Друк брошуроюВиконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
Глава 17
Церковнослов'янською (гром. шрифт)
Українською (п. Філарета)
1
И собира́ша иноплеме́нницы полки́ своя́ на бра́нь, и собра́шася въ сокхо́ѳѣ Іуде́йстѣмъ, и ополчи́шася средѣ́ сокхо́ѳа и среди́ азика́ во Афесдоммі́нѣ.
1
Филистимляни зібрали війська свої для війни і зібралися в Сокхофі, що в Юдеї, і розташувалися станом між Сокхофом і Азеком в Ефес-Даммимі.
2
Сау́лъ же и му́жіє Ізра́илевы собра́шася и ополчи́шася во удо́ли тереві́нѳа и устроя́хуся на бра́нь проти́ву иноплеме́нникомъ.
2
А Саул та ізраїльтяни зібралися і розташувалися станом у долині дуба і приготувалися до війни проти филистимлян.
3
И иноплеме́нницы стоя́ху на горѣ́ отсю́ду осо́бь, Ізра́иль же стоя́ше на горѣ́ отону́ду, и удо́ль между́ и́ми бя́ше.
3
І стали филистимляни на горі з одного боку, й ізраїльтяни на горі з іншого боку, а між ними була долина.
4
И изы́де му́жъ си́ленъ изъ полка́ иноплеме́ннича, и́мя єму́ голіа́ѳъ от ге́ѳа, высота́ єго́ ше́сть лако́тъ и пя́дь:
4
І виступив зі стану филистимського єдиноборець, на ім’я Голіаф, з Гефа; на зріст він — шести ліктів і п’яді.
5
и шле́мъ мѣ́дянъ на главѣ́ єго́, и въ броню́ кольча́ту то́й оболче́нъ бя́ше: и вѣ́съ брони́ єго́ пя́ть ты́сящъ Сі́кль мѣ́ди и желѣ́за:
5
Мідний шолом на голові його; і одягнений він був у лускату броню, і вага броні його — п’ять тисяч сиклів міді;
6
и поно́жы мѣ́дяны верху́ го́леній єго́, и щи́тъ мѣ́дянъ на плеща́хъ єго́:
6
мідні наколінники на ногах його, і мідний щит за плечима його;
7
и ра́товище копія́ єго́ а́ки ору́діє тку́щихъ, и копіє́ єго́ ше́сть со́тъ Сі́кль желѣ́за: и нося́й ору́жіє єго́ идя́ше предъ ни́мъ.
7
і древко списа його, як валок у ткачів; а сам спис його в шістсот сиклів заліза, і перед ним ішов зброєносець.
8
И ста́ и возопи́ предъ полки́ Ізра́илевыми и рече́ и́мъ: почто́ изыдо́сте, ополчи́тися ли на бра́нь проти́ву на́мъ? нѣ́смь ли а́зъ иноплеме́нникъ, вы́ же Євре́є Сау́ловы? избери́те себѣ́ му́жа, и да сни́детъ ко мнѣ́:
8
І став він і кричав до полків ізраїльських, говорячи їм: навіщо вийшли ви воювати? Чи не филистимлянин я, а ви раби Саулові? Виберіть у себе людину, і нехай зійде до мене;
9
и а́ще возмо́жетъ со мно́ю бра́тися и одолѣ́єтъ ми́, бу́демъ ва́мъ раби́: а́ще же а́зъ возмогу́ одолѣ́ти єму́, бу́дете вы́ на́мъ раби́ и порабо́таєте на́мъ.
9
якщо він може битися зі мною й уб’є мене, то ми будемо вашими рабами; якщо ж я здолаю його й уб’ю його, то ви будете нашими рабами і будете служити нам.
10
И рече́ иноплеме́нникъ: се́, а́зъ дне́сь уничижи́хъ по́лкъ Ізра́илевъ въ се́й де́нь: дади́те ми́ му́жа, и́же побо́рется со мно́ю єди́нъ.
10
І сказав филистимлянин: сьогодні я посоромлю полки ізраїльські; дайте мені людину, і ми будемо битися вдвох.
11
И слы́ша Сау́лъ и ве́сь Ізра́иль глаго́лы иноплеме́нничи сія́ и ужасо́шася и убоя́шася зѣло́.
11
І почули Саул і всі ізраїльтяни ці слова филистимлянина, і дуже злякалися і жахнулися.
12
Даві́дъ же Єфраѳе́євъ, се́й бѣ́ от Виѳлеє́ма Іу́дина, и́мя же отцу́ єго́ Ієссе́й, єму́же бѣ́ о́смь сыно́въ. Во дни́ же Сау́ловы бѣ́ му́жъ то́й состарѣ́ся въ муже́хъ.
12
Давид же був сином ефрафянина з Вифлеєма Іудиного, на ім’я Ієссей, у якого було вісім синів. Цей чоловік у дні Саула досяг старости і був старшим між мужами.
13
И идо́ша три́ сы́ны Ієссе́євы старѣ́йшіи на бра́нь съ Сау́ломъ: имена́ же сыно́въ єго́ поше́дшихъ на бра́нь, Єліа́въ перворо́дный єго́, и вторы́й Амінада́въ, и тре́тій самма́.
13
Три старших сини Ієссея пішли із Саулом на війну; імена трьох синів його, які пішли на війну: старший — Елиав, другий за ним — Аминадав, і третій — Самма;
14
Даві́дъ же бѣ́ юнѣ́йшій, и три́ бо́лшіи єго́ идо́ша вслѣ́дъ Сау́ла.
14
Давид же був менший. Троє старших пішли із Саулом,
15
Даві́дъ же возврати́вся от Сау́ла, отъи́де пасти́ о́вцы отца́ своєго́ въ Виѳлеє́мъ.
15
а Давид повернувся від Саула, щоб пасти овець батька свого у Вифлеємі.
16
И прихожда́ше иноплеме́нникъ у́тро и въ ве́черъ, явля́яся предъ Ізра́илемъ четы́редесять дні́й.
16
І виступав филистимлянин той вранці і ввечері і виставляв себе сорок днів.
17
И рече́ Ієссе́й даві́ду сы́ну своєму́: возми́ у́бо бра́тіямъ твои́мъ мѣ́ру є́фі муки́ и де́сять хлѣ́бъ си́хъ, и иди́ въ по́лкъ, и да́ждь бра́тіямъ твои́мъ:
17
І сказав Ієссей Давиду, синові своєму: візьми для братів своїх ефу сушених зерен і десять цих хлібів і віднеси скоріше в стан до твоїх братів;
18
и де́сять сы́ровъ от млека́ сего́, и да́ждь ты́сящнику: и бра́тію свою́ посѣти́ въ ми́рѣ, и єли́кихъ а́ще тре́буютъ, увѣ́си, суббо́тствовати же бу́деши со мно́ю.
18
а ці десять сирів віднеси тисячоначальнику і дізнайся про здоров’я братів і довідайся про потреби їхні.
19
Сау́лъ же и вси́ лю́діє бя́ху во удо́ли ду́ба ра́тующеся со иноплеме́нники.
19
Саул і вони і всі ізраїльтяни знаходилися в долині дуба і готувалися до битви з филистимлянами.
20
И воста́ даві́дъ ра́но, о́вцы же оста́ви со стра́жею, и взя́, и отъи́де, я́коже заповѣ́да єму́ оте́цъ єго́ Ієссе́й: и пріи́де на мѣ́сто, идѣ́же исхожда́ху си́льніи на бра́нь и вопія́ху въ полцѣ́хъ.
20
І встав Давид рано-вранці, і доручив овець сторожеві, і, взявши ношу, пішов, як наказав йому Ієссей, і прийшов до обозу, коли військо було виведене у стрій і з криком готувалося до битви.
21
Зане́же вооружа́шеся Ізра́иль проти́ву иноплеме́нникомъ, и иноплеме́нницы вооружа́хуся проти́ву Ізра́иля.
21
І розташували ізраїльтяни і филистимляни стрій навпроти строю.
22
И положи́ даві́дъ бре́мя своє́ въ рука́хъ стра́жа, и тече́ въ по́лкъ, и прише́дъ вопроси́ бра́тію свою́ въ ми́рѣ.
22
Давид залишив свою ношу обозному сторожеві і побіг у ряди і, прийшовши, запитав братів своїх про здоров’я.
23
Глаго́лющу же єму́ съ ни́ми, и се́, му́жъ месе́йскій, єму́же и́мя голіа́ѳъ, Филісті́млянинъ от ге́ѳы, изы́де от полко́въ иноплеме́нничихъ и глаго́ла по словесе́мъ си́мъ, и услы́ша даві́дъ.
23
І ось, коли він розмовляв з ними, єдиноборець, на ім’я Голіаф, филистимлянин з Гефа, виступає з рядів филистимських і говорить ті слова, і Давид почув їх.
24
И вси́ му́жіє Ізра́илевы єгда́ уви́дѣша му́жа, и бѣжа́ша от лица́ єго́ и убоя́шася зѣло́.
24
І всі ізраїльтяни, побачивши цього чоловіка, тікали від нього і дуже боялися.
25
И рѣ́ша му́жіє Ізра́илтестіи: ви́дѣсте ли му́жа сего́ восходя́ща, я́ко поноси́ти Ізра́иля пріи́де? и а́ще бу́детъ му́жъ, и́же убіє́тъ єго́, обогати́тъ єго́ ца́рь бога́тствомъ ве́ліимъ, и дще́рь свою́ да́стъ єму́, и до́мъ отца́ єго́ сотвори́тъ свобо́денъ во Ізра́или.
25
І говорили ізраїльтяни: бачите цю людину, що виступає? Він виступає, щоб ганьбити Ізраїль. Якби хто убив його, обдарував би того цар великим багатством, і дочку свою видав би за нього, і дім батька його зробив би вільним в Ізраїлі.
І сказав Давид людям, що стояли з ним: що зроблять тому, хто уб’є цього филистимлянина і зніме ганьблення з Ізраїля? бо хто цей необрізаний филистимлянин, що так ганьбить воїнство Бога живого?
27
И реко́ша єму́ лю́діє по словеси́ сему́, глаго́люще: та́ко сотвори́тся му́жу, и́же убіє́тъ єго́.
27
І сказав йому народ ті самі слова, говорячи: ось що зроблено буде тій людині, яка уб’є його.
28
И услы́ша Єліа́въ бра́тъ єго́ бо́лшій, внегда́ глаго́лати єму́ къ муже́мъ: и разгнѣ́вася я́ростію Єліа́въ на даві́да и рече́: почто́ сѣ́мо прише́лъ єси́? и кому́ оста́вилъ єси́ ма́лыя о́вцы о́ны въ пусты́ни? вѣ́мъ а́зъ го́рдость твою́ и зло́бу се́рдца твоєго́, я́ко видѣ́нія ра́ди бра́ни прише́лъ єси́.
28
І почув Елиав, старший брат Давида, як говорив він з людьми, і розсердився Елиав на Давида і сказав: навіщо ти сюди прийшов і на кого залишив небагатьох овець тих у пустелі? Я знаю зарозумілість твою і дурне серце твоє, ти прийшов подивитися на битву.
29
И рече́ даві́дъ: что́ сотвори́хъ ны́нѣ? нѣ́сть ли рѣ́чь?
29
І сказав Давид: що ж я зробив? чи не слова це?
30
И отврати́ся от него́ ко ино́му и рече́ по словеси́ сему́. И отвѣща́ша єму́ лю́діє по словеси́ пре́жнему.
30
І відвернувся від нього до іншого і говорив ті самі слова, і відповідав йому народ як і раніше.
31
И слы́шаны бы́ша глаго́лы, и́хже глаго́ла даві́дъ, и возвѣсти́ша предъ Сау́ломъ: и поя́ша єго́ лю́діє и приведо́ша єго́ предъ Сау́ла.
31
І почули слова, які говорив Давид, і переказали Саулу, і той покликав його.
32
И рече́ даві́дъ къ Сау́лу: да не ужаса́єтся се́рдце господи́ну моєму́ о се́мъ, ра́бъ тво́й по́йдетъ и побо́рется со иноплеме́нникомъ си́мъ.
32
І сказав Давид Саулу: нехай ніхто не падає духом через нього; раб твій піде і битиметься з цим филистимлянином.
33
И рече́ Сау́лъ къ даві́ду: не возмо́жеши пойти́ ко иноплеме́ннику сему́ бра́тися съ ни́мъ, я́ко ты́ дѣ́тищь єси́, се́й же му́жъ боре́цъ є́сть от ю́ности своєя́.
33
І сказав Саул Давиду: не можеш ти йти проти цього филистимлянина, щоб битися з ним, тому що ти ще юнак, а він воїн від юности своєї.
34
И рече́ даві́дъ къ Сау́лу: єгда́ пася́ше ра́бъ тво́й отца́ своєго́ ста́до, и єгда́ прихожда́ше ле́въ или́ медвѣ́дица и восхища́ше от ста́да о́вцу єди́ну:
34
І сказав Давид Саулу: раб твій пас овець у батька свого, і коли, бувало, приходив лев або ведмідь і ніс вівцю з отари,
35
и а́зъ вслѣ́дъ єго́ исхожда́хъ и поража́хъ єго́, и исторга́хъ изъ у́стъ єго́ [взя́тоє]: и а́ще воспротивля́шеся ми́, то́ взе́мъ за горта́нь єго́, поража́хъ и умерщвля́хъ єго́:
35
то я гнався за ним і нападав на нього і віднімав з пащі його; а якщо він кидався на мене, то я брав його за гриву й уражав його й умертвляв його;
36
и льва́ и медвѣ́дицу бія́ше ра́бъ тво́й, и бу́детъ иноплеме́нникъ необрѣ́занный се́й я́ко єди́нъ от си́хъ: не поиду́ ли, и поражу́ єго́, и отиму́ дне́сь поноше́ніє от Ізра́иля? поне́же кто́ необрѣ́занный се́й, и́же уничижи́ по́лкъ Бо́га жи́ва?
36
і лева і ведмедя убивав раб твій, і з цим филистимлянином необрізаним буде те саме, що з ними, тому що так ганьбить воїнство Бога живого. [Чи не піти мені й уразити його, щоб зняти ганьблення з Ізраїля? Бо хто цей необрізаний?]
37
И рече́ даві́дъ: Госпо́дь и́же изъя́тъ мя́ от руки́ льво́вы и от руки́ медвѣ́дицы, то́й и́зметъ мя́ от руки́ иноплеме́нника сего́ необрѣ́заннаго. И рече́ Сау́лъ къ даві́ду: иди́, и да бу́детъ Госпо́дь съ тобо́ю.
37
І сказав Давид: Господь, Який спасав мене від лева і ведмедя, визволить мене і від руки цього филистимлянина. І сказав Саул Давиду: йди, і нехай буде Господь з тобою.
38
И облече́ Сау́лъ даві́да оде́ждею, и шле́мъ мѣ́дянъ возложи́ на главу́ єго́,
38
І вдяг Саул Давида у свій одяг, і поклав на голову його мідний шолом, і надяг на нього броню.
39
и препоя́са даві́да ору́жіємъ свои́мъ верху́ оде́жды єго́. Даві́дъ же походи́въ [во ору́жіи] сѣ́мо и ова́мо, утруди́ся, я́ко не обы́че. И рече́ даві́дъ Сау́лу: не могу́ ити́ въ си́хъ, я́ко не обыко́хъ. И взя́ша от него́ сія́.
39
І оперезався Давид мечем його поверх одягу і почав ходити, тому що не звик до такого озброєння; потім сказав Давид Саулу: я не можу ходити в цьому, я не звик. І зняв Давид усе це із себе.
40
И взя́ па́лицу свою́ въ ру́ку свою́, и избра́ себѣ́ пя́ть ка́меній гла́дкихъ от пото́ка, и вложи́ я́ въ тобо́лецъ па́стырскій єго́же ноша́ше, и пра́щу свою́ имы́й въ руцѣ́ своє́й, и и́де къ му́жу иноплеме́ннику.
40
І взяв посох свій у руку свою, і вибрав собі п’ять гладеньких каменів зі струмка, і поклав їх у пастушу сумку, що була з ним; і з сумкою і з пращею в руці своїй виступив проти филистимлянина.
41
И идя́ше иноплеме́нникъ приближа́яся къ даві́ду, и нося́й ору́жіє єго́ предъ ни́мъ [идя́ше].
41
Виступив і филистимлянин, ідучи і наближаючись до Давида, і зброєносець ішов попереду нього.
42
И ви́дѣ голіа́ѳъ иноплеме́нникъ даві́да и обезче́ствова єго́, зане́ то́й дѣ́тищь бѣ́, и че́рменъ и лѣ́пъ очи́ма.
42
І глянув филистимлянин і, побачивши Давида, із презирством подивився на нього, тому що він був молодий, білявий і красивий лицем.
43
И рече́ иноплеме́нникъ къ даві́ду: єда́ пе́съ а́зъ є́смь, я́ко ты́ и́деши проти́ву мене́ съ па́лицею и ка́меніємъ? И рече́ даві́дъ: ни́, но и ху́ждшій пса́. И прокля́ иноплеме́нникъ даві́да бо́ги свои́ми.
43
І сказав филистимлянин Давиду: що ти йдеш на мене з палкою [і з камінням]? хіба я собака? [І сказав Давид: ні, але гірше собаки.] І прокляв филистимлянин Давида своїми богами.
44
И рече́ иноплеме́нникъ къ даві́ду: гряди́ ко мнѣ́, и да́мъ пло́ть твою́ пти́цамъ небе́снымъ и звѣре́мъ земны́мъ.
44
І сказав филистимлянин Давиду: підійди до мене, і я віддам тіло твоє птахам небесним і звірам польовим.
45
И рече́ даві́дъ иноплеме́ннику: ты́ и́деши на мя́ съ мече́мъ и съ копіє́мъ и щито́мъ, а́зъ же иду́ на тя́ во и́мя Го́спода Бо́га Савао́ѳа, Бо́га ополче́нія Ізра́илева, єго́же ты́ уничижи́лъ єси́ дне́сь:
45
А Давид відповів филистимлянину: ти йдеш проти мене з мечем і списом і щитом, а я йду проти тебе в ім’я Господа Саваофа, Бога воїнств ізраїльських, які ти ганьбив;
46
и преда́стъ тя́ Госпо́дь дне́сь въ ру́цѣ мои́, и убію́ тя́, и отиму́ главу́ твою́ от тебе́, и да́мъ тѣ́ло твоє́ и тѣлеса́ полка́ иноплеме́ннича въ де́нь се́й пти́цамъ небе́снымъ и звѣре́мъ земны́мъ: и уразумѣ́єтъ вся́ земля́, я́ко є́сть Госпо́дь Бо́гъ во Ізра́или,
46
нині віддасть тебе Господь у руки мої, і я уб’ю тебе, і зніму з тебе голову твою, і віддам [труп твій і] трупи війська филистимського птахам небесним і звірам земним, і дізнається вся земля, що є Бог в Ізраїлі;
47
и уразумѣ́єтъ ве́сь со́нмъ се́й, я́ко не мече́мъ ни копіє́мъ спаса́єтъ Госпо́дь, я́ко Госпо́дня бра́нь, и преда́стъ Госпо́дь ва́съ въ ру́ки на́шя.
47
і дізнається все це зібрання, що не мечем і списом спасає Господь, бо це війна Господа, і Він віддасть вас у руки наші.
48
И воста́ иноплеме́нникъ и и́де во срѣ́теніє даві́ду. И ускори́ даві́дъ и тече́ на сраже́ніє во срѣ́теніє иноплеме́ннику.
48
Коли филистимлянин піднявся і став підходити і наближатися назустріч Давиду, Давид поспішно побіг до строю назустріч филистимлянину.
49
И простре́ даві́дъ ру́ку свою́ въ тобо́лецъ, и изъя́ изъ него́ ка́мень єди́нъ, [и вложи́ въ пра́щу,] и ве́рже пра́щею, и порази́ иноплеме́нника въ чело́ єго́, и унзе́ ка́мень подъ шле́момъ єго́ въ чело́ єго́, и паде́ [голіа́ѳъ] на лицы́ своє́мъ на зе́млю.
49
І опустив Давид руку свою в сумку і взяв звідти камінь, і кинув із пращі і вразив филистимлянина в чоло, так що камінь встромився в чоло його, і він упав лицем на землю.
50
И укрѣпи́ся даві́дъ надъ иноплеме́нникомъ пра́щею и ка́менемъ, и порази́ иноплеме́нника, и умертви́ єго́: ору́жія же не бѣ́ въ руцѣ́ даві́довѣ.
50
Так здолав Давид филистимлянина пращею і каменем, і вразив филистимлянина й убив його; меча ж не було в руках Давида.
51
И тече́ ско́ро даві́дъ, и ста́ надъ ни́мъ, и взя́ ме́чь єго́, и извлече́ єго́ от нѣ́дръ єго́, и умертви́ єго́, и отсѣче́ и́мъ главу́ єго́. И ви́дѣша иноплеме́нницы, я́ко у́мре си́льный и́хъ, и бѣжа́ша.
51
Тоді Давид підбіг, наступивши на филистимлянина, узяв меч його і вийняв його з піхов, ударив його і відтяв ним голову його; филистимляни, побачивши, що силач їхній помер, побігли.
52
И воста́ша му́жіє Ізра́илевы и Іу́дины и воскли́кнуша, и погна́ша созади́ и́хъ да́же до вхо́да ге́ѳова и до вра́тъ Аскало́нскихъ: и падо́ша уя́звленни [мно́зи] иноплеме́нницы по пути́ вра́тъ и да́же до ге́ѳа и аккаро́на.
52
І піднялися чоловіки ізраїльські та юдейські, і викликнули і гнали филистимлян до входу в долину і до воріт Аккарона. І падали уражені филистимляни по дорозі Шааримській до Гефа, і до Аккарона.
53
И возврати́шася му́жіє Ізра́илевы гна́вшіи вслѣ́дъ иноплеме́нникъ, и потопта́ша полки́ и́хъ.
53
І повернулися сини Ізраїлеві з погоні за филистимлянами і розграбували стан їх.
54
И взя́ даві́дъ главу́ иноплеме́нника и внесе́ ю́ во Ієрусали́мъ, и ору́жіє єго́ положи́ во хра́минѣ своє́й.
54
І взяв Давид голову филистимлянина і відніс її в Єрусалим, а зброю його поклав у наметі своєму.
55
И єгда́ ви́дѣ Сау́лъ даві́да исходя́ща во срѣ́теніє иноплеме́нника, рече́ ко Авени́ру кня́зю си́лы: чі́й є́сть сы́нъ ю́ноша се́й, Авени́ре? И рече́ Авени́ръ: да живе́тъ душа́ твоя́, царю́, я́ко не вѣ́мъ.
55
Коли Саул побачив Давида, який виходив проти филистимлянина, то сказав Авениру, начальникові війська: Авенире, чий син цей юнак? Авенир сказав: нехай живе душа твоя, царю; я не знаю.