Звичайний друкВиконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
Глава 19
Церковнослов'янською (гром. шрифт)
Українською (п. Філарета)
1
И бы́сть єгда́ услы́ша ца́рь єзекі́а, и раздра́ ри́зы своя́, и облече́ся во вре́тище, и вни́де въ до́мъ Госпо́день.
1
Коли почув це цар Єзекія, то роздер одяг свій і покрився веретищем, і пішов у дім Господній.
2
И посла́ Єліакі́ма строи́теля, и сомна́са книго́чіа и старѣ́йшины жерце́въ облече́ны во вре́тище ко Иса́іи проро́ку сы́ну Амо́сову.
2
І послав Єлиакима, начальника палацу, і Севну писаря, і старших священиків, покритих веретищем, до Ісаї пророка, сина Амосового.
3
И рѣ́ша єму́: си́це глаго́летъ єзекі́а: де́нь ско́рби и обличе́нія и прогнѣ́ванія де́нь се́й, я́ко пріидо́ша сы́нове да́же до болѣзнорожде́нія, и крѣ́пости нѣ́сть ражда́ющей:
3
І вони сказали йому: так говорить Єзекія: день скорботи і покарання і посоромлення — день цей; тому що дійшли немовлята до отвору утроби материнської, а сили немає народити.
4
а́ще ка́ко послу́шаєтъ Госпо́дь Бо́гъ тво́й всѣ́хъ слове́съ рапса́ковыхъ, єго́же и посла́ ца́рь Ассирі́йскій господи́нъ єго́ поноси́ти Бо́гу живо́му и ху́лити словесы́, и́хже слы́ша Госпо́дь Бо́гъ тво́й, и пріими́ моли́тву о оста́нцѣ обрѣта́ющемся.
4
Може, почує Господь Бог твій усі слова Рабсака, якого послав цар Ассирійський, господар його, хулити Бога живого і ганьбити словами, які чув Господь Бог твій. Принеси ж молитву за тих, що залишилися, які перебувають ще живими.
5
И пріидо́ша о́троцы царя́ єзекі́и ко Иса́іи.
5
І прийшли слуги царя Єзекії до Ісаї,
6
И рече́ и́мъ Иса́іа: си́це рцы́те господи́ну ва́шему: та́ко глаго́летъ Госпо́дь: не убо́йся от лица́ слове́съ, и́хже слы́шалъ єси́, и́миже поху́лиша мя́ о́троцы царя́ Ассирі́йска:
6
і сказав їм Ісая: так скажіть господарю вашому: так говорить Господь: не бійся слів, які ти чув, якими ганьбили Мене слуги царя Ассирійського.
7
се́, а́зъ даю́ єму́ ду́ха, и услы́шитъ возвѣще́ніє и возврати́тся въ зе́млю свою́: и низложу́ єго́ ору́жіємъ въ земли́ єго́.
7
Ось Я пошлю в нього дух, і він почує вістку, і повернеться в землю свою, і Я вражу його мечем на землі його.
8
И возврати́ся рапса́къ и обрѣ́те царя́ Ассирі́йска вою́юща на ло́вну: услы́ша бо, я́ко отступи́ от лахі́са.
8
І повернувся Рабсак, і знайшов царя Ассирійського, який воював проти Ливни, тому що він чув, що той відійшов від Лахиса.
9
И слы́ша о Ѳара́кѣ цари́ єѳіо́пстѣмъ, глаго́ля: се́, изы́де ра́товатися съ тобо́ю. И возврати́ся и посла́ послы́ ко єзекі́и, глаго́ля: та́ко рцы́те єзекі́и царю́ Іуде́йску:
9
І почув він про Тиргака, царя Ефіопського; йому сказали: ось, він вийшов воювати з тобою. І знову послав він послів до Єзекії сказати:
10
да не возно́ситъ тя́ Бо́гъ тво́й, на него́же ты́ надѣ́єшися глаго́ля: не и́мать пре́данъ бы́ти Ієрусали́мъ въ ру́цѣ царя́ Ассирі́йска:
10
так скажіть Єзекії, царю Юдейському: нехай не обманює тебе Бог твій, на Якого ти уповаєш, думаючи: «не буде відданий Єрусалим до рук царя Ассирійського».
11
се́, ты́ слы́шалъ єси́ вся́, єли́ка сотвори́ша ца́ріє Ассирі́йстіи всѣ́мъ земле́мъ, є́же прокля́ти и́хъ, и ты́ ли избу́деши?
11
Адже ти чув, що зробили царі ассирійські з усіма землями, наклавши на них закляття, — і чи ти уцілієш?
12
єда́ избавля́юще изба́виша и́хъ и бо́зи язы́ковъ, и́хже расточи́ша отцы́ мои́, гоза́ну и Хара́ну, и Фаре́су и сы́ны Єдо́мли, и́же во Ѳаласса́рѣ?
12
Боги народів, яких розорили батьки мої, чи врятували їх? Чи врятували Гозан, і Харан, і Рецеф, і синів Едена, що у Фалассарі?
13
гдѣ́ є́сть ца́рь Єма́ѳовъ и ца́рь Арфа́довъ? и гдѣ́ є́сть ца́рь гра́да Сепфаруі́ма, Ана́ и Ава́?
13
Де цар Емафа, і цар Арпада, і цар міста Сепарваїма, Ени та Івви?
14
И прія́тъ ца́рь єзекі́а кни́ги от руки́ посло́въ и прочте́ я́: и вни́де въ хра́мъ Госпо́день, и разгну́ и́хъ єзекі́а предъ Го́сподемъ,
14
І взяв Єзекія лист із руки послів, і прочитав його, і пішов у дім Господній, і розгорнув його Єзекія перед лицем Господнім,
15
и моли́ся єзекі́а предъ Го́сподемъ и рече́: Го́споди Бо́же Ізра́илевъ, сѣдя́й на херуві́мѣхъ, ты́ єси́ Бо́гъ єди́нъ бо всѣ́хъ ца́рствіихъ земли́, ты́ сотвори́лъ єси́ не́бо и зе́млю:
15
і молився Єзекія перед лицем Господнім і говорив: Господи Боже Ізраїлів, що сидиш на херувимах! Ти один Бог усіх царств земних, Ти створив небо і землю.
16
приклони́, Го́споди, у́хо твоє́ и услы́ши мя́: отве́рзи, Го́споди, о́чи твои́ и ви́ждь, и услы́ши словеса́ сеннахирі́ма, я́же посла́ поноша́я тебѣ́ Бо́гу жи́ву:
16
Прихили, Господи, вухо Твоє і почуй [мене]; відкрий, Господи, очі Твої і подивись, і почуй слова Сеннахирима, який послав ганьбити [Тебе,] Бога живого!
І нині, Господи Боже наш, спаси нас від руки його, і дізнаються всі царства землі, що Ти, Господи, Бог єдиний.
20
И посла́ Иса́іа сы́нъ Амо́совъ ко єзекі́и, глаго́ля: та́ко глаго́летъ Госпо́дь Бо́гъ си́лъ, Бо́гъ Ізра́илевъ: слы́шахъ, о ни́хже моли́лся єси́ ко мнѣ́, о сеннахирі́мѣ царѣ́ Ассирі́йстѣ.
20
І послав Ісая, син Амосів, до Єзекії сказати: так говорить Господь Бог Ізраїлів: те, про що ти молився Мені проти Сеннахирима, царя Ассирійського, Я почув.
21
сіє́ сло́во, є́же глаго́ла Госпо́дь на него́: уничижи́ тя́ и поруга́ся тебѣ́ дѣви́ца и дщи́ Сіо́ня, надъ тобо́ю главо́ю своє́ю покива́ дщи́ Ієрусали́мля:
21
Ось слово, яке прорік Господь про нього: знехтує тебе, насміється з тебе незаймана дочка Сиона; услід тобі похитає головою дочка Єрусалима.
22
кому́ поноси́лъ єси́, и кого́ поху́лилъ єси́? и на кого́ возне́слъ єси́ гла́съ, и воздви́глъ єси́ на высоту́ о́чи твои́? на свята́го Ізра́илева.
22
Кого ти ганив і ганьбив? І на кого ти підніс голос і підняв так високо око своє? На Святого Ізраїлевого!
23
руко́ю посло́въ твои́хъ поносилъ єси́ Го́споду, и ре́клъ єси́: со мно́жествомъ колесни́цъ мои́хъ взы́ду а́зъ на вы́шнюю ча́сть горы́ Ліва́нскія, и усѣку́ вели́чество от ке́дръ єя́ и избра́нныя кипарі́совъ єя́, и пріиду́ въ среди́ну ча́щи карми́лскія:
23
Через послів твоїх ти ганив Господа і сказав: «з безліччю колісниць моїх я зійшов на висоту гір, на ребра Ливану, і зрубав великі кедри його, добірні кипариси його, і прийшов на саме крайнє пристановище його, у гай саду його;
24
а́зъ изсуши́хъ, и пія́хъ во́ды чужды́я, и опустоши́хъ стопа́ми но́гъ мои́хъ вся́ рѣ́ки окре́стныя:
24
і відкопував я, і пив воду чужу, і висушу ступнями ніг моїх усі ріки єгипетські».
25
єда́ не слы́шалъ єси́? изда́вна ю́ сотвори́хъ, от дні́й пе́рвыхъ созда́хъ ю́ и принесо́хъ ю́: и бы́сть въ хо́лмы пресе́лниковъ вою́юшихъ гра́ды тве́рды:
25
Хіба ти не чув, що Я здавна зробив це, у давні дні наперед накреслив це, а нині виконав тим, що ти спустошуєш укріплені міста, перетворюючи на купи руїн?
26
и живу́щіи въ ни́хъ изнемого́ша руко́ю, сотрясо́шася и постыдѣ́шася, бы́ша [я́ко] трава́ се́лная, или́ зла́чно бы́ліє, зла́къ и́же на зда́ніихъ, и попра́нія проти́ву стоя́щаго:
26
І жителі їх зробилися малопотужні, тремтять і залишаються в соромі. Вони стали як трава на полі і ніжна зелень, як парості на покрівлях і обпалений хліб, раніше ніж виколосився.
27
и сѣдѣ́ніє твоє́, и исхо́дъ тво́й, и вхо́дъ тво́й разумѣ́хъ, и гнѣ́въ тво́й на мя́,
27
Чи сядеш ти, чи вийдеш, чи ввійдеш, Я все знаю; знаю і зухвалість твою проти Мене.
28
зане́же разгнѣ́вался єси́ на мя́ и шу́мъ тво́й вни́де во у́шы мои́, и вложу́ у́дицу мою́ въ но́здри твоя́ и бразду́ во устнѣ́ твои́, и возвращу́ тя́ по пути́, и́мже прише́лъ єси́.
28
За твою зухвалість проти Мене і за те, що гординя твоя дійшла до вух Моїх, Я вкладу кільце Моє в ніздрі твої і вудила Мої в рот твій, і поверну тебе назад тією ж дорогою, якою прийшов ти.
29
И сіє́ тебѣ́ зна́меніє, [єзекі́є]: я́ждь въ сіє́ лѣ́то прозяба́ющая саморо́дная, и въ лѣ́то второ́є прозяба́ющая, и въ лѣ́то тре́тіє сѣ́йте сѣ́мена и жни́те, сади́те віногра́ды, и да я́сте пло́дъ и́хъ:
29
І ось тобі, [Єзекіє,] знамення: їжте в цей рік те, що виросло від упалого зерна, і в другий рік — самородне, а на третій рік сійте і жніть, і садіть виноградні сади і їжте плоди їх.
30
и приложи́тъ спа́сшеєся до́му Іу́дова, оста́вшеєся, ко́рень до́лѣ, и сотвори́тъ пло́дъ горѣ́,
30
І вціліле в домі Іудиному, що залишилося, пустить знову корінь внизу і принесе плід вгорі,
тому що з Єрусалима вийде залишок, і спасенне від гори Сиону. Ревність Господа Саваофа зробить це.
32
сего́ ра́ди та́ко глаго́летъ Госпо́дь [си́лъ] на царя́ Ассирі́йска: не и́мать вни́ти во гра́дъ се́й, и не и́мать устрѣли́ти на́мъ стрѣлы́, и не дости́гнетъ къ нему́ щи́тъ, и не и́мать осыпа́ти єго́ земле́ю:
32
Тому так говорить Господь про царя Ассирійського: «не ввійде він у це місто, і не кине туди стріли, і не приступить до нього з щитом, і не насипле проти нього валу.
33
но путе́мъ, и́мже пріи́де тѣ́мже возврати́тся, и во гра́дъ се́й не и́мать вни́ти, глаго́летъ Госпо́дь,
33
Тією ж дорогою, якою прийшов, повернеться, і в місто це не ввійде, говорить Господь.
34
и защищу́ гра́дъ се́й, є́же спасти́ єго́ мене́ ра́ди и даві́да ра́ди раба́ моєго́.
34
Я буду охороняти місто це, щоб спасти його заради Себе і заради Давида, раба Мого».
35
И бы́сть въ но́щь о́ну, и сни́де а́нгелъ Госпо́день и уби́ от полка́ Ассирі́йскаго сто́ о́смьдесятъ и пя́ть ты́сящъ. И воста́ша зау́тра, и се́, вся́ тру́пія ме́ртва.
35
І сталося в ту ніч: пішов ангел Господній і вразив у стані Ассирійському сто вісімдесят п’ять тисяч. І встали зранку, і ось усі тіла мертві.
36
И воста́, и отъи́де, и возврати́ся сеннахирі́мъ ца́рь Ассирі́йскій, и всели́ся въ Ніневі́ю.
36
І вирушив, і пішов, і повернувся Сеннахирим, цар Ассирійський, і жив у Ниневії.
37
И бы́сть єму́ кла́няющуся во хра́мѣ месера́ха бо́га своєго́, и Адрамеле́хъ и сараса́ръ сы́нове єго́ уби́ста єго́ мече́мъ: са́ми же бѣжа́ста въ зе́млю Арара́тску. И воцари́ся Асорда́нъ сы́нъ єго́ вмѣ́сто єго́.
37
І коли він поклонявся в домі Нисроха, бога свого, то Адрамелех і Шарецер, сини його, убили його мечем, а самі втекли в землю Араратську. І став царем Асардан, син його, замість нього.