Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
Єгда́ же ца́рство утверди́ся въ руцѣ́ Соломо́на, сва́товство сотвори́ Соломо́нъ съ фарао́номъ царе́мъ Єги́петскимъ: и поя́тъ дще́рь фарао́ню и введе́ ю́ во гра́дъ даві́довъ, до́ндеже сконча́ зда́ти до́мъ сво́й и до́мъ Госпо́день и стѣ́ну Ієрусали́ма о́крестъ.
1
[Коли утвердилося царство в руках Соломона,] Соломон поріднився з фараоном, царем Єгипетським і взяв за себе дочку фараона і ввів її в місто Давидове, доки не побудував дому свого і дому Господнього і стіни навколо Єрусалима.
2
Оба́че лю́діє тогда́ бя́ху жру́ще на высо́кихъ, я́ко не бѣ́ созда́нъ до́мъ Го́сподеви да́же до дне́ о́наго.
2
Народ ще приносив жертви на висотах, бо не був побудований дім імені Господа до того часу.
3
И возлюби́ Соломо́нъ Го́спода, ходи́ти въ заповѣ́даніихъ даві́да отца́ своєго́, то́кмо на холмѣ́хъ жря́ше и кадя́ше.
3
І полюбив Соломон Господа, ходячи за уставом Давида, батька свого; але і він приносив жертви і куріння на висотах.
4
И воста́ Соломо́нъ, и и́де въ гавао́нъ пожре́ти та́мо, я́ко та́мо бѣ́ высота́ ве́лія: ты́сящу всесожже́нія вознесе́ на же́ртвенницѣ въ гавао́нѣ.
4
І пішов цар у Гаваон, щоб принести там жертву, бо там був головний жертовник. Тисячу всепалень підніс Соломон на тім жертовнику.
5
И яви́ся Госпо́дь Соломо́ну во снѣ́ но́щію и рече́ єму́: проси́ что́ хо́щеши себѣ́.
5
У Гаваоні явився Господь Соломону уві сні вночі, і сказав Бог: проси, що дати тобі.
6
И рече́ Соломо́нъ: ты́ сотвори́лъ єси́ съ рабо́мъ твои́мъ даві́домъ отце́мъ мои́мъ ми́лость ве́лію, я́коже ходи́ предъ тобо́ю и́стиною и пра́вдою и пра́вымъ се́рдцемъ съ тобо́ю, и сохрани́лъ єси́ єму́ ми́лость вели́кую сію́, є́же да́ти сы́ну єго́ сѣдѣ́ти на престо́лѣ єго́, я́коже дне́сь:
6
І сказав Соломон: Ти зробив рабу Твоєму Давиду, батькові моєму, велику милість; і за те, що він ходив перед Тобою в істині і правді і з щирим серцем перед Тобою, Ти зберіг йому цю велику милість і дарував йому сина, який сидів би на престолі його, як це і є нині;
7
и ны́нѣ, Го́споди Бо́же мо́й, ты́ да́лъ єси́ раба́ твоєго́ вмѣ́сто даві́да отца́ моєго́: и а́зъ є́смь о́трочищь ма́лъ, и не вѣ́мъ исхо́да моєго́ и вхо́да моєго́:
7
і нині, Господи Боже мій, Ти поставив раба Твого царем замість Давида, батька мого; але я отрок малий, не знаю ні мого виходу, ні входу;
8
ра́бъ же тво́й посредѣ́ люді́й твои́хъ, и́хже избра́лъ єси́ люді́й мно́гихъ, и́же не изочту́тся от мно́жества:
8
і раб Твій — серед народу Твого, який обрав Ти, народу настільки численного, що за безліччю його не можна ні порахувати його, ні оглянути;
9
и да́си рабу́ твоєму́ се́рдце смы́слено слы́шати и суди́ти лю́ди твоя́ въ пра́вдѣ, є́же разумѣва́ти посредѣ́ добра́ и зла́: я́ко кто́ мо́жетъ суди́ти лю́демъ твои́мъ тя́жкимъ си́мъ?
9
даруй же рабові Твоєму серце розумне, щоб судити народ Твій і розрізняти, що добро і що зло; бо хто може керувати цим численним народом Твоїм?
10
И уго́дно бы́сть сло́во сіє́ предъ Го́сподемъ, я́ко испроси́ Соломо́нъ глаго́лъ се́й.
10
І благоугодно було Господу, що Соломон просив цього.
11
И рече́ Госпо́дь къ нему́: зане́же проси́лъ єси́ от мене́ глаго́ла сего́, и не проси́лъ єси́ от мене́ дні́й мно́гихъ, и не проси́лъ єси́ бога́тства, ниже́ проси́лъ єси́ ду́шъ вра́гъ твои́хъ, но испроси́лъ єси́ себѣ́ ра́зума, є́же слы́шати су́дъ:
11
І сказав йому Бог: за те, що ти просив цього і не просив собі довгого життя, не просив собі багатства, не просив собі душ ворогів твоїх, але просив собі розуму, щоб уміти судити, —
12
се́, сотвори́хъ по глаго́лу твоєму́, се́, да́хъ ти́ се́рдце смы́слено и му́дро: я́коже ты́, не бы́сть му́жъ пре́жде тебе́ и по тебѣ́ не воста́нетъ подо́бенъ тебѣ́:
12
ось, Я зроблю за словом твоїм: ось, Я даю тобі серце мудре і розумне, так що подібного до тебе не було раніше тебе, і після тебе не постане подібний до тебе;
13
и я́же не проси́лъ єси́, да́хъ тебѣ́, и бога́тство и сла́ву, я́коже ты́, не бы́сть му́жъ подо́бенъ тебѣ́ въ царе́хъ во вся́ дни́ твоя́:
13
і те, чого ти не просив, Я даю тобі, і багатство і славу, так що не буде подібного до тебе між царями в усі дні твої;
14
и а́ще по́йдеши путе́мъ мои́мъ сохрани́ти за́повѣди моя́ и повелѣ́нія моя́, я́коже хожда́ше даві́дъ оте́цъ тво́й, и умно́жу дни́ твоя́.
14
і якщо будеш ходити путями Моїми, зберігаючи устави Мої і заповіді Мої, як ходив батько твій Давид, Я продовжу і дні твої.
15
И возбуди́ся Соломо́нъ, и се́, сновидѣ́ніє. И воста́, и и́де во Ієрусали́мъ, и ста́ предъ лице́мъ же́ртвенника, предъ лице́мъ ківо́та завѣ́та Госпо́дня въ Сіо́нѣ, и вознесе́ всесожже́нія и сотвори́ ми́рная, и сотвори́ пи́ръ ве́лій себѣ́ и всѣ́мъ отроко́мъ свои́мъ.
15
І пробудився Соломон, і ось, це було сновидіння. І пішов він в Єрусалим і став [перед жертовником] перед ковчегом завіту Господнього, і приніс всепалення і звершив жертви мирні, і зробив великий бенкет для всіх слуг своїх.
16
Тогда́ яви́стѣся двѣ́ женѣ́ блудни́цѣ предъ царе́мъ и ста́стѣ предъ ни́мъ.
16
Тоді прийшли дві жінки блудниці до царя і стали перед ним.
17
И рече́ жена́ єди́на: во мнѣ́, го́споди мо́й: а́зъ и жена́ сія́ жи́хомѣ въ дому́ єди́нѣмъ и роди́хомѣ въ дому́:
17
І сказала одна жінка: о, господарю мій! я і ця жінка живемо в одному домі; і я народила при ній у цьому домі;
18
и бы́сть по тре́тіємъ дни́ рожде́нія моєго́, и роди́ и жена́ сія́: и бѣ́хомъ ку́пно, и не бѣ́ никто́же съ на́ми, кромѣ́ обои́хъ на́съ въ дому́:
18
на третій день після того, як я народила, народила і ця жінка; і були ми разом, і в домі нікого стороннього з нами не було; тільки ми дві були в домі;
19
и у́мре сы́нъ жены́ сея́ въ нощи́, я́ко лежа́ на не́мъ:
19
і помер син цієї жінки вночі, бо вона заспала його;
20
и воста́ въ полу́нощи, и взя́ отроча́ моє́ от объя́тій мои́хъ, и успи́ є́ на ло́нѣ своє́мъ, а отроча́ своє́ уме́ршеє положи́ на ло́нѣ моє́мъ:
20
і встала вона вночі, і взяла сина мого від мене, коли я, раба твоя, спала, і поклала його до своїх грудей, а свого мертвого сина поклала до моїх грудей;
21
и воста́хъ зау́тра накорми́ти отроча́ моє́, и обрѣто́хъ и ме́ртво: и се́, разсмотри́хъ єго́ ра́но, и се́, не бѣ́ сы́нъ мо́й, єго́же роди́хъ:
21
вранці я встала, щоб погодувати сина мого, і ось, він був мертвий; а коли я придивилася до нього вранці, то це був не мій син, якого я народила.
22
И рече́ друга́я жена́: ни́, но се́ є́сть сы́нъ мо́й живы́й, се́ же є́сть сы́нъ тво́й уме́рый. И пря́стѣся предъ царе́мъ.
22
І сказала друга жінка: ні, мій син живий, а твій син мертвий. А та говорила їй: ні, твій син мертвий, а мій живий. І говорили вони так перед царем.
23
И рече́ и́ма ца́рь: ты́ глаго́леши, я́ко се́й сы́нъ мо́й живы́й, сы́нъ же сея́ ме́ртвый: и ты́ глаго́леши: ни́, но живы́й є́сть сы́нъ мо́й, тво́й же сы́нъ уме́ршій.
23
І сказав цар: ця говорить: мій син живий, а твій син мертвий; а та говорить: ні, твій син мертвий, а мій син живий.
24
И рече́ ца́рь: принеси́те ми́ ме́чь. И принесо́ша ме́чь предъ царя́.
24
І сказав цар: подайте мені меч. І принесли меч до царя.
25
И рече́ ца́рь: разсѣцы́те отроча́ ссу́щеє живо́є на дво́є, и дади́те полови́ну єго́ се́й, и другу́ю полови́ну о́нѣй.
25
І сказав цар: розсічіть живе дитя надвоє і віддайте половину одній і половину другій.
26
И отвѣща́ жена́, єя́же бѣ́ сы́нъ живы́й, и рече́ ко царю́, поне́же смяте́ся утро́ба єя́ о сы́нѣ єя́, и рече́: во мнѣ́, го́споди мо́й, дади́те є́й отроча́ живо́є, сме́ртію же не умертви́те єго́. И та́ рече́: да не бу́детъ ни мнѣ́, ни́ тебѣ́, но пресѣцы́те є́.
26
І відповіла та жінка, син якої був живий, царю, бо схвилювалося все нутро її від жалю до сина свого: о, господарю мій! віддайте їй цю дитину живу і не умертвляйте її. А інша говорила: нехай же не буде ні мені, ні тобі, рубайте.
27
И отвѣща́ ца́рь и рече́: дади́те дѣ́тище жи́во женѣ́ ре́кшей: дади́те се́й є́, сме́ртію же не умертви́те єго́: сія́ ма́ти єго́.
27
І відповів цар і сказав: віддайте цій живе дитя, і не умертвляйте його: вона — його мати.
28
И слы́ша ве́сь Ізра́иль су́дъ се́й, и́мже суди́ ца́рь, и убоя́шася от лица́ царе́ва, разумѣ́ша бо, я́ко ра́зумъ Бо́жій въ не́мъ є́же твори́ти оправда́нія.
28
І почув весь Ізраїль про суд, як розсудив цар; і стали боятися царя, тому що побачили, що мудрість Божа в ньому, щоб чинити суд.