Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Рече́ же архієре́й: а́ще у́бо сія́ та́ко су́ть?
1
Тоді запитав первосвященик: «Чи справді воно так?»
2
О́нъ же рече́: му́жіє бра́тіє и отцы́, послу́шайте. Бо́гъ сла́вы яви́ся отцу́ на́шему Авраа́му су́щу въ Месопота́міи, пре́жде да́же не всели́тися єму́ въ Харра́нь,
2
Він же промовив: «Мужі-браття і отці! Послухайте. Бог слави з’явився отцю нашому Авраамові у Месопотамії, до переселення його у Харран,
3
и рече́ къ нему́: изы́ди от земли́ твоєя́ и от ро́да твоєго́ и от до́му отца́ твоєго́, и пріиди́ въ зе́млю, ю́же а́ще ти́ покажу́.
3
і сказав йому: «Вийди з землі твоєї, і з роду твого, і з дому батька твого та йди в землю, яку покажу тобі».
4
Тогда́ изше́дъ от земли́ Халде́йскія, всели́ся въ Харра́нь: и отту́ду, по уме́ртвіи отца́ єго́, пресели́ єго́ въ зе́млю сію́, на не́йже вы́ ны́нѣ живете́,
4
Тоді він вийшов із землі Халдейської та оселився в Харрані; а звідтіля, після смерти батька його, переселив його Бог у цю землю, в якій ви нині живете.
5
и не даде́ єму́ наслѣ́дія въ не́й, ниже́ стопы́ но́гу: и обѣща́ да́ти єму́ ю́ во одержа́ніє и сѣ́мени єго́ по не́мъ, не су́щу єму́ ча́ду.
5
І не дав йому на ній спадщини ані на стопу ноги, а обіцяв дати її у володіння йому і після нього нащадкам його, хоч у нього ще не було дітей.
6
Глаго́ла же си́це Бо́гъ, я́ко бу́детъ сѣ́мя єго́ прише́лцы въ земли́ чужде́й, и порабо́тятъ є́ и озло́бятъ лѣ́тъ четы́реста.
6
І сказав йому Бог, що нащадки його будуть переселенцями в чужій землі і будуть поневолені і пригноблені років чотириста.
7
И язы́ку, єму́же порабо́таютъ, сужду́ А́зъ, рече́ Бо́гъ: и по си́хъ изы́дутъ и послу́жатъ Ми́ на мѣ́стѣ се́мъ.
7
«Але Я, — сказав Бог, — судитиму народ, який поневолить їх; і після того вони вийдуть і служитимуть Мені на цьому місці».
8
И даде́ єму́ завѣ́тъ обрѣ́занія. И та́ко роди́ Ісаа́ка и обрѣ́за єго́ въ де́нь осмы́й: и Ісаа́къ Іа́кова, и Іа́ковъ двана́десять патріа́рхъ.
8
І дав йому завіт обрізання. І коли він породив Ісаака, то обрізав його восьмого дня; а Ісаак породив Якова, Яків же — дванадцять патріархів.
9
И патріа́рси позави́дѣвше Іо́сифу прода́ша єго́ во Єги́петъ: и бѣ́ Бо́гъ съ ни́мъ,
9
Патріархи, із заздрости, продали Йосифа в Єгипет;
10
и изъя́тъ єго́ от всѣ́хъ скорбе́й єго́, и даде́ єму́ благода́ть и прему́дрость предъ фарао́номъ царе́мъ Єги́петскимъ: и поста́ви єго́ нача́лника надъ Єги́птомъ и надъ всѣ́мъ до́момъ свои́мъ.
10
але Бог був із ним, і визволив його від усіх скорбот, і дав йому мудрість та благовоління царя єгипетського, фараона, який настановив його начальником над Єгиптом та над усім домом своїм.
11
Пріи́де же гла́дъ на всю́ зе́млю Єги́петскую и Ханаа́ню и ско́рбь ве́лія, и не обрѣта́ху сы́тости отцы́ на́ши.
11
І прийшов голод на всю землю Єгипетську і Ханаанську, і велика скорбота‚ і отці наші не знаходили їжі.
12
Слы́шавъ же Іа́ковъ су́щую пшени́цу во Єги́птѣ, посла́ отцы́ на́шя пе́рвѣє,
12
Почув Яків, що є хліб у Єгипті, і послав туди отців наших у перший раз.
13
и внегда́ второ́є [пріидо́ша], позна́нъ бы́сть Іо́сифъ бра́тіи своє́й, и я́вѣ бы́сть фарао́ну ро́дъ Іо́сифовъ.
13
А коли вони прийшли вдруге, Йосиф відкрився братам своїм, і став відомим фараонові рід Йосифів.
14
Посла́въ же Іо́сифъ призва́ отца́ своєго́ Іа́кова и все́ сро́дство своє́, се́дмьдесятъ и пя́ть ду́шъ.
14
І, пославши, Йосиф покликав батька свого Якова і всю родину свою, душ сімдесят п’ять.
15
Сни́де же Іа́ковъ во Єги́петъ, и сконча́ся са́мъ и отцы́ на́ши:
15
Яків прибув до Єгипту, і помер сам‚ і отці наші;
16
и принесе́ни бы́ша въ Сихе́мъ и положе́ни бы́ша во гро́бѣ, єго́же купи́ Авраа́мъ цѣно́ю сребра́ от сыно́въ Єммо́ра Сихе́мова.
16
і перенесені були у Сихем, і покладені у гробі, який купив Авраам за ціну срібла у синів Еммора Сихемового.
17
И я́коже приближа́шеся вре́мя обѣтова́нія, и́мже кля́тся Бо́гъ Авраа́му, возрасто́ша лю́діє и умно́жишася во Єги́птѣ,
17
А коли наближався час здійснення обітниці, про яку клявся Бог Авраамові, народу більшало і множилося в Єгипті,
18
до́ндеже наста́ ца́рь и́нъ [во Єги́птѣ], и́же не зна́ше Іо́сифа:
18
до того часу, як став інший цар, який не знав Йосифа.
19
се́й злѣ́ умы́сливъ о ро́дѣ на́шемъ, озло́би отцы́ на́шя, умори́ти младе́нцы и́хъ и не оживи́ти {дабы́ изверга́ли младе́нцы своя́ во є́же не бы́ти и́мъ живы́мъ}.
19
Цей, хитруючи проти роду нашого, пригноблював отців наших, приневолюючи їх кидати дітей своїх, щоб не лишалися живими.
20
Въ не́же вре́мя роди́ся Моисе́й и бѣ́ уго́денъ Бо́гови, и́же пита́нъ бы́сть ме́сяцы три́ въ дому́ отца́ своєго́:
20
У цей час народився Мойсей і був угодний Богові. Три місяці годувався він у домі батька свого.
21
изве́ржена же єго́ взя́тъ єго́ дщи́ фарао́нова и воспита́ и́ себѣ́ въ сы́на:
21
А коли він був покинутий, взяла його фараонова дочка і виховала його у себе як сина.
22
и нака́занъ бы́сть Моисе́й все́й прему́дрости Єги́петстѣй, бѣ́ же си́ленъ въ словесѣ́хъ и дѣ́лѣхъ.
22
І навчений був Мойсей усієї єгипетської мудрости, і був сильний у словах та ділах.
23
Єгда́ же исполня́шеся єму́ лѣ́тъ четы́редесятихъ вре́мя, взы́де на се́рдце єму́ посѣти́ти бра́тію свою́ сы́ны Ізра́илевы:
23
Коли ж виповнилось йому сорок років, спало йому на серце відвідати своїх братів, синів Ізраїлевих.
24
и ви́дѣвъ нѣ́коєго оби́дима, посо́бствова и сотвори́ отмще́ніє оби́димому, уби́въ Єги́птянина.
24
І, побачивши одного з них скривдженого, заступився і помстився за ображеного, вбивши єгиптянина.
25
Мня́ше же разумѣ́ти бра́тіямъ свои́мъ, я́ко Бо́гъ руко́ю єго́ да́стъ и́мъ спасе́ніє: они́ же не разумѣ́ша.
25
Він думав, що зрозуміють брати його, що Бог рукою його дає їм спасіння; але вони не зрозуміли.
26
Во у́трій же де́нь яви́ся и́мъ тя́жущымся и привлача́ше и́хъ въ примире́ніє, ре́къ: му́жіє, бра́тія єсте́ вы́, вску́ю оби́дите дру́гъ дру́га?
26
Наступного дня, коли дехто з них бився, він з’явився і схиляв їх до миру, кажучи: «Мужі, ви — брати; навіщо кривдите один одного?»
27
Оби́дяй же бли́жняго отри́ну єго́, ре́къ: кто́ тя́ поста́ви кня́зя и судію́ надъ на́ми?
27
А той, хто кривдив ближнього, відштовхнув його, кажучи: «Хто тебе настановив начальником і суддею над нами?
28
Єда́ уби́ти мя́ ты́ хо́щеши, и́мже о́бразомъ уби́лъ єси́ вчера́ Єги́птянина?
28
Чи не хочеш ти вбити й мене, як учора вбив єгиптянина?»
29
Бѣжа́ же Моисе́й о словеси́ се́мъ и бы́сть пришле́цъ въ земли́ Мадіа́мстѣй, идѣ́же роди́ сы́на два́.
29
І втік Мойсей від цих слів і став пришельцем у землі Мадіамській, де народилося від нього двоє синів.
30
И испо́лньшымся лѣ́томъ четы́редесятимъ, яви́ся єму́ въ пусты́ни горы́ Сіна́йскія А́нгелъ Госпо́день въ пла́мени о́гненѣ въ купинѣ́:
30
А як минуло сорок років, з’явився йому в пустелі гори Синай ангел Господній у полум’ї вогню тернового куща.
31
Моисе́й же ви́дѣвъ дивля́шеся видѣ́нію: приступа́ющу же єму́ разумѣ́ти, бы́сть гла́съ Госпо́день къ нему́:
31
Мойсей, побачивши, дивувався видінню; а коли приступав роздивитися, був до нього голос Господній:
32
А́зъ Бо́гъ оте́цъ твои́хъ, Бо́гъ Авраа́мовъ и Бо́гъ Ісаа́ковъ и Бо́гъ Іа́ковль. Тре́петенъ же бы́въ Моисе́й не смѣ́яше смотри́ти.
32
«Я Бог отців твоїх, Бог Авраама, і Бог Ісаака, і Бог Якова». Мойсей, затремтівши, не смів дивитись.
33
Рече́ же єму́ Госпо́дь: изу́й сапоги́ ногу́ твоє́ю, мѣ́сто бо, на не́мже стои́ши, земля́ свята́ є́сть:
33
І сказав йому Господь: «Скинь взуття з ніг твоїх, бо місце, на якому ти стоїш, є земля свята.
34
ви́дя ви́дѣхъ озлобле́ніє люді́й Мои́хъ, и́же во Єги́птѣ, и стена́ніє и́хъ услы́шахъ, и снидо́хъ изъя́ти и́хъ: и ны́нѣ гряди́, послю́ тя во Єги́петъ.
34
Я бачу пригноблення народу Мого в Єгипті, і чую стогін його, і зійшов звільнити його; отже, йди, Я пошлю тебе в Єгипет».
35
Сего́ Моисе́а, єго́же отри́нуша, ре́кше: кто́ тя́ поста́ви нача́лника и судію́? Сего́ Бо́гъ кня́зя и изба́вителя посла́ руко́ю А́нгела я́вльшагося єму́ въ купинѣ́:
35
Цього Мойсея, якого вони відцуралися, сказавши: «Хто тебе настановив начальником і суддею?» — цього Бог через ангела, який з’явився йому в терновому кущі, послав начальником і визволителем.
36
се́й изведе́ и́хъ, сотво́рь чудеса́ и зна́менія въ земли́ Єги́петстѣй и въ Чермнѣ́мъ мо́ри, и въ пусты́ни лѣ́тъ четы́редесять.
36
Цей вивів їх, створивши чудеса і знамення в землі Єгипетській, і на Червоному морі, і в пустелі протягом сорока років.
37
Се́й є́сть Моисе́й рекі́й сыно́мъ Ізра́илевымъ: Проро́ка ва́мъ воздви́гнетъ Госпо́дь Бо́гъ ва́шъ от бра́тіи ва́шея я́ко мене́: Того́ послу́шайте.
37
Це той Мойсей, який сказав синам Ізраїлевим: «Господь Бог ваш дасть вам Пророка з братів ваших; як мене, Його слухайте».
38
Се́й є́сть бы́вый въ це́ркви въ пусты́ни со А́нгеломъ, глаго́лавшимъ єму́ на горѣ́ Сіна́йстѣй, и со отцы́ на́шими, и́же прія́тъ словеса́ жи́ва да́ти на́мъ,
38
Це той, що був у пустелі в єднанні з ангелом, який промовляв до нього на горі Синай, та з отцями нашими і який прийняв живі слова, щоб передати нам,
39
єго́же не восхотѣ́ша послу́шати отцы́ на́ши, но отри́нуша и́ и обрати́шася се́рдцемъ свои́мъ во Єги́петъ,
39
якому отці наші не хотіли коритися, а відмовилися від нього і обернулися серцем своїм до Єгипту,
40
ре́кше Ааро́ну: сотвори́ на́мъ бо́ги, и́же предъи́дутъ предъ на́ми, Моисе́ю бо сему́, и́же изведе́ на́съ от земли́ Єги́петскія, не вѣ́мы, что́ бы́сть єму́.
40
сказавши Ааронові: «Зроби нам богів, які б ішли перед нами; бо ми не знаємо, що сталося з Мойсеєм, який вивів нас із землі Єгипетської».
41
И сотвори́ша телца́ во дни́ о́ны, и принесо́ша же́ртву і́долу, и веселя́хуся въ дѣ́лѣхъ руку́ своє́ю.
41
І в ті дні зробили тельця і принесли жертву ідолові, і веселилися перед витворами рук своїх.
42
Отврати́ся же Бо́гъ и предаде́ и́хъ служи́ти во́ємъ небе́снымъ, я́коже пи́сано є́сть въ кни́зѣ проро́къ: єда́ заколе́нія и же́ртвы принесо́сте Ми́ лѣ́тъ четы́редесять въ пусты́ни, до́ме Ізра́илевъ?
42
Бог відвернувся і попустив їх служити воїнству небесному, як написано в книзі пророків: «Доме Ізраїлів, хіба ви Мені приносили заколене та жертви протягом сорока років у пустелі?
43
И воспрія́сте ски́нію Моло́хову и звѣзду́ бо́га ва́шего Ремфа́на, о́бразы, я́же сотвори́сте покланя́тися и́мъ: и преселю́ вы да́лѣє Вавило́на.
43
Ви прийняли скинію Молохову і зірку бога вашого Ремфана, зображення, зроблені вами, щоб поклонятися їм; Я переселю вас аж за Вавилон».
44
Сѣ́нь свидѣ́нія бя́ше отце́мъ на́шымъ въ пусты́ни, я́коже повелѣ́ Глаго́ляй Моисе́ови сотвори́ти ю́ по о́бразу, єго́же ви́дѣ:
44
У отців наших була в пустелі скинія свідчення, як повелів Той, Хто говорив Мойсею зробити її на зразок, бачений ним.
45
ю́же и внесо́ша пріє́мше отцы́ на́ши со Іису́сомъ во одержа́ніє язы́ковъ, и́хже изри́ну Бо́гъ от лица́ оте́цъ на́шихъ, да́же до дні́й Дави́да:
45
Отці наші з Ісусом, узявши її, внесли у володіння народів, яких Бог вигнав від лиця отців наших. Так було до днів Давида,
46
и́же обрѣ́те благода́ть предъ Бо́гомъ и испроси́ обрѣсти́ селе́ніє Бо́гу Іа́ковлю.
46
який знайшов ласку перед Богом і благав знайти оселю для Бога Якова.
47
Соломо́нъ же созда́ Єму́ хра́мъ.
47
Соломон же збудував Йому храм.
48
Но Вы́шній не въ рукотворе́нныхъ це́рквахъ живе́тъ, я́коже проро́къ глаго́летъ:
48
Але Всевишній живе не в рукотворних храмах, як говорить пророк:
49
не́бо Мнѣ́ престо́лъ є́сть, земля́ же подно́жіє нога́ма Мои́ма: кі́й хра́мъ сози́ждете Ми́, глаго́летъ Госпо́дь, или́ ко́є мѣ́сто поко́ищу Моєму́?
49
«Небо — престіл Мій, і земля — підніжжя ніг Моїх. Який храм збудуєте Мені, — говорить Господь, — або яке місце для спокою Мого?
50
Не рука́ ли Моя́ сотвори́ сія́ вся́?
50
Чи не Моя рука створила все це?»
51
Жестоковы́йніи и необрѣ́занніи сердцы́ и ушесы́, вы́ при́сно Ду́ху Свято́му проти́витеся, я́коже отцы́ ва́ши, та́ко и вы́:
51
Жорстокосердні! Люди з необрізаним серцем та вухами, ви завжди противитеся Духові Святому, як отці ваші, так і ви.
52
кого́ от проро́къ не изгна́ша отцы́ ва́ши? И уби́ша предвозвѣсти́вшыя о прише́ствіи Пра́веднаго, Єго́же вы́ ны́нѣ преда́теле и убі́йцы бы́сте,
52
Кого ж з пророків не гнали отці ваші? Вони повбивали провісників пришестя Праведника, зрадниками та вбивцями Якого нині стали ви, —
53
и́же прія́сте зако́нъ устроє́ніємъ А́нгелскимъ и не сохрани́сте.
53
ви, які прийняли закон при служінні ангелів і не зберегли».
54
Слы́шаще же сія́, распыха́хуся сердцы́ свои́ми и скрежета́ху зубы́ на́нь.
54
Слухаючи це, вони розлютилися в серцях своїх і скреготали на нього зубами.
55
Стефа́нъ же сы́й испо́лнь Ду́ха Свя́та, воззрѣ́въ на не́бо, ви́дѣ сла́ву Бо́жію и Іису́са стоя́ща о десну́ю Бо́га,
55
А Стефан, сповнений Духа Святого, глянувши на небо, побачив славу Божу й Ісуса, Який стояв праворуч Бога,
56
и рече́: се́, ви́жу небеса́ отве́рста и Сы́на Человѣ́ча о десну́ю стоя́ща Бо́га.
56
і сказав: «Ось, я бачу небеса, що розкрились, і Сина Людського, Який стоїть праворуч Бога».
57
Возопи́вше же гла́сомъ ве́ліимъ, затыка́ху у́шы свои́ и устреми́шася єдиноду́шно на́нь,
57
Вони ж, закричавши гучним голосом, позатуляли вуха свої і одностайно кинулися на нього,
58
и изве́дше внѣ́ гра́да, ка́меніємъ побива́ху єго́: и свидѣ́теліє [сне́мше] ри́зы своя́ положи́ша при ногу́ ю́ноши нарица́ємаго Са́вла,
58
і, вивівши за місто, стали побивати його камінням. Свідки ж поклали свої одежі біля ніг юнака на ім’я Савл.
59
и ка́меніємъ побива́ху Стефа́на, моля́щася и глаго́люща: Го́споди Іису́се, пріими́ ду́хъ мо́й.
59
І побили камінням Стефана, який молився і говорив: «Господи Ісусе, прийми дух мій».
60
Прекло́нь же колѣ́на, возопи́ гла́сомъ ве́ліимъ: Го́споди, не поста́ви и́мъ грѣха́ сего́. И сія́ ре́къ у́спе.
60
І, ставши на коліна, викликнув гучним голосом: «Господи, не вважай їм це за гріх!» І, сказавши це, упокоївся.