Друк брошуроюВиконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
Глава 26
Церковнослов'янською (гром. шрифт)
Українською (п. Філарета)
1
Агрі́ппа же къ Па́влу рече́: повелѣва́єтся ти́ о себѣ́ самому́ глаго́лати. Тогда́ Па́велъ просте́ръ ру́ку отвѣщава́ше:
1
Агриппа сказав Павлові: «Дозволяється тобі говорити за себе». Тоді Павло, простягнувши руку, почав говорити на свій захист.
2
о всѣ́хъ, о ни́хже оклевета́ємь є́смь от Іуде́й, царю́ Агрі́ппо, непщу́ю себе́ блаже́нна бы́ти, я́ко предъ тобо́ю отвѣща́ти дне́сь и́мамъ,
2
«Царю Агриппо! Я почуваю себе щасливим, що сьогодні можу захищатися перед тобою в усьому, в чому звинувачують мене юдеї,
3
па́че же вѣ́дца тя́ су́ща свѣ́дый всѣ́хъ Іуде́йскихъ обы́чаєвъ и взыска́ній. Тѣ́мже молю́ся ти́ долготерпѣли́вно послу́шати мене́.
3
тим більше, що ти знаєш усі юдейські звичаї і суперечності. Тому прошу тебе вислухати мене великодушно.
4
Житіє́ у́бо моє́ є́же от ю́ности, испе́рва бы́вшеє во язы́цѣ моє́мъ во Ієрусали́мѣ, вѣ́дятъ вси́ Іуде́є,
4
Життя моє від юности моєї, яке спочатку проводив я серед народу мого в Єрусалимі, знають усі юдеї;
вони здавна знають про мене, якщо захочуть свідчити, що я жив, як фарисей, за найсуворішим у нашому віросповіданні вченням.
6
И ны́нѣ о упова́ніи обѣтова́нія, бы́вшаго от Бо́га ко отце́мъ на́шымъ, стою́ суди́мь,
6
І нині я стою перед судом за надію на обітницю, дану Богом нашим отцям,
7
въ не́же обана́десяте колѣ́на на́ша безпреста́ни де́нь и но́щь служа́ще надѣ́ются доити́: о не́мже упова́ніи оклевета́ємь є́смь, царю́ Агрі́ппо, от Іуде́й.
7
здійснення якої сподіваються побачити наші дванадцять колін, що старанно служать Богові день і ніч. За цю-то надію, царю Агриппо, звинувачують мене юдеї.
8
Что́? Невѣ́рно ли су́дится ва́ми, я́ко Бо́гъ ме́ртвыя возставля́єтъ?
8
Що ж? Невже ви вважаєте неймовірним, що Бог воскрешає мертвих?
Щоправда, і я думав, що мені належить багато діяти проти імені Ісуса Назорея.
10
є́же и сотвори́хъ во Ієрусали́мѣ, и мно́ги от святы́хъ а́зъ въ темни́цахъ затворя́хъ, вла́сть от архієре́й пріє́мь: убива́ємымъ же и́мъ прилага́хъ совѣ́тъ:
10
Це я і робив у Єрусалимі: одержавши владу від первосвящеників, я багатьох святих ув’язнював, і коли вбивали їх, я подавав на те голос;
11
и на всѣ́хъ со́нмищихъ мно́жицею му́чя и́хъ, принужда́хъ ху́лити: преизли́ха же вражду́я на ни́хъ, гоня́хъ да́же и до внѣ́шнихъ градо́въ.
11
і по всіх синагогах я багаторазово мучив їх, і примушував ганити Ісуса, і, з надмірною лютістю до них, переслідував їх навіть у чужих містах.
12
Въ ни́хже иды́й въ Дама́скъ со вла́стію и повелѣ́ніємъ, є́же от архієре́й,
12
Для цього йдучи до Дамаска з владою і дорученням від первосвящеників,
13
въ полу́дни на пути́ ви́дѣхъ, царю́, съ небесе́ па́че сія́нія со́лнечнаго осія́вшій мя́ свѣ́тъ и со мно́ю иду́щихъ.
13
серед дня на дорозі я, царю, побачив з неба світло, ясніше від сонячного сяйва, що осяяло мене та тих, котрі йшли зі мною.
14
Всѣ́мъ же па́дшымъ на́мъ на зе́млю, слы́шахъ гла́съ глаго́лющь ко мнѣ́ и вѣща́ющь євре́йскимъ язы́комъ: Са́вле, Са́вле, что́ Мя го́ниши? Же́стоко ти́ є́сть проти́ву рожна́ пра́ти.
14
Усі ми попадали на землю, і я почув голос, що говорив до мене єврейською мовою: «Савле, Савле, що ти гониш Мене? Важко тобі йти проти рожна».
15
А́зъ же рѣ́хъ: кто́ єси́, Го́споди? О́нъ же рече́: А́зъ є́смь Іису́съ, Єго́же ты́ го́ниши:
15
Я сказав: «Хто Ти, Господи?» Він сказав: «Я — Ісус, Якого ти гониш.
16
но воста́ни и ста́ни на ногу́ твоє́ю: на се́ бо яви́хся ти́, сотвори́ти тя́ слугу́ и свидѣ́теля, я́же ви́дѣлъ єси́ и я́же явлю́ тебѣ́,
16
Але встань і стань на ноги твої; бо для того Я і з’явився тобі, щоб зробити тебе служителем і свідком того, що ти бачив і що Я відкриваю тобі,
17
изъима́я тя́ от люді́й Іуде́йскихъ и от язы́къ, къ ни́мже А́зъ тя́ послю́,
17
визволяючи тебе від народу юдейського і від язичників, до яких Я тепер посилаю тебе
18
отве́рсти о́чи и́хъ, да обратя́тся от тмы́ въ свѣ́тъ и от о́бласти сатанины́ къ Бо́гу, є́же прія́ти и́мъ оставле́ніє грѣхо́въ и достоя́ніє во святы́хъ вѣ́рою, я́же въ Мя́.
18
розкрити очі їм, щоб вони навернулися від темряви до світла і з-під влади сатани до Бога, щоб вірою в Мене держали прощення гріхів і долю з освяченими».
19
Тѣ́мже, царю́ Агрі́ппо, не бы́хъ проти́венъ небе́сному видѣ́нію,
19
Тому, царю Агриппо, я не став противитися небесному видінню,
20
но су́щымъ въ Дама́сцѣ пре́жде и во Ієрусали́мѣ, и во вся́цѣй странѣ́ Іуде́йстѣй и язы́комъ проповѣ́дую пока́ятися и обрати́тися къ Бо́гу, досто́йна покая́нію дѣла́ творя́ще.
20
а спершу жителям Дамаска і Єрусалима, потім усій землі юдейській і язичникам проповідував, щоб вони покаялися і навернулися до Бога, чинячи діла, достойні покаяння.
21
Си́хъ ра́ди мя́ Іуде́є є́мше во святи́лищи хотя́ху растерза́ти.
21
За це юдеї схопили мене у храмі і хотіли розтерзати.
22
По́мощь у́бо улучи́въ я́же от Бо́га, да́же до дне́ сего́ стою́, свидѣ́телствуя ма́лу же и вели́ку, ничто́же вѣща́я, ра́звѣ я́же проро́цы реко́ша хотя́щая бы́ти и Моисе́й,
22
Але, одержавши допомогу від Бога, я до цього дня стою і свідчу малому і великому, нічого не кажучи, крім того, про що пророки і Мойсей говорили, що це буде,
23
я́ко Христо́съ имѣ́яше пострада́ти, я́ко пе́рвый от воскресе́нія ме́ртвыхъ свѣ́тъ хотя́ше проповѣ́дати лю́демъ [Іуде́йскимъ] и язы́комъ.
23
а саме, що Христос мав постраждати і, воскреснувши першим із мертвих, проповідати світло юдейському народові і язичникам».
Коли він так захищався, Фест гучним голосом сказав: «Безумствуєш ти, Павле! Велика вченість доводить тебе до божевілля».
25
О́нъ же: не бѣсну́юся, рече́, держа́вный Фи́сте, но и́стины и цѣлому́дрія глаго́лы вѣща́ю:
25
«Ні, високоповажний Фесте, — сказав він, — я не безумствую, але кажу слова істини і здорового глузду.
26
вѣ́сть бо о си́хъ ца́рь, къ нему́же и съ дерзнове́ніємъ глаго́лю: утаи́тися бо єму́ от си́хъ не вѣ́рую ничесому́же, нѣ́сть бо во у́глѣ сотворе́но сіє́:
26
Бо знає про це цар, перед яким і кажу сміливо. Я не вірю, що від нього було щось з цього приховано: бо це не в кутку відбувалося.
Чи віриш, царю Агриппо, пророкам? Знаю, що віриш».
28
Агрі́ппа же къ Па́влу рече́: вма́лѣ мя́ препира́єши Христіа́нина бы́ти.
28
Агриппа сказав Павлові: «Ти майже переконуєш мене стати християнином».
29
Па́велъ же рече́: моли́лъ у́бо бы́хъ Бо́га, и вма́лѣ и во мно́зѣ, не то́кмо тебе́, но и всѣ́хъ слы́шащихъ мя́ дне́сь, бы́ти и́мъ та́цѣмъ, яко́въ и а́зъ є́смь, кромѣ́ у́зъ си́хъ.
29
Павло сказав: «Благав би я Бога, щоб мало чи багато, не тільки ти, але й усі, що слухають мене сьогодні, зробились такими, як я, окрім цих кайданів».
30
И сія́ ре́кшу єму́, воста́ ца́рь и иге́монъ, и Вернікі́а и сѣдя́щіи съ ни́ми,
30
І коли він це сказав, цар і правитель, Вереніка і всі, що сиділи з ними, встали.
31
и отше́дше бесѣ́доваху дру́гъ ко дру́гу, глаго́люще, я́ко ничто́же сме́рти досто́йно или́ у́зъ твори́тъ человѣ́къ се́й.
31
І, відійшовши вбік, говорили між собою, що цей чоловік нічого, вартого смерті чи кайданів, не робить.
32
Агрі́ппа же Фи́сту рече́: отпуще́нъ бы́ти можа́ше человѣ́къ се́й, а́ще не бы́ ке́саря нарица́лъ. И та́ко суди́ иге́монъ посла́ти єго́ къ ке́сарю.
32
І сказав Агриппа Фестові: «Можна було б звільнити цього чоловіка, якби він не вимагав кесаревого суду». Тому і вирішив правитель відіслати його до кесаря.