Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Бы́сть же внегда́ бы́ти Аполло́су въ Корі́нѳѣ, Па́велъ, проше́дъ вы́шнія страны́, пріи́де во Єфе́съ, и обрѣ́тъ нѣ́кія ученики́,
1
Ἐγένετο δέ, ἐν τῷ τὸν Ἀπολλὼ εἶναι ἐν Κορίνθῳ, Παῦλον διελθόντα τὰ ἀνωτερικὰ μέρη ἐλθεῖν εἰς Ἔφεσον· καὶ εὑρών τινας μαθητὰς
2
рече́ къ ни́мъ: а́ще у́бо Ду́хъ Свя́тъ прія́ли єсте́ вѣ́ровавше? Они́ же рѣ́ша къ нему́: но ниже́ а́ще Ду́хъ Святы́й є́сть, слы́шахомъ.
2
εἶπεν πρὸς αὐτούς, Εἰ πνεῦμα ἅγιον ἐλάβετε πιστεύσαντες; Οἱ δὲ εἶπον πρὸς αὐτόν, Ἀλλ’ οὐδὲ εἰ πνεῦμα ἅγιόν ἐστιν, ἠκούσαμεν.
3
Рече́ же къ ни́мъ: во что́ у́бо крести́стеся? Они́ же реко́ша: во Іоа́нново креще́ніє.
3
Εἶπέν τε πρὸς αὐτούς, Εἰς τί οὖν ἐβαπτίσθητε; Οἱ δὲ εἶπον, Εἰς τὸ Ἰωάννου βάπτισμα.
4
Рече́ же Па́велъ: Іоа́ннъ у́бо крести́ креще́ніємъ покая́нія, лю́демъ глаго́ля, да во Гряду́щаго по не́мъ вѣ́руютъ, си́рѣчь во Христа́ Іису́са.
4
Εἶπεν δὲ Παῦλος, Ἰωάννης μὲν ἐβάπτισεν βάπτισμα μετανοίας, τῷ λαῷ λέγων εἰς τὸν ἐρχόμενον μετ’ αὐτὸν ἵνα πιστεύσωσιν, τοῦτ’ ἔστιν, εἰς τὸν χριστὸν Ἰησοῦν.
5
Слы́шавше же крести́шася во и́мя Го́спода Іису́са,
5
Ἀκούσαντες δὲ ἐβαπτίσθησαν εἰς τὸ ὄνομα τοῦ κυρίου Ἰησοῦ.
6
и возло́жшу Па́влу на ня́ ру́цѣ, пріи́де Ду́хъ Святы́й на ня́, глаго́лаху же язы́ки и проро́чествоваху.
6
Καὶ ἐπιθέντος αὐτοῖς τοῦ Παύλου τὰς χεῖρας, ἦλθεν τὸ πνεῦμα τὸ ἅγιον ἐπ’ αὐτούς, ἐλάλουν τε γλώσσαις καὶ προεφήτευον.
7
Бя́ше же всѣ́хъ муже́й я́ко двана́десять.
7
Ἦσαν δὲ οἱ πάντες ἄνδρες ὡσεὶ δεκαδύο.
8
Вше́дъ же въ со́нмище, дерза́ше, не обину́яся три́ ме́сяцы бесѣ́дуя и увѣря́я, я́же о Ца́рствіи Бо́жіи.
8
Εἰσελθὼν δὲ εἰς τὴν συναγωγὴν ἐπαρρησιάζετο, ἐπὶ μῆνας τρεῖς διαλεγόμενος καὶ πείθων τὰ περὶ τῆς βασιλείας τοῦ θεοῦ.
9
И єгда́ нѣ́цыи ожесточа́хуся и пря́хуся, злосло́вяще пу́ть Госпо́день предъ наро́домъ, отсту́пль от ни́хъ отлучи́ ученики́, по вся́ дни́ стяза́яся во учи́лищи мучи́теля {власти́теля} нѣ́коєго.
9
Ὡς δέ τινες ἐσκληρύνοντο καὶ ἠπείθουν, κακολογοῦντες τὴν ὁδὸν ἐνώπιον τοῦ πλήθους, ἀποστὰς ἀπ’ αὐτῶν ἀφώρισεν τοὺς μαθητάς, καθ’ ἡμέραν διαλεγόμενος ἐν τῇ σχολῇ Τυράννου τινός.
10
Сіє́ же бы́сть два́ лѣ́та, я́ко всѣ́мъ живу́щымъ во Асі́и слы́шати сло́во Го́спода Іису́са, Жидо́мъ же и Є́ллиномъ.
10
Τοῦτο δὲ ἐγένετο ἐπὶ ἔτη δύο, ὥστε πάντας τοὺς κατοικοῦντας τὴν Ἀσίαν ἀκοῦσαι τὸν λόγον τοῦ κυρίου Ἰησοῦ, Ἰουδαίους τε καὶ Ἕλληνας.
11
Си́лы же не про́сты творя́ше Бо́гъ рука́ма Па́вловыма,
11
Δυνάμεις τε οὐ τὰς τυχούσας ἐποίει ὁ θεὸς διὰ τῶν χειρῶν Παύλου,
12
я́ко и на неду́жныя наноси́ти от [по́та] тѣ́ла єго́ главотя́жы и убру́сцы, и исцѣли́тися и́мъ от неду́гъ, и духо́мъ лука́вымъ исходи́ти от ни́хъ.
12
ὥστε καὶ ἐπὶ τοὺς ἀσθενοῦντας ἐπιφέρεσθαι ἀπὸ τοῦ χρωτὸς αὐτοῦ σουδάρια ἢ σιμικίνθια, καὶ ἀπαλλάσσεσθαι ἀπ’ αὐτῶν τὰς νόσους, τά τε πνεύματα τὰ πονηρὰ ἐξέρχεσθαι ἀπ’ αὐτῶν.
13
Нача́ша же нѣ́цыи от скита́ющихся Іуде́й заклина́телей именова́ти надъ иму́щими ду́хи лука́выя и́мя Го́спода Іису́са, глаго́люще: заклина́ємъ вы́ Іису́сомъ, Єго́же Па́велъ проповѣ́дуєтъ.
13
Ἐπεχείρησαν δέ τινες ἀπὸ τῶν περιερχομένων Ἰουδαίων ἐξορκιστῶν ὀνομάζειν ἐπὶ τοὺς ἔχοντας τὰ πνεύματα τὰ πονηρὰ τὸ ὄνομα τοῦ κυρίου Ἰησοῦ, λέγοντες, Ὁρκίζομεν ὑμᾶς τὸν Ἰησοῦν ὃν ὁ Παῦλος κηρύσσει.
14
Бя́ху же нѣ́цыи сы́нове Ске́вы Іуде́анина архієре́а се́дмь, и́же сіє́ творя́ху.
14
Ἦσαν δέ τινες υἱοὶ Σκευᾶ Ἰουδαίου ἀρχιερέως ἑπτὰ οἱ τοῦτο ποιοῦντες.
15
Отвѣща́въ же ду́хъ лука́вый рече́: Іису́са зна́ю и Па́вла свѣ́мъ, вы́ же кто́ єсте́?
15
Ἀποκριθὲν δὲ τὸ πνεῦμα τὸ πονηρὸν εἶπεν, Τὸν Ἰησοῦν γινώσκω, καὶ τὸν Παῦλον ἐπίσταμαι· ὑμεῖς δὲ τίνες ἐστέ;
16
И скачя́ на ни́хъ человѣ́къ, въ не́мже бѣ́ ду́хъ лука́вый, и одолѣ́въ и́мъ, укрѣпи́ся на ни́хъ, я́коже наги́мъ и ура́ненымъ избѣжа́ти от хра́ма о́наго.
16
Καὶ ἐφαλλόμενος ἐπ’ αὐτοὺς ὁ ἄνθρωπος ἐν ᾧ ἦν τὸ πνεῦμα τὸ πονηρόν, καὶ κατακυριεύσαν αὐτῶν, ἴσχυσεν κατ’ αὐτῶν, ὥστε γυμνοὺς καὶ τετραυματισμένους ἐκφυγεῖν ἐκ τοῦ οἴκου ἐκείνου.
17
Сіє́ же бы́сть разу́мно всѣ́мъ живу́щымъ во Єфе́сѣ Іуде́ємъ же и Є́ллиномъ, и нападе́ стра́хъ на всѣ́хъ и́хъ, и велича́шеся и́мя Го́спода Іису́са:
17
Τοῦτο δὲ ἐγένετο γνωστὸν πᾶσιν Ἰουδαίοις τε καὶ Ἕλλησιν τοῖς κατοικοῦσιν τὴν Ἔφεσον, καὶ ἐπέπεσεν φόβος ἐπὶ πάντας αὐτούς, καὶ ἐμεγαλύνετο τὸ ὄνομα τοῦ κυρίου Ἰησοῦ.
18
мно́зи же от вѣ́ровавшихъ прихожда́ху, исповѣ́дающе и сказу́юще дѣла́ своя́:
18
Πολλοί τε τῶν πεπιστευκότων ἤρχοντο, ἐξομολογούμενοι, καὶ ἀναγγέλλοντες τὰς πράξεις αὐτῶν.
19
дово́лни же от сотво́ршихъ чародѣя́нія, собра́вше кни́ги своя́, сожига́ху предъ всѣ́ми: и сложи́ша цѣ́ны и́хъ и обрѣто́ша сребра́ пя́ть те́мъ.
19
Ἱκανοὶ δὲ τῶν τὰ περίεργα πραξάντων συνενέγκαντες τὰς βίβλους κατέκαιον ἐνώπιον πάντων· καὶ συνεψήφισαν τὰς τιμὰς αὐτῶν, καὶ εὗρον ἀργυρίου μυριάδας πέντε.
20
Си́це крѣ́пко сло́во Госпо́дне растя́ше и крѣпля́шеся.
20
Οὕτως κατὰ κράτος ὁ λόγος τοῦ κυρίου ηὔξανεν καὶ ἴσχυεν.
21
И я́коже сконча́шася сія́, положи́ Па́велъ въ ду́сѣ, проше́дъ Македо́нію и Аха́ію, ити́ во Ієрусали́мъ, ре́къ, я́ко бы́вшу ми́ та́мо, подоба́єтъ ми́ и Ри́мъ ви́дѣти.
21
Ὡς δὲ ἐπληρώθη ταῦτα, ἔθετο ὁ Παῦλος ἐν τῷ πνεύματι, διελθὼν τὴν Μακεδονίαν καὶ Ἀχαΐαν, πορεύεσθαι εἰς Ἱερουσαλήμ, εἰπὼν ὅτι Μετὰ τὸ γενέσθαι με ἐκεῖ, δεῖ με καὶ Ῥώμην ἰδεῖν.
22
Посла́въ же въ Македо́нію два́ от служа́щихъ єму́, Тімоѳє́а и Єра́ста, са́мъ же пребы́сть вре́мя во Асі́и.
22
Ἀποστείλας δὲ εἰς τὴν Μακεδονίαν δύο τῶν διακονούντων αὐτῷ, Τιμόθεον καὶ Ἔραστον, αὐτὸς ἐπέσχεν χρόνον εἰς τὴν Ἀσίαν.
23
Бы́сть же во вре́мя о́но молва́ не ма́ла о пути́ Госпо́дни:
23
Ἐγένετο δὲ κατὰ τὸν καιρὸν ἐκεῖνον τάραχος οὐκ ὀλίγος περὶ τῆς ὁδοῦ.
24
Дими́трій бо нѣ́кто и́менемъ, среброкова́чь, творя́й хра́мы сре́бряны Артемі́дѣ, подая́ше хитреце́мъ дѣ́ланіє {стяжа́ніє} не ма́ло,
24
Δημήτριος γάρ τις ὀνόματι, ἀργυροκόπος, ποιῶν ναοὺς ἀργυροῦς Ἀρτέμιδος, παρείχετο τοῖς τεχνίταις ἐργασίαν οὐκ ὀλίγην·
25
и́хже собра́въ и и́ны сицевы́хъ веще́й дѣ́латели, рече́: му́жіє, вѣ́сте, я́ко от сего́ дѣ́ланія дово́лство житію́ на́шему є́сть:
25
οὓς συναθροίσας, καὶ τοὺς περὶ τὰ τοιαῦτα ἐργάτας, εἶπεν, Ἄνδρες, ἐπίστασθε ὅτι ἐκ ταύτης τῆς ἐργασίας ἡ εὐπορία ἡμῶν ἐστιν.
26
и ви́дите и слы́шите, я́ко не то́кмо Єфе́съ, но ма́ло не всю́ Асі́ю Па́велъ се́й препрѣ́въ, обрати́ мно́гъ наро́дъ, глаго́ля, я́ко не су́ть бо́зи, и́же рука́ми человѣ́ческими быва́ютъ:
26
Καὶ θεωρεῖτε καὶ ἀκούετε ὅτι οὐ μόνον Ἐφέσου, ἀλλὰ σχεδὸν πάσης τῆς Ἀσίας, ὁ Παῦλος οὗτος πείσας μετέστησεν ἱκανὸν ὄχλον, λέγων ὅτι οὐκ εἰσὶν θεοὶ οἱ διὰ χειρῶν γινόμενοι.
27
не то́кмо же сія́ бѣду́ пріє́млетъ на́ша ча́сть, є́же бы во обличе́ніє не пріити́, но дабы́ и вели́кія боги́ни Артемі́ды хра́мъ ни во что́же не вмѣни́лся, и́мать же разори́тися и вели́чество єя́, ю́же вся́ Асі́а и вселе́нная почита́єтъ.
27
Οὐ μόνον δὲ τοῦτο κινδυνεύει ἡμῖν τὸ μέρος εἰς ἀπελεγμὸν ἐλθεῖν, ἀλλὰ καὶ τὸ τῆς μεγάλης θεᾶς ἱερὸν Ἀρτέμιδος εἰς οὐθὲν λογισθῆναι, μέλλειν δὲ καὶ καθαιρεῖσθαι τὴν μεγαλειότητα αὐτῆς, ἣν ὅλη ἡ Ἀσία καὶ ἡ οἰκουμένη σέβεται.
28
Слы́шавше же и бы́вше испо́лнени я́рости, вопія́ху глаго́люще: вели́ка Артемі́да Єфе́сская.
28
Ἀκούσαντες δὲ καὶ γενόμενοι πλήρεις θυμοῦ, ἔκραζον λέγοντες, Μεγάλη ἡ Ἄρτεμις Ἐφεσίων.
29
И испо́лнися гра́дъ ве́сь мяте́жа: устреми́шася же єдиноду́шно на позо́рище, восхи́щше Га́іа и Аріста́рха Македо́няны, дру́ги {сопу́тники} Па́вловы.
29
Καὶ ἐπλήσθη ἡ πόλις ὅλη τῆς συγχύσεως· ὥρμησάν τε ὁμοθυμαδὸν εἰς τὸ θέατρον, συναρπάσαντες Γάϊον καὶ Ἀρίσταρχον Μακεδόνας, συνεκδήμους Παύλου.
30
Па́влу же хотя́щу вни́ти въ наро́дъ, не оставля́ху єго́ ученицы́:
30
Τοῦ δὲ Παύλου βουλομένου εἰσελθεῖν εἰς τὸν δῆμον, οὐκ εἴων αὐτὸν οἱ μαθηταί.
31
нѣ́цыи же от Асі́йскихъ нача́лникъ, су́ще єму́ дру́зи, посла́вше къ нему́, моля́ху не вда́ти себе́ въ позо́ръ.
31
Τινὲς δὲ καὶ τῶν Ἀσιαρχῶν, ὄντες αὐτῷ φίλοι, πέμψαντες πρὸς αὐτόν, παρεκάλουν μὴ δοῦναι ἑαυτὸν εἰς τὸ θέατρον.
32
Друзі́и же у́бо и́но нѣ́что вопія́ху: бѣ́ бо собра́ніє смуще́но, и мно́жайшіи от ни́хъ не вѣ́дяху, чесо́ ра́ди собра́шася.
32
Ἄλλοι μὲν οὖν ἄλλο τι ἔκραζον· ἦν γὰρ ἡ ἐκκλησία συγκεχυμένη, καὶ οἱ πλείους οὐκ ᾔδεισαν τίνος ἕνεκεν συνεληλύθεισαν.
33
От наро́да же избра́ша Алекса́ндра, изве́дшымъ єго́ Іуде́ємъ. Алекса́ндръ же, помаа́въ руко́ю, хотя́ше отвѣща́ти наро́ду.
33
Ἐκ δὲ τοῦ ὄχλου προεβίβασαν Ἀλέξανδρον, προβαλόντων αὐτὸν τῶν Ἰουδαίων. Ὁ δὲ Ἀλέξανδρος, κατασείσας τὴν χεῖρα, ἤθελεν ἀπολογεῖσθαι τῷ δήμῳ.
34
Разумѣ́вше же, я́ко Іуде́анинъ є́сть, гла́съ бы́сть єди́нъ от всѣ́хъ, я́ко на два́ часа́ вопію́щихъ: вели́ка Артемі́да Єфе́сская.
34
Ἐπιγνόντες δὲ ὅτι Ἰουδαῖός ἐστιν, φωνὴ ἐγένετο μία ἐκ πάντων ὡς ἐπὶ ὥρας δύο κραζόντων, Μεγάλη ἡ Ἄρτεμις Ἐφεσίων.
35
Ути́шивъ же кни́жникъ наро́дъ, рече́: му́жіє Єфе́сстіи, кто́ бо є́сть человѣ́къ, и́же не вѣ́сть, я́ко Єфе́сскій гра́дъ служи́тель є́сть вели́кія боги́ни Артемі́ды и Діопе́та?
35
Καταστείλας δὲ ὁ γραμματεὺς τὸν ὄχλον φησίν, Ἄνδρες Ἐφέσιοι, τίς γάρ ἐστιν ἄνθρωπος ὃς οὐ γινώσκει τὴν Ἐφεσίων πόλιν νεωκόρον οὖσαν τῆς μεγάλης θεᾶς Ἀρτέμιδος καὶ τοῦ Διοπετοῦς;
36
Безъ вся́каго у́бо прекосло́вія си́мъ си́це су́щымъ, потре́бно є́сть ва́мъ безмо́лвнымъ бы́ти и ничто́же безчи́нно твори́ти:
36
Ἀναντιρρήτων οὖν ὄντων τούτων, δέον ἐστὶν ὑμᾶς κατεσταλμένους ὑπάρχειν, καὶ μηδὲν προπετὲς πράσσειν.
37
приведо́сте бо муже́й си́хъ, ни хра́мъ [Артемі́динъ] окра́дшихъ, ниже́ боги́ню ва́шу ху́лящихъ:
37
Ἠγάγετε γὰρ τοὺς ἄνδρας τούτους, οὔτε ἱεροσύλους οὔτε βλασφημοῦντας τὴν θεὸν ὑμῶν.
38
а́ще у́бо Дими́трій и и́же съ ни́мъ худо́жницы и́мутъ къ кому́ сло́во, суды́ су́ть и анѳипа́ти су́ть: да поє́млютъ дру́гъ на дру́га:
38
Εἰ μὲν οὖν Δημήτριος καὶ οἱ σὺν αὐτῷ τεχνῖται ἔχουσιν πρός τινα λόγον, ἀγοραῖοι ἄγονται, καὶ ἀνθύπατοί εἰσιν· ἐγκαλείτωσαν ἀλλήλοις.
39
а́ще ли же что́ о ины́хъ и́щете, въ зако́ннѣмъ собра́ніи разрѣши́тся:
39
Εἰ δέ τι περὶ ἑτέρων ἐπιζητεῖτε, ἐν τῇ ἐννόμῳ ἐκκλησίᾳ ἐπιλυθήσεται.
40
и́бо бѣ́дствуємъ порица́єми бы́ти о крамолѣ́ дне́шней, ни єди́нѣй винѣ́ су́щей, о не́йже возмо́жемъ возда́ти сло́во стремле́нія сего́. И сія́ ре́къ распусти́ собра́вшійся наро́дъ.
40
Καὶ γὰρ κινδυνεύομεν ἐγκαλεῖσθαι στάσεως περὶ τῆς σήμερον, μηδενὸς αἰτίου ὑπάρχοντος περὶ οὗ οὐ δυνησόμεθα δοῦναι λόγον τῆς συστροφῆς ταύτης.