Звичайний друкВиконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
Глава 26
Церковнослов'янською (гром. шрифт)
Українською (п. Філарета)
1
Бы́сть же гла́дъ на земли́, кромѣ́ гла́да бы́вшаго пре́жде во вре́мя Авраа́мле. Оти́де же Ісаа́къ ко Авімеле́ху царю́ Филісті́мску въ Гера́ру:
1
Був голод у землі, більший за колишній голод, що був у дні Авраама; і пішов Ісаак до Авимелеха, царя Филистимського, у Герар.
2
яви́ся же єму́ Госпо́дь и рече́: не ходи́ во Єги́петъ, всели́ся же въ земли́, въ не́йже ти́ реку́,
2
Господь явився йому і сказав: не ходи в Єгипет; живи в землі, про яку Я скажу тобі,
3
и обита́й въ земли́ то́й, и бу́ду съ тобо́ю, и благословлю́ тя: тебѣ́ бо и сѣ́мени твоєму́ да́мъ всю́ зе́млю сію́, и поста́влю кля́тву Мою́, є́юже кля́хся Авраа́му отцу́ твоєму́:
3
подорожуй по цій землі, і Я буду з тобою і благословлю тебе, бо тобі і нащадкам твоїм дам усі землі ці і виконаю клятву [Мою], якою Я клявся Аврааму, батькові твоєму;
4
и умно́жу сѣ́мя твоє́, я́ко звѣ́зды небе́сныя, и да́мъ сѣ́мени твоєму́ всю́ зе́млю сію́: и благословя́тся о сѣ́мени твоє́мъ вси́ язы́цы земні́и:
4
примножу нащадків твоїх, як зірки небесні, і дам нащадкам твоїм усі землі ці; благословляться в сімені твоєму всі народи земні,
5
поне́же послу́ша оте́цъ тво́й Авраа́мъ Моєго́ гла́са и соблюде́ за́повѣди Моя́ и повелѣ́нія Моя́, и оправда́нія Моя́ и зако́ны Моя́.
5
за те, що Авраам [батько твій] послухався голосу Мого і виконував, що Мною заповідано було виконувати: повеління Мої, постанови Мої і закони Мої.
6
Всели́ся же Ісаа́къ въ Гера́рѣхъ.
6
Ісаак оселився в Герарі.
7
Вопроси́ша же му́жіє мѣ́ста того́ о Реве́кцѣ женѣ́ єго́, и рече́: сестра́ ми є́сть. Убоя́ся бо рещи́, я́ко жена́ ми є́сть, да не когда́ убію́тъ єго́ му́жіє мѣ́ста того́ Реве́кки ра́ди, поне́же бѣ́ доброзра́чна.
7
Жителі місця того запитали про [Ревекку] дружину його, і він сказав: це сестра моя; тому що боявся сказати: дружина моя, щоб не вбили мене, думав він, жителі місця цього, за Ревекку, тому що вона прекрасна на вигляд.
8
Бы́сть же мно́го вре́мя та́мо: и прини́кнувъ Авімеле́хъ ца́рь Гера́рскій окно́мъ, ви́дѣ Ісаа́ка игра́юща съ Реве́ккою жено́ю своє́ю.
8
Але коли вже багато часу він там прожив, Авимелех, цар Филистимський, подивившись у вікно, побачив, що Ісаак грається з Ревеккою, дружиною своєю.
9
Призва́ же Авімеле́хъ Ісаа́ка и рече́ єму́: у́бо жена́ твоя́ є́сть? Почто́ ре́клъ єси́, я́ко сестра́ ми є́сть? Рече́ же єму́ Ісаа́къ: рѣ́хъ бо, да не умру́ єя́ ра́ди.
9
І покликав Авимелех Ісаака і сказав: ось, це дружина твоя; як же ти сказав: вона сестра моя? Ісаак сказав йому: тому що я думав, не вмерти б мені заради неї.
10
Рече́ же єму́ Авімеле́хъ: что́ сіє́ сотвори́лъ єси́ на́мъ? Вма́лѣ не бы́сть нѣ́кто от ро́да моєго́ съ жено́ю твоє́ю, и наве́лъ бы єси́ на ны́ невѣ́дѣніє.
10
Але Авимелех сказав [йому]: навіщо ти зробив це з нами? ледве один з народу [мого] не з’єднався з дружиною твоєю, і ти ввів би нас у гріх.
І дав Авимелех повеління всьому народові, сказавши: хто доторкнеться до цього чоловіка і до дружини його, той відданий буде на смерть.
12
Сѣ́я же Ісаа́къ въ земли́ то́й, и приобрѣ́те въ то́ лѣ́то стокра́тный пло́дъ ячме́ня: благослови́ же єго́ Госпо́дь.
12
І посіяв Ісаак на землі тій і одержав у той рік ячменю у стократ: так благословив його Господь.
13
И возвы́сися человѣ́къ, и преуспѣва́я бо́лшій быва́ше, до́ндеже вели́къ бы́сть зѣло́.
13
І став великим чоловік цей і звеличувався більше і більше до того, що став дуже великим.
14
Бы́ша же єму́ ско́ти ове́цъ и ско́ти воло́въ и земледѣ́лія мно́га. Позави́дѣша же єму́ Филісті́мляне:
14
У нього були стада дрібної і отари великої худоби і безліч орних земель, і филистимляни почали заздрити йому.
15
и вся́ кла́дязи, я́же ископа́ша раби́ отца́ єго́, во вре́мя отца́ єго́, загради́ша я́ Филісті́мляне и напо́лниша ты́я земле́ю.
15
І всі колодязі, що їх викопали раби батька його за життя батька його Авраама, филистимляни завалили і засипали землею.
16
Рече́ же Авімеле́хъ ко Ісаа́ку: отиди́ от на́съ, я́ко си́льнѣйшій сотвори́лся єси́ от на́съ зѣло́.
16
І Авимелех сказав Ісааку: відійди від нас, бо ти зробився набагато сильнішим за нас.
17
И отъи́де отту́ду Ісаа́къ и обита́ въ де́бри Гера́рстѣй, и всели́ся та́мо.
17
І Ісаак відійшов звідти, і розташувався наметами в долині Герарській, і оселився там.
18
И па́ки Ісаа́къ ископа́ кла́дязи во́дныя, я́же ископа́ша раби́ Авраа́ма отца́ єго́, и загради́ша ты́я Филісті́мляне, по уме́ртвіи Авраа́ма отца́ єго́: и прозва́ и́мъ имена́, по имена́мъ, и́миже прозва́ Авраа́мъ оте́цъ єго́.
18
І знову викопав Ісаак колодязі води, що були викопані у дні Авраама, батька його, і які завалили филистимляни після смерти Авраама [батька його]; і назвав їх тими ж іменами, якими назвав їх [Авраам,] батько його.
19
И ископа́ша раби́ Ісаа́ковы въ де́бри Гера́рстѣй, и обрѣто́ша та́мо кла́дязь воды́ жи́вы.
19
І копали раби Ісаакові в долині [Герарській] і знайшли там колодязь води живої.
20
И пря́хуся па́стыріє Гера́рстіи съ па́стырьми Ісаа́ковыми, глаго́люще: на́ша є́сть вода́. И прозва́ и́мя кла́дязю тому́ Оби́да: оби́дяху бо єго́.
20
І сперечалися пастухи герарські з пастухами Ісаака, говорячи: наша вода. І він нарік колодязю ім’я: Есек, тому що сперечалися з ним.
21
Отше́дъ же отту́ду Ісаа́къ, ископа́ кла́дязь другі́й. Пря́хуся же и о то́мъ: и прозва́ и́мя єму́ Вражда́.
21
[Коли рушив звідти Ісаак,] викопали інший колодязь; сперечалися також і через нього; і він нарік йому ім’я: Ситна.
22
Отше́дъ же отту́ду, ископа́ кла́дязь другі́й. И не пря́хуся о то́мъ, и прозва́ и́мя єму́ Простра́нство, глаго́ля: я́ко ны́нѣ распространи́ Госпо́дь на́мъ и возрасти́ на́съ на земли́.
22
І він рушив звідти і викопав інший колодязь, про який уже не сперечалися, і нарік йому ім’я: Реховоф, тому що, сказав він, тепер Господь дав нам просторе місце, і ми розмножимося на землі.
23
Взы́де же отту́ду ко кла́дязю Кля́твенному:
23
Звідти перейшов він у Вирсавію.
24
и яви́ся єму́ Госпо́дь въ ту́ но́щь и рече́: А́зъ є́смь Бо́гъ Авраа́ма отца́ твоєго́, не бо́йся, съ тобо́ю бо є́смь: и благословлю́ тя, и умно́жу сѣ́мя твоє́ Авраа́ма ра́ди отца́ твоєго́.
24
І в ту ніч явився йому Господь і сказав: Я Бог Авраама, батька твого; не бійся, бо Я з тобою; і благословлю тебе і розмножу нащадків твоїх, заради [батька твого] Авраама, раба Мого.
25
И созда́ та́мо же́ртвенникъ, и призва́ и́мя Госпо́дне: и поста́ви та́мо ски́нію свою́: ископа́ша же та́мо раби́ Ісаа́ковы кла́дязь въ де́бри Гера́рстѣй.
25
І він влаштував там жертовник і закликав ім’я Господнє. І розкинув там намет свій, і викопали там раби Ісаакові колодязь, [у долині Герарській].
26
И Авімеле́хъ пріи́де къ нему́ от Гера́ръ, и Охоза́ѳъ невѣстоводи́тель єго́, и Фіхо́лъ воєво́да си́лъ єго́.
26
Прийшов до нього з Герара Авимелех і Ахузаф, друг його, і Фихол, воєначальник його.
27
И рече́ и́мъ Ісаа́къ: вску́ю пріидо́сте ко мнѣ́? Вы́ же возненави́дѣсте мене́ и отсла́сте мя́ от себе́.
27
Ісаак сказав їм: для чого ви прийшли до мене, коли ви зненавиділи мене і вислали мене від себе?
28
Они́ же рѣ́ша: ви́дѣвше узрѣ́хомъ, я́ко бѣ́ Госпо́дь съ тобо́ю, и рѣ́хомъ: бу́ди кля́тва между́ на́ми и между́ тобо́ю, и завѣща́имъ съ тобо́ю завѣ́тъ,
28
Вони сказали: ми ясно побачили, що Господь з тобою, і тому ми сказали: поставимо між нами і тобою клятву й укладемо з тобою союз,
29
да не сотвори́ши съ на́ми зла́, я́коже не возгнуша́хомся тобо́ю мы́, и я́коже сотвори́хомъ тебѣ́ добро́, и отпусти́хомъ тя́ съ ми́ромъ: и ны́нѣ благослове́нъ ты́ от Го́спода.
29
щоб ти не чинив нам зла, як і ми не доторкнулися до тебе, а робили тобі тільки добре і відпустили тебе з миром; тепер ти благословенний Господом.
30
И сотвори́ и́мъ пи́ръ, и ядо́ша и пи́ша.
30
Він зробив їм вечерю, і вони їли і пили.
31
И воста́вше зау́тра, кля́тся кі́йждо бли́жнему: и отпусти́ я́ Ісаа́къ, и отидо́ша от него́ здра́вы.
31
І, вставши рано-вранці, поклялись один одному; і відпустив їх Ісаак, і вони пішли від нього з миром.
32
Бы́сть же въ то́й де́нь, и прише́дше раби́ Ісаа́ковы повѣ́даша єму́ о кла́дязѣ, єго́же ископа́ша, и реко́ша: не обрѣто́хомъ воды́.
32
У той самий день прийшли раби Ісаакові і сповістили його про колодязь, який копали вони, і сказали йому: ми знайшли воду.
33
И прозва́ єго́ Кля́тва. Сего́ ра́ди прозва́ и́мя гра́ду о́ному кла́дязь Кля́твенный, да́же до дне́шняго дне́.
33
І він назвав його: Шива. Тому ім’я місту тому Беершива [Вирсавія] до цього дня.
34
Бя́ше же Иса́въ лѣ́тъ четы́редесяти: и поя́ жену́ Іуді́ѳу, дще́рь Вео́ха Хетте́ина, и Васема́ѳу, дще́рь Єло́на Хетте́ина {въ нѣ́которыхъ: Єве́ова}.
34
І був Ісав сорока років, і взяв собі за дружин Ієгудифу, дочку Беера хеттеянина, і Васемафу, дочку Елона хеттеянина;