Звичайний друкВиконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
Глава 12
Церковнослов'янською (гром. шрифт)
Українською (п. Філарета)
1
Во о́но же вре́мя возложи́ И́родъ ца́рь ру́цѣ озло́бити нѣ́кія и́же от це́ркве,
1
У той час цар Ірод підняв руки на декого з церкви, щоб заподіяти їм зло,
2
уби́ же Іа́кова, бра́та Іоа́ннова, мече́мъ:
2
і мечем убив Якова, брата Іоанового.
3
и ви́дѣвъ, я́ко го́дѣ є́сть Іуде́ємъ, приложи́ я́ти и Петра́: бя́ху же дні́є опрѣсно́чніи:
3
А побачивши, що це подобається юдеям, після того взяв і Петра, — тоді були дні опрісноків, —
4
єго́же и є́мь всади́ въ темни́цу, преда́въ четы́ремъ четвери́цамъ во́иновъ стрещи́ єго́, хотя́ по Па́сцѣ извести́ єго́ къ лю́демъ.
4
і, схопивши його, посадив у в’язницю; і наказав чотирьом четвіркам воїнів стерегти його, маючи намір після Пасхи вивести його до народу.
5
И у́бо Петра́ стрежа́ху въ темни́цѣ: моли́тва же бѣ́ прилѣ́жна быва́ємая от це́ркве къ Бо́гу о не́мъ.
5
Отже, Петра стерегли у в’язниці, а тим часом церква ревно молилася за нього Богові.
Коли ж Ірод хотів вивести його, тієї ночі Петро спав між двома воїнами, скутий двома ланцюгами, і сторожа біля дверей стерегла в’язницю.
7
И се́, А́нгелъ Госпо́день предста́, и свѣ́тъ возсія́ въ хра́минѣ: толкну́въ же въ ре́бра Петра́, воздви́же єго́, глаго́ля: воста́ни вско́рѣ. И спадо́ша єму́ у́жя [желѣ́зная] съ руку́.
7
І ось постав ангел Господній, і світло осяяло в’язницю, і, штовхнувши в бік Петра, він розбудив його і сказав: «Встань швидше». І впали ланцюги з його рук.
8
Рече́ же А́нгелъ къ нему́: препоя́шися и вступи́ въ плесни́цы твоя́. Сотвори́ же та́ко. И глаго́ла єму́: облецы́ся въ ри́зу твою́ и послѣ́дствуй ми́.
8
І сказав йому ангел: «Підпережись і взуйся». Він зробив так. Потім говорить йому: «Вдягни одяг твій та йди за мною».
9
И изше́дъ вслѣ́дъ єго́ идя́ше и не вѣ́даше, я́ко и́стина є́сть бы́вшеє от А́нгела, мня́ше же видѣ́ніє зрѣ́ти.
9
Петро вийшов і попрямував за ним, не знаючи, що роблене ангелом було в дійсності, а думав, що бачить видіння.
10
Проше́дша же пе́рвую стра́жу и втору́ю, пріидо́ста ко врато́мъ желѣ́знымъ, вводя́щымъ во гра́дъ, я́же о себѣ́ отверзо́шася и́ма: и изше́дша преидо́ста сто́гну єди́ну, и а́біє отступи́ А́нгелъ от него́.
10
Пройшовши першу і другу сторожу, вони прийшли до залізної брами, що вела до міста, яка сама собою відчинилася їм: вони вийшли і пройшли одну вулицю, і раптом ангела не стало з ним.
11
И Пе́тръ бы́въ въ себѣ́, рече́: ны́нѣ вѣ́мъ вои́стинну, я́ко посла́ Бо́гъ А́нгела Своєго́ и изъя́тъ мя́ изъ руки́ И́родовы и от всего́ ча́янія люді́й Іуде́йскихъ.
11
Тоді Петро, опам’ятавшись, сказав: «Тепер я бачу воістину, що Господь послав ангела Свого і звільнив мене від руки Іродової та від усього, чого чекав народ юдейський».
12
Смотри́въ же пріи́де въ до́мъ Марі́и ма́тере Іоа́нна, нарица́ємаго Ма́рка, идѣ́же бя́ху мно́зи со́брани и моля́щеся.
12
І, роздивившись, прийшов до дому Марії, матері Іоана, званого Марком, де багато людей зібралися і молилися.
13
Толкну́вшу же Петру́ во врата́ двора́, приступи́ слы́шати отрокови́ца, и́менемъ Ро́ди,
13
Коли ж Петро постукав біля воріт, то вийшла послухати служниця на ім’я Рода
14
и позна́вши гла́съ Петро́въ, от ра́дости не отве́рзе вра́тъ, прите́кши же сказа́ Петра́ стоя́ща предъ враты́.
14
і, впізнавши голос Петра, з радости не відчинила воріт, а, вбігши, сказала, що Петро стоїть біля воріт.
15
Они́ же къ не́й рѣ́ша: бѣсну́єшися ли? Она́ же крѣпля́шеся та́ко бы́ти. Они́ же глаго́лаху: А́нгелъ єго́ є́сть.
15
А ті казали їй: «Чи при своєму ти розумі?» Але вона твердила, що так і є. Вони ж говорили: «Це ангел його».
16
Пе́тръ же пребыва́ше толкі́й: отве́рзше же ви́дѣша єго́ и ужасо́шася.
16
А Петро і далі стукав. Коли ж відчинили, то побачили його і вжахнулися.
17
Помаа́въ же и́мъ руко́ю молча́ти, сказа́ и́мъ, ка́ко Госпо́дь єго́ изведе́ изъ темни́цы: рече́ же: возвѣсти́те Іа́кову и бра́тіямъ сія́. И изше́дъ и́де во и́но мѣ́сто.
17
Він же, давши знак рукою, щоб мовчали, розповів їм, як Господь вивів його з в’язниці, і сказав: «Сповістіть про це Якова і братію». Потім, вийшовши, пішов у інше місце.
18
Бы́вшу же дню́, бѣ́ молва́ не ма́ла въ во́инѣхъ, что́ у́бо Петру́ бы́сть:
18
Коли настав день, між воїнами зчинилася велика тривога: що сталося з Петром.
19
И́родъ же, поиска́въ єго́ и не обрѣ́тъ и истяза́въ стра́жы, повелѣ́ отвести́ и́хъ: и изше́дъ от Іуде́и въ Кесарі́ю, живя́ше.
19
Ірод же, пошукавши його і не знайшовши, судив сторожів і звелів стратити їх. Потім він відбув з Юдеї до Кесарії і там залишався.
20
Бѣ́ же И́родъ гнѣ́ваяся на Ти́ряны и Сідо́няны: и́же єдиноду́шно пріидо́ша къ нему́, и умоли́вше Вла́ста посте́льника царе́ва, проша́ху ми́ра, поне́же страны́ и́хъ от ца́рства єго́ пита́хуся.
20
Ірод був розгніваний на тирян і сидонян; вони ж, змовившись, прийшли до нього і, схиливши на свій бік Власта, постельника царського, просили миру, бо їхня країна живилася від його царства.
21
Въ нарѣче́нный же де́нь И́родъ, обо́лкся во оде́жду ца́рску и сѣ́дъ на суди́ще предъ наро́домъ, глаго́лаше къ ни́мъ,
21
Призначеного дня Ірод, одягнувшись у царський одяг, сів на підвищенні і говорив до них;
22
наро́дъ же возглаша́ше: гла́съ Бо́жій, а не человѣ́чь.
22
а народ вигукував: «Це голос Бога, а не людини».
23
Внеза́пу же порази́ єго́ А́нгелъ Госпо́день, зане́ не даде́ сла́вы Бо́гу: и бы́въ червьми́ изъяде́нъ, и́здше.
23
Та раптом ангел Господній уразив його за те, що він не віддав слави Богові; і, з’їдений червою, помер.
24
Сло́во же Бо́жіє растя́ше и мно́жашеся.
24
Слово ж Боже росло і поширювалось.
25
Варна́ва же и Са́влъ возврати́стася изъ Ієрусали́ма во Антіохі́ю, испо́лнивша слу́жбу, поє́мша съ собо́ю и Іоа́нна, нарица́ємаго Ма́рка.
25
А Варнава та Савл, виконавши доручення, повернулися з Єрусалима до Антиохії, взявши з собою Іоана, прозваного Марком.