Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
И бы́сть человѣ́къ от Армаѳе́мъ Сіфы́, от горы́ Єфре́мли, и и́мя єму́ Єлкана́ сы́нъ Ієреміи́ль, сы́на Илі́ина, сы́на Ѳоке́ля въ Насі́вѣ от Армаѳе́ма от горы́ Єфре́мли:
1
Був один чоловік з Рамафаїм-Цофима, з гори Єфремової, ім’я йому Елкана, син Ієрохама, сина Ілія, сина Тоху, сина Цуфа, — ефрафянин;
2
и сему́ двѣ́ жены́ [бы́ша]: и́мя єди́нѣй Анна и и́мя вторѣ́й Фенна́на: и бя́ху Фенна́нѣ дѣ́ти, Аннѣ же не бя́ше отроча́те.
2
у нього були дві дружини: ім’я однієї Анна, а ім’я другої Феннана; у Феннани були діти, у Анни ж не було дітей.
3
И восхожда́ше человѣ́къ от дне́ до дне́ изъ гра́да своєго́ Армаѳе́ма покланя́тися и жре́ти Го́споду Бо́гу Савао́ѳу въ Сило́мъ. И та́мо бѣ́ Илі́й и два́ сы́на єго́ Офні́ и Фінеє́съ, жерцы́ Госпо́дни.
3
І ходив цей чоловік з міста свого у визначені дні поклонятися і приносити жертву Господу Саваофу в Силом; там були [Ілій і] два сини його, Офні та Финеєс, священиками Господа.
4
И бы́сть де́нь, и пожре́ Єлкана́ и даде́ Фенна́нѣ женѣ́ своє́й и сыно́мъ єя́ и дще́ремъ єя́ ча́сти:
4
У той день, коли Елкана приносив жертву, давав Феннані, дружині своїй, і всім синам її і дочкам її частини;
5
Аннѣ же даде́ ча́сть єди́ну, я́ко не бѣ́ є́й ча́да, оба́че Анну любля́ше Єлкана́ па́че Фенна́ны. И Госпо́дь затвори́ ложесна́ єя́:
5
Анні ж давав частину особливу, [тому що в неї не було дітей], бо любив Анну [більше, ніж Феннану], хоча Господь закрив утробу її.
6
зане́же не даде́ є́й Госпо́дь ча́да по ско́рби єя́ и по сѣ́тованію оскорбле́нія єя́, и сѣ́товаше сего́ ра́ди, я́ко затвори́ Госпо́дь утро́бу єя́ не да́ти є́й ча́да.
6
Суперниця її сильно засмучувала її, спонукуючи її до нарікання на те, що Господь закрив утробу її.
7
Та́ко творя́ше от го́да до го́да, внегда́ приходи́ти є́й въ до́мъ Госпо́день: [укоря́ше єя́ та́ко,] и сѣ́товаше, и пла́каше, и не ядя́ше.
7
Так бувало щороку, коли ходила вона в дім Господній; та засмучувала її, а ця плакала [і нарікала] і не їла.
8
И рече́ є́й Єлкана́ му́жъ єя́: Анна. И рече́ єму́: се́, а́зъ, го́споди. И рече́ є́й: что́ ти є́сть, я́ко пла́чешися? и почто́ не я́си? и почто́ біє́ши се́рдце твоє́? нѣ́смь ли а́зъ тебѣ́ добрѣ́є па́че десяти́ ча́дъ?
8
І сказав їй Елкана, чоловік її: Анно! [Вона відповіла йому: ось я. І сказав їй:] чого ти плачеш і чому не їси, і від чого сумує серце твоє? чи не краще я для тебе за десять синів?
9
И воста́вши Анна по яде́ніи и́хъ въ Сило́мѣ, и ста́ предъ Го́сподемъ. Илі́й же жре́цъ сѣдя́ше на престо́лѣ, при пра́зѣ две́ри хра́ма Госпо́дня.
9
І встала Анна після того, як вони їли і пили в Силомі, [і стала перед Господом]. Ілій же священик сидів тоді на сідалищі біля входу в храм Господній.
10
И та́ умиле́нна душе́ю, и помоли́ся Го́споду и пла́чущи пропла́ка,
10
І була вона в скорботі душі, і молилася Господу, і гірко плакала,
11
и обѣща́ обѣ́тъ Го́споду, глаго́лющи: Адонаі́ Го́споди Єлоі́ Савао́ѳъ, а́ще призира́я при́зриши на смире́ніє рабы́ твоєя́ и помяне́ши мя́, и да́си рабѣ́ твоє́й сѣ́мя му́жеско, то́ да́мъ є́ предъ тобо́ю въ да́ръ до дне́ сме́рти єго́: и віна́ и пія́нственнаго не испіє́тъ, и желѣ́зо не взы́детъ на главу́ єго́.
11
і дала обітницю, говорячи: Господи [Всемогутній Боже] Саваофе! якщо Ти зглянешся на скорботу раби Твоєї і згадаєш про мене, і не забудеш раби Твоєї і даси рабі Твоїй дитя чоловічої статі, то я віддам його Господу [у дар] на всі дні життя його, [і вина і сикера не буде він пити,] і бритва не торкнеться голови його.
12
И бы́сть єгда́ умно́жи моля́щися предъ Го́сподемъ, Илі́й же жре́цъ смотря́ше на уста́ єя́.
12
Тим часом як вона довго молилася перед Господом, Ілій дивився на вуста її;
13
И та́ глаго́лаше въ се́рдцы своє́мъ, то́кмо устнѣ́ єя́ двиза́стѣся, а гла́съ єя́ не слы́шашеся: и мня́ше ю́ Илі́й пія́ну су́щу.
13
і оскільки Анна говорила у серці своєму, а вуста її тільки рухалися, і не було чутно голосу її, то Ілій вважав її п’яною.
14
И рече́ є́й Илі́й: доко́лѣ пія́на бу́деши? отими́ віно́ твоє́ и иди́ от мѣ́ста Госпо́дня.
14
І сказав їй Ілій: доки ти будеш п’яною? витверезься від вина твого [і йди від лиця Господнього].
15
И отвѣща́ Анна и рече́: ни́, го́споди: жена́ въ же́стокъ де́нь а́зъ є́смь, віна́ и пія́нства не пи́хъ, но излива́ю предъ Го́сподемъ ду́шу мою́:
15
І відповіла Анна, і сказала: ні, господарю мій; я — дружина, скорботна духом, вина і сикера я не пила, але виливаю душу мою перед Господом;
16
не да́ждь рабы́ твоєя́ во дще́рь поги́бели, я́ко от мно́жества глумле́нія моєго́ и от мно́жества сѣ́тованія моєго́ иста́яхъ да́же досе́лѣ.
16
не вважай рабу твою негідною жінкою, бо від великої печалі моєї і від скорботи моєї я говорила досі.
17
И отвѣща́ Илі́й и рече́ къ не́й: иди́ съ ми́ромъ, Бо́гъ Ізра́илевъ да да́стъ ти́ все́ проше́ніє твоє́, є́же проси́ла єси́ от него́.
17
І відповів Ілій і сказав: іди з миром, і Бог Ізраїлів виконає прохання твоє, чого ти просила в Нього.
18
И рече́ Анна: обрѣ́те раба́ твоя́ благода́ть предъ очи́ма твои́ма. И и́де жена́ въ пу́ть сво́й, и вни́де во оби́тель свою́, и яде́ съ му́жемъ свои́мъ и пи́, и лице́ єя́ не испаде́ ктому́.
18
Вона ж сказала: нехай знайде раба твоя милість в очах твоїх! І пішла вона в дорогу свою, і їла, і лице її не було вже сумним, як колись.
19
И у́треневаша зау́тра, и поклони́шася Го́споду, и идо́ша путе́мъ свои́мъ. И вни́де Єлкана́ въ до́мъ сво́й во Армаѳе́мъ и позна́ Єлкана́ жену́ свою́ Анну: и помяне́ ю́ Госпо́дь, и зача́тъ.
19
І встали вони вранці, і поклонилися перед Господом, і повернулися, і прийшли в дім свій у Раму. І пізнав Елкана Анну, дружину свою, і згадав про неї Господь.
20
И бы́сть во вре́мя дні́й, и роди́ Анна сы́на и нарече́ и́мя єму́ Самуи́лъ: и рече́: я́ко от Го́спода Бо́га Савао́ѳа испроси́хъ єго́.
20
Через деякий час зачала Анна і народила сина і дала йому ім’я: Самуїл, бо, [говорила вона], від Господа [Бога Саваофа] я виблагала його.
21
И взы́де человѣ́къ Єлкана́ и ве́сь до́мъ єго́ въ Сило́мъ пожре́ти же́ртву дні́й и обѣ́ты своя́ и вся́ десяти́ны земли́ своєя́.
21
І пішов чоловік її Елкана і вся родина його [у Силом] принести річну жертву Господу й обітниці свої [і всі десятини від землі своєї].
22
А́нна же не взы́де съ ни́мъ, я́ко рече́ му́жеви своєму́: до́ндеже взы́детъ отроча́, и а́ще отдою́ є́, тогда́ яви́тся лицу́ Госпо́дню и пребу́детъ та́мо до вѣ́ка.
22
Анна ж не пішла [з ним], сказавши чоловіку своєму: коли дитя відняте буде від грудей і підросте, тоді я відведу його, і він явиться перед Господом і залишиться там назавжди.
23
И рече́ є́й Єлкана́ му́жъ єя́: твори́ благо́є предъ очи́ма твои́ма, сѣди́ до́ндеже отдои́ши є́: но да утверди́тъ Госпо́дь [сло́во твоє́], изше́дшеє изъ у́стъ твои́хъ. И сѣ́де жена́, и млеко́мъ пита́ше сы́на своєго́, до́ндеже отдои́ єго́.
23
І сказав їй Елкана, чоловік її: роби, що тобі вгодно; залишайся, доки не вигодуєш його грудьми; тільки нехай утвердить Господь слово, [що вийшло з вуст твоїх]. І залишилася дружина його, і годувала грудьми сина свого, доки не вигодувала.
24
И взы́де съ ни́мъ въ Сило́мъ, єгда́ отдои́ єго́, съ телце́мъ трилѣ́тнымъ и съ хлѣ́бы и со є́фі муки́ пшени́чны и мѣ́хомъ віна́: и внидо́ша въ до́мъ Госпо́день въ Сило́мъ, и отроча́ съ ни́ми.
24
Коли ж вигодувала його, пішла з ним у Силом, взявши три тельці [і хліби] і одну ефу борошна і міх вина, і прийшла в дім Господа в Силом, [і хлопчик з нею]; хлопчик же був ще дитя.
25
И приведо́ша є́ предъ Го́спода: и закла́ оте́цъ єго́ же́ртву, ю́же творя́ше от дні́й на дни́ Го́сподеви: и приведо́ша отроча́, и закла́ телца́. И приведе́ Анна ма́ти отроча́ ко Илі́ю
25
[І привели його перед лице Господа; і приніс батько його жертву, яку приносив Господу у встановлені дні. І привели отрока] і закололи тельця; і привела отрока [Анна мати] до Ілія
26
И рече́: во мнѣ́, Го́споди, да живе́тъ душа́ твоя́, господи́не мо́й, а́зъ жена́ стоя́вшая предъ тобо́ю, о се́мъ помоли́тися Го́споду:
26
і сказала: о, господарю мій! нехай живе душа твоя, господарю мій! я — та сама жінка, що тут при тобі стояла і молилася Господу;
27
О отроча́ти се́мъ моли́хся, и даде́ ми Госпо́дь проше́ніє моє́, є́же проси́хъ у него́:
27
про це дитя молилася я, і виконав мені Господь прохання моє, чого я просила в Нього;
28
И а́зъ отдаю́ є́ Го́сподеви во вся́ дни́ живота́ єго́ на служе́ніє Го́сподеви. И поклони́ся та́мо Го́сподеви.
28
і я віддаю його Господу на всі дні життя його, служити Господу. І поклонилася там Господу.