Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
И бѣ́ ківо́тъ Госпо́день на селѣ́ иноплеме́нниковъ се́дмь ме́сяцъ: и воскипѣ́ земля́ и́хъ мы́шами.
1
І пробув ковчег Господній в області Филистимській сім місяців, [і наповнилася земля та мишами].
2
И призва́ша иноплеме́нницы жерце́въ и волхво́въ и обая́нниковъ свои́хъ, глаго́люще: что́ сотвори́мъ ківо́ту Госпо́дню? скажи́те на́мъ, ка́ко по́слемъ єго́ на мѣ́сто єго́?
2
І покликали филистимляни жерців і віщунів [і заклинателів] і сказали: що нам робити з ковчегом Господнім? навчіть нас, як нам повернути його у своє місце.
3
И рѣ́ша: а́ще отпуща́єте вы́ ківо́тъ завѣ́та Го́спода Бо́га Ізра́илева, да не по́слете єго́ тща́, но отдаю́ще отдади́те єму́ за му́ки [да́ры], и тогда́ исцѣлите́ся, и уми́лостивится ва́мъ: єда́ ли не отсту́питъ рука́ єго́ от ва́съ?
3
Ті сказали: якщо ви хочете повернути ковчег [завіту Господа] Бога Ізраїлевого, то не повертайте його ні з чим, але принесіть Йому жертву за провину; тоді зцілитеся і дізнаєтеся, за що не відступає від вас рука Його.
4
И глаго́лаша: что́ єму́ за му́ки отдади́мъ? И рѣ́ша: по числу́ воєво́дъ и иноплеме́нничихъ пя́ть сѣда́лищъ златы́хъ и пя́ть мы́шей златы́хъ, я́ко прегрѣше́нія въ ва́съ и въ князе́хъ ва́шихъ и въ лю́дехъ:
4
І сказали вони: яку жертву за провину повинні ми принести Йому? Ті сказали: за числом володарів филистимських п’ять наростів золотих і п’ять мишей золотих; бо кара одна на усіх вас і на володарях ваших;
5
и сотвори́те подо́біє сѣда́лищъ ва́шихъ и подо́біє мы́шей ва́шихъ, растлѣва́ющихъ зе́млю, и воздади́те сла́ву Бо́гу [Ізра́илеву], я́ко да облегчи́тъ ру́ку свою́ от ва́съ и от бого́въ ва́шихъ и от земли́ ва́шея:
5
отже, зробіть зображення наростів ваших і зображення мишей ваших, які спустошують землю, і віддайте славу Богу Ізраїлевому; можливо, Він полегшить руку Свою над вами і над богами вашими і над землею вашою;
6
и почто́ отягоща́єте сердца́ ва́ша, я́коже отягчи́ Єги́петъ и фарао́нъ се́рдце своє́? не єгда́ ли поруга́ся и́мъ, отпусти́ и́хъ, и отидо́ша?
6
і для чого вам озлоблювати серце ваше, як озлобили серце своє єгиптяни і фараон? ось, коли Господь показав силу Свою над ними, тоді вони відпустили їх, і ті пішли;
7
и ны́нѣ возми́те и сотвори́те колесни́цу но́ву єди́ну и двѣ́ кра́вы первороди́вшыя безъ теля́тъ, на ни́хже не бя́ше ярмо́: и впрязи́те кра́вы въ колесни́цу, а теля́та и́хъ возврати́те вспя́ть въ до́мъ:
7
отже, візьміть, зробіть одну колісницю нову і візьміть двох корів, що вперше народили, на яких не було ярма, і впряжіть корів у колісницю, а телят їх відведіть від них додому;
8
и возми́те ківо́тъ Госпо́день, и возложи́те и́ на колесни́цу, и сосу́ды златы́я отдади́те єму́ за му́ки, и положи́те въ ковче́жцѣ от страны́ єго́: и отпусти́те єго́, да и́детъ:
8
і візьміть ковчег Господній, і поставте його на колісницю, а золоті речі, які принесете Йому в жертву за провину, покладіть в ящик збоку його; і відпустіть його, і нехай іде;
9
и у́зрите, а́ще путе́мъ предѣ́ловъ свои́хъ по́йдетъ въ веѳсами́съ, то́й сотвори́ на́мъ зло́ вели́коє сіє́: а́ще же ни́, то́ уразумѣ́ємъ, я́ко не рука́ єго́ прикосну́ся на́съ, но приключе́ніє сіє́ бы́сть на́мъ.
9
і дивіться, якщо він піде до країв своїх, до Вефсамиса, то він велике це зло зробив нам; якщо ж ні, то ми будемо знати, що не його рука вразила нас, а зробилося це з нами випадково.
10
И сотвори́ша иноплеме́нницы та́ко, и взя́ша двѣ́ кра́вы первороди́вшыя, и впряго́ша я́ въ колесни́цу, теля́та же и́хъ затвори́ша въ до́мѣ:
10
І зробили вони так: і взяли двох пе́рвісток корів і впрягли їх у колісницю, а телят їх утримали вдома;
11
и возложи́ша ківо́тъ Госпо́день на колесни́цу, и ковче́жецъ, и мы́шы златы́я, и подо́бія сѣда́лищъ свои́хъ:
11
і поставили ковчег Господа на колісницю і ящик з золотими мишами і зображеннями наростів.
12
и упра́вишася кра́вы на пути́ въ пу́ть веѳса́мскій, на пути́ и́мже идя́ху, и тружда́хуся, и не совраща́хуся на де́сно, ниже́ на шу́є: и воєво́ды иноплеме́нничи идя́ху вслѣ́дъ єго́ да́же до предѣ́лъ веѳса́мскихъ.
12
І пішли корови прямо на дорогу до Вефсамиса; однією дорогою йшли, йшли і мукали, але не ухилялися ні праворуч, ні ліворуч; володарі ж филистимські йшли слідом за ними до кордону Вефсамиса.
13
И и́же въ веѳсами́сѣ жня́ху жа́тву пшени́цы во юдо́ли: и возведо́ша о́чи свои́, и ви́дѣша ківо́тъ Госпо́день, и возвесели́шася во срѣ́теніє єму́.
13
Жителі Вефсамиса жали тоді пшеницю в долині, і, глянувши, побачили ковчег Господній, і зраділи, що побачили його.
14
И колесни́ца вни́де въ село́ осі́єво су́щеє въ веѳсами́сѣ, [и ста́ та́мо,] и поста́виша та́мо при не́мъ ка́мень ве́лій: и иссѣко́ша древеса́ колесни́чная, и кра́вы вознесо́ша на всесожже́ніє Го́споду.
14
Колісниця ж прийшла на поле Ісуса вефсамитянина і зупинилася там; і був тут великий камінь, і розкололи колісницю на дрова, а корів принесли у всепалення Господу.
15
Леві́ти же вознесо́ша ківо́тъ Госпо́день, и ковче́жецъ и́же съ ни́мъ, и я́же въ не́мъ сосу́ды зла́ты, и положи́ша на ка́мени вели́цѣмъ: му́жіє же веѳса́мстіи вознесо́ша всесожже́нія и пожро́ша же́ртву въ то́й де́нь Го́споду.
15
Левити зняли ковчег Господа і ящик, що був при ньому, в якому були золоті речі, і поставили на великому тому камені; жителі ж Вефсамиса принесли в той день всепалення і закололи жертви Господу.
16
И пя́ть воєво́дъ иноплеме́нничи зря́ху, и возврати́шася во аккаро́нъ въ де́нь то́й.
16
І п’ять володарів филистимських бачили це і повернулися в той день в Аккарон.
17
И сія́ сѣда́лища злата́я, я́же возда́ша иноплеме́нницы за му́ку Го́споду: азо́тско єди́но, Га́зско єди́но, Аскало́нско єди́но, ге́ѳско єди́но, аккаро́нско єди́но.
17
Золоті ці нарости, які принесли филистимляни в жертву за провину Господу, були: один за Азот, один за Газу, один за Аскалон, один за Геф, один за Аккарон;
18
И златы́я мы́шы по числу́ всѣ́хъ градо́въ иноплеме́нничихъ пяти́ воєво́дъ, от гра́да утверже́на и да́же до ве́си Ферезе́овы и до ка́мене вели́каго, на не́мже положи́ша ківо́тъ завѣ́та Госпо́дня, и́же є́сть да́же до сего́ дне́, на селѣ́ осі́и веѳсамисі́тянина.
18
а золоті миші були за числом усіх міст филистимських — п’яти володарів, від міст укріплених і до відкритих сіл, до великого каменя, на якому поставили ковчег Господа і який знаходиться до цього дня на полі Ісуса вефсамитянина.
19
И не пора́довашася сы́нове Ієхоні́ины въ муже́хъ веѳса́мскихъ, я́ко ви́дѣша ківо́тъ Госпо́день: и уби́ въ ни́хъ пятьдеся́тъ ты́сящъ и се́дмьдесятъ муже́й. И пла́кашася лю́діє, я́ко порази́ Госпо́дь люді́й я́звою вели́кою зѣло́.
19
[Не зраділи сини Ієхонії серед мужів вефсамиських, що бачили ковчег Господа]. І вразив Він жителів Вефсамиса за те, що вони заглядали у ковчег Господа, і вбив з народу п’ятдесят тисяч сімдесят чоловік; і заплакав народ, тому що вразив Господь народ поразкою великою.
20
И рѣ́ша му́жіє и́же от веѳсами́са: кто́ возмо́жетъ поити́ предъ Го́сподемъ Бо́гомъ святы́мъ си́мъ? и къ кому́ взы́детъ ківо́тъ завѣ́та Госпо́дня от на́съ?
20
І сказали жителі Вефсамиса: хто може стояти перед Господом, цим святим Богом? і до кого Він піде від нас?
21
И посла́ша послы́ къ живу́щымъ въ каріаѳіарі́мѣ, глаго́люще: возврати́ша иноплеме́нницы ківо́тъ Госпо́день, сни́дите и вознеси́те єго́ къ себѣ́.
21
І послали послів до жителів Кириаф-Іарима сказати: филистимляни повернули ковчег Господа; прийдіть, візьміть його до себе.