Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
По утише́ніи же молвы́, призва́въ Па́велъ ученики́, утѣ́шивъ и цѣлова́въ и́хъ, изы́де ити́ въ Македо́нію.
1
Коли заколот припинився, Павло, покликавши учеників і давши їм настановлення та попрощавшись з ними, вийшов і пішов до Македонії.
2
Проше́дъ же страны́ о́ны и утѣ́шивъ и́хъ сло́вомъ мно́гимъ, пріи́де во Єлла́ду:
2
Пройшовши ті краї і втішивши віруючих щедрими настановами, він прийшов до Еллади.
3
пожи́въ же ме́сяцы три́, бы́вшу на́нь навѣ́ту от Іуде́й, хотя́щу отвезти́ся въ Сирі́ю, бы́сть хотѣ́ніє возврати́тися сквозѣ́ Македо́нію.
3
Там він пробув три місяці. Коли ж, унаслідок змови, вчиненої проти нього юдеями, він хотів вирушити до Сирії, спало йому на думку повернутися через Македонію.
4
Послѣ́дова же єму́ да́же до Асі́и Сосіпа́тръ Пи́рровъ Бе́рянинъ, Солу́няне же Аріста́рхъ и Секу́ндъ, и Га́ій Де́рвянинъ и Тімоѳє́й, Асі́ане же Тихі́къ и Трофі́мъ.
4
Його супроводили до Асії Сосипатр Піррів з Верії, та з солунян — Аристарх і Секунд, і Гай дерв’янин, і Тимофій та асійці Тихик і Трофим.
5
Сі́и предше́дше жда́ху на́съ въ Троа́дѣ.
5
Вони, йдучи попереду, чекали нас у Троаді.
6
Мы́ же отвезо́хомся по дне́хъ опрѣсно́чныхъ от Філі́ппъ и пріидо́хомъ къ ни́мъ въ Троа́ду во дне́хъ пяти́, идѣ́же пребы́хомъ дні́й се́дмь.
6
А ми після днів опрісночних відпливли з Филипів і днів за п’ять прийшли до них у Троаду, де пробули сім днів.
7
Во єди́ну же от суббо́тъ, собра́вшымся ученико́мъ преломи́ти хлѣ́бъ, Па́велъ бесѣ́доваше къ ни́мъ, хотя́ изы́ти на у́тріи, простре́ же сло́во до полу́нощи.
7
Першого ж дня тижня, коли ученики зібралися на переломлення хліба, Павло, маючи намір вирушити вранці наступного дня, розмовляв із ними і продовжив слово до півночі.
8
Бя́ху же свѣщы́ мно́ги въ го́рницѣ, идѣ́же бѣ́хомъ со́брани.
8
У світлиці, де ми зібралися, було багато світильників.
9
Сѣдя́ же нѣ́кто ю́ноша, и́менемъ Євти́хъ, во окнѣ́, отягче́нъ сно́мъ глубо́кимъ, глаго́лющу Па́влу о мно́зѣ, прекло́нься от сна́, паде́ от трекро́вника до́лу, и взя́ша єго́ ме́ртва.
9
Під час тривалої Павлової бесіди одного юнака на ім’я Євтих, який сидів на вікні, огорнув глибокий сон і він, сонний, похитнувшись, упав додолу з третього поверху, і підняли його мертвим.
10
Соше́дъ же Па́велъ нападе́ на́нь, и объе́мь єго́ рече́: не мо́лвите, и́бо душа́ єго́ въ не́мъ є́сть.
10
Павло, зійшовши, припав до нього і, обнявши його, сказав: «Заспокойтесь, бо душа його в ньому».
11
Возше́дъ же и прело́мль хлѣ́бъ и вку́шь, дово́лно же бесѣ́довавъ да́же до зари́, и та́ко изы́де.
11
Увійшовши ж і переломивши хліб та споживши, довго вів бесіду — аж до світанку, і потім вийшов.
12
Приведо́ша же о́трока жи́ва и утѣ́шишася не ма́ло.
12
Юнака ж привели живого, і немало втішилися.
13
Мы́ же, прише́дше въ кора́бль, отвезо́хомся во А́ссонъ, отту́ду хотя́ще поя́ти Па́вла: та́ко бо на́мъ бѣ́ повелѣ́лъ, хотя́ са́мъ пѣ́шь ити́.
13
Ми пішли вперед на корабель і попливли в Асс, щоб узяти звідтіля Павла; бо він так наказав нам, намірюючись сам іти пішки.
14
И я́коже сни́деся съ на́ми во А́ссонѣ, взе́мше єго́ пріидо́хомъ въ Мітили́нъ.
14
Коли ж він зустрівся з нами в Ассі, то, взявши його, ми прибули до Мітилини.
15
И отту́ду отве́зшеся, во у́тріє приста́хомъ проти́ву Хі́ю, въ другі́й же отвезо́хомся въ Са́монъ, и пребы́вше въ Трогиллі́и, въ гряду́щій же де́нь пріидо́хомъ въ Міли́тъ:
15
І, відпливши звідти, наступного дня зупинилися навпроти Хіоса, а другого дня пристали до Самоса і, побувавши в Трогіллії, наступного дня прибули в Мелит,
16
суди́ бо Па́велъ ми́мо ити́ Єфе́съ, я́ко да не бу́детъ єму́ закоснѣ́ти во Асі́и, тща́шебося, а́ще возмо́жно бу́детъ, въ де́нь Пятьдеся́тный бы́ти во Ієрусали́мѣ.
16
бо Павлові спало на думку обминути Ефес, щоб не затриматися йому в Асії: він поспішав, щоб‚ якщо можливо, на день П’ятдесятниці бути в Єрусалимі.
17
От Міли́та же посла́въ во Єфе́съ, призва́ пресви́теры церко́вныя,
17
З Мелита ж, пославши до Ефеса, він скликав пресвітерів церкви,
18
и я́коже пріидо́ша къ нему́, рече́ къ ни́мъ: вы́ вѣ́сте, я́ко от пе́рваго дне́, отне́лиже пріидо́хъ во Асі́ю, ка́ко съ ва́ми все́ вре́мя бы́хъ,
18
і, коли вони прийшли до нього, він сказав їм: «Ви знаєте, що я з першого дня, як прийшов в Асію, весь час перебував з вами,
19
рабо́тая Го́сподеви со вся́кимъ смиреному́дріємъ и мно́гими слеза́ми и напа́стьми, прилучи́вшимися мнѣ́ от Іуде́йскихъ навѣ́тъ:
19
служив Господеві з усякою смиренномудрістю і з рясними сльозами серед спокус, що я їх зазнав через підступи юдеїв;
20
я́ко ни въ чесо́мъ от поле́зныхъ обину́хся, є́же сказа́ти ва́мъ и научи́ти ва́съ предъ людьми́ и по домо́мъ,
20
що я не пропустив нічого корисного, про що вам не проповідував би і чого не навчав би вас прилюдно і по домах,
21
засвидѣ́телствуя Іуде́ємъ же и Є́ллиномъ є́же къ Бо́гу покая́ніє и вѣ́ру я́же въ Го́спода на́шего Іису́са Христа́.
21
проповідуючи юдеям і еллінам покаяння перед Богом і віру в Господа нашого Ісуса Христа.
22
И ны́нѣ, се́, а́зъ свя́занъ Ду́хомъ гряду́ во Ієрусали́мъ, я́же въ не́мъ хотя́щая приключи́тися мнѣ́ не вѣ́дый:
22
І ось нині я, за велінням Духа, йду до Єрусалима, не знаючи, що там зустріне мене;
23
то́чію я́ко Ду́хъ Святы́й по вся́ гра́ды свидѣ́телствуєтъ, глаго́ля, я́ко у́зы мене́ и ско́рби жду́тъ.
23
тільки Дух Святий по всіх містах свідчить, кажучи, що кайдани і скорботи чекають мене.
24
Но ни єди́но же попече́ніє творю́, ниже́ и́мамъ ду́шу мою́ че́стну себѣ́, ра́звѣ є́же сконча́ти тече́ніє моє́ съ ра́достію и слу́жбу, ю́же прія́хъ от Го́спода Іису́са, засвидѣ́телствовати Єва́нгеліє благода́ти Бо́жія.
24
Але я ні на що не зважаю і не дорожу своїм життям, тільки б з радістю завершити мою діяльність і служіння, що я прийняв від Господа Ісуса: проповідувати Євангеліє благодаті Божої.
25
И ны́нѣ, се́, а́зъ вѣ́мъ, я́ко ктому́ не у́зрите лица́ моєго́ вы́ вси́, въ ни́хже проидо́хъ проповѣ́дуя Ца́рствіє Бо́жіє.
25
І нині ось я знаю, що вже не побачите обличчя мого всі ви, між якими я ходив, проповідуючи Царство Боже.
26
Тѣ́мже свидѣ́телствую ва́мъ во дне́шній де́нь, я́ко чи́стъ а́зъ от кро́ве всѣ́хъ,
26
Тому свідчу вам у нинішній день, що чистий я від крови усіх,
27
не обину́хся бо сказа́ти ва́мъ всю́ во́лю Бо́жію.
27
бо я не ухилявся сповіщати вам усю волю Божу.
28
Внима́йте у́бо себѣ́ и всему́ ста́ду, въ не́мже ва́съ Ду́хъ Святы́й поста́ви єпі́скопы, пасти́ Це́рковь Го́спода и Бо́га, ю́же стяжа́ Кро́вію Своє́ю.
28
Отже, пильнуйте себе і всю отару, в якій Дух Святий настановив вас бути єпископами, пасти Церкву Господа і Бога, яку Він надбав Кров’ю Своєю.
29
А́зъ бо вѣ́мъ сіє́, я́ко по отше́ствіи моє́мъ вни́дутъ во́лцы тя́жцы въ ва́съ, не щадя́щіи ста́да:
29
Бо я знаю, що після відходу мого прийдуть до вас люті вовки, які не щадитимуть стада;
30
и от ва́съ самѣ́хъ воста́нутъ му́жіє глаго́лющіи развраще́ная, є́же отторга́ти ученики́ вслѣ́дъ себе́.
30
та і з вас самих постануть люди, які говоритимуть неправдиво, щоб повести учеників за собою.
31
Сего́ ра́ди бди́те, помина́юще, я́ко три́ лѣ́та но́щь и де́нь не престая́хъ учя́ со слеза́ми єди́наго кого́ждо ва́съ.
31
А тому пильнуйте, пам’ятаючи, що я три роки день і ніч безперестанно зі сльозами навчав кожного з вас.
32
И ны́нѣ предаю́ ва́съ, бра́тіє, Бо́гови и сло́ву благода́ти Єго́, могу́щему назда́ти и да́ти ва́мъ наслѣ́діє во освяще́нныхъ всѣ́хъ.
32
І нині передаю вас, браття, Богові і слову благодаті Його, Який зможе навчати вас більше і дати вам спадщину з усіма освяченими.
33
Сребра́ или́ зла́та или́ ри́зъ ни єди́наго возжела́хъ:
33
Ні срібла, ні золота, ні одягу я ні від кого не побажав;
34
са́ми вѣ́сте, я́ко тре́бованію моєму́ и су́щымъ со мно́ю послужи́стѣ ру́цѣ мои́ сі́и.
34
самі знаєте, що потребам моїм і тих, що були зі мною, послужили ці руки мої.
35
Вся́ сказа́хъ ва́мъ, я́ко та́ко тружда́ющымся подоба́єтъ заступа́ти немощны́я, помина́ти же сло́во Го́спода Іису́са, я́ко Са́мъ рече́: блаже́ннѣє є́сть па́че дая́ти, не́жели пріима́ти.
35
У всьому показав я вам, що, так працюючи, треба підтримувати слабких і пам’ятати слово Господа Ісуса, бо Він Сам сказав: «Блаженніше давати, ніж приймати».
36
И сія́ ре́къ, прекло́нь колѣ́на своя́, со всѣ́ми и́ми помоли́ся.
36
Сказавши це, він став на коліна і з усіма ними помолився.
37
Мно́гъ же бы́сть пла́чь всѣ́мъ: и напа́дше на вы́ю Па́влову, облобыза́ху єго́,
37
Тоді великий плач був у всіх, і, припадаючи на шию Павлові, цілували його,
38
скорбя́ще наипа́че о словеси́, є́же рече́, я́ко ктому́ не и́мутъ лица́ єго́ узрѣ́ти. Провожда́ху же єго́ въ кора́бль.
38
сумуючи найбільш від сказаного ним слова, що вони вже не побачать обличчя його. І проводжали його до корабля.