Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
И сы́нъ Аде́ровъ ца́рь Си́рскій собра́ всю́ си́лу свою́, и возше́дъ обсѣ́де самарі́ю, и съ ни́мъ три́десять два́ царя́ и вси́ ко́нницы и колесни́цы: и взыдо́ша, и обсѣдо́ша самарі́ю, и ра́товаша на ню́:
1
ΚΑΙ ἀμπελὼν εἷς ἦν τῷ Ναβουθαὶ τῷ ᾿Ιεζραηλίτῃ παρὰ τῇ ἅλῳ ᾿Αχαὰβ βασιλέως Σαμαρείας.
2
и посла́ ко Ахаа́ву царю́ Ізра́илеву во гра́дъ и рече́ къ нему́: си́це глаго́летъ сы́нъ Аде́ровъ:
2
καὶ ἐλάλησεν ᾿Αχαὰβ πρὸς Ναβουθαὶ λέγων· δός μοι τὸν ἀμπελῶνά σου καὶ ἔσται μοι εἰς κῆπον λαχάνων, ὅτι ἐγγίζων οὗτος τῷ οἴκῳ μου, καὶ δώσω σοι ἀμπελῶνα ἄλλον ἀγαθὸν ὑπὲρ αὐτόν· εἰ δὲ ἀρέσκει ἐνώπιόν σου, δώσω σοι ἀργύριον ἄλλαγμα ἀμπελῶνός σου τούτου, καὶ ἔσται μοι εἰς κῆπον λαχάνων.
3
сребро́ твоє́ и зла́то твоє́ моє́ є́сть, и жены́ твоя́ и ча́да твоя́ до́брая моя́ су́ть.
3
καὶ εἶπε Ναβουθαὶ πρὸς ᾿Αχαάβ· μὴ γένοιτό μοι παρὰ Θεοῦ μου δοῦναι κληρονομίαν πατέρων μου σοί.
4
И отвѣща́ ца́рь Ізра́илевъ и рече́: я́коже глаго́лалъ єси́, го́споди мо́й царю́, тво́й є́смь а́зъ и вся́ моя́.
4
καὶ ἐγένετο τὸ πνεῦμα ᾿Αχαὰβ τεταραγμένον, καὶ ἐκοιμήθη ἐπὶ τῆς κλίνης αὐτοῦ καὶ συνεκάλυψε τὸ πρόσωπον αὐτοῦ καὶ οὐκ ἔφαγεν ἄρτον.
5
И возврати́шася послы́ и рѣ́ша: си́це глаго́летъ сы́нъ Аде́ровъ: а́зъ посыла́хъ къ тебѣ́, глаго́ля: сребро́ и зла́то твоє́ и жены́ твоя́ и ча́да твоя́ да́ждь мнѣ́:
5
καὶ εἰσῆλθεν ᾿Ιεζάβελ ἡ γυνὴ αὐτοῦ πρὸς αὐτὸν καὶ ἐλάλησε πρὸς αὐτόν· τί τὸ πνεῦμά σου τεταραγμένον καὶ οὐκ εἶ σὺ ἐσθίων ἄρτον;
6
я́ко въ се́й ча́съ у́тро послю́ рабы́ моя́ къ тебѣ́, и изы́щутъ до́мъ тво́й и до́мы о́трокъ твои́хъ, и бу́дутъ вся́ жела́ємая оче́съ и́хъ, на ни́хже а́ще возложа́тъ ру́ки своя́, и во́змутъ.
6
καὶ εἶπε πρὸς αὐτήν, ὅτι ἐλάλησα πρὸς Ναβουθαὶ τὸν ᾿Ιεζραηλίτην λέγων· δός μοι τὸν ἀμπελῶνά σου ἀργυρίου· εἰ δὲ βούλῃ, δώσω σοι ἀμπελῶνα ἄλλον ἀντ᾿ αὐτοῦ· καὶ εἶπεν· οὐ δώσω σοι κληρονομίαν πατέρων μου.
7
И призва́ ца́рь Ізра́илевъ вся́ старѣ́йшины земли́ и рече́: зна́йте ны́нѣ и ви́дите, я́ко то́й злѣ́ про́ситъ, я́ко присла́ ко мнѣ́ [глаго́ля] о жена́хъ мои́хъ и о сынѣ́хъ мои́хъ и о дще́рехъ мои́хъ: сребра́ моєго́ и зла́та моєго́ не возбрани́хъ єму́.
7
καὶ εἶπε πρὸς αὐτὸν ᾿Ιεζάβελ ἡ γυνὴ αὐτοῦ· σὺ νῦν οὕτω ποιεῖς βασιλέα ἐπὶ ᾿Ισραήλ; ἀνάστηθι καὶ φάγε ἄρτον καὶ σαυτοῦ γενοῦ, ἐγὼ δὲ δώσω σοι τὸν ἀμπελῶνα Ναβουθαὶ τοῦ ᾿Ιεζραηλίτου.
8
И рѣ́ша єму́ старѣ́йшины и вси́ лю́діє: не послу́шай, ни восхощи́ [да́ти].
8
καὶ ἔγραψε βιβλίον ἐπὶ τῷ ὀνόματι ᾿Αχαὰβ καὶ ἐσφραγίσατο τῇ σφραγίδι αὐτοῦ καὶ ἀπέστειλε τὸ βιβλίον πρὸς τοὺς πρεσβυτέρους καὶ τοὺς ἐλευθέρους τοὺς κατοικοῦντας μετὰ Ναβουθαί.
9
И рече́ посло́мъ сы́на Аде́рова: рцы́те господи́ну ва́шему: вся́, и́хже ра́ди посыла́лъ єси́ къ рабу́ твоєму́ пре́жде, сотворю́, сего́ же глаго́ла не могу́ сотвори́ти. И отидо́ша му́жіє [аде́ровы] и возвѣсти́ша єму́ сло́во.
9
καὶ ἐγέγραπτο ἐν τοῖς βιβλίοις λέγων· νηστεύσατε νηστείαν καὶ καθίσατε τὸν Ναβουθαὶ ἐν ἀρχῇ τοῦ λαοῦ·
10
И па́ки посла́ къ нему́ сы́нъ Аде́ровъ, глаго́ля: сія́ да сотворя́тъ ми́ бо́зи и сія́ да приложа́тъ, а́ще дово́лна бу́детъ пе́рсть самарі́и горсте́мъ всѣ́хъ люді́й пѣшце́въ мои́хъ.
10
καὶ ἐγκαθίσατε δύο ἄνδρας υἱοὺς παρανόμων ἐξεναντίας αὐτοῦ, καὶ καταμαρτυρησάτωσαν αὐτοῦ λέγοντες· ηὐλόγησε Θεὸν καὶ βασιλέα· καὶ ἐξαγαγέτωσαν αὐτὸν καὶ λιθοβολησάτωσαν αὐτόν, καὶ ἀποθανέτω.
11
И отвѣща́ ца́рь Ізра́илевъ и рече́: дово́лно: да не хва́лится сля́ченъ, я́коже прямы́й.
11
καὶ ἐποίησαν οἱ ἄνδρες τῆς πόλεως αὐτοῦ οἱ πρεσβύτεροι καὶ οἱ ἐλεύθεροι οἱ κατοικοῆντες ἐν τῇ πόλει αὐτοῦ, καθὼς ἀπέστειλε πρὸς αὐτοὺς ᾿Ιεζάβελ καὶ καθὰ ἐγέγραπτο ἐν τοῖς βιβλίοις, οἷς ἀπέστειλε πρὸς αὐτούς.
12
И бы́сть єгда́ отвѣща́ єму́ сло́во сіє́, бѣ́ пію́щь са́мъ и вси́ ца́ріє, и́же бя́ху съ ни́мъ въ ку́щахъ: и рече́ отроко́мъ свои́мъ: сотвори́те Ва́лъ. И сотвори́ша Ва́лъ надъ гра́домъ.
12
καὶ ἐκάλεσαν νηστείαν καὶ ἐκάθισαν τὸν Ναβουθαὶ ἐν ἀρχῇ τοῦ λαοῦ,
13
И се́, проро́къ єди́нъ пріи́де къ Ахаа́ву царю́ Ізра́илеву и рече́: сія́ глаго́летъ Госпо́дь: ви́диши ли ве́сь наро́дъ се́й вели́кій? се́, а́зъ да́мъ єго́ дне́сь въ ру́цѣ твои́, и уразумѣ́єши, я́ко а́зъ [є́смь] Госпо́дь.
13
καὶ εἰσῆλθον δύο ἄνδρες υἱοὶ παρανόμων καὶ ἐκάθισαν ἐξεναντίας αὐτοῦ καὶ κατεμαρτύρησαν αὐτοῦ λέγοντες· ηὐλόγηκας Θεὸν καὶ βασιλέα· καὶ ἐξήγαγον αὐτὸν ἔξω τῆς πόλεως καὶ ἐλιθοβόλησαν αὐτὸν ἐν λίθοις, καὶ ἀπέθανε.
14
И рече́ Ахаа́въ: въ че́мъ? И рече́: си́це глаго́летъ Госпо́дь: во о́троцѣхъ князе́й гра́дских. И рече́ Ахаа́въ: кто́ на́чнетъ бра́нь? И рече́: ты́.
14
καὶ ἀπέστειλαν πρὸς ᾿Ιεζάβελ λέγοντες· λελιθοβόληται Ναβουθαὶ καὶ τέθνηκε.
15
И сочте́ Ахаа́въ о́троки князе́й гра́дских, и бы́сть и́хъ двѣ́сти три́десять и два́: и по си́хъ сочте́ лю́ди вся́ сы́ны си́лы, се́дмь ты́сящъ.
15
καὶ ἐγένετο ὡς ἤκουσεν ᾿Ιεζάβελ, καὶ εἶπε πρὸς ᾿Αχαάβ· ἀνάστα, κληρονόμει τὸν ἀμπελῶνα Ναβουθαὶ τοῦ ᾿Ιεζραηλίτου, ὃς οὐκ ἔδωκέ σοι ἀργυρίου, ὅτι οὐκ ἔστι Ναβουθαὶ ζῶν, ὅτι τέθνηκε.
16
И изы́де въ полу́дне: и сы́нъ Аде́ровъ пія́нъ бѣ́ зѣло́ въ сокхо́ѳѣ са́мъ и ца́ріє [и́же съ ни́мъ], три́десять два́ царя́ помо́щника єму́.
16
καὶ ἐγένετο ὡς ἤκουσεν ᾿Αχαὰβ ὅτι τέθνηκε Ναβουθαὶ ὁ ᾿Ιεζραηλίτης, καὶ διέρρηξε τὰ ἱμάτια αὐτοῦ καὶ περιεβάλετο σάκκον· καὶ ἐγένετο μετὰ ταῦτα καὶ ἀνέστη καὶ κατέβη ᾿Αχαὰβ εἰς τὸν ἀμπελῶνα Ναβουθαὶ τοῦ ᾿Ιεζραηλίτου κληρονομῆσαι αὐτόν.
17
И изыдо́ша о́троцы воєво́дъ гра́дскихъ въ пе́рвыхъ. И посла́ сы́нъ Аде́ровъ, и возвѣсти́ша царю́ Си́рскому, глаго́люще: му́жіє изыдо́ша изъ самарі́и.
17
Καὶ εἶπεν Κύριος πρὸς ᾿Ηλιοὺ τὸν Θεσβίτην λέγων·
18
И рече́ и́мъ: а́ще на ми́ръ изыдо́ша, поими́те и́хъ живы́хъ: и а́ще на бра́нь изыдо́ша, живы́хъ поими́те и́хъ, да не исхо́дятъ изъ гра́да.
18
ἀνάστηθι καὶ κατάβηθι εἰς ἀπαντὴν ᾿Αχαὰβ βασιλέως ᾿Ισραὴλ τοῦ ἐν Σαμαρείᾳ, ὅτι οὗτος ἐν ἀμπελῶνι Ναβουθαί, ὅτι καταβέβηκεν ἐκεῖ κληρονομῆσαι αὐτόν.
19
И ті́и изыдо́ша изъ гра́да о́троцы воєво́дъ гра́дских, и си́ла вслѣ́дъ и́хъ.
19
καὶ λαλήσεις πρὸς αὐτὸν λέγων· τάδε λέγει Κύριος· ὡς σὺ ἐφόνευσας καὶ ἐκληρονόμησας, διὰ τοῦτο τάδε λέγει Κύριος· ἐν παντὶ τόπῳ, ᾧ ἔλειξαν αἱ ὕες καὶ οἱ κύνες τὸ αἷμα Ναβουθαί, ἐκεῖ λείξουσιν οἱ κύνες τὸ αἷμα σου, καὶ αἱ πόρναι λούσονται ἐν τῷ αἵματί σου.
20
И порази́ кі́йждо проти́внаго себѣ́, и удво́и кі́йждо проти́внаго себѣ́. И бѣжа́ сирі́а: и погна́ и́хъ Ізра́иль, и гонзе́ то́кмо сы́нъ Аде́ровъ ца́рь Си́рскій на кони́ ко́нника.
20
καὶ εἶπεν ᾿Αχαὰβ πρὸς ᾿Ηλιού· εἰ εὕρηκάς με, ὁ ἐχθρός μου; καὶ εἶπεν· εὕρηκα, διότι μάτην πέπρασαι ποιῆσαι τὸ πονηρὸν ἐνώπιον Κυρίου παροργίσαι αὐτόν.
21
И изы́де ца́рь Ізра́илевъ, и взя́ вся́ ко́ни и колесни́цы, и порази́ я́звою вели́кою въ сирі́и.
21
ἰδοὺ ἐγὼ ἐπάγω ἐπὶ σὲ κακὰ καὶ ἐκκαύσω ὀπίσω σου καὶ ἐξολοθρεύσω τοῦ ᾿Αχαὰβ οὐροῦντα πρὸς τοῖχον καὶ συνεχόμενον καὶ ἐγκαταλελειμμένον ἐν ᾿Ισραήλ·
22
И пріи́де проро́къ къ царю́ Ізра́илеву и рече́: укрѣпи́ся и разумѣ́й, и ви́ждь, что́ сотвори́ши, я́ко преходя́щу лѣ́ту сему́, сы́нъ Аде́ровъ, ца́рь сирі́йскій, пріи́детъ на тя́.
22
καὶ δώσω τὸν οἶκόν σου ὡς τὸν οἶκον ῾Ιεροβοὰμ υἱοῦ Ναβὰτ καὶ ὡς τὸν οἶκον Βαασὰ υἱοῦ ᾿Αχιὰ περὶ τῶν παροργισμάτων, ὧν παρώργισας καὶ ἐξήμαρτες τὸν ᾿Ισραήλ.
23
И о́троцы царя́ сирі́йска рѣ́ша єму́: Бо́гъ го́ръ Бо́гъ Ізра́илевъ, а не Бо́гъ юдо́лій, сего́ ра́ди укрѣпи́ся па́че на́съ: а́ще же срази́мся съ ни́ми на равни́нѣ, и́стинно укрѣпи́мся па́че и́хъ:
23
καὶ τῇ ᾿Ιεζάβελ ἐλάλησε Κύριος λέγων· οἱ κύνες καταφάγονται αὐτὴν ἐν τῷ προτειχίσματι ᾿Ιεζράελ.
24
по глаго́лу же сему́ сотвори́: распусти́ цари́ коєго́ждо на мѣ́сто своє́, и поста́ви вмѣ́сто и́хъ воєво́ды,
24
τὸν τεθνηκότα τοῦ ᾿Αχαὰβ ἐν τῇ πόλει φάγονται οἱ κύνες καὶ τὸν τεθνηκότα αὐτοῦ ἐν τῷ πεδίῳ φάγονται τὰ πετεινὰ τοῦ οὐρανοῦ.
25
и премѣни́мъ тебѣ́ си́лу вмѣ́сто си́лы па́дшія у тебе́, и ко́ни вмѣ́сто ко́ней, и колесни́цы вмѣ́сто колесни́цъ, и срази́мся съ ни́ми на равни́нѣ, и укрѣпи́мся па́че и́хъ. И послу́ша гла́са и́хъ и сотвори́ та́ко.
25
πλὴν ματαίως ᾿Αχαάβ, ὃς ἐπράθη ποιῆσαι τὸ πονηρὸν ἐνώπιον Κυρίου, ὡς μετέθηκεν αὐτὸν ᾿Ιεζάβελ ἡ γυνὴ αὐτοῦ·
26
И бы́сть мину́вшу лѣ́ту тому́, и сочте́ сы́нъ Аде́ровъ сирі́ю, и взы́де во Афе́ку на бра́нь на Ізра́иля.
26
καὶ ἐβδελύχθη σφόδρα πορεύεσθαι ὀπίσω τῶν βδελυγμάτων κατὰ πάντα, ἃ ἐποίησεν ὁ ᾿Αμορραῖος, ὃν ἐξωλόθρευσε Κύριος ἀπὸ προσώπου υἱῶν ᾿Ισραήλ.
27
И сы́нове Ізра́илевы сочи́слишася и изыдо́ша во срѣ́теніє и́мъ. И ополчи́шася Ізра́илтяне проти́ву и́мъ, а́ки два́ ста́да ко́зъ: сирі́ане же напо́лниша зе́млю.
27
καὶ ὑπὲρ τοῦ λόγου, ὡς κατενύγη ᾿Αχαὰβ ἀπὸ προσώπου τοῦ Κυρίου καὶ ἐπορεύετο κλαίων καὶ διέρρηξε τὸν χιτῶνα αὐτοῦ καὶ ἐζώσατο σάκκον ἐπὶ τὸ σῶμα αὐτοῦ καὶ ἐνήστευσε καὶ περιεβάλετο σάκκον ἐν τῇ ἡμέρᾳ, ᾗ ἐπάταξε Ναβουθαὶ τὸν ᾿Ιεζραηλίτην, καὶ ἐπορεύθη,
28
И пріи́де человѣ́къ Бо́жій и рече́ къ царю́ Ізра́илеву: си́це глаго́летъ Госпо́дь: поне́же рече́ сирі́а: Бо́гъ го́ръ Госпо́дь Бо́гъ Ізра́илевъ, и не Бо́гъ юдо́лій то́й, и да́мъ си́лу вели́кую сію́ въ ру́ку твою́, и уразумѣ́єши, я́ко а́зъ Госпо́дь.
28
καὶ ἐγένετο ρῆμα Κυρίου ἐν χειρὶ δούλου αὐτοῦ ᾿Ηλιοὺ περὶ ᾿Αχαάβ, καὶ εἶπε Κύριος·
29
И ополчи́шася ті́и проти́ву и́мъ се́дмь дні́й. И бы́сть въ де́нь седмы́й, и прибли́жися бра́нь, и порази́ Ізра́иль сирі́анъ, сто́ и два́десять ты́сящъ пѣшце́въ во єди́нъ де́нь.
29
ἑώρακας ὡς κατενύγη ᾿Αχαὰβ ἀπὸ προσώπου μου; οὐκ ἐπάξω τὴν κακίαν ἐν ταῖς ἡμέραις αὐτοῦ, ἀλλ᾿ ἐν ταῖς ἡμέραις τοῦ υἱοῦ αὐτοῦ ἐπάξω τὴν κακίαν.
30
И бѣжа́ша оста́вшіися во Афе́ку гра́дъ, и паде́ стѣна́ на два́десять се́дмь ты́сящъ муже́й оста́вшихся: сы́нъ же Аде́ровъ бѣжа́ и вни́де въ до́мъ ло́жа, въ черто́гъ.
31
И рѣ́ша къ нему́ о́троцы єго́: се́, ны́нѣ вѣ́мы, я́ко ца́ріє до́му Ізра́илева ми́лостиви су́ть: да возло́жимъ ны́нѣ вре́тища на чре́сла на́ша и у́жа на вы́и на́шя, и изы́демъ ко царю́ Ізра́илеву, да не́гли оживи́тъ ду́шы на́шя.
32
И препоя́сашася во вре́тища по чре́сломъ свои́мъ, и возложи́ша у́жя на вы́и своя́, и пріидо́ша къ царю́ Ізра́илеву и рѣ́ша: ра́бъ тво́й сы́нъ Аде́ровъ глаго́летъ: да живе́тъ душа́ моя́. И рече́: а́ще є́сть єще́ жи́въ, бра́тъ ми́ є́сть.
33
И му́жіє за зна́къ и въ зало́гъ прія́ша сло́во от у́стъ єго́, и рѣ́ша: бра́тъ тво́й сы́нъ Аде́ровъ. И рече́: иди́те и приведи́те єго́. И изы́де къ нему́ сы́нъ Аде́ровъ. И возведо́ша єго́ къ нему́ на колесни́цу.
34
И рече́ къ нему́: гра́ды, я́же взя́ оте́цъ мо́й от отца́ твоєго́, отда́мъ тебѣ́: и на исхо́дъ сотвори́ши я́ себѣ́ въ дама́сцѣ, я́коже положи́ оте́цъ мо́й въ самарі́и, и а́зъ въ завѣ́тѣ пущу́ тя́. И положи́ єму́ завѣ́тъ и отпусти́ єго́.
35
И человѣ́къ єди́нъ от сыно́въ проро́чихъ рече́ ко бли́жнему своєму́ по словеси́ Госпо́дню: бі́й мя́ ны́нѣ. И не восхотѣ́ человѣ́къ би́ти єго́.
36
И рече́ къ нему́: поне́же не послу́шалъ єси́ гла́са Госпо́дня, се́, ты́ отъи́деши от мене́, и порази́тъ тя́ ле́въ. И отъи́де от него́, и обрѣ́те єго́ ле́въ и порази́ єго́.
37
И обрѣ́те человѣ́ка ина́го и рече́: бі́й мя́ ны́нѣ. И би́ єго́ человѣ́къ, и порази́въ сокруши́ єго́.
38
И и́де проро́къ и предста́ царю́ Ізра́илеву на пути́ и покры́ покрыва́ломъ о́чи свои́.
39
И бы́сть єгда́ мимоидя́ше ца́рь, и се́й возопи́ ко царю́ и рече́: ра́бъ тво́й изы́де на войну́ бра́ни, и се́, му́жъ приведе́ ко мнѣ́ му́жа и рече́ ко мнѣ́: сохрани́ му́жа сего́: а́ще же отрѣши́вся отско́читъ, и бу́детъ душа́ твоя́ вмѣ́сто души́ єго́, или́ тала́нтъ отда́си сребра́:
40
и бы́сть я́ко озрѣ́ся ра́бъ тво́й сѣ́мо и ова́мо, и сего́ не бы́сть. И рече́ къ нему́ ца́рь Ізра́илевъ: се́, су́дъ тво́й при мнѣ́, са́мъ себе́ уби́лъ єси́.
41
И ускори́ и отъя́ покрыва́ло от оче́съ свои́хъ. И позна́ єго́ ца́рь Ізра́илевъ, я́ко от проро́къ се́й є́сть.
42
И рече́ къ нему́: та́ко глаго́летъ Госпо́дь: поне́же испусти́лъ єси́ ты́ му́жа па́губнаго изъ руки́ твоєя́, и бу́детъ душа́ твоя́ вмѣ́сто души́ єго́, и лю́діє твои́ вмѣ́сто люді́й єго́.
43
И отъи́де ца́рь Ізра́илевъ къ до́му своєму́ смуще́нъ и разсла́бленъ, и пріи́де въ самарі́ю.