Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
И рѣ́ша сы́нове проро́чи ко Єліссе́ю: се́, у́бо мѣ́сто, идѣ́же мы́ живе́мъ проти́ву тебе́, тѣ́сно на́мъ:
1
І сказали сини пророків Єлисеєві: ось, місце, де ми живемо при тобі, тісне для нас;
2
да и́демъ ны́нѣ до Іорда́на, и да во́змемъ отту́ду кі́йждо му́жъ по бревну́ єди́ному и сотвори́мъ себѣ́ ту́ обита́лища пребыва́ти та́мо. И рече́: иди́те.
2
підемо до Йордану і візьмемо звідти кожен по одній колоді і зробимо собі там місце для житла. Він сказав: підіть.
3
И рече́ єди́нъ кро́тцѣ: гряди́ и са́мъ съ рабы́ твои́ми. И рече́: а́зъ пойду́.
3
І сказав один: зроби милість, піди і ти з рабами твоїми. І сказав він: піду.
4
И и́де съ ни́ми: и пріидо́ша ко Іорда́ну, и сѣко́ша древа́:
4
І пішов з ними, і прийшли до Йордану і стали рубати дерева.
5
и єгда́ єди́нъ отсѣка́ше бревно́, и се́, желѣ́зо спаде́ съ топори́ща и впаде́ въ во́ду. И возопи́: о, господи́не, и сіє́ зає́мноє.
5
І коли один валив колоду, сокира його впала у воду. І закричав він і сказав: ох, господарю мій! а вона була позичена!
6
И рече́ человѣ́къ Бо́жій: гдѣ́ паде́? И показа́ єму́ мѣ́сто. И отсѣче́ дре́во и вве́рже и та́мо: и всплыве́ желѣ́зо.
6
І сказав чоловік Божий: де вона впала? Він показав йому місце. І відрубав він шматок дерева і кинув туди, і сплила сокира.
7
И рече́: возми́ себѣ́. И простре́ ру́ку свою́ и взя́тъ є́.
7
І сказав він: візьми собі. Він простягнув руку свою і взяв її.
8
И ца́рь Си́рскій бѣ́ вою́я на Ізра́иля, и совѣща́ со о́троки свои́ми, глаго́ля: на мѣ́стѣ нѣ́коємъ сокрове́ннѣмъ ополчу́ся.
8
Цар Сирійський пішов війною на ізраїльтян, і радився зі слугами своїми, говорячи: у такому-то й у такому-то місці я розташую свій стан.
9
И посла́ Єліссе́й ко царю́ Ізра́илеву, глаго́ля: блюди́ся не преити́ на мѣ́сто сіє́, я́ко ту́ Си́ряне заляго́ша.
9
І посилав чоловік Божий до царя Ізраїльського сказати: бережися проходити цим місцем, тому що там сиріяни залягли.
10
И посла́ ца́рь Ізра́илевъ на мѣ́сто, о не́мже рече́ єму́ Єліссе́й, и соблюде́ся отту́ду не єди́ною, ниже́ два́жды.
10
І посилав цар Ізраїльський на те місце, про яке говорив йому чоловік Божий і застерігав його; і зберіг себе там не раз і не два.
11
И смути́ся душа́ царя́ Си́рска о словеси́ се́мъ: и призва́ о́троки своя́ и рече́ къ ни́мъ: не возвѣсти́те ли мнѣ́, кто́ предає́тъ мя́ царю́ Ізра́илеву?
11
І збентежилося серце царя Сирійського з цього приводу, і покликав він рабів своїх і сказав їм: скажіть мені, хто з наших у зносинах з царем Ізраїльським?
12
И рече́ єди́нъ от о́трокъ єго́: ни́, господи́не мо́й царю́: я́ко проро́къ Єліссе́й, и́же во Ізра́или, возвѣща́єтъ царю́ Ізра́илеву вся́ словеса́, я́же а́ще глаго́леши въ сокро́вищи ло́жницы твоєя́.
12
І сказав один із слуг його: ніхто, господарю мій царю; а Єлисей пророк, який у Ізраїля, переказує цареві Ізраїльському і ті слова, що ти говориш у спальній кімнаті твоїй.
13
И рече́: иди́те, ви́дите, гдѣ́ се́й, и посла́въ возму́ єго́. И возвѣсти́ша єму́, глаго́люще: се́, є́сть въ Доѳаі́мѣ.
13
І сказав він: підіть, дізнайтеся, де він; я пошлю і візьму його. І донесли йому і сказали: ось, він у Дофаїмі.
14
И посла́ та́мо ко́ни и колесни́цы и си́лу тя́жку: и пріидо́ша но́щію и окружи́ша гра́дъ.
14
І послав туди коней і колісниці і багато війська. І прийшли вночі й оточили місто.
15
И ура́ни ра́бъ єлиссе́євъ воста́ти, и изы́де: и се́, си́ла обступи́ гра́дъ, и ко́ни и колесни́цы. И рече́ о́трокъ єго́ къ нему́: о, господи́не, что́ сотвори́мъ?
15
Вранці слуга чоловіка Божого встав і вийшов; і ось, військо навколо міста, і коні і колісниці. І сказав йому слуга його: горе нам! господарю мій, що нам робити?
16
И рече́ Єліссе́й: не бо́йся, я́ко мно́жає и́же съ на́ми, не́жели съ ни́ми.
16
І сказав він: не бійся, тому що тих, які з нами, більше, ніж тих, які з ними.
17
И помоли́ся Єліссе́й и рече́: Го́споди, отве́рзи ны́нѣ о́чи о́трока, да у́зритъ. И отве́рзе Госпо́дь о́чи єго́, и ви́дѣ: и се́, гора́ испо́лнь ко́ней, и колесни́ца о́гненна о́крестъ Єліссе́а.
17
І молився Єлисей, і говорив: Господи! відкрий йому очі, щоб він побачив. І відкрив Господь очі слузі, і він побачив, і ось, уся гора наповнена конями і колісницями вогненними навкруги Єлисея.
18
И снидо́ша къ нему́: и помоли́ся Єліссе́й ко Го́споду и рече́: порази́ у́бо язы́къ се́й невидѣ́ніємъ. И порази́ и́хъ невидѣ́ніємъ по глаго́лу Єліссе́єву.
18
Коли пішли до нього сиріяни, Єлисей помолився Господу і сказав: уразь їх сліпотою. І Він уразив їх сліпотою за словом Єлисея.
19
И рече́ къ ни́мъ Єліссе́й: не се́й пу́ть и не се́й гра́дъ: гряди́те по мнѣ́, и отведу́ вы́ къ му́жу, єго́же и́щете. И отведе́ и́хъ въ самарі́ю.
19
І сказав їм Єлисей: це не та дорога і не те місто; йдіть за мною, і я проведу вас до тієї людини, яку ви шукаєте. І привів їх у Самарію.
20
И бы́сть єгда́ внидо́ша въ самарі́ю, и рече́ Єліссе́й: отве́рзи у́бо, Го́споди, о́чи и́хъ, и да ви́дятъ. И отве́рзе Госпо́дь о́чи и́хъ, и ви́дѣша: и се́, бя́ху посредѣ́ самарі́и.
20
Коли вони прийшли у Самарію, Єлисей сказав: Господи! відкрий очі їм, щоб вони бачили. І відкрив Господь очі їхні, і побачили, що вони всередині Самарії.
21
И рече́ ца́рь Ізра́илевъ ко Єліссе́ю, єгда́ уви́дѣ я́: а́ще поражу́ я́ пораже́ніємъ, о́тче?
21
І сказав цар Ізраїльський Єлисеєві, побачивши їх: чи не побити їх, батьку мій?
22
И рече́ Єліссе́и: да не порази́ши: єда́ ли плѣни́лъ єси́ и́хъ мече́мъ твои́мъ и лу́комъ твои́мъ, да избіє́ши? и предложи́ и́мъ хлѣ́бы и во́ду, да ядя́тъ и да пію́тъ и да оти́дутъ ко господи́ну своєму́.
22
І сказав він: не вбивай. Хіба мечем твоїм і луком твоїм ти полонив їх, щоб убивати їх? Запропонуй їм хліба і води; нехай їдять і п’ють, і підуть до господаря свого.
23
И предложи́ и́мъ предложе́ніє ве́ліє, и ядо́ша и пи́ша, и отпусти́ я́, и идо́ша ко господи́ну своєму́: и не приложи́ша ктому́ во́ини приходи́ти изъ сирі́и въ зе́млю Ізра́илеву.
23
І приготував їм великий обід, і вони їли і пили. І відпустив їх, і пішли до господаря свого. І не ходили більше ті полчища сирійські в землю Ізраїлеву.
24
И бы́сть по си́хъ, и собра́ сы́нъ Аде́ровъ ца́рь сирі́йскій все́ ополче́ніє своє́, и взы́де и обсѣ́де самарі́ю.
24
Після того зібрав Венадад, цар Сирійський, усе військо своє і виступив, і обложив Самарію.
25
И бы́сть гла́дъ вели́къ въ самарі́и: и се́, обсѣдо́ша ю́, до́ндеже бы́сть глава́ осло́ва за пятьдеся́тъ Сі́кль сребра́, и четве́ртая ча́сть мѣ́ры гно́я голуби́наго за пя́ть Сі́кль сребра́.
25
І був великий голод у Самарії, коли вони облягли її, так що осляча голова продавалася за вісімдесят сиклів срібла, і четверта частина каба голубиного посліду — по п’ять сиклів срібла.
26
И бы́сть ца́рь Ізра́илевъ обходя́й по стѣна́мъ: и жена́ [нѣ́кая] возопи́ къ нему́, глаго́лющи: спаси́ мя, господи́не мо́й царю́.
26
Один раз цар Ізраїльський проходив по стіні, і жінка з криком говорила йому: допоможи, господарю мій царю.
27
И рече́ є́й: а́ще тебе́ не спаса́єтъ Госпо́дь, ка́ко а́зъ спасу́ тя? єда́ от гумна́ или́ от точи́ла?
27
І сказав він: якщо не допоможе тобі Господь, з чого я допоможу тобі? чи з току, а чи з точила?
28
И рече́ є́й ца́рь: что́ ти є́сть? И рече́: сія́ жена́ ко мнѣ́ рече́: да́ждь сы́на твоєго́, да съяди́мъ єго́ дне́сь, а у́тро моєго́ сы́на съяди́мъ:
28
І сказав їй цар: що тобі? І сказала вона: ця жінка говорила мені: «віддай свого сина, ми з’їмо його сьогодні, а сина мого з’їмо завтра».
29
и испеко́хомъ сы́на моєго́ и снѣдо́хомъ єго́: и рѣ́хъ къ не́й въ де́нь вторы́й: да́ждь сы́на твоєго́, и съяди́мъ єго́: и скры́ сы́на своєго́.
29
І зварили ми мого сина, і з’їли його. І я сказала їй на другий день: «віддай же твого сина, і з’їмо його». Але вона сховала свого сина.
30
И бы́сть єгда́ услы́ша ца́рь Ізра́илевъ словеса́ жены́, раздра́ ри́зы своя́ и са́мъ хожда́ше по стѣнѣ́, и ви́дѣша лю́діє вре́тище на пло́ти єго́ вну́трь.
30
Цар, вислухавши слова жінки, роздер одяг свій: і проходив він по стіні, і народ бачив, що веретище на самому тілі його.
31
И рече́ ца́рь: сія́ да сотвори́тъ ми́ Бо́гъ и сія́ да приложи́тъ ми́, а́ще бу́детъ глава́ Єліссе́єва на не́мъ дне́сь.
31
І сказав: нехай те і те зробить мені Бог, і ще більше зробить, якщо залишиться голова Єлисея, сина Сафатового, на ньому сьогодні.
32
Єліссе́й же сѣдя́ше въ дому́ своє́мъ, и ста́рцы сѣдя́ху съ ни́мъ. И посла́ ца́рь му́жа предъ лице́мъ свои́мъ. И пре́жде да́же пріити́ по́сланному къ нему́, и то́й рече́ ко ста́рцемъ: не вѣ́сте ли, я́ко посла́ сы́нъ убі́йцы се́й, да отсѣче́тъ главу́ мою́? ви́дите, єгда́ пріи́детъ вѣ́стникъ, заключи́те две́ри и сти́сните єго́ во две́рехъ: не то́потъ ли но́гъ господи́на єго́ вслѣ́дъ єго́?
32
Єлисей же сидів у своєму домі, і старці сиділи в нього. І послав [цар] людину від себе. Раніше, ніж прийшов посланий до нього, він сказав старцям: чи бачите, що цей син убивці послав зняти з мене голову? Дивіться, коли прийде посланий, зачиніть двері і притисніть його дверима. А ось і тупіт ніг господаря його за ним!
33
И єще́ єму́ глаго́лющу съ ни́ми, и се́, вѣ́стникъ сни́де къ нему́ и рече́: се́, сіє́ зло́ от Го́спода: что́ потерплю́ Го́сподеви ксему́?
33
Ще говорив він з ними, і ось посланий приходить до нього, і говорить: ось яка біда від Господа! чого мені надалі чекати від Господа?