Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
И рече́ Єліссе́й: слы́шите сло́во Госпо́дне, си́це глаго́летъ Госпо́дь: я́коже ча́съ се́й, у́тро мѣ́ра муки́ пшени́чны бу́детъ за сі́кль єди́нъ, и двѣ́ мѣ́ры ячме́ня за сі́кль єди́нъ во вратѣ́хъ самарі́и.
1
І сказав Єлисей: вислухайте слово Господнє: так говорить Господь: завтра в цей час міра борошна кращого буде по сиклю і дві міри ячменю по сиклю біля воріт Самарії.
2
И отвѣща́ тріста́тъ, на єго́же руку́ ца́рь почива́ше, и рече́ ко Єліссе́ю: се́, а́ще отве́рзетъ Госпо́дь и хля́би небе́сныя, то́ не бу́детъ глаго́лъ се́й. И Єліссе́й рече́: се́, ты́ у́зриши очи́ма твои́ма, и отту́ду не и́маши я́сти.
2
І відповів сановник, на руку якого цар спирався, чоловіку Божому, і сказав: якби Господь і відкрив вікна на небі, і тоді чи може це бути? І сказав той: ось побачиш очима твоїми, але їсти цього не будеш.
3
И бя́ху четы́ре му́жа прокаже́ни при вратѣ́хъ гра́да. И рече́ му́жъ ко и́скреннему своєму́: что́ мы́ сѣди́мъ здѣ́ до́ндеже у́мремъ?
3
Чотири чоловіка прокажених знаходилися біля входу у ворота і говорили вони один одному: навіщо нам сидіти тут, очікуючи смерти?
4
а́ще рече́мъ: вни́демъ во гра́дъ, то́ гла́дъ є́сть во гра́дѣ, и у́мремъ та́мо: а́ще же сѣди́мъ здѣ́, то́ и та́ко у́мремъ: и ны́нѣ и́демъ и вни́демъ въ по́лкъ сирі́йскій: а́ще живя́тъ ны́, жи́ви бу́демъ: а́ще ли умертвя́тъ ны́, то́ у́мремъ.
4
Якщо зважитися нам піти в місто, то в місті голод, і ми там помремо; якщо ж сидіти тут, то також помремо. Підемо краще в стан сирійський. Якщо залишать нас у живих, будемо жити, а якщо умертвлять, помремо.
5
И воста́ша въ сумра́цѣ ити́ въ по́лкъ сирі́йскій и внидо́ша средѣ́ полка́ сирі́йска, и се́, не бѣ́ му́жа ту́.
5
І встали в сутінках, щоб іти в стан сирійський. І прийшли до краю стану сирійського, і ось, немає там жодної людини.
6
И Госпо́дь слы́шанъ сотвори́ полку́ сирі́йску гла́съ колесни́цъ и гла́съ ко́ней и гла́съ си́лы вели́кія. И рече́ му́жъ ко бра́ту своєму́: се́, ны́нѣ ная́лъ є́сть на на́съ ца́рь Ізра́илевъ цари́ Хетте́йски и цари́ Єги́петскія пріити́ на ны́.
6
Господь зробив те, що стану сирійському почувся стукіт колісниць та іржання коней, шум війська великого. І сказали вони один одному: очевидно, найняв проти нас цар Ізраїльський царів хеттейських і єгипетських, щоб піти на нас.
7
И воста́ша, и бѣжа́ша въ сумра́цѣ, и оста́виша сѣ́ни своя́ и ко́ни своя́ и ослы́ своя́, я́коже бы́ша во стану́, и бѣжа́ша души́ ра́ди своєя́.
7
І встали і побігли в сутінках, і залишили намети свої, і коней своїх, і ослів своїх, весь стан, як він був, і побігли, рятуючи себе.
8
И внидо́ша прокаже́нніи сі́и до среды́ полка́, и внидо́ша въ сѣ́нь єди́ну, и ядо́ша и пи́ша, и взя́ша отту́ду сребро́ и зла́то и оде́жды, и отидо́ша, и скры́ша: и возврати́шася, и внидо́ша въ другу́ю сѣ́нь, и взя́ша отту́ду, и отидо́ша, и скры́ша.
8
І прийшли ті прокажені до краю стану, і ввійшли в один намет, і їли і пили, і взяли звідти срібло, і золото, і одяг, і пішли і сховали. Пішли ще в інший намет, і там узяли, і пішли і сховали.
9
И рече́ му́жъ ко и́скреннему своєму́: не та́ко мы́ твори́мъ: де́нь се́й де́нь благоговѣ́щенія є́сть, мы́ же молчи́мъ и ме́длимъ до свѣ́та у́тренняго, и обря́щемъ беззако́ніє: и ны́нѣ пріи́демъ и вни́демъ, и возвѣсти́мъ въ дому́ царе́вѣ.
9
І сказали один одному: не так ми робимо. День цей — день радісної звістки, якщо ми будемо баритися і будемо чекати ранкового світла, то впаде на нас провина. Ходімо ж і повідомимо дім царський.
10
И внидо́ша, и возопи́ша ко врато́мъ гра́да и возвѣсти́ша и́мъ, глаго́люще: внидо́хомъ въ по́лкъ сирі́йскій, и се́, не бы́сть ту́ му́жа, ни гла́са человѣ́ча, но то́кмо ко́ни привя́зани, и осля́та, и сѣ́ни и́хъ я́коже су́ть.
10
І прийшли, і покликали воротарів міських, і розповіли їм, говорячи: ми ходили в стан сирійський, і ось, немає там ні людини, ні голосу людського, а тільки коні прив’язані, і осли прив’язані, і намети, як бути їм.
11
И возопи́ша вра́тницы, и возвѣсти́ша въ дому́ царе́вѣ вну́трь.
11
І покликали воротарів, і вони передали звістку в самий палац царський.
12
И воста́ но́щію ца́рь и рече́ ко отроко́мъ свои́мъ: возвѣщу́ ва́мъ ны́нѣ, я́же сотвори́ша на́мъ сирі́ане: разумѣ́ша, я́ко гла́дни єсмы́, и изыдо́ша изъ ста́на, и сокры́шася на селѣ́, глаго́люще: я́ко изы́дутъ изъ гра́да, и и́мемъ я́ жи́вы и во гра́дъ вни́демъ.
12
І встав цар уночі, і сказав слугам своїм: скажу вам, що роблять з нами сиріяни. Вони знають, що ми терпимо голод, і вийшли зі стану, щоб сховатися в полі, думаючи так: «коли вони вийдуть з міста, ми захопимо їх живими і ввійдемо в місто».
13
И отвѣща́ єди́нъ от о́трокъ єго́ и рече́: да во́змутъ ны́нѣ пя́ть ко́ней оста́вшихъ, и́же оста́шася здѣ́, се́, су́ть у толи́каго мно́жества Ізра́илева оста́вшіися, и по́слемъ та́мо, и у́зримъ.
13
І відповів один зі службовців при ньому, і сказав: нехай візьмуть п’ять з останніх коней, що залишилися в місті, [з усього ополчення ізраїльтян тільки і залишилося в ньому, з усього ополчення ізраїльтян, що загинуло], і пошлемо, і подивимося.
14
И взя́ша два́ вса́дника ко́ней: и посла́ ца́рь Ізра́илевъ вслѣ́дъ царя́ Си́рска, глаго́ля: иди́те и ви́дите.
14
І взяли дві пари коней, запряжених у колісниці. І послав цар услід сирійському війську, сказавши: підіть, подивіться.
15
И идо́ша вслѣ́дъ и́хъ да́же до Іорда́на, и се́, ве́сь пу́ть испо́лненъ оде́ждъ и ору́жія, я́же поверго́ша сирі́ане, внегда́ устраши́тися и́мъ. И возврати́шася по́сланніи, и возвѣсти́ша царю́.
15
І їхали за ним до Йордану, і ось уся дорога встелена одягом і речами, які покидали сиріяни при поспішній утечі своїй. І повернулися послані, і донесли цареві.
16
И изыдо́ша лю́діє, и разгра́биша ве́сь ста́нъ Си́рскій. И бы́сть мѣ́ра муки́ пшени́чны за сі́кль єди́нъ и двѣ́ мѣ́ры ячме́ня за сі́кль, по глаго́лу Госпо́дню.
16
І вийшов народ, і розграбував стан сирійський, і була міра борошна кращого по сиклю, і дві міри ячменю по сиклю, за словом Господнім.
17
И ца́рь приста́ви тріста́та, на єго́же руцѣ́ ца́рь почива́ше, у вра́тъ: и попра́ша єго́ лю́діє во вратѣ́хъ, и у́мре, я́коже глаго́ла человѣ́къ Бо́жій, и́же глаго́ла, єгда́ по́сланный пріи́де къ нему́.
17
І цар поставив того сановника, на руку якого спирався, біля воріт; і розтоптав його народ у воротах, і він помер, як сказав чоловік Божий, який говорив, коли приходив до нього цар.
18
И бы́сть я́коже рече́ Єліссе́й къ царю́ глаго́ля: двѣ́ мѣ́ры ячме́ня за сі́кль єди́нъ, и мѣ́ра муки́ пшени́чны за сі́кль: и бу́детъ я́коже се́й ча́съ зау́тра во вратѣ́хъ самарі́и.
18
Коли говорив чоловік Божий царю так: «дві міри ячменю по сиклю, і міра борошна кращого по сиклю будуть завтра в цей час біля воріт Самарії»,
19
И отвѣща́ тріста́тъ Єліссе́ю и рече́: а́ще Госпо́дь отве́рзетъ хля́би небе́сныя, не бу́детъ глаго́лъ се́й. И рече́ Єліссе́й: се́, у́зриши очи́ма твои́ма, и отту́ду и не и́маши я́сти.
19
тоді відповів цей сановник чоловіку Божому і сказав: «якби Господь і відкрив вікна на небі, і тоді чи може це бути?» А він сказав: «побачиш твоїми очима, але їсти цього не будеш».
20
И бы́сть та́ко, и попра́ша єго́ лю́діє во вратѣ́хъ, и у́мре.
20
Так і збулося з ним; і затоптав його народ у воротах, і він помер.