Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
И бы́сть по си́хъ, и сотвори́ себѣ́ Авессало́мъ колесни́цы и ко́ни и пятьдеся́тъ му́жъ теку́щихъ предъ ни́мъ:
1
Після цього Авессалом завів у себе колісниці і коней і п’ятдесят скороходів.
2
и востава́ше ра́но Авессало́мъ, и стоя́ше при са́мѣмъ пути́ вра́тъ: и бы́сть вся́къ му́жъ, єму́же бя́ше пря́, пріи́де предъ царя́ на су́дъ, и возопи́ къ нему́ Авессало́мъ, и глаго́лаше єму́: от ко́єго гра́да ты́ єси́? И рече́ єму́ му́жъ: от єди́наго колѣ́нъ Ізра́илевыхъ ра́бъ тво́й.
2
І вставав Авессалом рано-вранці, і ставав при дорозі біля воріт, і коли хто-небудь, маючи позов, ішов до царя на суд, то Авессалом підкликав його до себе і запитував: з якого міста ти? І коли той відповідав: з такого-то коліна Ізраїлевого раб твій,
3
И рече́ къ нему́ Авессало́мъ: се́, словеса́ твоя́ бла́га и удо́бна, но слу́шающаго нѣ́сть ти́ от царя́.
3
тоді говорив йому Авессалом: ось, справа твоя добра і справедлива, але у царя нема кому вислухати тебе.
4
И рече́ Авессало́мъ: кто́ мя поста́витъ судію́ на земли́, и ко мнѣ́ пріи́детъ вся́къ му́жъ имѣ́яй прю́ и су́дъ, и оправда́ю єго́?
4
І говорив Авессалом: о, якби мене поставили суддею в цій землі! До мене приходив би всякий, хто має суперечку і позов, і я судив би його за правдою.
5
И бы́сть єгда́ приближа́шеся му́жъ поклони́тися єму́, и простира́ше ру́ку свою́, и пріима́ше єго́, и цѣлова́ше єго́.
5
І коли підходив хто-небудь поклонитися йому, то він простягав руку свою й обіймав його і цілував його.
6
И сотвори́ Авессало́мъ по глаго́лу сему́ всему́ Ізра́илю приходя́щымъ на су́дъ къ царю́ и приусво́и Авессало́мъ сердца́ сыно́въ Ізра́илевыхъ.
6
Так робив Авессалом із кожним ізраїльтянином, який приходив на суд до царя, і приваблював Авессалом до себе серця ізраїльтян.
7
И бы́сть от конца́ четы́редесяти лѣ́тъ, и рече́ Авессало́мъ ко отцу́ своєму́: пойду́ ны́нѣ и возда́мъ обѣ́ты моя́, я́же обѣща́хъ Го́споду въ Хевро́нѣ:
7
Коли минуло сорок років царювання Давида, Авессалом сказав цареві: піду я і виконаю обітницю мою, яку я дав Господу, у Хевроні;
8
зане́ обѣ́тъ обѣща́ ра́бъ тво́й, єгда́ жи́хъ въ гедсу́рѣ сирі́йстѣмъ, глаго́ля: а́ще возвраща́я возврати́тъ мя́ Госпо́дь во Ієрусали́мъ, и послужу́ Го́споду.
8
бо я, раб твій, живучи в Гессурі в Сирії, дав обітницю: якщо Господь поверне мене в Єрусалим, то я принесу жертву Господу.
9
И рече́ єму́ ца́рь: иди́ съ ми́ромъ. И воста́въ и́де въ Хевро́нъ.
9
І сказав йому цар: іди з миром. І встав він і пішов у Хеврон.
10
И посла́ Авессало́мъ согляда́таи во вся́ колѣ́на Ізра́илева, глаго́ля: єгда́ услы́шите вы́ гла́съ трубы́ ро́жаны, и рцы́те: воцари́ся ца́рь Авессало́мъ въ Хевро́нѣ.
10
І розіслав Авессалом спостерігачів в усі коліна Ізраїлеві, сказавши: коли ви почуєте звук труби, то говоріть: Авессалом став царем у Хевроні.
11
И идо́ша со Авессало́момъ двѣ́сти муже́й от Ієрусали́ма по́звани: и идя́ху въ простотѣ́ своє́й, и не разумѣ́ша вся́каго глаго́ла.
11
З Авессаломом пішли з Єрусалима двісті чоловік, які були запрошені ним, і пішли з простоти своєї, не знаючи, в чому справа.
12
И посла́ Авессало́мъ, и призва́ Ахітофе́ла Галамоні́йскаго, совѣ́тника даві́дова, от гра́да єго́ Гола́мы, єгда́ жря́ше же́ртвы. И бы́сть смяте́ніє крѣ́пко: и люді́й мно́жество иду́щихъ со Авессало́момъ.
12
Під час жертвоприношення Авессалом послав і прикликав Ахитофела гилонянина, радника Давидового, з його міста Гило. І склалася сильна змова, і народ стікався і збільшувався навколо Авессалома.
13
И пріи́де вѣ́стникъ къ даві́ду, глаго́ля: бы́сть се́рдце муже́й Ізра́илевыхъ со Авессало́момъ.
13
І прийшов вісник до Давида і сказав: серце ізраїльтян схилилося на бік Авессалома.
14
И рече́ даві́дъ всѣ́мъ отроко́мъ свои́мъ су́щымъ съ ни́мъ во Ієрусали́мѣ: воста́ните, и бѣжи́мъ, я́ко нѣ́сть на́мъ спасе́нія от лица́ Авессало́мля: ускори́те ити́, да не ускори́тъ и во́зметъ на́съ, и наведе́тъ на на́съ зло́бу, и избіє́тъ гра́дъ о́стріємъ меча́.
14
І сказав Давид усім слугам своїм, які були при ньому в Єрусалимі: встаньте, втечімо, тому що не буде нам порятунку від Авессалома; поспішайте, щоб нам утекти, щоб він не застиг і не захопив нас, і не навів на нас лиха і не знищив міста мечем.
15
И рѣ́ша о́троцы царе́вы къ царю́: вся́ єли́ка заповѣ́сть госпо́дь на́шъ ца́рь, се́, мы́ о́троцы твои́.
15
І сказали слуги царські царю: в усьому, що вгодно господарю нашому царю, ми — раби твої.
16
И изы́де ца́рь и ве́сь до́мъ єго́ нога́ми свои́ми, и оста́ви ца́рь де́сять же́нъ подло́жницъ свои́хъ храни́ти до́мъ.
16
І вийшов цар і весь дім його за ним пішки. Залишив же цар десять дружин, наложниць [своїх], для збереження дому.
17
И изы́де ца́рь и вси́ о́троцы єго́ пѣ́ши и ста́ша въ дому́ су́щемъ дале́че:
17
І вийшов цар і весь народ пішки, і зупинилися в Беф-Мерхата.
18
и вси́ о́троцы єго́ от обою́ страну́ єго́ идя́ху, и вси́ хелеѳе́є и вси́ фелеѳе́є и вси́ геѳе́є, ше́сть со́тъ муже́й ше́дше пѣ́ши от ге́ѳа предъидя́ху предъ лице́мъ царе́вымъ.
18
І всі слуги його йшли по боках його, і всі хелефеї, і всі фелефеї, і всі гефяни до шестисот чоловік, які прийшли разом з ним з Гефа, йшли попереду царя.
19
И рече́ ца́рь ко єѳѳе́ю геѳѳе́ину: почто́ и ты́ и́деши съ на́ми? возврати́ся и живи́ съ царе́мъ, я́ко чу́ждь єси́ ты́, и я́ко пресели́лся єси́ ты́ от мѣ́ста твоєго́:
19
І сказав цар Еффею гефянину: навіщо і ти йдеш з нами? Повернися і залишайся з тим царем; тому що ти — чужеземець і прийшов сюди зі свого місця;
20
а́ще вчера́ прише́лъ єси́, и дне́сь ли подви́гну тя́ ити́ съ на́ми? и а́зъ иду́, а́може пойду́: иди́ и возврати́ся, и возврати́ бра́тію твою́ съ тобо́ю, и Госпо́дь да сотвори́тъ съ тобо́ю ми́лость и и́стину.
20
вчора ти прийшов, а сьогодні я змушу тебе йти з нами? Я йду, куди трапиться; повернися і поверни братів своїх із собою, [нехай учинить Господь] милість і істину [з тобою]!
21
И отвѣща́ єѳѳе́й къ царю́ и рече́: жи́въ Госпо́дь, и жи́въ господи́нъ мо́й ца́рь, я́ко на мѣ́стѣ, идѣ́же бу́детъ господи́нъ мо́й ца́рь, или́ въ сме́рти, или́ въ животѣ́, та́мо бу́детъ ра́бъ тво́й.
21
І відповів Еффей царю і сказав: живий Господь, і нехай живе господар мій цар: де б не був господар мій цар, чи в житті, а чи у смерті, там буде і раб твій.
22
И рече́ ца́рь ко єѳѳе́ю: гряди́, и прейди́ со мно́ю. И пре́йде єѳѳе́й геѳѳе́инъ и ца́рь и вси́ о́троцы єго́ и ве́сь наро́дъ и́же съ ни́мъ.
22
І сказав Давид Еффею: отже, йди і ходи зі мною. І пішов Еффей гефянин і всі люди його і всі діти, які були з ним.
23
И вся́ земля́ пла́кашеся гла́сомъ вели́кимъ. И вси́ лю́діє прехожда́ху по пото́ку ке́дрску, и ца́рь пре́йде чрезъ пото́къ ке́дрскій, и вси́ лю́діє и ца́рь идя́ху къ лицу́ пути́ пусты́ннаго.
23
І плакала вся земля голосно. І весь народ переходив, і цар перейшов потік Кедрон; і пішов весь народ [і цар] по дорозі до пустелі.
24
И се́, и садо́къ ієре́й и вси́ леві́ти съ ни́мъ, нося́ще ківо́тъ завѣ́та Госпо́дня от веѳа́ры: и поста́виша ківо́тъ Бо́жій: и Авіа́ѳаръ взы́де, до́ндеже преста́ша вси́ лю́діє исходи́ти изъ гра́да.
24
Ось і Садок [священик], і всі левити з ним несли ковчег завіту Божого з Вефари і поставили ковчег Божий; Авиафар же стояв на підвищенні, доки весь народ не вийшов з міста.
25
И рече́ ца́рь къ садо́ку: возврати́ ківо́тъ Бо́жій во гра́дъ, и да ста́нетъ на мѣ́стѣ своє́мъ: а́ще обря́щу благода́ть предъ очи́ма Госпо́днима, и возврати́тъ мя́, и пока́жетъ ми́ єго́ и лѣ́поту єго́:
25
І сказав цар Садокові: поверни ковчег Божий у місто [і нехай він стоїть на своєму місці]. Якщо я знайду милість перед очима Господа, то Він поверне мене і дасть мені бачити його й оселю його.
26
и а́ще та́ко рече́тъ: не благоволи́хъ въ тебѣ́: се́, а́зъ є́смь, да сотвори́тъ ми́ по благо́му предъ очи́ма свои́ма.
26
А якщо Він скаже так: «немає Мого благовоління до тебе», то ось я; нехай творить зі мною, що Йому благовгодно.
27
И рече́ ца́рь садо́ку ієре́ю: ви́дите, ты́ возвраща́єшися во гра́дъ съ ми́ромъ и Ахімаа́съ сы́нъ тво́й и Іонаѳа́нъ сы́нъ Авіа́ѳаровъ, два́ сы́ны ва́ши съ ва́ми:
27
І сказав цар Садоку священику: чи бачиш, — повернися в місто з миром, і Ахимаас, син твій, і Іонафан, син Авиафара, обидва сини ваші з вами;
28
ви́дите, а́зъ вселя́юся во Араво́ѳъ пусты́нный, до́ндеже пріи́детъ ми́ сло́во от ва́съ, є́же возвѣсти́ти ми́.
28
чи бачите, я затримаюся на рівнині в пустелі, доки не прийде звістка від вас до мене.
29
И возврати́ садо́къ и Авіа́ѳаръ ківо́тъ Бо́жій во Ієрусали́мъ, и сѣ́де та́мо.
29
І повернули Садок і Авиафар ковчег Божий в Єрусалим, і залишилися там.
30
И даві́дъ восхожда́ше восхо́домъ на го́ру Єлео́нскую восходя́ и пла́чася, и покры́въ главу́ свою́, и са́мъ идя́ше босы́ма нога́ма: и вси́ лю́діє и́же съ ни́мъ покры́ша кі́йждо главу́ свою́, и восхожда́ху восходя́ще и пла́чущеся.
30
А Давид пішов на гору Елеонську, йшов і плакав; голова в нього була покрита; він ішов босий, і всі люди, які були з ним, покрили кожен голову свою, йшли і плакали.
31
И возвѣсти́ша даві́ду глаго́люще: и Ахітофе́лъ въ мяте́жницѣхъ со Авессало́момъ. И рече́ даві́дъ: разруши́ совѣ́тъ Ахітофе́левъ, Го́споди, Бо́же мо́й.
31
Донесли Давиду і сказали: і Ахитофел у числі змовників з Авессаломом. І сказав Давид: Господи [Боже мій!] зруйнуй раду Ахитофела.
32
И бѣ́ даві́дъ гряды́й да́же до Ро́са, идѣ́же поклони́ся Бо́гу. И се́, на срѣ́теніє єму́ [изы́де] хусі́й пе́рвый дру́гъ даві́довъ, растерза́въ ри́зы своя́, и пе́рсть на главѣ́ єго́.
32
Коли Давид зійшов на вершину гори, де він поклонявся Богу, ось назустріч йому йде Хусій архитянин, друг Давидів; одяг на ньому був розідраний, і порох на голові його.
33
И рече́ єму́ даві́дъ: а́ще по́йдеши со мно́ю, и бу́деши ми́ въ тя́гость:
33
І сказав йому Давид: якщо ти підеш зі мною, то будеш мені за тягар;
34
а́ще же возврати́шися во гра́дъ и рече́ши Авессало́му: мину́ша бра́тія твоя́, и ца́рь за мно́ю мину́ оте́цъ тво́й, и ны́нѣ ра́бъ тво́й є́смь, царю́, пощади́ мя жи́ва бы́ти: ра́бъ бѣ́хъ отца́ твоєго́ тогда́ и досе́лѣ, ны́нѣ же а́зъ тво́й ра́бъ: и разруши́ ми совѣ́тъ Ахітофе́левъ:
34
але якщо повернешся в місто і скажеш Авессалому: «царю, [пройшли мимо брати твої, і цар батько твій пройшов, і нині] я раб твій; [залиш мене в живих;] досі я був рабом батька твого, а тепер я — твій раб»: то ти зруйнуєш для мене раду Ахитофела.
35
и се́, съ тобо́ю та́мо садо́къ и Авіа́ѳаръ ієре́є: и бу́детъ вся́къ глаго́лъ, єго́же услы́шиши изъ у́стъ ца́рскихъ, и ска́жеши садо́ку и Авіа́ѳару ієре́ємъ:
35
Ось, там з тобою Садок і Авиафар священики, і всяке слово, яке почуєш з дому царя, переказуй Садоку й Авиафару священикам.
36
се́, та́мо съ ни́ми два́ сы́на и́хъ, Ахімаа́съ сы́нъ садо́ковъ и Іонаѳа́нъ сы́нъ Авіа́ѳаровъ: и посли́те руко́ю и́хъ ко мнѣ́ вся́къ глаго́лъ, єго́же а́ще услы́шите.
36
Там з ними і два сини їхні, Ахимаас, син Садока, та Іонафан, син Авиафара; через них посилайте до мене всяку звістку, яку почуєте.
37
И вни́де хусі́й дру́гъ даві́довъ во гра́дъ, и Авессало́мъ тогда́ вхожда́ше во Ієрусали́мъ.
37
І прийшов Хусій, друг Давидів, у місто; Авессалом же вступав тоді в Єрусалим.