Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
Бы́сть же, повнегда́ состарѣ́тися Ісаа́кови, и притупи́шася о́чи єго́ є́же ви́дѣти: и призва́ Иса́ва сы́на своєго́ старѣ́йшаго, и рече́ єму́: сы́не мо́й. И рече́: се́, а́зъ.
1
ΕΓΕΝΕΤΟ δὲ μετὰ τὸ γηράσαι τὸν ᾿Ισαὰκ καὶ ἠμβλύνθησαν οἱ ὀφθαλμοὶ αὐτοῦ τοῦ ὁρᾶν, καὶ ἐκάλεσεν ῾Ησαῦ τὸν υἱὸν αὐτοῦ τὸν πρεσβύτερον καί εἶπεν αὐτῷ· υἱέ μου· καὶ εἶπεν· ἰδοὺ ἐγώ.
2
И рече́ Ісаа́къ: се́, состарѣ́хся, и не вѣ́мъ дне́ сконча́нія моєго́:
2
καὶ εἶπεν· ἰδοὺ γεγήρακα καὶ οὐ γινώσκω τὴν ἡμέραν τῆς τελευτῆς μου·
3
ны́нѣ у́бо возми́ ору́діє твоє́, ту́лъ же и лу́къ, и изы́ди на по́ле, и улови́ ми ло́въ:
3
νῦν οὖν λαβὲ τὸ σκεῦός σου, τήν τε φαρέτραν καὶ τὸ τόξον, καὶ ἔξελθε εἰς τὸ πεδίον καὶ θήρευσόν μοι θήραν
4
и сотвори́ ми снѣ́ди, я́коже люблю́ а́зъ: и принеси́ ми, да я́мъ, я́ко да благослови́тъ тя́ душа́ моя́, пре́жде да́же не умру́.
4
καὶ ποίησόν μοι ἐδέσματα, ὡς φιλῶ ἐγώ, καὶ ἔνεγκέ μοι, ἵνα φάγω, ὅπως εὐλογήσῃ σε ἡ ψυχή μου πρὶν ἀποθανεῖν με.
5
Реве́кка же слы́ша глаго́люща Ісаа́ка ко Иса́ву сы́ну своєму́. Изы́де же Иса́въ на по́ле улови́ти ло́въ отцу́ своєму́.
5
Ρεβέκκα δὲ ἤκουσε λαλοῦντος ᾿Ισαὰκ πρὸς ῾Ησαῦ τὸν υἱὸν αὐτοῦ. ἐπορεύθη δὲ ῾Ησαῦ εἰς τὸ πεδίον θηρεῦσαι θήραν τῷ πατρὶ αὐτοῦ·
6
Реве́кка же рече́ ко Іа́кову сы́ну своєму́ ме́ншему: се́, а́зъ слы́шахъ отца́ твоєго́ бесѣ́дующа ко Иса́ву бра́ту твоєму́, глаго́люща:
6
Ρεβέκκα δὲ εἶπε πρὸς ᾿Ιακὼβ τὸν υἱὸν αὐτῆς, τὸν ἐλάσσω· ἰδέ, ἤκουσα τοῦ πατρός σου λαλοῦντος πρὸς ῾Ησαῦ τὸν ἀδελφόν σου λέγοντος·
7
принеси́ ми ло́въ, и сотвори́ ми снѣ́ди, да яды́й благословлю́ тя предъ Го́сподемъ, пре́жде не́же умре́ти ми́:
7
ἔνεγκόν μοι θήραν καὶ ποίησόν μοι ἐδέσματα, ἵνα φαγὼν εὐλογήσω σε ἐναντίον Κυρίου πρὸ τοῦ ἀποθανεῖν με.
8
ны́нѣ у́бо, сы́не мо́й, послу́шай мене́, я́коже а́зъ заповѣ́даю ти́:
8
νῦν οὖν, υἱέ μου, ἄκουσόν μου, καθὰ ἐγώ σοι ἐντέλλομαι.
9
и ше́дъ во о́вцы, поими́ мнѣ́ отту́ду два́ ко́злища мя́гка и добра́, и сотворю́ я́ снѣ́ди отцу́ твоєму́, я́коже лю́битъ:
9
καὶ πορευθεὶς εἰς τὰ πρόβατα λαβέ μοι ἐκεῖθεν δύο ἐρίφους ἁπαλοὺς καὶ καλούς, καὶ ποιήσω αὐτοὺς ἐδέσματα τῷ πατρί σου, ὡς φιλεῖ,
10
и внесе́ши отцу́ твоєму́, и бу́детъ я́сти, я́ко да благослови́тъ тя́ оте́цъ тво́й, пре́жде да́же не у́мретъ.
10
καὶ εἰσοίσεις τῷ πατρί σου καὶ φάγεται, ὅπως εὐλογήσῃ σε ὁ πατήρ σου πρὸ τοῦ ἀποθανεῖν αὐτόν.
11
Рече́ же Іа́ковъ къ Реве́кцѣ ма́тери своє́й: Иса́въ бра́тъ мо́й є́сть му́жъ косма́тъ, а́зъ же му́жъ гла́дкій:
11
εἶπε δὲ ᾿Ιακὼβ πρὸς Ρεβέκκαν τὴν μητέρα αὐτοῦ· ἔστιν ῾Ησαῦ ὁ ἀδελφός μου ἀνὴρ δασύς, ἐγὼ δὲ ἀνὴρ λεῖος·
12
да не ка́ко ося́жетъ мя́ оте́цъ мо́й, и бу́ду предъ ни́мъ я́ко презира́яй, и наведу́ на себе́ кля́тву, а не благослове́ніє.
12
μή ποτε ψηλαφήσῃ με ὁ πατήρ, καὶ ἔσομαι ἐναντίον αὐτοῦ ὡς καταφρονῶν καὶ ἐπάξω ἐπ᾿ ἐμαυτὸν κατάραν καὶ οὐκ εὐλογίαν.
13
Рече́ же єму́ ма́ти: на мнѣ́ кля́тва твоя́, ча́до: то́чію послу́шай гла́са моєго́, и ше́дъ принеси́ ми.
13
εἶπε δὲ αὐτῷ ἡ μήτηρ· ἐπ᾿ ἐμὲ ἡ κατάρα σου, τέκνον· μόνον ὑπάκουσόν μοι τῆς φωνῆς καὶ πορευθεὶς ἔνεγκέ μοι.
14
Ше́дъ же взя́ и принесе́ ма́тери, и сотвори́ ма́ти єго́ снѣ́ди, я́коже любля́ше оте́цъ єго́.
14
πορευθεὶς δὲ ἔλαβε καὶ ἤνεγκε τῇ μητρί, καὶ ἐποίησεν ἡ μήτηρ αὐτοῦ ἐδέσματα, καθὰ ἐφίλει ὁ πατὴρ αὐτοῦ.
15
И взе́мши Реве́кка оде́жду Иса́ва сы́на своєго́ старѣ́йшаго до́брую, я́же бы́сть у нея́ въ дому́, облече́ о́ною Іа́кова сы́на своєго́ ме́ншаго,
15
καὶ λαβοῦσα Ρεβέκκα τὴν στολὴν ῾Ησαῦ τοῦ υἱοῦ αὐτῆς τοῦ πρεσβυτέρου τὴν καλήν, ἣ ἦν παρ᾿ αὐτῇ ἐν τῷ οἴκῳ, ἐνέδυσεν αὐτὴν ᾿Ιακὼβ τὸν υἱὸν αὐτῆς τὸν νεώτερον
16
и ко́жицами козля́чими обложи́ мы́шцы єго́, и наго́є вы́и єго́:
16
καὶ τὰ δέρματα τῶν ἐρίφων περιέθηκεν ἐπὶ τοὺς βραχίονας αὐτοῦ καὶ ἐπὶ τὰ γυμνὰ τοῦ τραχήλου αὐτοῦ
17
и даде́ снѣ́ди и хлѣ́бы, я́же сотвори́, въ ру́цѣ Іа́кову сы́ну своєму́.
17
καὶ ἔδωκε τὰ ἐδέσματα καὶ τοὺς ἄρτους, οὓς ἐποίησεν εἰς τὰς χεῖρας ᾿Ιακὼβ τοῦ υἱοῦ αὐτῆς.
18
И внесе́ отцу́ своєму́ и рече́: о́тче. О́нъ же рече́: се́, а́зъ: кто́ єси́ ты́, ча́до?
18
καὶ εἰσήνεγκε τῷ πατρὶ αὐτοῦ. εἶπε δέ· πάτερ. ὁ δὲ εἶπεν· ἰδοὺ ἐγώ· τίς εἶ σὺ τέκνον;
19
И рече́ Іа́ковъ отцу́: а́зъ Иса́въ пе́рвенецъ тво́й, сотвори́хъ, я́коже ре́клъ ми́ єси́: воста́въ ся́ди и я́ждь от ло́ва моєго́, я́ко да благослови́тъ мя́ душа́ твоя́.
19
καὶ εἶπεν ᾿Ιακὼβ τῷ πατρί· ἐγὼ ῾Ησαῦ ὁ πρωτότοκός σου· πεποίηκα καθὰ ἐλάλησάς μοι· ἀναστὰς κάθισον καὶ φάγε ἀπὸ τῆς θήρας μου, ὅπως εὐλογήσῃ με ἡ ψυχή σου.
20
Рече́ же Ісаа́къ сы́ну своєму́: что́ сіє́, є́же ско́ро обрѣ́лъ єси́, о ча́до? О́нъ же рече́: є́же даде́ Госпо́дь Бо́гъ тво́й предо мно́ю.
20
εἶπε δὲ ᾿Ισαὰκ τῷ υἱῷ αὐτοῦ· τί τοῦτο, ὃ ταχὺ εὗρες, ὦ τέκνον; ὁ δὲ εἶπεν· ὃ παρέδωκε Κύριος ὁ Θεός σου ἐναντίον μου.
21
Рече́ же Ісаа́къ Іа́кову: прибли́жися ко мнѣ́, и осяжу́ тя, ча́до, а́ще ты́ єси́ сы́нъ мо́й Иса́въ, или́ ни́.
21
εἶπε δὲ ᾿Ισαὰκ τῷ ᾿Ιακώβ· ἔγγισόν μοι καὶ ψηλαφήσω σε, τέκνον, εἰ σὺ εἶ ὁ υἱός μου ῾Ησαῦ ἢ οὔ.
22
Прибли́жися же Іа́ковъ ко Ісаа́ку отцу́ своєму́, и осяза́ єго́ и рече́: гла́съ у́бо гла́съ Іа́ковль, ру́цѣ же ру́цѣ Иса́вовѣ.
22
ἤγγισε δὲ ᾿Ιακὼβ πρὸς ᾿Ισαὰκ τὸν πατέρα αὐτοῦ, καὶ ἐψηλάφησεν αὐτὸν καὶ εἶπεν· ἡ μὲν φωνὴ φωνὴ ᾿Ιακώβ, αἱ δὲ χεῖρες χεῖρες ῾Ησαῦ.
23
И не позна́ єго́: бѣ́стѣ бо ру́цѣ єго́, я́ко ру́цѣ Иса́ва бра́та єго́ косма́тѣ. И благослови́ єго́
23
καὶ οὐκ ἐπέγνω αὐτόν· ἦσαν γὰρ αἱ χεῖρες αὐτοῦ ὡς αἱ χεῖρες ῾Ησαῦ τοῦ ἀδελφοῦ αὐτοῦ δασεῖαι· καὶ εὐλόγησεν αὐτὸν
24
и рече́: ты́ ли єси́ сы́нъ мо́й Иса́въ? О́нъ же рече́: а́зъ.
24
καὶ εἶπε· σὺ εἶ ὁ υἱός μου ῾Ησαῦ; ὁ δὲ εἶπεν· ἐγώ.
25
И рече́: принеси́ ми, и я́мъ от ло́ва твоєго́, ча́до, да благослови́тъ тя́ душа́ моя́. И принесе́ єму́, и яде́, и принесе́ єму́ віно́, и пи́.
25
καὶ εἶπε· προσάγαγέ μοι, καὶ φάγομαι ἀπὸ τῆς θήρας σου, τέκνον, ἵνα εὐλογήσῃ σε ἡ ψυχή μου. καὶ προσήνεγκεν αὐτῷ, καὶ ἔφαγε· καὶ εἰσήνεγκεν αὐτῷ οἶνον, καὶ ἔπιε.
26
И рече́ єму́ Ісаа́къ оте́цъ єго́: прибли́жися ко мнѣ́ и облобыза́й мя́, ча́до.
26
καὶ εἶπεν αὐτῷ ᾿Ισαὰκ ὁ πατὴρ αὐτοῦ· ἔγγισόν μοι καὶ φίλησόν με τέκνον.
27
И прибли́жився лобыза́ єго́: и обоня́ воню́ ри́зъ єго́, и благослови́ єго́ и рече́: се́, воня́ сы́на моєго́, я́ко воня́ ни́вы испо́лнены, ю́же благослови́ Госпо́дь:
27
καὶ ἐγγίσας ἐφίλησεν αὐτόν, καὶ ὠσφράνθη τὴν ὀσμὴν τῶν ἱματίων αὐτοῦ καὶ εὐλόγησεν αὐτὸν καὶ εἶπεν· ἰδοὺ ὀσμὴ τοῦ υἱοῦ μου ὡς ὀσμὴ ἀγροῦ πλήρους, ὃν εὐλόγησε Κύριος.
28
и да да́стъ тебѣ́ Бо́гъ от росы́ небе́сныя и от ту́ка земли́, и мно́жество пшени́цы и віна́:
28
καὶ δῴη σοι ὁ Θεὸς ἀπὸ τῆς δρόσου τοῦ οὐρανοῦ καὶ ἀπὸ τῆς πιότητος τῆς γῆς καὶ πλῆθος σίτου καὶ οἴνου.
29
и да порабо́таютъ тебѣ́ язы́цы, и да покло́нятся тебѣ́ кня́зи, и бу́ди господи́нъ бра́ту твоєму́, и покло́нятся тебѣ́ сы́нове отца́ твоєго́: проклина́яй тя́ про́клятъ, благословля́яй же тя́ благослове́нъ.
29
καὶ δουλευσάτωσάν σοι ἔθνη, καὶ προσκυνησάτωσάν σοι ἄρχοντες· καὶ γίνου κύριος τοῦ ἀδελφοῦ σου, καὶ προσκυνήσουσί σε οἱ υἱοὶ τοῦ πατρός σου. ὁ καταρώμενός σε ἐπικατάρατος, ὁ δὲ εὐλογῶν σε εὐλογημένος.
30
И бы́сть по є́же преста́ти Ісаа́ку благословля́ющу Іа́кова сы́на своєго́: и бы́сть єгда́ изы́де Іа́ковъ от лица́ Ісаа́ка отца́ своєго́, и Иса́въ бра́тъ єго́ пріи́де съ лови́твы.
30
Καὶ ἐγένετο μετὰ τὸ παύσασθαι ᾿Ισαὰκ εὐλογοῦντα ᾿Ιακὼβ τὸν υἱὸν αὐτοῦ καὶ ἐγένετο, ὡς ἐξῆλθεν ᾿Ιακὼβ ἀπὸ προσώπου ᾿Ισαὰκ τοῦ πατρὸς αὐτοῦ, καὶ ῾Ησαῦ ὁ ἀδελφὸς αὐτοῦ ἦλθεν ἀπὸ τῆς θήρας.
31
Сотвори́ же и то́й снѣ́ди и принесе́ отцу́ своєму́, и рече́ отцу́: да воста́нетъ оте́цъ мо́й, и да я́стъ от ло́ва сы́на своєго́, я́ко да благослови́тъ мя́ душа́ твоя́.
31
καὶ ἐποίησε καὶ αὐτὸς ἐδέσματα καὶ προσήνεγκε τῷ πατρὶ αὐτοῦ. καὶ εἶπε τῷ πατρί· ἀναστήτω ὁ πατήρ μου καὶ φαγέτω ἀπὸ τῆς θήρας τοῦ υἱοῦ αὐτοῦ, ὅπως εὐλογήσῃ με ἡ ψυχή σου.
32
И рече́ єму́ Ісаа́къ оте́цъ єго́: кто́ єси́ ты́? О́нъ же рече́: а́зъ є́смь сы́нъ тво́й пе́рвенецъ Иса́въ.
32
καὶ εἶπεν αὐτῷ ᾿Ισαὰκ ὁ πατὴρ αὐτοῦ· τίς εἶ σύ; ὁ δὲ εἶπεν· ἐγώ εἰμι ὁ υἱός σου ὁ πρωτότοκος ῾Ησαῦ.
33
Ужасе́ся же Ісаа́къ у́жасомъ ве́ліимъ зѣло́ и рече́: кто́ у́бо улови́вый мнѣ́ ло́въ и принесы́й ми́? и ядо́хъ от всѣ́хъ, пре́жде не́же пріити́ тебѣ́, и благослови́хъ єго́, и благослове́нъ бу́детъ.
33
ἐξέστη δὲ ᾿Ισαὰκ ἔκστασιν μεγάλην σφόδρα καὶ εἶπε· τίς οὖν ὁ θηρεύσας μοι θήραν καὶ εἰσενέγκας μοι; καὶ ἔφαγον ἀπὸ πάντων πρὸ τοῦ ἐλθεῖν σε καὶ εὐλόγησα αὐτόν, καὶ εὐλογημένος ἔσται.
34
Бы́сть же єгда́ услы́ша Иса́въ глаго́лы отца́ своєго́ Ісаа́ка, возопи́ гла́сомъ ве́ліимъ и го́рькимъ зѣло́, и рече́: благослови́ у́бо и мене́, о́тче.
34
ἐγένετο δέ, ἡνίκα ἤκουσεν ῾Ησαῦ τὰ ῥήματα τοῦ πατρὸς αὐτοῦ ᾿Ισαάκ, ἀνεβόησε φωνὴν μεγάλην καὶ πικρὰν σφόδρα καὶ εἶπεν· εὐλόγησον δή κἀμέ, πάτερ.
35
Рече́ же єму́: прише́дъ бра́тъ тво́й съ ле́стію, взя́ благослове́ніє твоє́.
35
εἶπε δὲ αὐτῷ· ἐλθὼν ὁ ἀδελφός σου μετὰ δόλου ἔλαβε τὴν εὐλογίαν σου.
36
И рече́ [Иса́въ]: пра́ведно нарече́ся и́мя єму́ Іа́ковъ: запя́ бо мя́ се́ уже́ втори́цею, и пе́рвенство моє́ взя́, и ны́нѣ взя́ благослове́ніє моє́. И рече́ Иса́въ отцу́ своєму́: не оста́вилъ ли єси́ [и] мнѣ́ благослове́нія, о́тче?
36
καὶ εἶπε· δικαίως ἐκλήθη τὸ ὄνομα αὐτοῦ ᾿Ιακώβ· ἐπτέρνικε γάρ με ἰδοὺ δεύτερον τοῦτο· τά τε πρωτοτόκιά μου εἴληφε καὶ νῦν ἔλαβε τὴν εὐλογίαν μου· καὶ εἶπεν ῾Ησαῦ τῷ πατρὶ αὐτοῦ· οὐχ ὑπελίπου μοι εὐλογίαν, πάτερ;
37
Отвѣща́въ же Ісаа́къ, рече́ Иса́ву: а́ще господи́на єго́ сотвори́хъ тебѣ́, и всю́ бра́тію єго́ сотвори́хъ рабы́ єму́, пшени́цею и віно́мъ утверди́хъ єго́: тебѣ́ же что́ сотворю́, ча́до?
37
ἀποκριθεὶς δὲ ᾿Ισαὰκ εἶπε τῷ ῾Ησαῦ· εἰ κύριον αὐτὸν πεποίηκά σου καὶ πάντας τοὺς ἀδελφούς αὐτοῦ πεποίηκα αὐτοῦ οἰκέτας, σίτῳ καὶ οἴνῳ ἐστήριξα αὐτόν, σοὶ δὲ τί ποιήσω, τέκνον;
38
Рече́ же Иса́въ ко отцу́ своєму́: єда́ єди́но є́сть благослове́ніє у тебе́, о́тче? Благослови́ у́бо и мене́, о́тче. Умили́вшуся же Ісаа́ку, возопи́ гла́сомъ ве́ліимъ Иса́въ и воспла́кася.
38
εἶπε δὲ ῾Ησαῦ πρὸς τὸν πατέρα αὐτοῦ· μὴ εὐλογία μία σοί ἐστι, πάτερ; εὐλόγησον δὴ κἀμέ, πάτερ. κατανυχθέντος δὲ ᾿Ισαὰκ ἀνεβόησε φωνῇ ῾Ησαῦ καὶ ἔκλαυσεν.
39
Отвѣща́въ же Ісаа́къ оте́цъ єго́, рече́ єму́: се́, от ту́ка земли́ бу́детъ вселе́ніє твоє́, и от росы́ небе́сныя свы́ше:
39
ἀποκριθεὶς δὲ ᾿Ισαὰκ ὁ πατὴρ αὐτοῦ εἶπεν αὐτῷ· ἰδοὺ ἀπὸ τῆς πιότητος τῆς γῆς ἔσται ἡ κατοίκησίς σου καὶ ἀπὸ τῆς δρόσου τοῦ οὐρανοῦ ἄνωθεν.
40
и мече́мъ твои́мъ жи́ти бу́деши, и бра́ту твоєму́ порабо́таєши: бу́детъ же [вре́мя] єгда́ низложи́ши и отрѣши́ши яре́мъ єго́ от вы́и твоєя́.
40
καὶ ἐπὶ τῇ μαχαίρᾳ σου ζήσῃ καὶ τῷ ἀδελφῷ σου δουλεύσεις· ἔσται δὲ ἡνίκα ἐὰν καθέλῃς, καὶ ἐκλύσῃς τὸν ζυγὸν αὐτοῦ ἀπὸ τοῦ τραχήλου σου.
41
И враждова́ше Иса́въ на Іа́кова о благослове́ніи, и́мже благослови́ єго́ оте́цъ єго́. Рече́ же Иса́въ во умѣ́ своє́мъ: да прибли́жатся дні́є пла́ча отца́ моєго́, да бы́хъ уби́лъ Іа́кова бра́та моєго́.
41
Καὶ ἐνεκότει ῾Ησαῦ τῷ ᾿Ιακὼβ περὶ τῆς εὐλογίας ἧς εὐλόγησεν αὐτὸν ὁ πατὴρ αὐτοῦ· εἶπε δὲ ῾Ησαῦ ἐν τῇ διανοίᾳ αὐτοῦ· ἐγγισάτωσαν αἱ ἡμέραι τοῦ πένθους τοῦ πατρός μου, ἵνα ἀποκτείνω ᾿Ιακὼβ τὸν ἀδελφόν μου.
42
Возвѣще́на же бы́ша Реве́кцѣ словеса́ Иса́ва сы́на єя́ старѣ́йшаго: и посла́вши призва́ Іа́кова сы́на своєго́ юнѣ́йшаго и рече́ єму́: се́, Иса́въ бра́тъ тво́й грози́тъ тебѣ́ уби́ти тя́:
42
ἀπηγγέλη δὲ Ρεβέκκᾳ τὰ ρήματα ῾Ησαῦ τοῦ υἱοῦ αὐτῆς τοῦ πρεσβυτέρου, καὶ πέμψασα ἐκάλεσεν ᾿Ιακὼβ τὸν υἱὸν αὐτῆς τὸν νεώτερον καὶ εἶπεν αὐτῷ· ἰδοὺ ῾Ησαῦ ὁ ἀδελφός σου ἀπειλεῖ σοι τοῦ ἀποκτεῖναί σε·
43
ны́нѣ у́бо, ча́до, послу́шай моєго́ гла́са, и воста́въ бѣжи́ въ Месопота́мію къ Лава́ну бра́ту моєму́ въ Харра́нъ,
43
νῦν οὖν, τέκνον, ἄκουσόν μου τῆς φωνῆς καὶ ἀναστὰς ἀπόδραθι εἰς τὴν Μεσοποταμίαν πρὸς Λάβαν τὸν ἀδελφόν μου εἰς Χαρράν.
44
и поживи́ съ ни́мъ дни́ нѣ́кія, до́ндеже отврати́тся я́рость и гнѣ́въ бра́та твоєго́ от тебе́,
44
καὶ οἴκησον μετ᾿ αὐτοῦ ἡμέρας τινάς,
45
и забу́детъ я́же єму́ сотвори́лъ єси́, и посла́вши приведу́ тя́ отту́ду, да не когда́ безча́дна бу́ду от обои́хъ ва́съ въ де́нь єди́нъ.
45
ἕως τοῦ ἀποστρέψαι τὸν θυμὸν καὶ τὴν ὀργὴν τοῦ ἀδελφοῦ σου ἀπὸ σοῦ, καὶ ἐπιλάθηται ἃ πεποίηκας αὐτῷ. καὶ ἀποστείλασα μεταπέμψομαί σε ἐκεῖθεν, μή ποτε ἀποτεκνωθῶ ἀπὸ τῶν δύο ὑμῶν ἐν ἡμέρᾳ μιᾷ.
46
Рече́ же Реве́кка ко Ісаа́ку: стужи́хъ си́ жи́знію моє́ю дще́рей ра́ди сыно́въ Хетте́йскихъ: а́ще по́йметъ Іа́ковъ жену́ от дще́рей земли́ сея́, то́ вску́ю ми́ жи́ти?
46
Εἶπε δὲ Ρεβέκκα πρὸς ᾿Ισαάκ· προσώχθικα τῇ ζωῇ μου διὰ τὰς θυγατέρας τῶν υἱῶν Χέτ· εἰ λήψεται ᾿Ιακὼβ γυναῖκα ἀπὸ τῶν θυγατέρων τῆς γῆς ταύτης, ἵνα τί μοι τὸ ζῆν;