словом їхнім.
21
да вьси ѥдино сUть. яко же ты о§е въ мънэ. и язъ въ тебэ. да и ти въ насъ ѥдино бUдUть. да и вьсь миръ вэрUѥть. яко ты мz посъла.
21
Щоб усі були єдине: як Ти, Отче, в Мені, і Я в Тобі, так і вони нехай будуть в Нас єдине, — щоб увірував світ, що Ти послав Мене.
22
и язъ славU юже дасть ми дахъ имъ да бUдUть ѥдино. яко же и мы ѥдино.
22
І славу, яку Ти дав Мені, Я дав їм: щоб були єдине, як і Ми єдине;
23
азъ въ нихъ и ти въ мнэ. да бUдUть съвьршени въ ѥдино. и да разUмэѥть миръ. яко ты мz посъла. и възлюбилъ мz ѥси. яко же мz възлюбилъ ѥси.
23
Я в них, і Ти в Мені; щоб вони були звершені в єдності, і щоб зрозумів світ, що Ти послав Мене і полюбив їх, як полюбив Мене.
24
о§е яже далъ ѥси мънэ и хощю да идеже ѥсмь азъ да и ти бUдUть съ мъною. да видzть славU мою. юже далъ ѥси мънэ. яко възлюбилъ мz ѥси. прэже съложения мира.
24
Отче! Ті, кого Ти дав Мені, хочу, щоб там, де Я, і вони були зі Мною, щоб бачили славу Мою, яку Ти дав Мені, тому що полюбив Мене раніше від створення світу.
25
о§е правьдьныи миръ тебе не позна. азъ же тz познахъ. и си познаша яко ты мz посъла.
25
Отче Праведний! І світ Тебе не пізнав; а Я пізнав Тебе, і ці пізнали, що Ти послав Мене.
26
и съказахъ имъ имz твоѥ и съкажю. да любы ѥю же мz ѥси възлюбилъ. въ нихъ бUдеть. и язъ въ нихъ.
26
І Я відкрив їм ім’я Твоє і відкрию, щоб любов, якою Ти полюбив Мене, в них була, і Я в них.
Глава 18
1
Си рекъ изиде исусъ съ ученикы своими на онъ полъ потока кедрьска идеже бэ врьтьпъ въ ньже въниде самъ и ученици ѥго.
1
Сказавши це, Ісус вийшов з учениками Своїми на той бік потоку Кедрону, де був сад, в який увійшов Сам і ученики Його.
2
вэдэаше же иуда иже и прэдаяаше мэсто яко мъногашьди събирааше сz исусъ ту съ ученикы своими.
2
Знав же це місце й Іуда, зрадник Його, тому що Ісус часто збирався там з учениками Своїми.
3
иуда же приимъ спирѫ и отъ архиереи и фарисеи слугы приде тамо съ свэтильникы и съ свэщами и орѫжии.
3
Отже, Іуда, взявши загін воїнів та слуг первосвящеників і фарисеїв, приходить туди з ліхтарями і світильниками та зброєю.
4
исусъ же вэды вьсе идѫщеѥ на нь ишьдь рече имъ: кого ищете;
4
Ісус же, знаючи все, що з Ним буде, вийшов і сказав їм: кого шукаєте?
5
отьвэщашz ѥму: исуса назарея. глагола имъ исусъ: азъ ѥсмь. стояаше же иуда иже и прэдаяше съ ними.
5
Йому відповіли: Ісуса Назорея. Ісус говорить їм: це Я. Стояв же з ними й Іуда, зрадник Його.
6
да яко рече имъ: азъ ѥсмь идошz въспzть и падошz на земли.
6
І коли сказав їм: це Я, — вони відступили назад і впали на землю.
7
пакы же ѩ въпроси исусъ: кого ищете; они же рекошz: исуса назарея.
7
Знову запитав їх Ісус: кого шукаєте? Вони сказали: Ісуса Назорея.
8
отъвэща исусъ: рекохъ вамъ яко азъ ѥсмь. аще убо мене ищете не дэите сихъ ити.
8
Ісус відповів: Я сказав вам, що це Я; отже, якщо Мене шукаєте, залиште цих, нехай ідуть.
9
да събѫдеть сz слово ѥже рече яко ѩже далъ ѥси мънэ не погубихъ ни кого же отъ нихъ.
9
Щоб збулося сказане слово: з тих, якого Ти дав Мені, Я не погубив нікого.
10
симонъ же петръ имэѩ ножь извлэче и и удари архиереова раба и урэза ѥму ухо десноѥ. бэ же имz рабу малхъ.
10
Симон же Петро, маючи меч, витяг його і вдарив раба первосвященика і відсік йому праве вухо. Ім’я раба було Малх.
11
рече же исусъ петрови: въньзи ножь въ ножьницѫ. чzшѫ ѭже дасть мънэ отьць не имамъ ли пити ѥѩ;
11
Але Ісус сказав Петрові: сховай меч у піхви; невже Мені не пити чаші, яку дав Мені Отець?
12
спира же и тысzщьникъ и слугы иудеискы ѩшz исуса и съвzзашz и
12
Тоді воїни, і тисяцький, і слуги юдейські взяли Ісуса і зв’язали Його.
13
и ведошz и къ аннэ прьвэѥ бэ бо тьсть каиафэ иже бэ архиереи лэту тому.
13
І відвели Його спершу до Анни, бо він був тестем Каяфи, який був первосвящеником того року.
14
бэ же каиафа давыи съвэтъ иудеомъ яко унѥ ѥсть ѥдиному чловэку умрэти за люди.
14
Це був той Каяфа, який дав пораду юдеям, що краще одному чоловікові вмерти за народ.
15
по исусэ же идэаше симонъ петръ и другыи ученикъ. ученикъ же тъ бэ знаѥмъ архиереови и въниде съ исусомъ въ дворъ архиереовъ.
15
Услід за Ісусом ішли Симон-Петро та інший ученик; ученик же той був знайомий первосвященикові і ввійшов з Ісусом у двір первосвященика.
16
петръ же стояаше. предъ двьрьхь вънэ. изиде же Uченикъ тъ. иже бэ знаѥмъ архиереови. и ре? двьрници. и въведе петра.
16
А Петро стояв зовні при дверях. Потім ученик, який був знайомий первосвященикові, вийшов і сказав воротарці, і ввів Петра.
17
гlа же раба. двьрница петрови. еда и ты t Uченикъ ѥси. чlвка сего. гlа онъ нэсмь.
17
І ось рабиня-воротарка каже Петрові: чи ти не з учеників Цього Чоловіка? Він сказав: ні.
18
стояхU же раби. и слUгы огнь створьше. яко зима бэ и грэяхU сz. бэ же съ ними петръ стоя и грэясz.
18
Тим часом раби і слуги, розпаливши вогнище, бо було холодно, стояли і грілися. Петро також стояв з ними і грівся.
19
архиереи же въпросиша iс7а. о Uченицэхъ ѥго. и о Uчении ѥго.
19
Первосвященик же запитав Ісуса про учеників Його і про вчення Його.
20
tвэща ѥмU iс7. азъ не обинUясz гlхъ мірU. азъ всегда Uчихъ. на съньмищи и въ цр7кви. идеже вси жидове събираютьсz. и отаи не гlахъ нічто же.
20
Ісус відповів йому: Я говорив світові відкрито; Я завжди навчав у синагогах і в храмі, де завжди юдеї сходяться, і таємно не говорив нічого.
21
что мене въпрашаѥши. въпрашаи слышавъшиихъ. что гlахъ имъ. се си вэдzть. яже рекохъ азъ.
21
Чого запитуєш Мене? Запитай тих, які чули, що Я говорив їм; ось ці знають, що Я говорив.
22
се же рекъшю ѥмU. единъ t престоящиихъ слUгъ. Uдари въ ланитU iс7а. рекъ. тако ли tвэщаваѥши. архиереови.
22
Коли Він сказав це, один із слуг, що стояв близько, ударив Ісуса по щоці, кажучи: так відповідаєш Ти первосвященикові?
23
tвэща ѥмU iс7. аще злэ гlахъ. послUшьствUи о злэ. аще ли добрэ. почто мя биѥши.
23
Ісус відповів йому: якщо Я сказав зле, то доведи, що зле, а коли добре, за що ти б’єш Мене?
24
посла же а=на съвzзана. къ каиафэ архиереови.
24
Анна відіслав Його зв’язаного до первосвященика Каяфи.
25
бэ же симонъ петръ. стоя и грэясz. рекоша же ѥмU еда и ты t Uченикъ ѥго ѥго ѥси. онъ же tвьржесz и рече. иэсмь.
25
А Симон-Петро стояв і грівся. Тут сказали йому: чи не з учеників Його і ти? Він відрікся і сказав: ні.
26
гlа одинъ t рабъ архиереовъ. Uжика сы. ѥмU же петръ Uрэза. Uхо. не азъ ли тz видэхъ. въ оградэ съ нимь.
26
Один з рабів первосвященика, родич того, якому Петро відсік вухо, говорить: чи я не бачив тебе з Ним у саду?
27
пакы же петръ tвьржесz. и абиѥ кUръ възгласи.
27
Петро знову відрікся, і зараз же заспівав півень.
28
ведоша же iс7а t каиафы въ преторъ. бzше же заUтра. и ти не вънидоша въ преторъ. да не осквьрнzтьсz. нъ да ядzть пасхU.
28
Від Каяфи повели Ісуса до преторії. Був ранок; і вони не ввійшли у преторію, щоб не осквернитися, але щоб можна було їсти паску.
29
изиде же пилатъ къ нимь. вънъ. и рече. кUю рэчь приносите. на чловэка сего.
29
Пилат вийшов до них і сказав: у чому ви звинувачуєте Чоловіка Цього?
30
tвэщаша и рэша ѥмU. аще не бы былъ сь злодэи. и не быхомъ предали ѥго тобэ.
30
Вони сказали йому у відповідь: якби Він не був злочинець, ми не видали б Його тобі.
31
рече же имъ пилатъ. поимэте ѥго вы. и по законU вашемU сUдите ѥмU. рекоша же ѥмU жидове. намъ не достоить Uбити. никоgо же.
31
Пилат сказав їм: візьміть Його ви, і за законом вашим судіть Його. Юдеї сказали йому: нам не дозволено віддавати на смерть нікого, —
32
да слово iс7во събUдетьсz. ѥже рече. знаменая. коѥю съмьртью хотzаше Uмрети.
32
щоб справдилося слово Ісусове, яке Він сказав, даючи зрозуміти, якою смертю мав померти.
33
въниде же пакы въ преторъ. и прiзва iс7а и рече ѥмU. ты ли ѥси цrь июдеискъ.
33
Тоді Пилат знову ввійшов у преторію, покликав Ісуса і сказав Йому: чи не Ти Цар Юдейський?
34
tвэща ѥмU iс7. о собэ ли се ты гlѥши. или ини тобэ рекоша о мнэ.
34
Ісус відповів йому: чи від себе ти говориш це, чи інші сказали тобі про Мене?
Пилат відповів: хіба я юдей? Твій народ і первосвященики видали Тебе мені; що Ти зробив?
36
tвэща iс7. цр7ство моѥ нэсть t мира сего. аще t сего мира было бы. цр7ство моѥ. слUгы моя подвизалисz быша. да не преданъ быхъ июдеомъ. нынэ же цр7ство моѥ. нэc tсюдэ.
36
Ісус відповів: Царство Моє не від світу цього: якби від світу цього було Царство Моє, то слуги Мої змагалися б за Мене, щоб Я не був виданий юдеям; але нині Царство Моє не звідси.
37
рече же ѥмU пилатъ. да цrь ли ты ѥси. tвэща iс7. ты гlѥши. яко цrь ѥсмь азъ. азъ на се родихъсz. и на се придохъ въ миръ. да съвэдэтельствUю о истинэ. всzкъ. иже ѥсть t истины. послUшаѥть глаc моѥго.
37
Пилат сказав Йому: отже, Ти Цар? Ісус відповів: ти говориш, що Я Цар. Я для того народився і для того прийшов у світ, щоб свідчити про істину; кожен, хто від істини, слухається голосу Мого.
38
гlа ѥмU пилатъ. что ѥсть истина. и се рекъ. пакы изиде къ жидомъ. и гlа имъ. азъ ни ѥдиноя вины обрэтаю въ нѥмь.
38
Пилат сказав Йому: що є істина? І, сказавши це, знову вийшов до юдеїв і сказав їм: я ніякої провини не знаходжу в Ньому.
39
ѥсть же обычаи вамъ. да ѥдиного вамъ. tпUщю. на пасхU. хочете ли Uбо да tпUщю вамъ. цrя июдеиска.
39
Є ж у вас звичай, щоб я одного відпускав вам на Пасху; чи хочете, відпущу вам Царя Юдейського?
40
възъпиша же вси гlюще. не сего нъ варавU. бэ же варава разбоиникъ.
40
Тоді знову закричали всі, кажучи: не Його, а Варавву. Варавва ж був розбійник.
Глава 19
1
Тъгда пилатъ поя iс7а. и би ѥго.
1
Тоді Пилат узяв Ісуса і звелів бити Його.
2
и воини съплетъше вэньць. t тьрния. възложиша на главU ѥмU. и въ ризU багърzнU. облекоша и.
2
І воїни, сплівши вінець з терну, поклали Йому на голову, і одягли Його в багряницю,
3
и прихожахU къ нѥмU и гlаахU. радUисz цrю иUдеискъ. и бияхU по ланитама.
3
і говорили: радуйся, Царю Юдейський! І били Його по щоках.
4
изиде же пакы пилатъ вънъ. и гlа имъ. се извожю ѥго вамъ вънъ. да разUмэете. яко до нэго вины не обрэтаю.
4
Пилат знову вийшов і сказав їм: ось я виводжу Його до вас, щоб ви знали, що я не знаходжу в Ньому ніякої провини.
5
изиде же iс7 вънъ. носz тьрновьныи вэньць. и въ багърzнUю ризU. и гlа имъ. се члbвкъ.
5
Тоді вийшов Ісус у терновому вінці і в багряниці. І сказав їм Пилат: це — Чоловік!
6
ѥгда же видэша ѥго. архиереи и слUгы. възпиша гlюще. распьни распьни ѥго. гlа имъ пилатъ. поимэте ѥго вы и распьнэте. азъ бо не обрэтаю до нѥго вины.
6
Коли ж побачили Його первосвященики і слуги, то закричали: розіпни, розіпни Його! Пилат говорить їм: візьміть Його ви, і розіпніть; бо я не знаходжу в Ньому провини.
7
tвэщаша ѥмU жидове. мы законъ имамъ. и по законU нашемU. достоинъ ѥсть Uмрети. яко сн7ъ б9ии творить сz.
7
Юдеї відповіли йому: ми маємо закон, і за законом нашим Він повинен умерти, тому що зробив Себе Сином Божим.
8
ѥгда же слыша пилатъ слово се. паче Uбоясz.
8
Пилат же, почувши це слово, ще більше злякався.
9
и въниде въ преторъ пакы и гlа исUсови tкUдU ѥси ты. iс7 же tвэта не сътвори ѥмU.
9
І знов увійшов у преторію і сказав Ісусові: звідки Ти? Але Ісус відповіді не дав йому.
10
гlа ѥмU пилатъ. мнэ ли не гlѥши. не вэси ли. яко власть имэю распzти тz. и власть имэю пUсти тz.
10
Пилат же каже Йому: чи мені не відповідаєш? Хіба не знаєш, що я маю владу розіп’ясти Тебе, і владу маю відпустити Тебе?
11
tвэща iс7. не имаши власти на мнэ никоѥя же. аще не бы ти дано съвыше. сего ради предавыи мя тобэ. болии грэхъ имать.
11
Ісус відповів: ти не мав би наді Мною ніякої влади, якби не було тобі дано звище. Тому більший гріх на тому, хто видав Мене тобі.
З того часу Пилат намагався відпустити Його. Юдеї ж кричали: якщо відпустиш Його, ти не друг кесареві; всякий, хто робить себе царем, противиться кесареві.
13
пилатъ же слышавъ се слово. изведе вънъ iс7а. и сэде на сUдищи. на мэстэ нарицаѥмэмь. лиfострато. евреискы же гаваfа.
13
Пилат, почувши це слово, вивів Ісуса і сів на судилищі, на місці, що зветься Ліфостротон*, а по-єврейськи — Гаввафа.
14
бэ же пzтъкъ пасхы. часъ бэ яко шестыи. и гlа июдеомъ. се цrь вашь.
14
Тоді була п’ятниця перед Пасхою, близько шостої години. І сказав Пилат юдеям: це Цар ваш!
15
оні же възъпиша. възьми възми. распьни ѥго. гlа имъ пилатъ. цrz ли вашего распьнU. tвэщаша архиереи. не имамъ цrя нъ тъкмо кесарz.
15
Вони ж закричали: візьми, візьми і розіпни Його! Пилат говорить їм: чи Царя вашого розіпну? Первосвященики відповіли: немає в нас царя, крім кесаря.
16
тъгда предасть ѥго имъ. да ѥго распьнUть. они же поимъше и. ведоша и въ преторъ.
16
І тоді він видав Його їм на розп’яття. І взяли Ісуса, і повели.
17
и самъ си носz крьстъ. изиде въ нарицаемое краниѥво мэсто. еже гlетьсz евреискы голъгоfа.
17
І, несучи хрест Свій, Він вийшов на місце, що зветься Лобне, по-єврейськи Голгофа;
18
идеже и распzша. и сь нимь. в7. разбоиника. одиного. о деснUю. а дрUгаго. о лэвUю. посредэ же iс7а.
18
там розіп’яли Його, і з Ним двох інших, з одного і другого боку, а посередині Ісуса.
Воїни ж, коли розіп’яли Ісуса, взяли одяг Його і розділили на чотири частини, кожному воїнові по частині, і хітон. Хітон же був не зшитий, а весь зітканий згори.
24
рекоша къ собэ не предьрэмъ ѥго. нъ метимъ жребия о нѥмь. комU бUдеть. да събUдетьсz писаниѥ. гlющеѥ. раздэлиша ризы моя собэ. и о вьрхънюю ризU мою. меташа жребия. воини же си твориша. Въ оно вреұ.
24
Вирішили між собою: не будемо роздирати його, а киньмо жереб на нього, кому буде, — щоб збулося сказане в Писанні: розділили ризи Мої між собою, за одяг Мій кидали жереб. Так воїни і зробили.
25
стояхU U кrта iс7ва мати ѥго и сестра м™ре ѥго. мр7ия клеопова. и мр7ия магдалыни.
25
Біля хреста Ісуса стояли Мати Його і сестра Матері Його, Марія Клеопова, і Марія Магдалина.
Коли ж спробував оцту Ісус, сказав: звершилось! І, схиливши голову, віддав дух.
31
жидове же понѥже пzтъкъ бэ. да не останUть на крьстэ тэлеса въ сUботU. бэ бо великъ дн7ь тоя сUботы. молиша пилата. да пребиють голэни ихъ. и възьмUть я.
31
А оскільки тоді була п’ятниця, то юдеї, щоб не залишати тіл на хресті в суботу [бо та субота була Великдень], просили Пилата, щоб перебити їхні голінки і зняти їх.
32
придоша же Uбо воини. и пьрвUмU пребиша голэни. и дрUгUUмU распzтUUмU съ нимь.
32
Отже, прийшли воїни і в першого перебили голінки, і в другого, розіп’ятого з Ним.
33
къ Ісо7µ же пришьдъше. яко видэша ѥго Uмьрша. не пребиша ѥмU голэнию.
33
А коли, підійшовши до Ісуса, побачили, що Він уже помер, то не перебили в Нього голінок.
34
нъ ѥдинъ t воинъ. копиѥмь ребра ѥго прободе. и изиде абиѥ кръвь и вода.
34
Але один з воїнів списом проколов Йому ребра, і відразу витекли кров і вода.
35
и видэвыи. съвэдэтельствова. и истиньно ѥсть съвэдэтельство ѥго. и тъ вэсть яко истинU гlѥть. да и вы вэрU имете.
35
І той, що бачив, засвідчив, — і свідчення його правдиве. Він знає, що говорить правду, щоб ви повірили.
36
быша бо си. да писаниѥ съвьршитьсz. кость не съкрUшітьсz t него.
36
Бо це сталося, щоб справдилося Писання: кість не розломиться в Нього.
37
и пакы дрUгоѥ писаниѥ гlть. възьрzть на нь ѥго же прободоша.
37
Також і в іншому місці Писання говориться: будуть дивитися на Того, Якого прокололи.
Після цього Йосиф з Аримафеї, ученик Ісуса, але таємний — з остраху перед юдеями, просив Пилата, щоб зняти тіло Ісуса; і Пилат дозволив. Він пішов і зняв тіло Ісуса.
Там і поклали Ісуса ради п’ятниці юдейської, тому що гріб був близько.
Глава 20
1
Въ ѥдинU сUботъ. мариа магдалыни. прииде заUтра еще сUщи тьмэ на гробъ. и видэ камень възzтъ t гроба.
1
У перший же день після суботи Марія Магдалина приходить до гробу вранці, коли було ще темно, і бачить, що камінь відвалений від гробу.
2
тече же и прииде къ симонU петрU. и къ дрUгUUмU UченикU ѥго же люблzаше iс7ъ. и гlа има възzша Gа t гроба. и не вэмь къде и положиша.
2
Отже, біжить і приходить до Симона-Петра та до іншого ученика, якого любив Ісус, і каже їм: узяли Господа з гробу і не знаємо, де поклали Його.
3
изиде же петръ. и дрUгыи Uченикъ идэасте къ гробу.
3
Негайно ж вийшли Петро та інший ученик і пішли до гробу.
4
течаасте же оба въкупэ и другыи ученикъ тече скорэѥ петра. и прииде прэже къ гробU.
4
Вони бігли обидва разом; але інший ученик біг швидше за Петра і прибув до гробу перший.
5
и приникъ видэ ризы ѥдины лежаща. обаче нъ не въниде.
5
І, нахилившись, побачив, що лежать пелени; але не ввійшов.
6
приде же еc симонъ петръ въ слэдъ ѥГо и въниде прежде въ гробъ. и видэ ризы еg ѥдины лежащz.
6
Слідом за ним прийшов Симон-Петро, і ввійшов у гріб, і побачив одні лиш пелени, що лежали;
7
и UбрUсъ иже бэ на главэ ѥго. не съ ризами лежащь. нъ особь съвитъ на ѥдиномь мэстэ.
7
а хустина, яка була на голові Його, лежала згорнена не з пеленами, а осторонь, на іншому місці.
8
тъгда въниде и дрUгыи Uченикъ. пришедыи прежде къ гробU и видэ и вэрова.
8
Тоді ввійшов і інший ученик, що раніше прийшов до гробу, і побачив, і увірував.
9
не Uбо вэдzахU кънигы. zко подобаѥть ѥмU t мьртвыихъ въскрьснUти.
9
Бо вони ще не знали Писання, що Йому належало воскреснути з мертвих.
10
идоста же гlюще къ себэ Uченика.
10
Тоді ученики знову повернулися до себе.
11
Мария же стояаше у гроба вънэ плачѫщи сz. якоже плакааше сz приниче въ гробъ
11
Марія стояла зовні біля гробу і плакала; і, коли плакала, нахилилася до гробу,
12
и видэ дъва ангела въ бэлахъ сэдzща ѥдиного у главы и ѥдиного у ногу идеже бэ лежало тэло исусово.
12
і бачить двох ангелів у білому, що сиділи — один в головах, а другий в ногах, де лежало тіло Ісусове.
13
и глаголасте ѥи она: жено чьто плачеши сz; глагола има: яко възzшz господа моѥго и не вэмь къде положишz и.
13
І вони кажуть їй: жоно, чого плачеш? Говорить їм: взяли Господа мого, і не знаю, де поклали Його.
14
и си рекъши обрати сz вьспzть и видэ исуса стоѩща и не вэдэаше яко исусъ ѥсть.
14
Сказавши це, обернулася назад і побачила Ісуса, Який стояв, але не впізнала, що це Ісус.
15
глагола ѥи исусъ: жено чьто плачеши сz; кого ищеши; она же мьнzщи яко врьтоградарь ѥсть глагола ѥму: господи аще ты и ѥси възzлъ повэждь мънэ къде и ѥси положилъ. и азъ вьзьмѫ и.
15
Говорить їй Ісус: жоно, чого плачеш? Кого шукаєш? Вона, думаючи, що це садівник, каже Йому: господарю, якщо ти забрав Його, скажи мені, де ти поклав Його, і я візьму Його.
16
глагола ѥи исусъ: мариѥ. обращьши же сz она глагола ѥму: раввуни ѥже нарицаѥть сz учителю.
16
Ісус говорить їй: Маріє! Вона, обернувшись, каже Йому: Раввуні! Що означає: Учителю!
17
глагола ѥи исусъ: не прикасаи сz мънэ. не у бо възидохъ къ отьцу моѥму. иди же къ братии моѥи и рьци имъ въсхождѫ къ отьцу моѥму и отьцу вашему и богу моѥму и богу вашѥму.
17
Ісус говорить їй: не доторкайся до Мене, бо Я ще не зійшов до Отця Мого; а йди до братів Моїх і скажи їм: іду до Отця Мого і Отця вашого, і до Бога Мого і Бога вашого.
18
приде мария магдалыни повэдаѭщи ученикомъ яко видэ господа и си рече ѥи.
18
Марія Магдалина прийшла і сповістила ученикам, що бачила Господа і що Він це сказав їй.
19
Сѫщу же поздэ въ тъ дьнь въ ѥдиныи сѫботы и двьрьмъ затворенамъ идеже бэахѫ ученици ѥго събьрани за страхъ иудеискъ. приде исусъ и ста по срэдэ ихъ и глагола имъ: миръ вамъ.
19
Того ж першого дня після суботи, ввечері, коли двері дому, де зібралися ученики Його, були замкнені з остраху перед юдеями, прийшов Ісус і став посередині, і каже їм: мир вам!
20
и си рекъ показа имъ рѫцэ и ребра своя. въздрадовашz же сz ученици видэвъше господа.
20
Сказавши це, Він показав їм руки, і ноги, і ребра Свої. Ученики зраділи, побачивши Господа.
Кому відпустите гріхи, тим відпустяться, на кому залишите, залишаться.
24
fома же ѥдинъ отъ обою на десzте нарицаѥмыи близньць не бэ ту съ ними ѥгда приде исусъ.
24
Фома ж, один з дванадцятьох, який звався Близнюком, не був тут з ними, коли приходив Ісус.
25
глаголаахѫ же ѥму друзии ученици: видэхомъ господа. онъ же рече имъ: аще не виждѫ на рѫку ѥго язвы гвоздиныѩ и въложѫ прьста моѥго въ язвѫ гвоздинѫѭ и въложѫ рѫкы моѥѩ въ ребра ѥго не имѫ вэры.
25
Інші ученики сказали йому: ми бачили Господа. Він же сказав їм: якщо не побачу на руках Його рани від цвяхів і не вкладу пальця мого в рани від цвяхів, і не вкладу руки моєї в ребра Його, не повірю.
26
и по осми дьнъ пакы бэахѫ вънѫтрь ученици ѥго и fома съ ними. приде исусъ двьрьмъ затворенамъ и ста по срэдэ и глагола имъ: миръ вамъ.
26
Через вісім днів ученики Його знову були в домі, й Фома з ними. Прийшов Ісус, коли двері були замкнені, став посеред них і сказав: мир вам!
27
потомь глагола fомэ: принеси прьстъ твои сэмо и виждь рѫцэ мои. и принеси рѫкѫ твоѭ и въложи въ ребра моя. и не бѫди невэрьнъ нъ вэрьнъ.
27
Потім говорить Фомі: дай палець твій сюди і подивись на руки Мої; подай руку твою і вклади в ребра Мої, і не будь невірним, але вірним.
28
и отъвэща fома и рече ѥму: господь мои и богъ мои.
28
Фома у відповідь сказав Йому: Господь мій і Бог мій!
29
глагола ѥму исусъ яко видэвъ мz вэрова. блажени не видэвъшеи и вэровавъше.
29
Ісус говорить йому: ти повірив, тому що побачив Мене; блаженні ті, що не бачили й увірували.
30
мънога же и ина знамения сътвори исусъ прэдь ученикы своими яже не сѫть писана въ кънигахъ сихъ.
30
Багато інших чудес сотворив Ісус перед учениками Своїми, про які не написано в цій книзі.
31
си же писана бышz да вэрѫ имете яко исусъ ѥсть христосъ сынъ божии. и да вэруѭще живота вэчьнааго имате въ имz ѥго.
31
Це ж написано, щоб ви увірували, що Ісус є Христос, Син Божий, і, віруючи, мали життя в ім’я Його.
Глава 21
1
По семь яви сz пакы исусъ Uченикомъ своимъ въставъ отъ мрьтвыихъ на мори тивериадьстэемь. яви же сz тако.
1
Після того знову явився Ісус ученикам Своїм по воскресінні з мертвих біля моря Тиверіадського. Явився ж так:
2
бэахѫ въкUпэ симонъ петръ и fома нарицаѥмыи близньць и наfанаилъ иже бэ отъ кана галилеискыѩ и сына зеведеова и ина отъ Uченикъ ѥго дъва.
2
були разом Симон-Петро, і Фома, званий Близнюком, і Нафанаїл з Кани галилейської, і сини Зеведеєві, і двоє інших з учеників Його.
3
глагола имъ симонъ петръ: идѫ рыбъ ловитъ. глаголашz ѥмU: идемъ и мы съ тобоѭ. и изидошz и въсэдошz въ корабль абиѥ. и въ тѫ нощь не ѩшz ни чьсо же.
3
Симон-Петро говорить їм: йду ловити рибу. Кажуть йому: йдемо і ми з тобою! Пішли і відразу ввійшли в човен, і не впіймали в ту ніч нічого.
4
UтрU же абиѥ бывъшU ста исусъ при брэзэ. не познашz же Uчеиици яко исусъ ѥсть.
4
А коли вже настав ранок, Ісус стояв на березі; але ученики не впізнали, що це Ісус.
Ісус говорить їм: діти, чи є у вас яка їжа? Вони відповіли: ні.
6
онъ же рече имъ: въврьзэте о деснѫѭ странѫ корабля мрэжѫ и обрzщете. въврьгошz же и кътомU не можаахѫ привлэщи ѥѩ отъ мъножьства рыбъ.
6
Він же сказав їм: закиньте сіті з правого боку човна і впіймаєте. Вони закинули, і вже не могли витягти через велику кількість риби.
7
глагола же ученикъ ѥгоже любляаше исусъ петрови: господь ѥсть. симонъ же петръ слышавъ zко Gь ѥсть. срачицею препоzсасz. бэ бо нагъ. и въвьржесz въ море.
7
Тоді ученик, якого любив Ісус, говорить Петрові: це Господь. Симон же Петро, почувши, що це Господь, оперезався одягом, бо він був нагий, і кинувся в море.
8
а дрUзии Uченици кораблицемь приидоша. не бэша бо далече t землz. нъ zко двэ сътэ лакътъ влекUще мрэжю рыбъ.
8
А інші ученики припливли човном, бо недалеко були від землі, ліктів близько двохсот, і тягли сіть з рибою.
9
zко же излэзоша на землю. видэша огнь лежащь. и рыбU на нѥмь лежащю. и хлэбъ.
9
А коли вийшли на землю, бачать розкладене вогнище, і рибу, що на ньому лежала, і хліб.
10
гlа имъ iс7ъ. принесэте t рыбъ zже zсте нынэ.
10
Ісус говорить їм: принесіть тієї риби, яку ви тепер упіймали.
11
и вълэзъ же симонъ петръ. извлече мрэжю на землю пълну великыихъ рыбъ. съто. пzть десzтъ. и три. и толикU сUщю не протържесz мрэжz.
11
Симон-Петро пішов і витяг на землю сіть, повну великих рибин — сто п’ятдесят три; і від такої кількости риби не прорвалася сіть.
12
гlа имъ iс7ъ. придэте обэдUите. и никто же t Uченикъ ѥго. не съмzаше въпрашати ѥго. ты къто ѥси вэдUще zко Gь ѥсть.
12
Ісус говорить їм: ідіть обідайте. Ніхто ж з учеників не посмів запитати Його: хто Ти? Бо знали, що це Господь.
13
приде же iс7ъ и приzтъ хлэбъ. и дасть имъ. и рыбU такожде.
13
Ісус підходить, бере хліб і дає їм, також і рибу.
14
се Uже третиѥѥ zвисz iс7ъ Uченикомъ своимъ. въставъ t мьртвыихъ.
14
Це вже втретє явився Ісус ученикам Своїм по воскресінні Своєму з мертвих.
15
гlа симонU петрU. симоне ионинъ любиши ли мz паче сихъ. и гlа ѥмU ѥи Gи. ты вэси яко люблю тz. гlа ѥмU паси агньца моя.
15
Коли ж вони обідали, Ісус каже Симону-Петрові: Симоне Іонин! Чи любиш ти Мене більше, ніж вони? Петро каже Йому: так, Господи! Ти знаєш, що я люблю Тебе. Ісус говорить йому: паси ягнят Моїх.
Ще говорить йому вдруге: Симоне Іонин! Чи любиш ти Мене? Петро говорить Йому: так, Господи! Ти знаєш, що я люблю Тебе. Ісус говорить йому: паси вівці Мої.
17
гlа ѥмѫ третиицею. симоне ионинъ любиши ли мz. съжzли же си петръ яко рече ѥмU третиѥѥ любиши ли мz. гlа ѥмU Gи вьсе ты вэси ты съвэси яко люблю тz. гlа ѥмU паси овьца моя.
17
Говорить йому втретє: Симоне Іонин! Чи любиш ти Мене? Петро засмутився, що втретє спитав його: чи любиш ти Мене? І сказав Йому: Господи! Ти все знаєш: Ти знаєш, що я люблю Тебе. Ісус говорить йому: паси вівці Мої.
18
аминъ аминъ гlю тебэ. ѥгда бэ Uнъ поясаашесz. и хождааше идеже хотzаше. ѥгда же състарэѥшисz въздежеши рUцэ твои. инъ тz пояшеть и ведеть ямо же не хощеши.
18
Істинно, істинно кажу тобі: коли ти був молодий, то підперізувався сам і ходив, куди хотів; коли ж постарієш, то простягнеш руки твої й інший підпереже тебе і поведе, куди не хочеш.
19
се же рече клеплz. коѥю съмьртию прославить б7а. и се рекъ гlа емU иди по мънэ.
19
Це Він сказав, щоб зрозуміли, якою смертю Петро прославить Бога. І, сказавши це, говорить йому: йди за Мною.
20
обращь же сz петръ видэ Uченика. ѥго же люблzше iс7ъ идUща въ слэдъ. иже и възлеже на вечери на пьрси ѥго. и рече Gи къто ѥсть прэдаяи тz.
20
Петро ж, обернувшись, бачить, що йде за ним ученик, якого любив Ісус і який на вечері, припавши до грудей Його, сказав: Господи, хто видасть Тебе?
21
сего видэвъ петръ гlа iс7U Gи а сь что.
21
Побачивши його, Петро говорить Ісусові: Господи, а він що?
22
гlа ѥмU iс7ъ. аще хочю да тъ прэбываѥть донъдеже придU чьто ѥ тебэ. ты по мънэ грzди.
22
Ісус говорить йому: якщо Я хочу, щоб він залишився, доки прийду, що тобі до того? Ти йди за Мною.
І рознеслося це слово поміж браттями, що ученик той не помре. Але Ісус не сказав йому, що не помре, але: якщо Я хочу, щоб він залишився, доки прийду, що тобі до того?
24
сь ѥсть Uченикъ съвэдэтельствUяи о сихъ. иже и написа си. и вэмь яко истиньно ѥсть съвэдэтельство ѥго.
24
Це той ученик, що свідчить про це і написав це; і знаємо, що правдиве свідчення його.
25
сUть же ина мънога яже сътвори iс7ъ. яже аще по ѥдиномU писана бывають. ни самомU мьнµ вьсемU мирU. въмэстити пишемыихъ сихъ книгъ амiнъ.
25
Багато й іншого сотворив Ісус; але, коли б написати про те докладно, то, думаю, і сам світ не вмістив би написаних книг. Амінь.