Друк брошуроюВиконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
Глава 10
Церковнослов'янською (гром. шрифт)
Українською (п. Філарета)
1
Му́жъ же нѣ́кій бѣ́ въ Кесарі́и, и́менемъ Корни́лій, со́тникъ от спі́ры нарица́ющіяся Італі́йскія,
1
У Кесарії був один чоловік, на ім’я Корнилій, сотник з полку, званого Італійським,
2
благоговѣ́инъ и боя́йся Бо́га со всѣ́мъ до́момъ свои́мъ, творя́й ми́лостыни мно́ги лю́демъ и моля́йся Бо́гу всегда́:
2
побожний і богобоязний, з усім домом своїм, він чинив багато милостині народові і завжди молився Богові.
Близько дев’ятої години дня, у видінні, він ясно бачив ангела Божого, який увійшов до нього і сказав йому: «Корнилію!»
4
О́нъ же воззрѣ́въ на́нь и пристра́шенъ бы́въ рече́: что́ є́сть, Го́споди? Рече́ же єму́: моли́твы твоя́ и ми́лостыни твоя́ взыдо́ша на па́мять предъ Бо́га:
4
Він же глянув на нього і, злякавшись, сказав: «Що, Господи?» Ангел відповів йому: «Молитви твої та милостині твої згадалися перед Богом.
5
и ны́нѣ посли́ во Іоппі́ю муже́й и призови́ Сі́мона, нарица́ємаго Петра́:
5
Отже, пошли людей до Іоппії і поклич Симона, званого Петром.
6
се́й стра́нствуєтъ у нѣ́коєго Сі́мона усмаря́, єму́же є́сть до́мъ при мо́ри: то́й рече́тъ тебѣ́ глаго́лы, въ ни́хже спасе́шися ты́ и ве́сь до́мъ тво́й.
6
Він гостює в одного кожум’яки Симона, дім якого біля моря; він скаже тобі слова, якими спасешся ти і весь твій дім».
7
И я́коже отъи́де А́нгелъ глаго́ляй Корни́лію, пригласи́въ два́ от рабо́въ свои́хъ и во́ина благочести́ва от служа́щихъ єму́
7
Коли ангел, який говорив із Корнилієм, відійшов, то він, покликавши двох із своїх слуг і побожного воїна з тих, які були при ньому,
8
и сказа́въ и́мъ вся́, посла́ и́хъ во Іоппі́ю.
8
і, розповівши їм усе, послав їх у Іоппію.
9
Воу́тріє же, путьше́ствующымъ и́мъ и ко гра́ду приближа́ющымся, взы́де Пе́тръ на го́рницу помоли́тися, о часѣ́ шестѣ́мъ.
9
Другого дня, коли вони йшли і наближалися до міста, Петро близько шостої години вийшов на крівлю дому помолитися,
10
Бы́сть же пріа́лченъ и хотя́ше вкуси́ти: гото́вящымъ же о́нѣмъ, нападе́ на́нь у́жасъ,
10
і відчув він голод, і захотів їсти. Поки ж готували, найшов на нього жах,
11
и ви́дѣ не́бо отве́рсто и сходя́щъ на́нь сосу́дъ нѣ́кій, я́ко плащани́цу ве́лію, по четы́ремъ кра́ємъ привя́занъ и ни́зу спуща́ємь на зе́млю,
11
і бачить розкрите небо і якийсь сосуд, ніби велике полотно, прив’язане за чотири кінці, що спускається на землю і сходить до нього;
12
въ не́мже бя́ху вся́ четвероно́гая земли́ и звѣ́ріє и га́ди и пти́цы небе́сныя.
12
у ньому знаходились усякі земні чотириногі, і звірі, і плазуни, і птахи небесні.
13
И бы́сть гла́съ къ нему́: воста́въ, Пе́тре, заколи́ и я́ждь.
13
І був голос до нього: «Встань, Петре, заколи та їж».
Петро ж сказав: «Ні, Господи, я ніколи не їв нічого поганого або нечистого».
15
И [се́] гла́съ па́ки къ нему́ втори́цею: я́же Бо́гъ очи́стилъ є́сть, ты́ не скверни́.
15
Тоді вдруге був голос до нього: «Що Бог очистив, того ти не вважай нечистим».
16
Сі́є же бы́сть три́щи: и па́ки взя́ся сосу́дъ на не́бо.
16
Сталося це тричі; і сосуд знову піднявся на небо.
17
Я́коже въ себѣ́ недоумѣва́шеся Пе́тръ, что́ бы бы́ло видѣ́ніє, є́же ви́дѣ, и се́, му́жіє по́сланніи от Корни́ліа, вопро́шше и увѣ́дѣвше до́мъ Сі́моновъ, ста́ша предъ враты́
17
Коли ж Петро в собі дивувався, що б то означало видіння, яке він бачив, — ось посланці від Корнилія, розпитавши про Симонів дім, зупинилися біля воріт;
18
и возгла́шше вопроша́ху, а́ще Сі́монъ, нарица́ємый Пе́тръ, здѣ́ стра́нствуєтъ.
18
і, крикнувши, спитали: «Чи тут гостює Симон, званий Петром?»
19
Петру́ же размышля́ющу о видѣ́ніи, рече́ єму́ Ду́хъ: се́, му́жіє тріє́ и́щутъ тебе́:
19
Тим часом як Петро розмірковував про видіння, Дух сказав йому: «Ось, три чоловіки шукають тебе;
20
но воста́въ сни́ди и иди́ съ ни́ми, ничто́же разсужда́я: зане́ А́зъ посла́хъ и́хъ.
20
встань, зійди та йди з ними, нітрохи не вагаючись; бо Я послав їх».
Петро, зійшовши до людей, присланих до нього Корнилієм, сказав: «Я — той, кого ви шукаєте; у якій справі ви прийшли?»
22
Они́ же реко́ша: Корни́лій со́тникъ, му́жъ пра́веденъ и боя́йся Бо́га, свидѣ́телствованъ от всего́ язы́ка Іуде́йска, увѣще́нъ є́сть от А́нгела свя́та призва́ти тя́ въ до́мъ сво́й и слы́шати глаго́лы от тебе́.
22
Вони ж сказали: «Корнилій-сотник, муж праведний і богобоязний, про якого добре говорить увесь народ юдейський, одержав повеління через святого ангела покликати тебе до дому свого і послухати слова твого».
23
Призва́въ же и́хъ учреди́: нау́тріє же Пе́тръ воста́въ и́де съ ни́ми, и нѣ́цыи от бра́тій, и́же от Іоппі́и, идо́ша съ ни́мъ:
23
Тоді Петро, запросивши їх, пригостив. А наступного дня, уставши, пішов з ними, і дехто з братії іоппійської пішли з ним.
24
и нау́тріє внидо́ша въ Кесарі́ю. Корни́лій же бѣ́ ча́я и́хъ, созва́въ сро́дники своя́ и любе́зныя дру́ги.
24
Наступного дня прийшли вони до Кесарії. Корнилій же очікував їх, скликавши своїх родичів та близьких друзів.
25
Я́коже бы́сть вни́ти Петру́, срѣ́те єго́ Корни́лій, и па́дъ на ногу́ єго́ поклони́ся.
25
Коли входив Петро, Корнилій його зустрів і поклонився, припавши до його ніг.
26
Пе́тръ же воздви́же єго́, глаго́ля: воста́ни: и а́зъ са́мъ человѣ́къ є́смь.
26
Петро ж підвів його, кажучи: «Встань, я теж людина».
27
И съ ни́мъ бесѣ́дуя, вни́де и обрѣ́те собра́вшыяся мно́ги:
27
І, розмовляючи з ним, увійшов у дім і знайшов багатьох, що зібралися.
28
рече́ же къ ни́мъ: вы́ вѣ́сте, я́ко не лѣ́по є́сть му́жу Іуде́анину прилѣпля́тися или́ приходи́ти ко иноплеме́ннику: и мнѣ́ Бо́гъ показа́ ни єди́наго скве́рна или́ нечи́ста глаго́лати человѣ́ка:
28
І сказав їм: «Ви знаєте, що юдеєві заборонено знатися або зближатися з іноплемінником; але Бог відкрив мені, щоб я жодного чоловіка не вважав негідним або нечистим.
29
тѣ́мже и безъ сумнѣ́нія пріидо́хъ призва́нъ: вопроша́ю вы́ у́бо, коєя́ ра́ди вины́ посла́сте по мене́?
29
Тому я, коли мене покликали, прийшов, не вагаючись. Отже, питаю: для чого ви покликали мене?»
30
И Корни́лій рече́: от четве́ртаго дне́ да́же до сего́ часа́ бѣ́хъ постя́ся и въ девя́тый ча́съ моля́ся въ дому́ моє́мъ: и се́, му́жъ ста́ предо мно́ю во оде́жди свѣ́тлѣ
30
Корнилій сказав: «Четвертого дня я постився аж до цієї години і о дев’ятій годині молився у своєму домі, і ось став переді мною муж у світлій одежі
31
и рече́: Корни́ліє, услы́шана бы́сть моли́тва твоя́, и ми́лостыни твоя́ помяну́шася предъ Бо́гомъ:
31
і каже: «Корнилію! Почута молитва твоя, і милостині твої згадалися перед Богом.