Звичайний друкВиконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
Глава 22
Церковнослов'янською (гром. шрифт)
Українською (п. Філарета)
1
И сѣ́де три́ лѣ́та, и не бѣ́ бра́ни между́ сирі́єю и между́ Ізра́илемъ.
1
Прожили три роки, і не було війни між Сирією й Ізраїлем.
2
И бы́сть въ лѣ́то тре́тіє, и сни́де Іосафа́тъ ца́рь Іу́динъ къ царю́ Ізра́илеву.
2
На третій рік Іосафат, цар Юдейський, пішов до царя Ізраїльського.
3
И рече́ ца́рь Ізра́илевъ ко отроко́мъ свои́мъ: вѣ́сте ли, я́ко моя́ є́сть ремма́ѳа Галаа́дская, и мы́ молчи́мъ взя́ти ю́ от руки́ царя́ сирі́йска?
3
І сказав цар Ізраїльський слугам своїм: чи знаєте, що Рамоф галаадський наш? А ми так довго мовчимо, і не беремо його з руки царя Сирійського.
4
И рече́ ца́рь Ізра́илевъ ко Іосафа́ту: взы́деши ли съ на́ми въ ремма́ѳу Галаа́дскую на бра́нь? И рече́ Іосафа́тъ: я́коже а́зъ, та́кожде и ты́: я́коже лю́діє мои́, лю́діє твои́: я́коже ко́ни мои́, ко́ни твои́.
4
І сказав він Іосафату: чи підеш ти зі мною на війну проти Рамофа галаадського? І сказав Іосафат царю Ізраїльському: як ти, так і я; як твій народ, так і мій народ; як твої коні, так і мої коні.
І сказав Іосафат царю Ізраїльському: запитай сьогодні, що скаже Господь.
6
И собра́ ца́рь Ізра́илевъ вся́ проро́ки я́ко четы́реста муже́й, и рече́ ца́рь и́мъ: взы́ду ли въ ремма́ѳу Галаа́дскую на бра́нь, или́ оста́влю? И рѣ́ша: взы́ди, я́ко дая́ преда́стъ Госпо́дь въ ру́ки царе́вы.
6
І зібрав цар Ізраїльський пророків, близько чотирьохсот чоловік, і сказав їм: чи йти мені війною на Рамоф галаадський, чи ні? Вони сказали: йди, Господь віддасть його в руки царя.
7
И рече́ Іосафа́тъ къ царю́ Ізра́илеву: нѣ́сть ли здѣ́ проро́ка Госпо́дня, и вопроси́ли бы́хомъ Го́спода и́мъ?
7
І сказав Іосафат: чи немає тут ще пророка Господнього, щоб нам запитати через нього Господа?
8
И рече́ ца́рь Ізра́илевъ ко Іосафа́ту: єще́ є́сть єди́нъ му́жъ на вопроше́ніє и́мъ Го́спода, и а́зъ возненави́дѣхъ єго́, я́ко не глаго́летъ о мнѣ́ до́брѣ, но зла́я, Міхе́а сы́нъ Іємвлаа́нь. И рече́ ца́рь Іосафа́тъ Іу́динъ: не глаго́ли, царю́, та́ко.
8
І сказав цар Ізраїльський Іосафату: є ще один чоловік, через якого можна запитати Господа, але я не люблю його, тому що він не пророкує про мене доброго, а тільки лихе, — це Михей, син Іємвлая. І сказав Іосафат: не говори, царю, так.
9
И призва́ ца́рь Ізра́илевъ скопца́ єди́наго и рече́: ско́ро иди́ по Міхе́ю сы́на Іємвлаа́ня.
9
І покликав цар Ізраїльський одного євнуха і сказав: сходи скоріше за Михеєм, сином Іємвлая.
10
Ца́рь же Ізра́илевъ и Іосафа́тъ ца́рь Іу́динъ сѣдя́ста кі́йждо на престо́лѣ своє́мъ вооруже́ни во вратѣ́хъ самарі́йскихъ, и вси́ проро́цы прорица́ху предъ ни́ми.
10
Цар Ізраїльський і Іосафат, цар Юдейський, сиділи кожен на сідалищі своєму, одягнені у царський одяг, на площі біля воріт Самарії, і всі пророки пророкували перед ними.
11
И сотвори́ себѣ́ седекі́а сы́нъ Ханаа́нь рога́ желѣ́зна и рече́: та́ко глаго́летъ Госпо́дь: си́ми рога́ми избоде́ши сирі́ю, до́ндеже сконча́єтся.
11
І зробив собі Седекія, син Хенаани, залізні роги, і сказав: так говорить Господь: цими забодаєш сиріян до знищення їх.
12
И вси́ проро́цы прорица́ху та́ко, глаго́люще: взы́ди въ ремма́ѳу Галаа́дскую, и наста́витъ тя́, и преда́стъ Госпо́дь въ ру́цѣ твои́ царя́ сирі́йскаго.
12
І всі пророки пророкували те саме, говорячи: йди на Рамоф галаадський, буде успіх, Господь віддасть його в руку царя.
13
И посо́лъ ше́дъ призва́ти Міхе́ю, рече́ єму́, глаго́ля: се́, ны́нѣ вси́ проро́цы усты́ єди́ными глаго́лютъ до́брая о цари́, бу́ди у́бо и ты́ въ словесѣ́хъ твои́хъ по словесе́мъ єди́наго от си́хъ и глаго́ли до́брая.
13
Посланий, який пішов покликати Михея, говорив йому: ось, слова пророків одноголосно передвіщають цареві добре; нехай би і твоє слово було згідне зі словом кожного з них; проречи і ти добре.
14
И рече́ Міхе́а: жи́въ Госпо́дь, я́ко я́же рече́тъ Госпо́дь ко мнѣ́, сія́ возглаго́лю.
14
І сказав Михей: живий Господь! я проречу те, що скаже мені Господь.
15
И пріи́де ко царю́. И рече́ єму́ ца́рь: Міхе́є, взы́ду ли въ ремма́ѳу Галаа́дскую на бра́нь, или́ оста́влю? И рече́ єму́: взы́ди, и благопоспѣши́тъ Госпо́дь въ ру́ки царе́вы.
15
І прийшов він до царя. Цар сказав йому: Михею! чи йти нам війною на Рамоф галаадський, чи ні? І сказав той йому: йди, буде успіх, Господь віддасть його в руку царя.
16
И рече́ єму́ ца́рь: єще́ а́зъ два́жды заклина́ю тя́, да рече́ши и́стину предъ Го́сподемъ.
16
І сказав йому цар: ще і ще заклинаю тебе, щоб ти не говорив мені нічого, крім істини в ім’я Господа.
17
И рече́ Міхе́а: не та́ко: ви́дѣхъ всего́ Ізра́иля разсѣ́яна по гора́мъ я́коже стада́, и́мже нѣ́сть па́стыря: и рече́ Госпо́дь: не Госпо́дь ли си́мъ въ Бо́га? да возврати́тся кі́йждо въ до́мъ сво́й съ ми́ромъ.
17
І сказав він: я бачу всіх ізраїльтян, розсіяних по горах, як овець, у яких немає пастиря. І сказав Господь: немає в них начальника, нехай повертаються з миром кожен у свій дім.
18
И рече́ ца́рь Ізра́илевъ ко Іосафа́ту царю́ Іу́дину: не рѣ́хъ ли тебѣ́, я́ко не прори́четъ се́й ми́ до́брая, но то́кмо зла́я?
18
І сказав цар Ізраїльський Іосафату: чи не говорив я тобі, що він не пророкує про мене доброго, а тільки лихе?
19
И рече́ Міхе́а: не та́ко: не а́зъ: слы́ши глаго́лъ Госпо́день: не та́ко: ви́дѣхъ Го́спода Бо́га Ізра́илева сѣдя́щаго на престо́лѣ своє́мъ, и все́ во́инство небе́сноє стоя́ше о́крестъ єго́ одесну́ю єго́ и ошу́юю єго́:
19
І сказав [Михей]: [не так; не я, а] вислухай слово Господнє: я бачив Господа, що сидить на престолі Своєму, і все воїнство небесне стояло при Ньому, праворуч і ліворуч від Нього;
20
и рече́ Госпо́дь: кто́ прельсти́тъ Ахаа́ва царя́ Ізра́илева, и взы́детъ и паде́тъ въ ремма́ѳѣ Галаа́дстѣй? и рече́ се́й та́ко, и се́й та́ко:
20
і сказав Господь: хто схилив би Ахава, щоб він пішов і загинув у Рамофі галаадському? І один говорив так, інший говорив інакше;
21
и изы́де ду́хъ, и ста́ предъ Го́сподемъ, и рече́: а́зъ прельщу́ и́:
21
і виступив один дух, став перед лицем Господа і сказав: я схилю його. І сказав йому Господь: чим?
22
и рече́ къ нему́ Госпо́дь: въ че́мъ? и рече́: изы́ду и бу́ду ду́хъ лжи́въ во устѣ́хъ всѣ́хъ проро́къ єго́: и рече́: прельсти́ши и возмо́жеши: изы́ди и сотвори́ та́ко:
22
Він сказав: я вийду і зроблюся духом неправдивим у вустах усіх пророків його. Господь сказав: ти схилиш його і виконаєш це; піди і зроби так.
23
и се́, ны́нѣ даде́ Госпо́дь ду́хъ лжи́въ во уста́ всѣ́хъ проро́къ твои́хъ си́хъ, и Госпо́дь глаго́ла на тя́ зла́я.
23
І ось, тепер попустив Господь духа неправдивого у вуста всіх цих пророків твоїх; але Господь прорік про тебе недобре.
24
И приступи́ седекі́а сы́нъ Ханаа́нь, и порази́ Міхе́ю въ лице́ и рече́: каковы́й се́й пре́йде Ду́хъ Госпо́день от мене́, є́же глаго́лати въ тебѣ́?
24
І підійшов Седекія, син Хенаани, і, вдаривши Михея по щоці, сказав: як, невже від мене відійшов Дух Господній, щоб говорити в тобі?
І сказав Михей: ось, ти побачиш це в той день, коли будеш бігати з однієї кімнати в іншу, щоб сховатися,
26
И рече́ ца́рь Ізра́илевъ: поими́те Міхе́ю, и возврати́те єго́ ко Аммо́ну кня́зю гра́да и ко Іоа́су сы́ну царе́ву,
26
і сказав цар Ізраїльський: візьміть Михея і відведіть його до Амона градоначальника і до Іоаса, сина царя,
27
и рцы́те, да поса́дятъ єго́ въ темни́цу, и да ко́рмятъ єго́ хлѣ́бомъ печа́льнымъ и водо́ю печа́льною, до́ндеже возвращу́ся въ ми́рѣ.
27
і скажіть: так говорить цар: посадіть цього у в’язницю і годуйте його скудно хлібом і скудно водою, доки я не повернусь у мирі.
28
И рече́ Міхе́а: а́ще возвраща́яся возврати́шися въ ми́рѣ, то́ не глаго́ла Госпо́дь мно́ю. И рече́: слы́шите, лю́діє вси́.
28
І сказав Михей: якщо повернешся у мирі, то не Господь говорив через мене. І сказав: слухай, весь народе!
29
И взы́де ца́рь Ізра́илевъ и Іосафа́тъ ца́рь Іу́динъ съ ни́мъ въ ремма́ѳу Галаа́дскую.
29
І пішов цар Ізраїльський та Іосафат, цар Юдейський, до Рамофа галаадського.
30
И рече́ ца́рь Ізра́илевъ ко Іосафа́ту царю́ Іу́дину: прикры́й мя́, и вни́ду въ сѣ́чь, и ты́ облецы́ся въ ри́зу мою́. И прикры́ся ца́рь Ізра́илевъ и вни́де въ сѣ́чь.
30
І сказав цар Ізраїльський Іосафату: я переодягнусь і вступлю в битву, а ти вдягни твій царський одяг. І переодягся цар Ізраїльський і вступив у битву.
31
Ца́рь же Си́рскій заповѣ́да князе́мъ колесни́цъ свои́хъ три́десятимъ и дву́мъ, глаго́ля: не бі́йтеся ни съ вели́кимъ ни съ ма́лымъ, но то́кмо съ царе́мъ Ізра́илевымъ єди́нымъ.
31
Сирійський цар повелів начальникам колісниць, яких у нього було тридцять два, сказавши: не боріться ні з малим, ні з великим, а тільки з одним царем Ізраїльським.
32
И бы́сть єгда́ узрѣ́ша воєво́ды колесни́цъ Іосафа́та царя́ Іу́дина, и рѣ́ша: ви́дится ца́рь Ізра́илевъ се́й. И обступи́ша єго́ є́же срази́тися съ ни́мъ: и возопи́ Іосафа́тъ.
32
Начальники колісниць, побачивши Іосафата, подумали: «мабуть, це цар Ізраїльський», і повернули на нього, щоб битися з ним . І закричав Іосафат.
33
И бы́сть єгда́ узрѣ́ша воєво́ды колесни́цъ, я́ко нѣ́сть ца́рь Ізра́илевъ то́й, и возврати́шася от него́:
33
Начальники колісниць, бачачи, що це не Ізраїльський цар, повернули від нього.
34
и наляче́ лу́къ єди́нъ му́жъ примѣ́тно, и порази́ царя́ Ізра́илева между́ ле́гкимъ и щито́мъ. И рече́ [ца́рь] вса́днику своєму́: обрати́ ру́ки твоя́, и изведи́ мя от бра́ни, я́ко я́звенъ є́смь.
34
А один чоловік випадково натягнув лук і поранив царя Ізраїльського крізь шви лат. І сказав він своєму візникові: поверни назад і вивези мене з війська, бо я поранений.
35
И умно́жися бра́нь въ то́й де́нь, и ца́рь бѣ́ стоя́ на колесни́цѣ проти́ву сирі́анъ от у́тра да́же до ве́чера, и лія́шеся кро́вь изъ я́звы въ нѣ́дра колесни́цы, и у́мре въ ве́черъ, и излива́шеся кро́вь от я́звы да́же до нѣ́дръ колесни́цы.
35
Але битва у той день посилилася, і цар стояв на колісниці проти сиріян, і ввечері помер, і кров з рани лилася в колісницю.
36
И ста́ проповѣ́дникъ о за́падѣ со́лнца, глаго́ля: кі́йждо ва́съ да и́детъ во сво́й гра́дъ и во свою́ зе́млю, я́ко у́мре ца́рь.
36
І проголошено було по всьому стану при заходженні сонця: кожен іди у своє місто, кожен у свою землю!
37
И пріидо́ша въ самарі́ю, и погребо́ша въ самарі́и царя́.
37
І помер цар, і привезли його у Самарію, і поховали царя у Самарії.
38
И омы́ша кро́вь съ колесни́цы на исто́чницѣ самарі́йстѣмъ, и полиза́ша свиніи́ и пси́ кро́вь єго́, и блудни́цы измы́шася въ кро́ви єго́, по глаго́лу Госпо́дню, єго́же глаго́ла.
38
І обмили колісницю на ставу самарійському, і пси лизали кров його, і обмивали блудниці, за словом Господа, яке Він прорік.
39
Про́чая же слове́съ Ахаа́влихъ, и вся́ я́же сотвори́, и хра́мъ слоно́вый, єго́же созда́, и вся́ гра́ды, я́же сотвори́, не се́ ли, сія́ пи́сана бы́ша въ кни́зѣ слове́съ дні́й царе́й Ізра́илевыхъ?
39
Інші діла Ахава, усе, що він робив, і дім зі слонової кістки, який він побудував, і всі міста, які він будував, описані у літописі царів ізраїльських.
40
И у́спе Ахаа́въ со отцы́ свои́ми, и воцари́ся Охозі́а сы́нъ єго́ вмѣ́сто єго́.
40
І спочив Ахав з батьками своїми, і став царем Охозія, син його, замість нього.
Іосафат, син Аси, став царем Юдеї в четвертий рік Ахава, царя Ізраїльського.
42
Іосафа́тъ сы́нъ три́десяти пяти́ лѣ́тъ [бѣ́], єгда́ нача́ ца́рствовати, и два́десять пя́ть лѣ́тъ ца́рствова во Ієрусали́мѣ. И́мя же ма́тери єго́ азува́, дщи́ Салаі́ля.
42
Тридцяти п’яти років був Іосафат, коли став царем, і двадцять п’ять років царював у Єрусалимі. Ім’я матері його Азува, дочка Салаїля.
43
И хожда́ше по всѣ́мъ путе́мъ а́сы отца́ своєго́, не уклони́ся от него́, творя́ пра́воє предъ очи́ма Госпо́днима, то́кмо высо́кихъ не разори́: єще́ лю́діє жря́ху и кадя́ху на высо́кихъ.
43
Він ходив у всьому шляхом батька свого Аси, не сходив з нього, роблячи угодне перед очима Господніми. Тільки висоти не були знищені; народ ще приносив жертви і куріння на висотах.
44
И умири́ся Іосафа́тъ съ царе́мъ Ізра́илевымъ.
44
Іосафат уклав мир з царем Ізраїльським.
45
Про́чая же слове́съ Іосафа́товыхъ, и си́лы єго́, єли́ка сотвори́, не се́ ли, пи́сана су́ть въ кни́зѣ слове́съ дні́й царе́й Іу́диныхъ?
45
Інші діла Іосафата і подвиги його, які він звершив, і як він воював, описані у літописі царів юдейських.
46
И про́чеє ме́рзости, є́же оста́ся во дни́ а́сы отца́ єго́, отъя́ от земли́.
46
І залишки блудників, які залишилися у дні батька його Аси, він знищив із землі.
47
И царя́ не бѣ́ во Єдо́мѣ поста́вленнаго.
47
В Ідумеї тоді не було царя; був намісник царський.
48
Ца́рь же Іосафа́тъ сотвори́ корабли́ Ѳарсі́йскія, є́же ити́ во офи́ръ по зла́то, но не поидо́ша, зане́ сокруши́шася корабли́ во Асео́нъ-гаве́рѣ.
48
[Цар] Іосафат зробив кораблі на морі, щоб ходити в Офир за золотом; але вони не дійшли, бо розбилися в Еціон-Гавері.
49
Тогда́ рече́ Охозі́а сы́нъ Ахаа́вль ко Іосафа́ту: да и́дутъ раби́ мои́ съ рабы́ твои́ми въ корабле́хъ. И не восхотѣ́ Іосафа́тъ.
49
Тоді сказав Охозія, син Ахава, Іосафату: нехай мої слуги підуть з твоїми слугами на кораблях. Але Іосафат не погодився.
50
И у́мре Іосафа́тъ со отцы́ свои́ми, и погребе́нъ бы́сть у оте́цъ свои́хъ во гра́дѣ даві́да отца́ своєго́. И воцари́ся Іора́мъ сы́нъ єго́ вмѣ́сто єго́.
50
І спочив Іосафат з батьками своїми і був похований з батьками своїми у місті Давида, батька свого. І став царем Іорам, син його, замість нього.
Охозія, син Ахава, став царем над Ізраїлем у Самарії, у сімнадцятий рік Іосафата, царя Юдейського, і царював над Ізраїлем [у Самарії] два роки,
52
и сотвори́ лука́воє предъ Го́сподемъ, и нача́ ходи́ти по путе́мъ отца́ своєго́ Ахаа́ва и по пути́ Ієзаве́ли ма́тере своєя́, и во грѣсѣ́хъ до́му ієровоа́ма сы́на нава́това, и́же введе́ во грѣ́хъ Ізра́иля:
52
і робив неугодне перед очима Господа, і ходив шляхом батька свого і шляхом матері своєї і шляхом Ієровоама, сина Наватового, який увів Ізраїля у гріх:
53
и порабо́та Ваа́лу, и поклони́ся єму́, и разгнѣ́ва Го́спода Бо́га Ізра́илева, по всѣ́мъ бы́вшымъ пре́жде єго́.
53
він служив Ваалу і поклонявся йому і прогнівив Господа Бога Ізраїлевого всім тим, що робив батько його.