Звичайний друкВиконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
Глава 25
Церковнослов'янською (гром. шрифт)
Церковнослов'янською
1
И у́мре самуи́лъ, и собра́шася ве́сь Ізра́иль, и пла́кашася єго́, и погребо́ша єго́ въ до́му єго́ во Армаѳе́мѣ. И воста́ даві́дъ, и сни́де въ пусты́ню мао́ню.
И бѣ́ человѣ́къ въ мао́нѣ и стада́ єго́ на карми́лѣ, и человѣ́къ вели́къ зѣло́: и сему́ ове́цъ три́ ты́сящы и ко́зъ ты́сяща: и бы́сть єгда́ стрижа́ше стада́ своя́ на карми́лѣ:
и́мя же человѣ́ку Нава́лъ и и́мя женѣ́ єго́ Авіге́а: и жена́ єго́ блага́ смы́сломъ и добра́ взо́ромъ зѣло́, му́жъ же єя́ человѣ́къ же́стокъ и лука́въ въ начина́ніихъ и человѣ́къ звѣронра́венъ.
и рцы́те сія́: здра́въ ли єси́ ты́ и до́мъ тво́й, и вся́ твоя́ здра́ва ли су́ть?
6
и3 рцhте сі‰: здрaвъ ли є3си2 ты2 и3 д0мъ тв0й, и3 вс‰ тво‰ здрaва ли сyть;
7
и ны́нѣ се́, услы́шахъ, я́ко стригу́тъ тебѣ́ ны́нѣ пастуси́ твои́, и́же бѣ́ша съ на́ми въ пусты́ни, и не возбрани́хомъ и́мъ, и не повелѣ́хомъ и́мъ ничесо́же во вся́ дни́, єгда́ бѣ́ша на карми́лѣ:
7
и3 нн7э сE, ўслhшахъ, ћкw стригyтъ тебЁ нн7э пастуси2 твои2, и5же бёша съ нaми въ пустhни, и3 не возбрани1хомъ и5мъ, и3 не повелёхомъ и5мъ ничесHже во вс‰ дни6, є3гдA бёша на карми1лэ:
8
вопроси́ отроко́въ твои́хъ и возвѣстя́тъ ти́: и да обря́щутъ о́троцы твои́ благода́ть предъ очи́ма твои́ма, я́ко въ де́нь бла́гъ пріидо́хомъ: да́ждь у́бо ны́нѣ є́же обря́щетъ рука́ твоя́ отроко́мъ твои́мъ и сы́ну твоєму́ даві́ду.
И возскочи́ Нава́лъ и отвѣща́ отроко́мъ даві́довымъ и рече́: кто́ даві́дъ? и кто́ сы́нъ Ієссе́овъ? дне́сь умно́жени су́ть раби́ отходя́ще кі́йждо от лица́ господи́на своєго́:
И Авіге́и женѣ́ Нава́ловѣ повѣ́да єди́нъ о́трокъ, глаго́ля: се́, присыла́ даві́дъ послы́ от пусты́ни благослови́ти господи́на на́шего, о́нъ же отврати́ся от ни́хъ:
14
И# ґвігeи женЁ навaловэ повёда є3ди1нъ џтрокъ, глаг0лz: сE, присылA давjдъ послы2 t пустhни благослови1ти господи1на нaшего, џнъ же tврати1сz t ни1хъ:
15
му́жіє же бла́зи [бѣ́ша] на́мъ зѣло́, не возбраня́ху на́мъ, ниже́ повелѣва́ху на́мъ что́ во вся́ дни́, въ ня́же бѣ́хомъ съ ни́ми:
15
мyжіе же блaзи (бёша) нaмъ ѕэлw2, не возбранsху нaмъ, нижE повелэвaху нaмъ что2 во вс‰ дни6, въ нsже бёхомъ съ ни1ми:
16
и су́щымъ на́мъ на селѣ́, а́ки стѣна́ бѣ́ша о́крестъ на́съ, и въ нощи́ и во дни́, по вся́ дни́ въ ня́же бѣ́хомъ съ ни́ми пасу́ще стада́:
16
и3 сyщымъ нaмъ на селЁ, ѓки стэнA бёша w4крестъ нaсъ, и3 въ нощи2 и3 во дни2, по вс‰ дни6 въ нsже бёхомъ съ ни1ми пасyще стадA:
17
и ны́нѣ разумѣ́й и ви́ждь ты́, что́ сотвори́ши, я́ко соверши́ся зло́ба на господи́на на́шего и на до́мъ єго́, и се́й сы́нъ губи́тель, и не возмо́жно глаго́лати къ нему́.
17
и3 нн7э разумёй и3 ви1ждь ты2, что2 сотвори1ши, ћкw соверши1сz ѕл0ба на господи1на нaшего и3 на д0мъ є3гw2, и3 сeй сhнъ губи1тель, и3 не возм0жно глаг0лати къ немY.
18
И потща́ся Авіге́а, и взя́ двѣ́сти хлѣ́бовъ и два́ сосу́да віна́ и пя́ть ове́цъ устро́єныхъ и пя́ть мѣ́ръ муки́ чи́стыя и ко́шницу гро́здія и двѣ́сти вя́заницъ смо́квей, и возложи́ на осля́та,
И рече́ даві́дъ: вои́стинну всу́є вся́ Нава́лова сохрани́хъ въ пусты́ни, и ничесо́же повелѣ́хъ взя́ти от всѣ́хъ я́же єго́, и воздаде́ ми зла́я за блага́я:
21
И# речE давjдъ: вои1стинну всyе вс‰ навaлwва сохрани1хъ въ пустhни, и3 ничес0же повелёхъ взsти t всёхъ ±же є3гw2, и3 воздадe ми ѕл†z за благ†z:
22
сія́ да сотвори́тъ Бо́гъ даві́ду и сія́ да приложи́тъ, а́ще до у́тра оста́влю от всѣ́хъ Нава́ловыхъ да́же до моча́щагося къ стѣнѣ́.
22
сі‰ да сотвори1тъ бGъ давjду и3 сі‰ да приложи1тъ, ѓще до ќтра њстaвлю t всёхъ навaловыхъ дaже до мочaщагwсz къ стэнЁ.
23
И уви́дѣ Авіге́а даві́да, и потща́ся и скочи́ со осля́те, и паде́ предъ даві́домъ на лице́ своє́, и поклони́ся єму́ до земли́,
23
И# ўви1дэ ґвігeа давjда, и3 потщaсz и3 скочи2 со nслsте, и3 падE пред8 давjдомъ на лицE своE, и3 поклони1сz є3мY до земли2,
24
и паде́ на но́ги єго́ и рече́: во мнѣ́, господи́не мо́й, непра́вда моя́: да глаго́летъ ны́нѣ раба́ твоя́ во у́шы твои́, и послу́шай слове́съ рабы́ твоєя́:
24
и3 падE на н0ги є3гw2 и3 речE: во мнЁ, господи1не м0й, непрaвда моS: да глаг0летъ нн7э рабA твоS во ќшы твои2, и3 послyшай словeсъ рабы2 твоеS:
25
да не возложи́тъ ны́нѣ господи́нъ мо́й се́рдца своєго́ на человѣ́ка ги́белнаго сего́, я́ко по и́мени своєму́ то́й є́сть: Нава́лъ и́мя єму́, и безу́міє съ ни́мъ: а́зъ же раба́ твоя́ не ви́дѣхъ отроко́въ господи́на моєго́, и́хже посла́лъ єси́:
25
да не возложи1тъ нн7э господи1нъ м0й сeрдца своегw2 на человёка ги1белнаго сего2, ћкw по и4мени своемY т0й є4сть: навaлъ и4мz є3мY, и3 безyміе съ ни1мъ: ѓзъ же рабA твоS не ви1дэхъ nтрокHвъ господи1на моегw2, и5хже послaлъ є3си2:
26
и ны́нѣ, господи́не мо́й, жи́въ Госпо́дь и жива́ душа́ твоя́, я́коже возбрани́ тебѣ́ Госпо́дь є́же не пріити́ на кро́вь непови́нну и спасти́ тебѣ́ ру́ку твою́: и ны́нѣ да бу́дутъ я́коже Нава́лъ врази́ твои́ и и́щущіи господи́ну моєму́ зла́:
и не бу́детъ тебѣ́ сіє́ ме́рзость и собла́знъ се́рдцу господи́на моєго́, є́же излія́ти кро́вь непови́нную ту́не и спасти́ ру́ку свою́ себѣ́: и да бла́го сотвори́тъ Госпо́дь господи́ну моєму́, и воспомяне́ши рабу́ твою́, є́же благосотвори́ти є́й.
оба́че жи́въ Госпо́дь Бо́гъ Ізра́илевъ, и́же возбрани́ ми дне́сь зло́ сотвори́ти тебѣ́: зане́ а́ще бы не потща́лася и не пришла́ єси́ на срѣ́теніє мнѣ́, тогда́ рѣ́хъ: а́ще оста́нется Нава́лу до у́тренняго свѣ́та моча́щійся къ стѣнѣ́.
34
nбaче жи1въ гDь бGъ ї}левъ, и4же возбрани1 ми днeсь ѕло2 сотвори1ти тебЁ: занE ѓще бы не потщaласz и3 не пришлA є3си2 на срётеніе мнЁ, тогдA рёхъ: ѓще њстaнетсz навaлу до ќтреннzгw свёта мочaщійсz къ стэнЁ.
35
И прія́ даві́дъ от руку́ єя́ вся́, я́же принесе́ єму́, и рече́ є́й: иди́ съ ми́ромъ въ до́мъ сво́й: ви́ждь, послу́шахъ гла́са твоєго́ и прія́хъ лице́ твоє́.
И пріи́де Авіге́а къ Нава́лу: и се́, у него́ пи́ръ въ дому́ єго́, я́ко пи́ръ царе́въ: и се́рдце Нава́лово ве́село въ не́мъ, и то́й пія́нъ до зѣла́. И не возвѣсти́ Авіге́а Нава́лу глаго́ла ни вели́ка ни ма́ла до свѣ́та у́тренняго.
36
И# пріи1де ґвігeа къ навaлу: и3 сE, ў негw2 пи1ръ въ домY є3гw2, ћкw пи1ръ царeвъ: и3 сeрдце навaлово вeсело въ нeмъ, и3 т0й піsнъ до ѕэлA. И# не возвэсти2 ґвігeа навaлу глаг0ла ни вели1ка ни мaла до свёта ќтреннzгw.
37
И бы́сть зау́тра, єгда́ истрезви́ся Нава́лъ от віна́, повѣ́да єму́ жена́ єго́ вся́ глаго́лы сія́, и у́мре се́рдце єго́ въ не́мъ, и то́й бы́сть я́ко ка́мень.
И услы́ша даві́дъ и рече́: благослове́нъ Госпо́дь, и́же суди́ су́дъ поноше́нія моєго́ от руки́ Нава́ли, и раба́ своєго́ удержа́ от руки́ злы́хъ, и зло́бу Нава́лю обрати́ Госпо́дь на главу́ єго́. И посла́ даві́дъ и глаго́ла ко Авіге́и поя́ти ю́ себѣ́ въ жену́.