¹

И бы́сть єгда́ у́мре Сау́лъ, и даві́дъ возврати́ся побѣди́въ Амали́ка, и пребы́сть даві́дъ въ секела́зѣ дни́ два́.

¹

Після смерти Саула, коли Давид повернувся після поразки амаликитян і пробув у Секелагу два дні,

²

И бы́сть въ тре́тій де́нь, и се́, му́жъ пріи́де от полка́ люді́й Сау́ловыхъ, ри́зы же єго́ [бя́ху] раздра́ны, и пе́рсть на главѣ́ єго́: и бы́сть єгда́ вни́де къ даві́ду [о́трокъ], и па́дъ на земли́ поклони́ся єму́.

²

ось, на третій день приходить чоловік зі стану Саулового; одяг на ньому розідраний і порох на голові його. Прийшовши до Давида, він упав на землю і поклонився [йому].

³

И рече́ єму́ даві́дъ: отку́ду ты́ прише́лъ єси́? И рече́ єму́: от полка́ Ізра́илева а́зъ избѣго́хъ.

³

І сказав йому Давид: звідки ти прийшов? І сказав той: я втік зі стану ізраїльського.

⁴

И рече́ єму́ даві́дъ: что́ сло́во сіє́? возвѣсти́ ми. И рече́: я́ко побѣго́ша лю́діє от бра́ни, и падо́ша мно́зи от люді́й, и измро́ша, и Сау́лъ и Іонаѳа́нъ сы́нъ єго́ у́мре.

⁴

І сказав йому Давид: що відбулося? розкажи мені. І той сказав: народ побіг з битви, і безліч народу впало і померло, і вмерли і Саул і син його Іонафан.

⁵

И рече́ даві́дъ о́троку возвѣсти́вшему єму́: ка́ко зна́єши, я́ко у́мре Сау́лъ и Іонаѳа́нъ сы́нъ єго́?

⁵

І сказав Давид отрокові, який розповідав йому: як ти знаєш, що Саул і син його Іонафан померли?

⁶

И рече́ о́трокъ возвѣща́яй єму́: по слу́чаю пріидо́хъ въ го́ру гелву́йскую, и се́, Сау́лъ напада́ше на копіє́ своє́, и се́, колесни́цы и вельмо́жи собра́шася на́нь:

⁶

І сказав отрок, який розповідав йому: я випадково прийшов на гору Гелвуйську, і ось, Саул упав на свій спис, колісниці ж і вершники наздоганяли його.

⁷

и обозрѣ́ся вспя́ть [сау́лъ] и ви́дѣ мя́, и призва́ мя, и рѣ́хъ: се́, а́зъ:

⁷

Тоді він оглянувся назад і, побачивши мене, покликав мене.

⁸

и рече́ ми: кто́ ты́ єси́? и рѣ́хъ: Амаликі́тинъ є́смь а́зъ:

⁸

І я сказав: ось я. Він сказав мені: хто ти? І я сказав йому: я — амаликитянин.

⁹

и рече́ ми: пріиди́ у́бо на мя́ и убі́й мя́, я́ко объя́тъ мя́ тма́ лю́тая, я́ко єще́ душа́ моя́ во мнѣ́:

⁹

Тоді він сказав мені: підійди до мене й убий мене, бо туга смертна охопила мене, душа моя усе ще в мені.

¹⁰

и ста́хъ надъ ни́мъ, и уби́хъ єго́: вѣ́дѣхъ бо, я́ко не бу́детъ жи́въ по паде́ніи своє́мъ: и взя́въ вѣне́цъ ца́рскій, и́же бѣ́ на главѣ́ єго́, и нара́мницу, я́же бѣ́ на плещу́ єго́, и принесо́хъ сія́ къ господи́ну моєму́ сѣ́мо.

¹⁰

І я підійшов до нього й убив його, бо знав, що він не буде живий після свого падіння; і взяв я [царський] вінець, який був на голові його, і зап’ястя, яке було на руці його, і приніс їх до господаря мого сюди.

¹¹

И є́мься даві́дъ за ри́зы своя́, и раздра́ я́, и вси́ му́жіє и́же съ ни́мъ раздра́ша ри́зы своя́,

¹¹

Тоді схопив Давид одяг свій і роздер його, також і всі люди, які були з ним, [роздерли одяг свій,]

¹²

и рыда́ша и пла́кашася, и пости́шася до ве́чера о Сау́лѣ, и о Іонаѳа́нѣ сы́нѣ єго́, и о лю́дехъ Іу́диныхъ и о до́мѣ Ізра́илевѣ, я́ко избіє́ни бы́ша мече́мъ.

¹²

і ридали і плакали, і постилися до вечора за Саула і за сина його Іонафана, і за народ Господній і за дім Ізраїлів, що впали вони від меча.

¹³

И рече́ даві́дъ о́троку возвѣсти́вшему єму́: отку́ду ты́ єси́? И рече́: сы́нъ му́жа прише́лца Амаликі́тина є́смь а́зъ.

¹³

І сказав Давид отроку, який розповідав йому: звідки ти? І сказав він: я — син прибульця амаликитянина.

¹⁴

И рече́ єму́ даві́дъ: ка́ко не убоя́лся єси́ воздви́гнути ру́ку твою́ погуби́ти хріста́ Госпо́дня?

¹⁴

Тоді Давид сказав йому: як не побоявся ти підняти руку, щоб убити помазаника Господнього?

¹⁵

И призва́ даві́дъ єди́наго от о́трокъ свои́хъ и рече́: иди́, убі́й єго́. И уби́ єго́, и у́мре.

¹⁵

І покликав Давид одного зі слуг і сказав йому: підійди, убий його.

¹⁶

И рече́ єму́ даві́дъ: кро́вь твоя́ на главѣ́ твоє́й, я́ко уста́ твоя́ на тя́ возвѣща́ша, глаго́люще: я́ко а́зъ уби́хъ хріста́ Госпо́дня.

¹⁶

І той убив його, і він помер. І сказав до нього Давид: кров твоя на голові твоїй, бо твої вуста свідчили проти тебе, коли ти говорив: я убив помазаника Господнього.

¹⁷

И пла́кася даві́дъ пла́чемъ си́мъ о Сау́лѣ и о Іонаѳа́нѣ сы́нѣ єго́,

¹⁷

І оплакав Давид Саула і сина його Іонафана цією плачевною піснею,

¹⁸

и рече́ є́же научи́ти сы́ны Іу́дины стрѣля́нію. Се́ напи́сано въ кни́зѣ пра́веднаго.

¹⁸

і повелів навчити синів Іудиних луку, як написано в книзі Праведного, і сказав:

¹⁹

И рече́: воздви́гни сто́лпъ, Ізра́илю, надъ уме́ршими на высо́кихъ твои́хъ я́звеными: ка́ко падо́ша си́льніи?

¹⁹

краса твоя, о Ізраїлю, вражена на висотах твоїх! як упали сильні!

²⁰

не возвѣща́йте въ ге́ѳѣ, ниже́ повѣ́дайте на исхо́дищихъ Аскало́нихъ, да не возвеселя́тся дще́ри иноплеме́нничи, ни да возра́дуются дще́ри необрѣ́занныхъ.

²⁰

Не розповідайте в Гефі, не сповіщайте на вулицях Аскалона, щоб не раділи дочки филистимлян, щоб не торжествували дочки необрізаних.

²¹

Го́ры гелву́йскія, да не сни́детъ роса́ ниже́ до́ждь на ва́съ: и се́ла нача́тковъ [жи́тныхъ], я́ко та́мо пове́рженъ бы́сть щи́тъ си́льныхъ: щи́тъ Сау́ловъ не бы́ти пома́занъ єле́ємъ:

²¹

Гори Гелвуйські! нехай [не зійде] ні роса, ні дощ на вас, і нехай не буде на вас полів з плодами, бо там уражений щит сильних, щит Саула, ніби не був він помазаний єлеєм.

²²

от кро́ве я́звеныхъ и от ту́ка си́льныхъ лу́къ Іонаѳа́новъ не возврати́ся то́щь вспя́ть, и ме́чь Сау́ловъ не возврати́ся то́щь:

²²

Без крови поранених, без жиру сильних лук Іонафана не повертався назад, і меч Саула не повертався марно.

²³

Сау́лъ и Іонаѳа́нъ возлю́бленніи и прекра́сніи неразлу́чни, благолѣ́пни въ животѣ́ своє́мъ, и въ сме́рти своє́й не разлучи́шася: па́че орло́въ ле́гцы и па́че льво́въ крѣ́пцы:

²³

Саул та Іонафан, люб’язні і злагідні в житті своєму, не розлучилися й у смерті своїй; швидші за орлів, сильніші за левів вони були.

²⁴

пла́чите по Сау́лѣ, дще́ри Ізра́илевы, и́же ва́съ облача́ше въ червлени́цы со украше́ніємъ ва́шимъ, и возлага́ше украше́ніє зла́то на ри́зы ва́шя:

²⁴

Дочки ізраїльські! плачте за Саулом, який одягав вас у багряницю з прикрасами і діставав на одяг ваш золоті прикраси.

²⁵

ка́ко падо́ша си́льніи посредѣ́ бра́ни? Іонаѳа́не, до сме́рти на высо́кихъ твои́хъ я́звенъ єси́:

²⁵

Як упали сильні на полі битви! Убитий Іонафан на висотах твоїх.

²⁶

болѣ́зную о тебѣ́, бра́те мо́й Іонаѳа́не, кра́сный ми́ зѣло́, удиви́ся любо́вь твоя́ от мене́ па́че любве́ же́нскія:

²⁶

Тужу за тобою, брате мій Іонафане; ти був дуже дорогим для мене; любов твоя була для мене вище за любов жіночу.

²⁷

ка́ко падо́ша си́льніи, и погибо́ша ору́жія бра́нная?

²⁷

Як упали сильні, загинула зброя військова!