Звичайний друкВиконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
Глава 24
Церковнослов'янською (гром. шрифт)
Острозька Біблія, 1581р.
1
И приложи́ Госпо́дь гнѣ́ву разгорѣ́тися во Ізра́или, и подви́же въ ни́хъ даві́да, глаго́ля: иди́ и изочти́ Ізра́иля и Іу́ду.
И рече́ ца́рь ко Іоа́ву кня́зю си́лы и́же съ ни́мъ: пройди́ ны́нѣ вся́ колѣ́на Ізра́илева и Іу́дина, от Да́на да́же и до вирсаві́и, и сочти́ лю́ди, и да увѣ́мъ число́ лю́демъ.
И рече́ Іоа́въ ко царю́: да приложи́тъ Госпо́дь Бо́гъ тво́й къ лю́демъ твои́мъ, я́коже бы́ти и́мъ стори́цею, и о́чи господи́на моєго́ царя́ да уви́дятъ: и господи́нъ мо́й ца́рь почто́ помышля́єтъ о словеси́ се́мъ?
И рече́ даві́дъ ко га́ду: тѣ́сна ми́ су́ть отвсю́ду зѣло́ три́ сія́: да впаду́ у́бо въ ру́цѣ Госпо́дни, я́ко мно́ги су́ть щедро́ты єго́ зѣло́: въ ру́цѣ же человѣ́чи да не впаду́. И избра́ себѣ́ даві́дъ сме́рть и дни́ жа́твенныя пшени́цы.
14
И$ рече дв~дъ къ га'дђ. тњ'сно м^и эTвсю'дђ е^сть тро'е с^е. да в#падђ` въ рђ'цњ гн~и. ја%ко мно'ги сђть щедроты` е^го ѕњ'ло. в рђцњ же чл~чи да не впадђ`. і^ и^збра` себњ` дв~дъ са'мъ сме'рть. и^ дн~їе жа'твенїи пшени'цы”
15
И даде́ Госпо́дь сме́рть во Ізра́или от у́тра до часа́ обѣ́дняго, и нача́ся я́зва бы́ти въ лю́дехъ, и умро́ша от люді́й Госпо́днихъ от Да́на и до вирсаві́и се́дмьдесятъ ты́сящъ муже́й.
15
И$ даs г~ь сме'рть въ і^и^л~и. эT ё'тра до ча'са ѓ^бњ'днего и^ нача'ся ја%зва бы'ти въ лю'дехъ. и^ ё^мро'ша эT людїи гн~ихъ эT дана и^ до верса'вїя, Wо~, мђжъ”
16
И простре́ а́нгелъ Бо́жій ру́ку свою́ на Ієрусали́мъ погуби́ти єго́, и раска́яся Госпо́дь о злѣ́, и рече́ а́нгелу погубля́ющему лю́ди: дово́лно ны́нѣ, отими́ ру́ку твою́. И а́нгелъ Госпо́день бѣ́ стоя́ предъ гумно́мъ о́рны Ієвусе́анина.
И рече́ даві́дъ ко Го́споду, єгда́ ви́дѣ а́нгела бію́ща лю́ди, и рече́: се́, а́зъ є́смь согрѣши́вый, а́зъ є́смь па́стырь зло́ сотвори́вый, а сі́и о́вцы что́ сотвори́ша? да бу́детъ ны́нѣ рука́ твоя́ на мнѣ́ и на дому́ отца́ моєго́.
и рече́ о́рна: что́ я́ко пріи́де господи́нъ мо́й ца́рь къ рабу́ своєму́? И рече́ даві́дъ: купи́ти у тебе́ гумно́ [пріидо́хъ], на созда́ніє олтаря́ Госпо́дня, и преста́нетъ я́зва от люді́й.
И рече́ о́рна къ даві́ду: да пріи́метъ и вознесе́тъ господи́нъ мо́й ца́рь Го́споду [Бо́гу] є́же бла́го предъ очи́ма єго́: се́, воло́ве во всесожже́ніє, и коле́са и сосу́ди воло́въ на дрова́.
22
И$ рече ѓ%рна къ дв~дђ. да прїиметъ и възнесе'тᲆ господи'нъ мои цр~ь. г~ђ б~ђ бл~гое преD ѓ^чи'ма свои'ма. с^е воло'ве въ вся`съжига'емая. и^ колеса` и^ сосђ'ди. волоv на дрова`”
23
Вся́ даде́ о́рна царю́. И рече́ о́рна къ царю́: Госпо́дь Бо́гъ тво́й да благослови́тъ тя́.
И рече́ ца́рь ко о́рнѣ: ни́, но то́кмо купу́я куплю́ от тебе́ цѣно́ю, и не вознесу́ Го́споду Бо́гу моєму́ всесожже́нія ту́не. И купи́ даві́дъ гумно́ и волы́ на пяти́десяти сі́клехъ сребра́.
И созда́ та́мо даві́дъ олта́рь Го́сподеви: и вознесе́ всесожже́нія и ми́рная. И приложи́ Соломо́нъ ко олтарю́ послѣди́, зане́ ма́лъ бѣ́ пре́жде. И послу́ша Госпо́дь земли́, и отъя́тъ я́зву от Ізра́иля.