Звичайний друкВиконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
Глава 9
Церковнослов'янською (гром. шрифт)
Українською (п. Філарета)
1
Са́влъ же, єще́ дыха́я преще́ніємъ и убі́йствомъ на ученики́ Госпо́дни, присту́пль ко архієре́ю,
1
А Савл, ще дихаючи погрозами та вбивством на учеників Господа, прийшов до первосвященика
2
испроси́ от него́ посла́нія въ Дама́скъ къ собо́рищемъ, я́ко да а́ще нѣ́кія обря́щетъ того́ пути́ су́щыя, му́жы же и жены́, свя́заны приведе́тъ во Ієрусали́мъ.
2
і випросив у нього листи в Дамаск до синагог, щоб, кого знайде з послідовників цього вчення, чоловіків та жінок, зв’язавши, приводити до Єрусалима.
3
Внегда́ же ити́, бы́сть єму́ прибли́житися къ Дама́ску, и внеза́пу облиста́ єго́ свѣ́тъ от небесе́:
3
Коли ж він ішов і наближався до Дамаска, враз осяяло його світло з неба.
4
и па́дъ на зе́млю, слы́ша гла́съ глаго́лющь єму́: Са́вле, Са́вле, что́ Мя го́ниши?
4
Він упав на землю і почув голос, який говорив йому: «Савле, Савле! Чому ти гониш Мене?»
Він сказав: «Хто Ти, Господи?» Господь же каже: «Я — Ісус, Якого ти гониш. Тяжко тобі йти проти рожна».
6
Трепе́щя же и ужаса́яся глаго́ла: Го́споди, что́ мя хо́щеши твори́ти? И Госпо́дь рече́ къ нему́: воста́ни и вни́ди во гра́дъ, и рече́тся ти́, что́ ти подоба́єтъ твори́ти.
6
Він із трепетом і жахом сказав: «Господи, що повелиш мені робити?» І Господь сказав йому: «Встань і йди до міста; і сказано буде тобі, що тобі треба робити».
7
Му́жіє же иду́щіи съ ни́мъ стоя́ху чудя́щеся, гла́съ у́бо слы́шаще, но ни кого́же ви́дяще.
7
Люди ж, які йшли за ним, стояли здивовані, бо чули голос, а нікого не бачили.
8
Воста́ же Са́влъ от земли́ и отве́рстыма очи́ма свои́ма ни єди́наго ви́дяше: веду́ще же єго́ за ру́ку, введо́ша въ Дама́скъ:
8
Савл підвівся із землі і відкритими очима своїми нікого не бачив. І повели його, взявши за руку, і привели в Дамаск.
9
и бѣ́ дни́ три́ не ви́дя, и ни яде́, ниже́ пія́ше.
9
І три дні він не бачив, і не їв, і не пив.
10
Бѣ́ же нѣ́кто учени́къ въ Дама́сцѣ, и́менемъ Ана́ніа, и рече́ къ нему́ Госпо́дь въ видѣ́ніи: Ана́ніє. О́нъ же рече́: се́, а́зъ, Го́споди.
10
У Дамаску був один ученик на ім’я Ананія; і Господь у видінні сказав йому: «Ананіє!» Він сказав: «Я, Господи!»
11
Госпо́дь же къ нему́: воста́въ поиди́ на сто́гну нарица́ємую Пра́вую и взыщи́ въ дому́ Іу́довѣ Са́вла и́менемъ, Та́рсянина: се́ бо, моли́тву дѣ́єтъ
11
Господь же сказав йому: «Встань і піди на вулицю, що зветься Прямою, і спитай в Юдиному домі тарсянина на ім’я Савл; він зараз молиться,
12
и ви́дѣ въ видѣ́ніи му́жа, и́менемъ Ана́нію, вше́дша и возло́жша на́нь ру́ку, я́ко да про́зритъ.
12
і бачив у видінні мужа, на ім’я Ананія, який прийшов до нього і поклав на нього руку, щоб він прозрів».
13
Отвѣща́ же Ана́ніа: Го́споди, слы́шахъ от мно́гихъ о му́жи се́мъ, коли́ка зла́ сотвори́ святы́мъ Твои́мъ во Ієрусали́мѣ:
13
Ананія відповів: «Господи, я чув від багатьох про цього чоловіка, скільки зла заподіяв він святим Твоїм у Єрусалимі;
14
и здѣ́ и́мать вла́сть от архієре́й связа́ти вся́ нарица́ющыя и́мя Твоє́.
14
і тут має від первосвящеників владу зв’язати всіх, хто призиває ім’я Твоє».
15
Рече́ же къ нему́ Госпо́дь: иди́, я́ко сосу́дъ избра́нъ Ми́ є́сть се́й, пронести́ и́мя Моє́ предъ язы́ки и царьми́ и сынми́ Ізра́илевыми:
15
Господь же сказав йому: «Іди, бо він є Мій обраний сосуд, щоб пронести ім’я Моє перед народами‚ і царями, і синами Ізраїлевими.
16
А́зъ бо скажу́ єму́, єли́ка подоба́єтъ єму́ о и́мени Моє́мъ пострада́ти.
16
І Я покажу йому, скільки він має постраждати за ім’я Моє».
17
По́йде же Ана́ніа и вни́де въ хра́мину, и возло́жь на́нь ру́цѣ, рече́: Са́вле бра́те, Госпо́дь Іису́съ явле́йтися на пути́, и́мже ше́лъ єси́, посла́ мя, я́ко да про́зриши и испо́лнишися Ду́ха Свя́та.
17
Ананія пішов і увійшов у дім і, поклавши на нього руки, сказав: «Брате Савле, Господь Ісус, Який з’явився тобі на дорозі, якою ти йшов, послав мене, щоб ти прозрів і сповнився Святого Духа».
18
И а́біє отпадо́ша от о́чію єго́ я́ко чешуя́: прозрѣ́ же а́біє, и воста́въ крести́ся,
18
І вмить немовби луска відпала з очей його, і враз він прозрів; і, вставши, охрестився
19
и пріє́мь пи́щу, укрѣпи́ся. [] Бы́сть же Са́влъ съ су́щими въ Дама́сцѣ ученика́ми дни́ нѣ́кія:
19
і‚ прийнявши їжу‚ укріпився. І Савл кілька днів пробув з учениками у Дамаску.
20
и а́біє на со́нмищихъ проповѣ́даше Іису́са, я́ко Се́й є́сть Сы́нъ Бо́жій.
20
І відразу став проповідувати в синагогах про Ісуса, що Він є Син Божий.
21
Дивля́хуся же вси́ слы́шащіи и глаго́лаху: не се́й ли є́сть гони́вый во Ієрусали́мѣ нарица́ющыя и́мя сіє́, и здѣ́ на сіє́ пріи́де, да свя́заны ты́я приведе́тъ ко архієре́ємъ?
21
І всі, хто чув, дивувалися і говорили: «Хіба це не той самий, який гнав у Єрусалимі тих, які призивали ім’я це? Та й сюди чи для того прийшов, щоб зв’язувати їх і приводити до первосвящеників?»
22
Са́влъ же па́че крѣпля́шеся и смуща́ше Іуде́и живу́щыя въ Дама́сцѣ, препира́я, я́ко Се́й є́сть Христо́съ.
22
А Савл усе більше і більше зміцнювався і бунтував юдеїв, які жили в Дамаску, доводячи, що Той є Христос.
Коли ж минуло багато часу, юдеї змовились убити його.
24
увѣ́данъ же бы́сть Са́влу совѣ́тъ и́хъ: стрежа́ху же вра́тъ де́нь и но́щь, я́ко да убію́тъ єго́:
24
Але Савл довідався про їхній намір. Вони ж день і ніч вартували біля воріт, щоб убити його.
25
поє́мше же єго́ ученицы́ но́щію, свѣ́сиша по стѣнѣ́ въ ко́шницѣ.
25
Та ученики, узявши його, вночі спустили в корзині по стіні.
26
Прише́дъ же Са́влъ во Ієрусали́мъ, покуша́шеся прилѣпля́тися ученико́мъ: и вси́ боя́хуся єго́, не вѣ́рующе, я́ко є́сть учени́къ.
26
Савл прибув до Єрусалима і намагався приєднатися до учеників; але всі боялися його, не вірячи, що він ученик.
27
Варна́ва же пріє́мь єго́, приведе́ ко апо́столомъ и повѣ́да и́мъ, ка́ко на пути́ ви́дѣ Го́спода, и я́ко глаго́ла єму́, и ка́ко въ Дама́сцѣ дерза́ше о и́мени Іису́совѣ.
27
Варнава ж узяв його, привів до апостолів і розповів їм, як він дорогою побачив Господа, і що говорив йому Господь, і як він у Дамаску сміливо проповідував в ім’я Ісусове.
28
И бя́ше съ ни́ми входя́ и исходя́ во Ієрусали́мѣ и дерза́я о и́мени Го́спода Іису́са.
28
І перебував він з ними в Єрусалимі, входив і виходив, і сміливо проповідував в ім’я Господа Ісуса.
29
Глаго́лаше же и стяза́шеся съ Є́ллины: они́ же иска́ху уби́ти єго́.
29
Говорив також і сперечався з елліністами; а вони намірялися вбити його.
30
Разумѣ́вше же бра́тія, сведо́ша єго́ въ Кесарі́ю и отпусти́ша єго́ въ Та́рсъ.
30
Брати, довідавшись про це, відправили його до Кесарії і перепровадили до Тарса.
31
Це́ркви же по все́й Іуде́и и Галіле́и и Самарі́и имѣ́яху ми́ръ, созида́ющяся и ходя́щя въ стра́сѣ Госпо́дни, и утѣше́ніємъ Свята́го Ду́ха умножа́хуся.
31
Церкви ж по всій Юдеї, Галилеї та Самарії мали спокій, навчаючись та перебуваючи в страху Господньому; і, втішенням Святого Духа, примножувались.
32
И бы́сть Петру́, посѣща́ющу всѣ́хъ, сни́ти и ко святы́мъ живу́щымъ въ Ли́ддѣ:
32
Трапилося, що Петро, коли обходив усіх, прийшов і до святих, які жили в Лідді.
33
обрѣ́те же та́мо человѣ́ка нѣ́коєго, и́менемъ Єне́а, от осми́ лѣ́тъ лежа́ща на одрѣ́, и́же бѣ́ разсла́бленъ.
33
Там знайшов він одного чоловіка на ім’я Еней, який уже вісім років лежав на постелі і був розслаблений.
34
И рече́ єму́ Пе́тръ: Єне́є, исцѣля́єтъ тя́ Іису́съ Христо́съ: воста́ни съ посте́ли твоєя́. И а́біє воста́:
34
Петро сказав йому: «Енею! Зціляє тебе Ісус Христос; встань з постелі твоєї». І він зараз же встав.
35
и ви́дѣша єго́ вси́ живу́щіи въ Ли́ддѣ и во Ассаро́нѣ, и́же обрати́шася ко Го́споду.
35
І бачили його всі жителі в Лідді і Сароні, які навернулися до Господа.
36
Во Іоппі́и же бѣ́ нѣ́кая учени́ца, и́менемъ Таві́ѳа, я́же сказа́єма глаго́лется се́рна: сія́ бя́ше испо́лнена благи́хъ дѣ́лъ и ми́лостынь, я́же творя́ше.
36
У Іоппії ж була одна учениця на ім’я Тавифа, що значить «сарна»; вона була сповнена добрих діл і творила багато милостині.
37
Бы́сть же во дни́ ты́я, болѣ́вшей є́й умре́ти: омы́вше же ю́, положи́ша въ го́рницѣ.
37
Сталося ж у ті дні, що вона занедужала й померла. Її обмили і поклали у світлиці.
38
Бли́зъ же су́щей Ли́ддѣ Іоппі́и, ученицы́ слы́шавше, я́ко Пе́тръ є́сть въ не́й, посла́ша два́ му́жа къ нему́, моля́ще єго́ не облѣни́тися пріити́ до ни́хъ.
38
Лідда ж була поблизу Іоппії, тому ученики, почувши, що Петро перебуває там, послали до нього двох чоловік просити, щоб він не забарився прийти до них.
39
Воста́въ же Пе́тръ и́де съ ни́ма: єго́же прише́дша возведо́ша въ го́рницу, и предста́ша єму́ вся́ вдови́цы пла́чущя и показу́ющя ри́зы и оде́жды, єли́ка творя́ше, съ ни́ми су́щи, Се́рна.
39
Петро, вставши, пішов з ними; і коли він прийшов, завели його у світлицю, і всі вдови із слізьми стали перед ним і показували сорочки та плаття, що їх робила Сарна, живучи з ними.
40
Изгна́въ же во́нъ вся́ Пе́тръ, прекло́нь колѣ́на помоли́ся, и обра́щься къ тѣ́лу, рече́: Таві́ѳо, воста́ни. Она́ же отве́рзе о́чи свои́, и ви́дѣвши Петра́, сѣ́де.
40
Петро вислав усіх і, ставши на коліна, помолився, і, звернувшись до тіла, сказав: «Тавифо, встань». І вона відкрила свої очі і, побачивши Петра, сіла.
41
Пода́въ же є́й ру́ку, воздви́же ю́, и призва́въ святы́я и вдови́цы, поста́ви ю́ жи́ву.
41
Він подав їй руку, підвів її і, покликавши святих і вдовиць, поставив її перед ними живою.
42
Увѣ́дано же бы́сть се́ по все́й Іоппі́и, и мно́зи вѣ́роваша въ Го́спода.
42
Це стало відомим по всій Іоппії, і багато хто увірував у Господа.
43
Бы́сть же дни́ дово́лны пребы́ти єму́ во Іоппі́и у нѣ́коєго Сі́мона усмаря́.
43
І чимало днів пробув він у Іоппії в якогось Симона, кожум’яки.