Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
И пріидо́ша зіфе́є от зно́йныя къ Сау́лу на хо́лмъ, глаго́люще: се́, даві́дъ скры́ся у на́съ на холмѣ́ єхела́ѳъ, пря́мо Ієссемо́ну.
1
Прийшли зифеї [з півдня] до Саула в Гиву і сказали: ось, Давид ховається у нас на пагорбі Гахила, що праворуч від Ієсимона.
2
И воста́ Сау́лъ, и сни́де въ пусты́ню зі́фъ, и съ ни́мъ три́ ты́сящы муже́й избра́нныхъ от Ізра́иля, иска́ти даві́да въ пусты́ни зі́фъ.
2
І встав Саул і спустився в пустелю Зиф, і з ним три тисячі добірних мужів ізраїльських, щоб шукати Давида в пустелі Зиф.
3
И ополчи́ся Сау́лъ на холмѣ́ єхела́ѳъ и́же пря́мо Ієссемо́ну при пути́, даві́дъ же сѣдя́ше въ пусты́ни. И ви́дѣ даві́дъ, я́ко и́детъ Сау́лъ вслѣ́дъ єго́ въ пусты́ню,
3
І розташувався Саул на пагорбі Гахила, що праворуч від Ієсимона, при дорозі; Давид же знаходився в пустелі і бачив, що Саул іде за ним у пустелю;
4
и посла́ даві́дъ согляда́таи, и разумѣ́, я́ко и́детъ Сау́лъ гото́въ изъ кеі́ля:
4
і послав Давид спостерігачів і довідався, що Саул дійсно прийшов [з Кеїля].
5
и воста́ даві́дъ о́тай, и вни́де въ мѣ́сто, идѣ́же почива́ше Сау́лъ, и та́мо бя́ше Авени́ръ сы́нъ ни́ровъ, пе́рвый воєво́да єго́, и Сау́лъ спа́ше въ колесни́цѣ ца́рстѣй, и лю́діє ополчи́вшеся о́крестъ єго́.
5
І встав Давид [таємно] і пішов до місця, на якому Саул розташувався станом, і побачив Давид місце, де спав Саул і Авенир, син Нирів, воєначальник його. Саул же спав у наметі, а народ розташувався довкола нього.
6
И отвѣща́ даві́дъ и рече́ ко Авімеле́ху Хетте́ину и ко Аве́ссѣ сы́ну сару́ину бра́ту Іоа́влю, глаго́ля: кто́ вни́детъ со мно́ю къ Сау́лу въ по́лкъ? И рече́ Аве́сса: а́зъ вни́ду съ тобо́ю.
6
І звернувся Давид і сказав Ахимелеху хеттеянину й Авессі, синові Саруїному, братові Іоава, говорячи: хто піде зі мною до Саула в стан? І відповів Авесса: я піду з тобою.
7
И внидо́ста даві́дъ и Аве́сса въ лю́ди но́щію: и се́, Сау́лъ спя́й сно́мъ въ колесни́цѣ ца́рстѣй, и копіє́ єго́ водруже́но въ зе́млю при главѣ́ єго́, Авени́ръ же и во́ини єго́ спа́ху о́крестъ єго́.
7
І прийшов Давид з Авессою до людей [Саулових] уночі; і ось, Саул лежить, спить у наметі, і спис його встромлений у землю в головах його; Авенир же і народ лежать довкола нього.
8
И рече́ Аве́сса къ даві́ду: заключи́ Госпо́дь дне́сь врага́ твоєго́ въ ру́цѣ твои́, и ны́нѣ поражу́ єго́ копіє́мъ въ зе́млю єди́ножды, и не повторю́ єму́.
8
Авесса сказав Давиду: віддав Бог нині ворога твого в руки твої; отже, дозволь, я приколю його списом до землі одним ударом і не повторю удару.
9
И рече́ даві́дъ ко Аве́ссѣ: не убива́й єго́, я́ко кто́ простре́тъ ру́ку свою́ на хріста́ Госпо́дня, и непови́ненъ бу́детъ?
9
Але Давид сказав Авессі: не вбивай його; бо хто, піднявши руку на помазаника Господнього, залишиться непокараним?
10
И рече́ даві́дъ: жи́въ Госпо́дь, а́ще не Госпо́дь порази́тъ єго́, или́ де́нь єго́ пріи́детъ, и у́мретъ, или́ на бра́нь сни́детъ и поги́бнетъ:
10
І сказав Давид: живий Господь! нехай уразить його Господь, або прийде день його, і він помре, або піде на війну і загине; мене ж нехай не попустить Господь підняти руку мою на помазаника Господнього;
11
да не бу́детъ ми́ от Го́спода нанести́ ру́ку мою́ на хріста́ Госпо́дня: и ны́нѣ возми́ копіє́ от возгла́вія єго́ и сосу́дъ водны́й, и отъи́демъ мы́ о себѣ́.
11
а візьми його спис, що у головах його, і посудину з водою, і підемо до себе.
12
И взя́ даві́дъ копіє́ и сосу́дъ водны́й от возгла́вія єго́, и отидо́ста о себѣ́: и не бѣ́ и́же бы ви́дѣлъ или́ разумѣ́лъ, и не бя́ше востаю́щаго, вси́ бо спа́ху, я́ко со́нъ крѣ́покъ от Го́спода нападе́ на ня́.
12
І взяв Давид спис і посудину з водою в головах Саула, і пішли вони до себе; і ніхто не бачив, і ніхто не знав, і ніхто не прокинувся, але усі спали, тому що сон від Господа напав на них.
13
И пре́йде даві́дъ на о́нъ по́лъ и ста́ на версѣ́ горы́ издале́ча, и мно́гъ бѣ́ пу́ть между́ и́ми.
13
І перейшов Давид на інший бік і став на вершині гори вдалині; велика відстань була між ними.
14
И воззва́ даві́дъ къ лю́демъ, и Авени́ру рече́ глаго́ля: не отвѣща́єши ли, Авени́ре? И отвѣща́ Авени́ръ и рече́: кто́ ты́ єси́ зовы́й мя́?
14
І звернувся Давид до народу й Авенира, сина Нирового, говорячи: відповідай, Авенире. І відповів Авенир і сказав: хто ти, що кричиш і турбуєш царя?
15
И рече́ даві́дъ ко Авени́ру: не му́жъ ли єси́ ты́? и кто́, я́коже ты́, во Ізра́или? и почто́ не храни́ши господи́на твоєго́ царя́? я́ко вни́де єди́нъ от люді́й уби́ти господи́на твоєго́ царя́:
15
І сказав Давид Авениру: чи не муж ти, і хто рівний тобі в Ізраїлі? Чому ж ти не бережеш господаря твого, царя? тому що приходив хтось з народу, щоб погубити царя, господаря твого.
16
и не бла́го сіє́ [зѣло́], є́же сотвори́лъ єси́: жи́въ Госпо́дь, я́ко сы́нове сме́рти вы́, не храня́щіи го́спода своєго́ царя́ хріста́ Госпо́дня: и ны́нѣ ви́ждь, гдѣ́ є́сть копіє́ царе́во и сосу́дъ водны́й, я́же бѣ́ша при главѣ́ єго́?
16
Недобре ти це робиш; живий Господь! ви гідні смерті за те, що не бережете господаря вашого, помазаника Господнього. Подивися, де спис царя і посудина з водою, що були в головах його?
17
И позна́ Сау́лъ гла́съ даві́довъ и рече́: тво́й ли гла́съ се́й, ча́до даві́де? И рече́ даві́дъ: а́зъ ра́бъ тво́й, го́споди царю́.
17
І узнав Саул голос Давида і сказав: чи твій це голос, сину мій Давиде? І сказав Давид: мій голос, господарю мій, царю.
18
И рече́ даві́дъ: почто́ го́ниши раба́ твоєго́, го́споди царю́? я́ко что́ [ти́] согрѣши́хъ? и ка́я обрѣ́теся во мнѣ́ непра́вда?
18
І сказав ще: за що господар мій переслідує раба свого? що я зробив? яке зло в руці моїй?
19
и ны́нѣ да послу́шаєтъ госпо́дь мо́й ца́рь глаго́ловъ раба́ своєго́: а́ще Бо́гъ поощря́єтъ тя́ на мя́, да бу́детъ благово́нна же́ртва твоя́: а́ще же сы́нове человѣ́честіи, про́кляти сі́и предъ Го́сподемъ, я́ко изгна́ша мя́ дне́сь не утверди́тися въ жре́біи Госпо́дни, глаго́люще: пойди́, рабо́тай бого́мъ чужди́мъ:
19
І нині нехай вислухає господар мій, цар, слова раба свого: якщо Господь розпалив тебе проти мене, то нехай буде це від тебе благозапашною жертвою; якщо ж — сини людські, то прокляті вони перед Господом, тому що вони вигнали мене нині, щоб не належати мені до спадщини Господа, говорячи: «йди, служи богам чужим».
20
и ны́нѣ да не паде́тъ кро́вь моя́ на зе́млю предъ лице́мъ Госпо́днимъ, я́ко изы́де ца́рь Ізра́илевъ иска́ти души́ моєя́, и го́нитъ я́коже нощны́й вра́нъ по гора́мъ.
20
Нехай же не проллється кров моя на землю перед лицем Господа; бо цар Ізраїлів вийшов шукати одну блоху, як ганяються за куріпкою по горах.
21
И рече́ Сау́лъ: согрѣши́хъ: возврати́ся, ча́до даві́де, я́ко ктому́ не сотворю́ ти зла́, зане́ честна́ душа́ моя́ предъ очи́ма твои́ма въ де́нь се́й: безу́мно сотвори́хъ, и погрѣши́хъ мно́го зѣло́.
21
І сказав Саул: згрішив я; повернися, сину мій Давиде, тому що я не буду більше робити тобі зла, бо душа моя була дорогою нині в очах твоїх; безумно робив я і дуже багато згрішив.
22
И отвѣща́ даві́дъ и рече́: се́, копіє́ царе́во, да пріи́детъ о́трокъ єди́нъ и во́зметъ є́:
22
І відповів Давид і сказав: ось спис царя; нехай один з отроків прийде і візьме його;
23
и Госпо́дь да возврати́тъ коєму́ждо по пра́вдѣ єго́ и по вѣ́рѣ єго́: я́коже предаде́ тя Госпо́дь дне́сь въ ру́цѣ мои́, и не восхотѣ́хъ нанести́ руки́ моєя́ на хріста́ Госпо́дня:
23
і нехай відплатить Господь кожному за правдою його і за істиною Його, бо Господь віддавав тебе в руки мої, але я не захотів підняти руки моєї на помазаника Господнього;
24
и се́, я́коже возвели́чися душа́ твоя́ дне́сь во о́чію моє́ю, та́ко да возвели́чится душа́ моя́ предъ Го́сподемъ, и да покры́єтъ мя́ и и́зметъ мя́ от вся́кія печа́ли.
24
і нехай, як дорогоцінне було життя твоє нині в очах моїх, так цінується моє життя в очах Господа, [і нехай покриє Він мене] і нехай визволить мене від усякого лиха!
25
И рече́ Сау́лъ къ даві́ду: благослове́нъ ты́, ча́до, и творя́й сотвори́ши и могі́й возмо́жеши. И отъи́де даві́дъ въ пу́ть сво́й, а Сау́лъ возврати́ся на мѣ́сто своє́.
25
І сказав Саул Давиду: благословенний ти, сину мій Давиде; і діло зробиш, і перемогти переможеш. І пішов Давид своїм шляхом, а Саул повернувся у своє місце.