Друк брошуроюВиконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
Глава 15
Церковнослов'янською (гром. шрифт)
Українською (п. Філарета)
1
И нѣ́цыи сше́дше от Іуде́и, уча́ху бра́тію, я́ко а́ще не обрѣ́жетеся по обы́чаю Моисе́ову, не мо́жете спасти́ся.
1
Деякі, прийшовши з Юдеї, учили братів: «Якщо не обріжетесь за обрядом Мойсеєвим, не можете спастися».
2
Бы́вшей же ра́спри и стяза́нію не ма́лу Па́влу и Варна́вѣ къ ни́мъ, учини́ша взы́ти Па́влу и Варна́вѣ и нѣ́кимъ други́мъ от ни́хъ ко апо́столомъ и ста́рцемъ во Ієрусали́мъ о вопроше́ніи се́мъ.
2
Коли ж виникла незгода і чимале змагання Павла та Варнави з ними, то постановили, щоб Павло і Варнава і дехто інший з них пішли в цій справі до апостолів і пресвітерів у Єрусалим.
3
Они́ же у́бо, предпо́слани бы́вше от це́ркве, прохожда́ху Фінікі́ю и Самарі́ю, повѣ́дающе обраще́ніє язы́ковъ, и творя́ху ра́дость ве́лію все́й бра́тіи.
3
Отже, послані церквою, вони проходили через Фінікію та Самарію, розповідаючи про навернення язичників, і творили велику радість усім браттям.
4
Прише́дше же во Ієрусали́мъ, прія́ти бы́ша от це́ркве и апо́столъ и ста́рецъ, сказа́ша же, єли́ка сотвори́ Бо́гъ съ ни́ми и я́ко отве́рзе язы́комъ две́рь вѣ́ры.
4
Прийшовши до Єрусалима, вони були прийняті церквою, апостолами і пресвітерами і сповістили про все, що Бог учинив з ними і як відкрив двері віри язичникам.
5
Воста́ша же нѣ́цыи от є́реси фарісе́йскія вѣ́ровавшіи, глаго́люще, я́ко подоба́єтъ обрѣ́зати и́хъ, завѣщава́ти же блюсти́ зако́нъ Моисе́овъ.
5
Тоді встали деякі з фарисейської єресі, які увірували, і говорили, що треба обрізувати язичників та заповісти їм додержувати закон Мойсеїв.
6
Собра́шася же апо́столи и ста́рцы вѣ́дѣти о словеси́ се́мъ.
6
Апостоли й пресвітери зібралися для розгляду цієї справи.
7
Мно́гу же взыска́нію бы́вшу, воста́въ Пе́тръ рече́ къ ни́мъ: му́жіє бра́тіє, вы́ вѣ́сте, я́ко от дні́й пе́рвыхъ Бо́гъ въ на́съ избра́ усты́ мои́ми услы́шати язы́комъ сло́во Благовѣ́стія и вѣ́ровати:
7
Після тривалого обговорення Петро встав і сказав їм: «Мужі-браття! Ви знаєте, що Бог із перших днів обрав з-поміж нас мене, щоб із моїх уст язичники почули слово Євангелія і увірували;
8
и Сердцевѣ́децъ Бо́гъ свидѣ́телствова и́мъ, да́въ и́мъ Ду́ха Свята́го, я́коже и на́мъ,
8
і Серцезнавець Бог засвідчив їм, давши їм Духа Святого, як і нам;
9
и ничто́же разсуди́ между́ на́ми же и о́нѣми, вѣ́рою очи́щь сердца́ и́хъ:
9
і не поклав ніякої різниці між нами і ними, вірою очистивши серця їхні.
10
ны́нѣ у́бо что́ искуша́єте Бо́га, [хотя́ще] возложи́ти и́го на вы́и ученико́мъ, єго́же ни отцы́ на́ши, ни мы́ возмого́хомъ понести́?
10
Що ж ви нині спокушаєте Бога, бажаючи покласти на шию учеників ярмо, яке ні батьки наші, ні ми не могли понести?
11
но благода́тію Го́спода Іису́са Христа́ вѣ́руємъ спасти́ся, я́коже и они́.
11
Але ми віруємо, що благодаттю Господа Ісуса Христа спасемось, як і вони».
12
Умолча́ же все́ мно́жество и послу́шаху Варна́вы и Па́вла повѣ́дающею, єли́ка сотвори́ Бо́гъ зна́менія и чудеса́ во язы́цѣхъ и́ма.
12
Тоді замовкли всі, що зібралися, і слухали Варнаву і Павла, які розповідали про знамення й чудеса, створені Богом через них серед язичників.
13
По умолча́ніи же єю́, отвѣща́ Іа́ковъ глаго́ля: му́жіє бра́тіє, послу́шайте мене́:
13
Коли ж вони замовкли, почав говорити Яків і сказав: «Мужі-браття! Послухайте мене.
14
Симео́нъ повѣ́да, я́ко пре́жде Бо́гъ посѣти́ прія́ти от язы́къ лю́ди о и́мени Своє́мъ:
14
Симон розповів, як Бог спершу зглянувся на язичників, щоб зібрати з них народ в ім’я Своє.
15
и сему́ согласу́ютъ словеса́ проро́къ, я́коже пи́шетъ:
15
І з цим згідні слова пророків, як написано:
16
по си́хъ обращу́ся и сози́жду кро́въ Дави́довъ па́дшій, и раско́паная єго́ сози́жду и испра́влю єго́,
16
«Потім повернуся і відбудую скинію Давидову, що впала, і те, що в ній зруйноване, відновлю і виправлю її,
17
я́ко да взы́щутъ про́чіи человѣ́цы Го́спода, и вси́ язы́цы, въ ни́хже нарече́ся и́мя Моє́, глаго́летъ Госпо́дь, творя́й сія́ вся́.
17
щоб шукали Господа інші люди і всі народи, серед яких звіститься ім’я Моє», — говорить Господь, Який творить усе це.
18
Разу́мна от вѣ́ка су́ть Бо́гови вся́ дѣла́ Єго́.
18
Відомі Богові споконвіку всі діла Його.
19
Сего́ ра́ди а́зъ сужду́ не стужа́ти от язы́къ обраща́ющымся къ Бо́гу,
19
Тому, я гадаю, не треба перешкоджати язичникам, які навертаються до Бога,
20
но заповѣ́дати и́мъ огреба́тися от тре́бъ і́долскихъ и от блуда́ и уда́вленины и от кро́ве, и єли́ка неуго́дна себѣ́ су́ть, ины́мъ не твори́ти.
20
а написати їм, щоб вони утримувалися від оскверненого ідолами, від блуду, задушенини і крови і щоб не робили іншим того, чого не бажають собі.
21
Моисе́й бо от родо́въ дре́внихъ по всѣ́мъ градо́мъ проповѣ́дающыя єго́ и́мать, въ со́нмищихъ по вся́ суббо́ты что́мый.
21
Бо закон Мойсеїв з давніх родів має по всіх містах тих, які проповідують його‚ і читається в синагогах кожної суботи».
22
Тогда́ изво́лися апо́столомъ и ста́рцемъ со все́ю це́рковію, избра́вше му́жа от ни́хъ, посла́ти во Антіохі́ю съ Па́вломъ и Варна́вою, Іу́ду нарица́ємаго Варса́ву, и Сі́лу, му́жа наро́чита въ бра́тіи,
22
Тоді апостоли і пресвітери з усією церквою розсудили, обравши з свого середовища мужів, послати їх до Антиохії з Павлом і Варнавою, а саме: Іуду, прозваного Варсавою, та Силу, мужів, які начальствували між браттями,
23
написа́вше рука́ма и́хъ сія́: апо́столи и ста́рцы и бра́тія, су́щымъ во Антіохі́и и Сирі́и и Кілікі́и бра́тіямъ, и́же от язы́къ, [о Го́сподѣ] ра́доватися.
23
написавши і вручивши їм таке: «Апостоли, і пресвітери і браття — браттям з язичників, які знаходяться в Антиохії, Сирії та Киликії: радійте.
24
Поне́же слы́шахомъ, я́ко нѣ́цыи от на́съ изше́дше возмути́ша ва́съ словесы́, развраща́юще ду́шы ва́шя, глаго́люще обрѣ́затися и блюсти́ зако́нъ, и́мже мы́ не завѣща́хомъ:
24
Оскільки ми почули, що деякі, що вийшли від нас, стурбували вас своїми словами і похитнули ваші душі, кажучи, що треба обрізуватися і дотримувати закон, чого ми їм не доручали,
то ми, зібравшись, однодушно розсудили: обрати мужів і послати їх до вас з улюбленими нашими Варнавою і Павлом,
26
человѣ́кома преда́вшема ду́шы своя́ о и́мени Го́спода на́шего Іису́са Христа́:
26
чоловіками, які віддали душі свої за Ім’я Господа нашого Ісуса Христа.
27
посла́хомъ у́бо Іу́ду и Сі́лу, и тѣ́хъ сло́вомъ сказу́ющихъ та́яжде:
27
Отже, ми послали Юду та Силу, котрі пояснять вам те саме і словами.
28
изво́лися бо Свято́му Ду́ху и на́мъ, ничто́же мно́жає возложи́ти ва́мъ тяготы́, ра́звѣ ну́ждныхъ си́хъ:
28
Бо вгодно Святому Духові і нам не покладати на вас більше ніякого тягаря, крім цього необхідного:
29
огреба́тися от ідоложе́ртвенныхъ и кро́ве, и уда́вленины и блуда́: и єли́ка не хо́щете ва́мъ бы́ти, други́мъ не твори́те: от ни́хже соблюда́юще себе́, до́брѣ сотворите́. Здра́вствуйте.
29
утримуватися від ідоложертовного, і крови, і задушенини, і блуду і не робити іншим того, чого собі не бажаєте. Дотримуючись цього, добре зробите. Будьте здорові!»
30
Они́ же у́бо по́слани бы́вше пріидо́ша во Антіохі́ю, и собра́вше наро́дъ, вда́ша посла́ніє.
30
Отже, посланці прийшли до Антиохії і, зібравши людей, вручили послання.
31
Проче́тше же, возра́довашася о утѣше́ніи.
31
Вони ж, прочитавши, зраділи цьому повчанню.
32
Іу́да же и Сі́ла, и та́ проро́ка су́ща, сло́вомъ мно́зѣмъ утѣ́шиста бра́тію и утверди́ста.
32
Іуда і Сила, будучи самі пророками, щедрими словами наставляли братію і утвердили її.
33
Пребы́вша же та́мо вре́мя, отпуще́на бы́ста съ ми́ромъ от бра́тій ко апо́столомъ.
33
Пробувши там якийсь час, вони з миром були відпущені браттями до апостолів.
34
Изво́лися же Сі́лѣ пребы́ти та́мо, Іу́да же возврати́ся во Ієрусали́мъ.
34
Але Силі захотілося зостатися там (а Іуда повернувся до Єрусалима).
35
Па́велъ же и Варна́ва живя́ста во Антіохі́и, уча́ща и благовѣству́юща сло́во Госпо́дне, и со инѣ́ми мно́гими.
35
Павло ж і Варнава жили в Антиохії, навчаючи і благовістячи разом з багатьма іншими слово Господнє.
36
По нѣ́кихъ же дне́хъ рече́ Па́велъ къ Варна́вѣ: возвра́щшеся подоба́єтъ посѣти́ти бра́тію на́шу во всѣ́хъ градѣ́хъ, въ ни́хже проповѣ́дахомъ сло́во Госпо́дне, ка́ко пребыва́ютъ.
36
Через деякий час Павло сказав Варнаві: «Ходімо знов і відвідаємо братів наших по всіх містах, де ми проповідували слово Господнє, як вони живуть».
37
Варна́ва же восхотѣ́ поя́ти съ собо́ю Іоа́нна нарица́ємаго Ма́рка:
37
Варнава ж захотів узяти з собою Іоана, званого Марком,
38
Па́велъ же глаго́лаше отсту́пльшаго от на́ю от Памфилі́и и не ше́дшаго съ на́ма на дѣ́ло, на не́же по́слани бы́хомъ, не поя́ти сего́ съ собо́ю.
38
але Павло вважав, що не слід брати з собою того, хто відстав від них у Памфилії і не пішов з ними на діло, на яке вони були послані.