Звичайний друкВиконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
Глава 26
Церковнослов'янською (гром. шрифт)
Церковнослов'янською
1
И пріидо́ша зіфе́є от зно́йныя къ Сау́лу на хо́лмъ, глаго́люще: се́, даві́дъ скры́ся у на́съ на холмѣ́ єхела́ѳъ, пря́мо Ієссемо́ну.
1
И# пріид0ша зіфeє t зн0йныz къ саyлу на х0лмъ, глаг0люще: сE, давjдъ скрhсz ў нaсъ на холмЁ є3хелafъ, прsмw їессем0ну.
2
И воста́ Сау́лъ, и сни́де въ пусты́ню зі́фъ, и съ ни́мъ три́ ты́сящы муже́й избра́нныхъ от Ізра́иля, иска́ти даві́да въ пусты́ни зі́фъ.
И отвѣща́ даві́дъ и рече́ ко Авімеле́ху Хетте́ину и ко Аве́ссѣ сы́ну сару́ину бра́ту Іоа́влю, глаго́ля: кто́ вни́детъ со мно́ю къ Сау́лу въ по́лкъ? И рече́ Аве́сса: а́зъ вни́ду съ тобо́ю.
И внидо́ста даві́дъ и Аве́сса въ лю́ди но́щію: и се́, Сау́лъ спя́й сно́мъ въ колесни́цѣ ца́рстѣй, и копіє́ єго́ водруже́но въ зе́млю при главѣ́ єго́, Авени́ръ же и во́ини єго́ спа́ху о́крестъ єго́.
да не бу́детъ ми́ от Го́спода нанести́ ру́ку мою́ на хріста́ Госпо́дня: и ны́нѣ возми́ копіє́ от возгла́вія єго́ и сосу́дъ водны́й, и отъи́демъ мы́ о себѣ́.
11
да не бyдетъ ми2 t гDа нанести2 рyку мою2 на хрістA гDнz: и3 нн7э возми2 копіE t возглaвіz є3гw2 и3 сосyдъ воднhй, и3 tи1демъ мы2 њ себЁ.
12
И взя́ даві́дъ копіє́ и сосу́дъ водны́й от возгла́вія єго́, и отидо́ста о себѣ́: и не бѣ́ и́же бы ви́дѣлъ или́ разумѣ́лъ, и не бя́ше востаю́щаго, вси́ бо спа́ху, я́ко со́нъ крѣ́покъ от Го́спода нападе́ на ня́.
12
И# взS давjдъ копіE и3 сосyдъ воднhй t возглaвіz є3гw2, и3 tид0ста њ себЁ: и3 не бЁ и4же бы ви1дэлъ и3ли2 разумёлъ, и3 не бsше востаю1щагw, вси2 бо спaху, ћкw с0нъ крёпокъ t гDа нападE на нS.
13
И пре́йде даві́дъ на о́нъ по́лъ и ста́ на версѣ́ горы́ издале́ча, и мно́гъ бѣ́ пу́ть между́ и́ми.
13
И# прeйде давjдъ на w4нъ п0лъ и3 стA на версЁ горы2 и3здалeча, и3 мн0гъ бЁ пyть междY и4ми.
14
И воззва́ даві́дъ къ лю́демъ, и Авени́ру рече́ глаго́ля: не отвѣща́єши ли, Авени́ре? И отвѣща́ Авени́ръ и рече́: кто́ ты́ єси́ зовы́й мя́?
И рече́ даві́дъ ко Авени́ру: не му́жъ ли єси́ ты́? и кто́, я́коже ты́, во Ізра́или? и почто́ не храни́ши господи́на твоєго́ царя́? я́ко вни́де єди́нъ от люді́й уби́ти господи́на твоєго́ царя́:
15
И# речE давjдъ ко ґвени1ру: не мyжъ ли є3си2 ты2; и3 кто2, ћкоже ты2, во ї}ли; и3 почто2 не храни1ши господи1на твоегw2 царS; ћкw вни1де є3ди1нъ t людjй ўби1ти господи1на твоего2 царS:
16
и не бла́го сіє́ [зѣло́], є́же сотвори́лъ єси́: жи́въ Госпо́дь, я́ко сы́нове сме́рти вы́, не храня́щіи го́спода своєго́ царя́ хріста́ Госпо́дня: и ны́нѣ ви́ждь, гдѣ́ є́сть копіє́ царе́во и сосу́дъ водны́й, я́же бѣ́ша при главѣ́ єго́?
и ны́нѣ да послу́шаєтъ госпо́дь мо́й ца́рь глаго́ловъ раба́ своєго́: а́ще Бо́гъ поощря́єтъ тя́ на мя́, да бу́детъ благово́нна же́ртва твоя́: а́ще же сы́нове человѣ́честіи, про́кляти сі́и предъ Го́сподемъ, я́ко изгна́ша мя́ дне́сь не утверди́тися въ жре́біи Госпо́дни, глаго́люще: пойди́, рабо́тай бого́мъ чужди́мъ:
19
и3 нн7э да послyшаетъ госп0дь м0й цaрь глаг0лwвъ рабA своегw2: ѓще бGъ поwщрsетъ тS на мS, да бyдетъ благов0нна жeртва твоS: ѓще же сhнове человёчестіи, пр0клzти сjи пред8 гDемъ, ћкw и3згнaша мS днeсь не ўтверди1тисz въ жрeбіи гDни, глаг0люще: пойди2, раб0тай богHмъ чужди6мъ:
20
и ны́нѣ да не паде́тъ кро́вь моя́ на зе́млю предъ лице́мъ Госпо́днимъ, я́ко изы́де ца́рь Ізра́илевъ иска́ти души́ моєя́, и го́нитъ я́коже нощны́й вра́нъ по гора́мъ.
20
и3 нн7э да не падeтъ кр0вь моS на зeмлю пред8 лицeмъ гDнимъ, ћкw и3зhде цaрь ї}левъ и3скaти души2 моеS, и3 г0нитъ ћкоже нощнhй врaнъ по горaмъ.
21
И рече́ Сау́лъ: согрѣши́хъ: возврати́ся, ча́до даві́де, я́ко ктому́ не сотворю́ ти зла́, зане́ честна́ душа́ моя́ предъ очи́ма твои́ма въ де́нь се́й: безу́мно сотвори́хъ, и погрѣши́хъ мно́го зѣло́.
и Госпо́дь да возврати́тъ коєму́ждо по пра́вдѣ єго́ и по вѣ́рѣ єго́: я́коже предаде́ тя Госпо́дь дне́сь въ ру́цѣ мои́, и не восхотѣ́хъ нанести́ руки́ моєя́ на хріста́ Госпо́дня:
23
и3 гDь да возврати1тъ коемyждо по прaвдэ є3гw2 и3 по вёрэ є3гw2: ћкоже предадe тz гDь днeсь въ рyцэ мои2, и3 не восхотёхъ нанести2 руки2 моеS на хрістA гDнz:
24
и се́, я́коже возвели́чися душа́ твоя́ дне́сь во о́чію моє́ю, та́ко да возвели́чится душа́ моя́ предъ Го́сподемъ, и да покры́єтъ мя́ и и́зметъ мя́ от вся́кія печа́ли.
24
и3 сE, ћкоже возвели1чисz душA твоS днeсь во џчію моє1ю, тaкw да возвели1читсz душA моS пред8 гDемъ, и3 да покрhетъ мS и3 и4зметъ мS t всsкіz печaли.
25
И рече́ Сау́лъ къ даві́ду: благослове́нъ ты́, ча́до, и творя́й сотвори́ши и могі́й возмо́жеши. И отъи́де даві́дъ въ пу́ть сво́й, а Сау́лъ возврати́ся на мѣ́сто своє́.