Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
И бы́сть въ лѣ́то шесто́є въ шесты́й ме́сяцъ, въ пя́тый де́нь ме́сяца, а́зъ сѣдѣ́хъ въ дому́ моє́мъ, и старѣ́йшины Іу́дины сѣдя́ху предо мно́ю, и бы́сть на мнѣ́ рука́ Адонаі́ Го́спода.
1
І було у шостому році, у шостому місяці, у п’ятий день місяця, сидів я у домі моєму, і старійшини юдейські сиділи перед лицем моїм, і зійшла на мене там рука Господа Бога.
2
И ви́дѣхъ, и се́, подо́біє му́жа, от чре́слъ єго́ и да́же до ни́зу о́гнь, от чре́слъ же єго́ въ ве́рхъ єго́ я́коже видѣ́ніє зари́ и я́ко взо́ръ иле́ктра.
2
І побачив я: і ось подоба [мужа], ніби вогненна, і від стегон його і нижче — вогонь, і від стегон його і вище — ніби сяйво, ніби світло полум’я.
3
И простре́ подо́біє руки́ и взя́ мя́ за ве́рхъ главы́ моєя́, и взя́ мя́ ду́хъ средѣ́ земли́ и средѣ́ небесе́ и веде́ мя во Ієрусали́мъ въ видѣ́ніи Бо́жіи на преддве́ріє вра́тъ вну́треннѣйшихъ зря́щихъ на сѣ́веръ, идѣ́же бѣ́ сто́лпъ и о́бразъ ре́вности притяжава́ющаго.
3
І простяг Він ніби руку, і взяв мене за волосся голови моєї, і підняв мене дух між землею і небом, і приніс мене у видіннях Божих у Єрусалим до входу внутрішніх воріт, обернених на північ, де був поставлений ідол ревнощів, що збуджує ревнощі.
4
И се́, ту́ бя́ше сла́ва Го́спода Бо́га Ізра́илева по видѣ́нію, є́же ви́дѣхъ на по́ли.
4
І ось, там була слава Бога Ізраїлевого, подібна до тієї, яку я бачив на полі.
5
И рече́ ко мнѣ́: сы́не человѣ́чь, воззри́ очи́ма твои́ма на сѣ́веръ. И воззрѣ́хъ очи́ма мои́ма на сѣ́веръ, и се́, от сѣ́вера ко врато́мъ зря́щымъ на восто́къ тре́бника, идѣ́же о́бразъ рве́нія сего́ во вхо́дѣ.
5
І сказав мені: сину людський! підніми очі твої до півночі. І я звів очі мої до півночі, і ось, з північного боку біля воріт жертовника — той ідол ревнощів біля входу.
6
И рече́ ко мнѣ́: сы́не человѣ́чь, ви́дѣлъ ли єси́, что́ сі́и творя́тъ? беззако́нія вели́ка до́мъ Ізра́илевъ твори́тъ здѣ́, є́же удаля́тися от святы́нь мои́хъ: є́же обрати́вся у́зриши бо́лшая беззако́нія.
6
І сказав Він мені: сину людський! чи бачиш ти, що вони роблять? великі мерзоти, які робить дім Ізраїлів тут, щоб Я відійшов від святилища Мого? але повернися, і ти побачиш ще більші мерзоти.
7
И введе́ мя ко предвра́тію двора́, и ви́дѣхъ, и се́, сква́жня єди́на въ стѣнѣ́.
7
І привів мене до входу у двір, і я глянув, і ось у стіні щілина.
8
И рече́ ко мнѣ́: сы́не человѣ́чь, раскопа́й стѣ́ну. И раскопа́хъ, и се́, две́рь єди́на.
8
І сказав мені: сину людський! прокопай стіну; і я прокопав стіну, і ось якісь двері.
9
И рече́ ко мнѣ́: вни́ди и ви́ждь беззако́нія зла́я, я́же творя́тъ сі́и здѣ́.
9
І сказав мені: ввійди і подивися на огидні мерзоти, які вони роблять тут.
10
И внидо́хъ и ви́дѣхъ, и се́, вся́коє подо́біє га́да и скота́, су́єтная гнуше́нія и вся́цыи кумі́ры до́му Ізра́илева напи́сани бы́ша на стѣнѣ́ всю́ду о́коло.
10
І ввійшов я, і бачу, і ось усякі зображення плазунів і нечистих тварин і всякі ідоли дому Ізраїлевого, написані по стінах навколо.
11
И се́дмьдесятъ муже́й от старѣ́йшинъ до́му Ізра́илева, и Ієзо́ніа сы́нъ Сафа́новъ посредѣ́ и́хъ стоя́ше предъ лице́мъ и́хъ, и кі́йждо кади́лницу свою́ имѣ́яше въ руцѣ́ своє́й, и ды́мъ кади́ла восхожда́ше.
11
І сімдесят чоловіків зі старійшин дому Ізраїлевого стоять перед ними, й Ієзанія, син Сафанів, серед них; і у кожного в руці своє кадило, і густа хмара куріння підноситься догори.
12
И рече́ ко мнѣ́: ви́дѣлъ ли єси́, сы́не человѣ́чь, я́же ста́рцы до́му Ізра́илева творя́тъ здѣ́, кі́йждо и́хъ на ло́жи та́йнѣмъ своє́мъ, зане́ рѣ́ша: не ви́дитъ Госпо́дь, оста́вилъ Госпо́дь зе́млю.
12
І сказав мені: чи бачиш, сину людський, що роблять старійшини дому Ізраїлевого у темряві, кожен у розписаній своїй кімнаті? бо говорять: «не бачить нас Господь, залишив Господь землю цю».
13
И рече́ ко мнѣ́: єще́ обрати́ся, и у́зриши беззако́нія бо́лшая, я́же сі́и творя́тъ.
13
І сказав мені: повернися, і побачиш ще більші мерзоти, які вони роблять.
14
И введе́ мя въ преддве́ріє вра́тъ до́му Госпо́дня зря́щихъ на сѣ́веръ: и се́, та́мо жены́ сѣдя́щыя пла́чущяся о Ѳамму́зѣ.
14
І привів мене до входу у ворота дому Господнього, які на північ, і ось, там сидять жінки, які плачуть за Фаммугою,
15
И рече́ ко мнѣ́: сы́не человѣ́чь, ви́дѣлъ єси́, и єще́ у́зриши ме́рзости и́хъ бо́лшыя си́хъ.
15
і сказав мені: чи бачиш, сину людський? повернися, і ще побачиш більші мерзоти.
16
И введе́ мя во дво́ръ до́му Госпо́дня вну́тренній, и въ преддве́ріє хра́ма Госпо́дня, между́ Єла́момъ и между́ же́ртвенникомъ, я́ко два́десять и пя́ть муже́й, за́дняя своя́ да́вшихъ ко хра́му Госпо́дню, и ли́ца и́хъ пря́мо къ восто́ку: и сі́и покланя́ются на восто́къ со́лнцу.
16
І ввів мене у внутрішній двір дому Господнього, і ось біля дверей храму Господнього, між притвором і жертовником, близько двадцяти п’яти чоловіків стоять спинами своїми до храму Господнього, а обличчями своїми на схід, і кланяються на схід сонця.
17
И рече́ ко мнѣ́: ви́дѣлъ єси́, сы́не человѣ́чь, єда́ ма́ло до́му Іу́дину, є́же твори́ти беззако́нія, я́же сотвори́ша здѣ́? поне́же напо́лниша зе́млю беззако́нія, и обрати́шася разгнѣ́вати мя́: и се́, сі́и простира́ютъ ло́зу а́ки руга́ющеся мнѣ́:
17
І сказав мені: чи бачиш, сину людський? чи мало дому Іудиному, щоб робити такі мерзоти, які вони роблять тут? але вони ще землю наповнили нечестям, і подвійно прогнівляють Мене; і ось, вони віття підносять до носів своїх.
18
и а́зъ сотворю́ и́мъ съ я́ростію: не пощади́тъ о́ко моє́, и не поми́лую: и воззову́тъ во у́шы мои́ гла́сомъ вели́кимъ, и не услы́шу и́хъ.
18
За те і Я буду діяти з люттю; не пошкодує око Моє, і не помилую; і хоч би вони волали у вуха Мої гучним голосом, не почую їх.