Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
И даві́дъ пре́йде ма́ло что́ от Ро́са, и се́, Сіва́ о́трокъ мемфівосѳе́овъ въ срѣ́теніє єму́: и супру́гъ осля́тъ осѣ́дланыхъ, и на ни́хъ двѣ́сти хлѣ́бовъ, и сто́ гро́здій, и сто́ фі́ніковъ, и мѣ́хъ віна́.
1
Коли Давид трохи зійшов з вершини гори, ось зустрічається йому Сива, слуга Мемфивосфея, з парою нав’ючених ослів, і на них двісті хлібів, сто зв’язок ізюма, сто зв’язок смокв і міх з вином.
2
И рече́ ца́рь къ Сівѣ́: что́ сія́ тебѣ́? И рече́ Сіва́: осля́та на яжде́ніє до́му царе́ву, а хлѣ́бы и фі́ніки на снѣде́ніє отроко́мъ, и віно́ пи́ти ослабѣ́вшымъ въ пусты́ни.
2
І сказав цар Сиві: для чого це в тебе? І відповів Сива: осли для дому царського, для їзди, а хліб і плоди для їжі слугам, а вино для пиття ослаблим у пустелі.
3
И рече́ ца́рь: и гдѣ́ сы́нъ господи́на твоєго́? И рече́ Сіва́ ко царю́: се́, сѣди́тъ во Ієрусали́мѣ, я́ко рече́: дне́сь возвратя́тъ ми́ ве́сь до́мъ Ізра́илевъ ца́рство отца́ моєго́.
3
І сказав цар: де син господаря твого? І відповів Сива цареві: ось, він залишився в Єрусалимі і говорить: тепер дім Ізраїлів поверне мені царство батька мого.
4
И рече́ ца́рь къ Сівѣ́: се́, тебѣ́ вся́ єли́ка су́ть мемфівосѳе́ова. И рече́ Сіва́ поклони́вся: да обря́щу благода́ть предъ очи́ма твои́ма, го́споди мо́й царю́.
4
І сказав цар Сиві: ось тобі все, що в Мемфивосфея. І відповів Сива, поклонившись: нехай знайду милість в очах господаря мого царя!
5
И пріи́де даві́дъ ца́рь до ваѳірі́ма, и се́, отту́ду му́жъ исхожда́ше от ро́да до́му Сау́ля, и́мя же єму́ Семе́й сы́нъ Гира́нь: изы́де же исходя́ и проклина́я
5
Коли дійшов цар Давид до Бахурима, ось вийшов звідти чоловік з роду дома Саулового, на ім’я Семей, син Гери; він ішов і лихословив,
6
и ка́меніємъ мета́я на даві́да и на вся́ о́троки царя́ даві́да: и вси́ лю́діє и вси́ си́льніи одесну́ю и ошу́юю царя́ бя́ху.
6
і кидав каменями на Давида і на всіх рабів царя Давида; всі ж люди і всі хоробрі були праворуч і ліворуч [царя].
7
И та́ко рече́ Семе́й проклина́я єго́: изы́ди, изы́ди, му́жу крове́й и му́жу беззако́нный:
7
Так говорив Семей, лихословлячи його: іди, іди, убивця і беззаконник!
8
возврати́ на тя́ Госпо́дь вся́ кро́ви до́му Сау́ля, поне́же воцари́лся єси́ вмѣ́сто єго́: и даде́ Госпо́дь ца́рство въ ру́цѣ Авессало́ма сы́на твоєго́: и се́, ты́ въ зло́бѣ твоє́й, я́ко му́жъ крове́й ты́.
8
Господь повернув на тебе всю кров дому Саулового, замість якого ти став царем, і віддав Господь царство в руки Авессалома, сина твого; і ось, ти в біді, бо ти — кровожер.
9
И рече́ Аве́сса сы́нъ сару́инъ ко царю́: почто́ проклина́єтъ пе́съ уме́ршій се́й господи́на моєго́ царя́? ны́нѣ пойду́, и отиму́ главу́ єго́.
9
І сказав Авесса, син Саруїн, царю: навіщо лихословить цей мертвий пес господаря мого царя? піду я і зніму з нього голову.
10
И рече́ ца́рь ко Аве́ссѣ: что́ мнѣ́ и ва́мъ, сы́нове сару́ины? оста́вите єго́, и та́ко да проклина́єтъ, я́ко Госпо́дь рече́ єму́ проклина́ти даві́да: и кто́ рече́тъ: почто́ сотвори́лъ єси́ та́ко?
10
І сказав цар: що мені і вам, сини Саруїни? [залиште його,] нехай він лихословить, тому що Господь повелів йому лихословити Давида. Хто ж може сказати: навіщо ти так робиш?
11
И рече́ даві́дъ ко Аве́ссѣ и ко всѣ́мъ отроко́мъ свои́мъ: се́, сы́нъ мо́й изше́дый изъ чре́ва моєго́ и́щетъ души́ моєя́, а кольми́ па́че сы́нъ Ієміні́євъ: оста́вите єго́ проклина́ти мя́, я́ко рече́ єму́ Госпо́дь:
11
І сказав Давид Авессі і всім слугам своїм: ось, якщо мій син, який вийшов із стегон моїх, шукає душі моєї, тим більше син веніамитянина; залиште його, нехай лихословить, тому що Господь повелів йому;
12
не́гли при́зритъ Госпо́дь на смире́ніє моє́, и возврати́тъ ми́ блага́я вмѣ́сто кля́твы єго́ во дне́шній де́нь.
12
може бути, Господь зглянеться на приниження моє, і воздасть мені Господь благістю за теперішнє його лихослів’я.
13
И идя́ше даві́дъ и вси́ му́жіє єго́ путе́мъ: а Семе́й идя́ше со страны́ горы́ бли́зъ єго́ иды́й и проклина́я, и ка́меніємъ меща́ со страны́ єго́, и пе́рстію сы́пая.
13
І йшов Давид і люди його своєю дорогою, а Семей ішов по краю гори, з боку його, йшов і лихословив, і кидав каменями в бік його і пилом.
14
И пріи́де ца́рь и вси́ лю́діє и́же съ ни́мъ утружде́ни, и препочи́ша ту́.
14
І прийшов цар і весь народ, який був з ним, стомлений, і відпочивав там.
15
Авессало́мъ же и вси́ му́жіє Ізра́илевы внидо́ша во Ієрусали́мъ, и Ахітофе́лъ съ ни́мъ.
15
Авессалом же і весь народ ізраїльський прийшли в Єрусалим, і Ахитофел з ним.
16
И бы́сть єгда́ пріи́де хусі́й пе́рвый дру́гъ даві́довъ ко Авессало́му: и рече́ хусі́й ко Авессало́му: да живе́тъ ца́рь.
16
Коли Хусій архитянин, друг Давидів, прийшов до Авессалома, то сказав Хусій Авессалому: нехай живе цар, нехай живе цар!
17
И рече́ Авессало́мъ къ хусі́ю: сія́ ли ми́лость твоя́ со дру́гомъ твои́мъ? почто́ не отше́лъ єси́ со дру́гомъ твои́мъ?
17
І сказав Авессалом Хусію: така твоя ревність до твого друга! чому ти не пішов із другом твоїм?
18
И рече́ хусі́й ко Авессало́му: ни́, но вслѣ́дъ [иду́], єго́же избра́ Госпо́дь и лю́діє сі́и и вси́ му́жіє Ізра́илевы, того́ є́смь, и съ тѣ́мъ бу́ду:
18
І сказав Хусій Авессалому: ні, [я піду услід того,] кого обрав Господь і цей народ і весь Ізраїль, з тим і я, і з ним залишусь.
19
и второ́є, кому́ а́зъ порабо́таю? не предъ сы́номъ ли єго́? я́коже рабо́тахъ предъ отце́мъ твои́мъ, та́ко бу́ду и предъ тобо́ю.
19
І притому кому я буду служити? Чи не синові його? Як служив я батькові твоєму, так буду служити і тобі.
20
И рече́ Авессало́мъ ко Ахітофе́лу: дади́те себѣ́ совѣ́тъ, что́ сотвори́мъ?
20
І сказав Авессалом Ахитофелу: дай пораду, що нам робити.
21
И рече́ Ахітофе́лъ ко Авессало́му: вни́ди къ подло́жницамъ отца́ твоєго́, я́же оста́ви стрещи́ до́мъ сво́й, и услы́шатъ вси́ Ізра́илтяне, я́ко посрами́лъ єси́ отца́ твоєго́, и возмо́гутъ ру́ки всѣ́хъ су́щихъ съ тобо́ю.
21
І сказав Ахитофел Авессалому: увійди до наложниць батька твого, яких він залишив охороняти дім свій; і почують усі ізраїльтяни, що ти став ненависним для батька твого, і зміцняться руки всіх, хто з тобою.
22
И поста́виша Авессало́му шате́ръ на пала́тѣ, и вни́де Авессало́мъ къ подло́жницамъ отца́ своєго́ предъ очи́ма всѣ́хъ Ізра́илтянъ.
22
І поставили для Авессалома намет на покрівлі, і ввійшов Авессалом до наложниць батька свого перед очима всього Ізраїля.
23
И совѣ́тъ Ахітофе́левъ, єго́же совѣщава́ше во дни́ пе́рвыя, и́мже о́бразомъ вопроси́лъ бы кто́ Бо́га о словеси́, та́ко вся́къ совѣ́тъ Ахітофе́левъ, и и́же даві́ду, и и́же Авессало́му.
23
Поради ж Ахитофела, які він давав, у той час вважалися, наче якби хто запитував наставляння в Бога. Такою була всяка рада Ахитофела як для Давида, так і для Авессалома.