Друк брошуроюВиконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
Глава 31
Церковнослов'янською (гром. шрифт)
Українською (п. Філарета)
1
Слы́ша же Іа́ковъ словеса́ сыно́въ Лава́новыхъ, глаго́лющихъ: взя́ Іа́ковъ вся́ я́же отца́ на́шего, и от су́щихъ отца́ на́шего сотвори́ всю́ сла́ву сію́.
1
І почув [Яків] слова синів Лаванових, які говорили: Яків заволодів усім, що було у батька нашого, і з маєтку батька нашого склав усе багатство це.
2
И ви́дѣ Іа́ковъ лице́ Лава́не, и се́ не бя́ше къ нему́, я́ко вчера́ и тре́тіяго дне́.
2
І побачив Яків обличчя Лавана, і ось, воно не таке до нього, як було вчора і третього дня.
3
Рече́ же Госпо́дь ко Іа́кову: возврати́ся въ зе́млю отца́ твоєго́ и въ ро́дъ тво́й, и бу́ду съ тобо́ю.
3
І сказав Господь Якову: повернися в землю батьків твоїх і на батьківщину твою; і Я буду з тобою.
4
Посла́въ же Іа́ковъ, призва́ Лі́ю и Рахи́ль на по́ле, идѣ́же бя́ху стада́,
4
І послав Яків, і покликав Рахиль і Лію в поле, до отари дрібної своєї худоби,
5
и рече́ и́мъ: ви́жду а́зъ лице́ отца́ ва́шего, я́ко нѣ́сть ко мнѣ́, я́коже вчера́ и тре́тіяго дне́: Бо́гъ же отца́ моєго́ бѣ́ со мно́ю:
5
і сказав їм: я бачу обличчя батька вашого, що воно до мене не таке, яким було вчора і третього дня; але Бог батька мого був зі мною;
ви самі знаєте, що я всіма силами служив батьку вашому,
7
оте́цъ же ва́шъ оби́дѣ мя́ и измѣни́ мзду́ мою́ десяти́ а́гнцевъ, но не даде́ єму́ Бо́гъ зла́ сотвори́ти мнѣ́.
7
а батько ваш обманював мене і разів десять переміняв нагороду мою; але Бог не попустив йому зробити мені зло.
8
А́ще си́це рече́тъ: пе́стрыя, бу́детъ твоя́ мзда́: и родя́тся вся́ о́вцы пе́стрыя. А́ще же рече́тъ: бѣ́лыя, бу́детъ твоя́ мзда́: и родя́тся вся́ о́вцы бѣ́лыя.
8
Коли сказав він, що худоба з цятками буде тобі в нагороду, то худоба вся народжувалася з цятками. А коли він сказав: строкаті будуть тобі в нагороду, то вся худоба народжувала строкатих.
9
И отъя́ Бо́гъ вся́ скоты́ отца́ ва́шего и даде́ я́ мнѣ́.
9
І відібрав Бог [усю] худобу у батька вашого і дав [її] мені.
10
И бы́сть єгда́ зачина́ху о́вцы во чре́вѣ пріє́млющя, и ви́дѣхъ очи́ма мои́ма во снѣ́: и се́, козлы́ и овны́ восходя́ще бя́ху на о́вцы и ко́зы, бѣлова́тыя и пе́стрыя и пепелови́дныя пе́стрыя.
10
Одного разу в такий час, коли худоба зачинає, я глянув і побачив уві сні, і ось козли [і барани], що піднялися на худобу [на кіз і овець], строкаті, з цятками і плямами.
11
И рече́ ми А́нгелъ Бо́жій во снѣ́: Іа́кове. А́зъ же рѣ́хъ: что́ єсть?
11
Ангел Божий сказав мені уві сні: Якове! Я сказав: ось я.
12
И рече́: воззри́ очи́ма твои́ма и ви́ждь козлы́ и овны́ восходя́щыя на о́вцы и ко́зы, бѣ́лыя и пе́стрыя и пепелови́дныя пе́стрыя: ви́дѣхъ бо, єли́ка тебѣ́ Лава́нъ твори́тъ:
12
Він сказав: зведи очі твої і подивися: усі козли [і барани], що піднялися на худобу [на кіз і овець], строкаті, з цятками і з плямами, бо Я бачу все, що Лаван робить з тобою;
13
А́зъ є́смь Бо́гъ яви́выйся тебѣ́ на Мѣ́стѣ Бо́жіи, идѣ́же пома́залъ Ми́ єси́ та́мо сто́лпъ, и обѣтова́лъ Ми́ єси́ та́мо обѣ́тъ: ны́нѣ у́бо воста́ни и изы́ди от земли́ сея́, и иди́ въ зе́млю рожде́нія твоєго́, и бу́ду съ тобо́ю.
13
Я Бог [Який явився тобі] у Вефилі, де ти возлив єлей на пам’ятник і де ти дав Мені обітницю; тепер встань, вийди з землі цієї і повернися в землю батьківщини твоєї [і Я буду з тобою].
14
И отвѣща́вши Рахи́ль и Лі́а, реко́стѣ єму́: єда́ є́сть на́мъ єще́ ча́сть или́ наслѣ́діє въ дому́ отца́ на́шего?
14
Рахиль і Лія сказали йому у відповідь: чи є ще нам частка і спадщина в домі батька нашого?
15
Не я́ко ли чужы́я вмѣни́хомся єму́? Продаде́ бо на́съ и снѣде́ снѣ́дію сребро́ на́ше:
15
чи не за чужих він нас вважає? бо він продав нас і з’їв навіть срібло наше;
16
все́ бога́тство и сла́ва, ю́же отъя́ Бо́гъ от отца́ на́шего, на́мъ бу́детъ и ча́домъ на́шымъ: ны́нѣ у́бо, єли́ка тебѣ́ рече́ Бо́гъ, твори́.
16
тому все [маєток і] багатство, що Бог відібрав у батька нашого, є наше і дітей наших; отже, роби все, що Бог сказав тобі.
17
Воста́въ же Іа́ковъ, взя́ жены́ своя́ и дѣ́ти своя́ на велблю́ды,
17
І встав Яків, і посадив дітей своїх і дружин своїх на верблюдів,
18
и забра́ вся́ имѣ́нія своя́ и вся́ стяжа́нія, я́же притяжа́ въ Месопота́міи, и вся́ своя́, є́же отити́ ко Ісаа́ку отцу́ своєму́ въ зе́млю Ханаа́нскую.
18
і взяв із собою всю худобу свою і все багатство своє, яке надбав, худобу власну його, яку він придбав у Месопотамії, [і все своє,] щоб іти до Ісаака, батька свого, в землю Ханаанську.
19
Лава́нъ же отъи́де острищи́ о́вцы своя́: укра́де же Рахи́ль і́долы отца́ своєго́.
19
І коли Лаван пішов стригти худобу свою, то Рахиль викрала ідолів, що були у батька її.
20
Утаи́ же Іа́ковъ от Лава́на Си́ріна, не повѣ́дати єму́, я́ко ухо́дитъ,
20
Яків же украв серце у Лавана арамеянина, тому що не сповістив його, що відходить.
21
и отбѣже́ са́мъ, и вся́ я́же єго́, и пре́йде рѣку́, и взы́де на гору́ Галаа́дъ.
21
І пішов з усім, що у нього було; і, вставши, перейшов ріку і попрямував до гори Галаад.
22
Повѣ́дася же Лава́ну Си́ріну въ тре́тій де́нь, я́ко бѣжа́ Іа́ковъ:
22
На третій день сказали Лавану [арамеянину], що Яків пішов.
23
и пои́мъ сы́ны и бра́тію свою́ съ собо́ю, гна́ вслѣ́дъ єго́ путе́мъ се́дмь дні́й: и дости́же єго́ на горѣ́ Галаа́дъ.
23
Тоді він взяв із собою [синів і] родичів своїх, і гнався за ним сім днів, і наздогнав його на горі Галаад.
24
Пріи́де же Бо́гъ къ Лава́ну Си́ріну но́щію во снѣ́ и рече́ єму́: блюди́ себе́, да не когда́ возглаго́леши ко Іа́кову зла́.
24
І прийшов Бог до Лавана арамеянина вночі уві сні і сказав йому: бережися, не говори Якову ні доброго, ні злого.
25
И пости́же Лава́нъ Іа́кова: Іа́ковъ же поста́ви ку́щу свою́ на горѣ́: Лава́нъ же разста́ви бра́тію свою́ на горѣ́ Галаа́дъ.
25
І наздогнав Лаван Якова; Яків же поставив намет свій на горі, і Лаван з родичами своїми поставив на горі Галаад.
26
Рече́ же Лава́нъ Іа́кову: что́ сотвори́лъ єси́? Вску́ю та́йно уше́лъ єси́ и окра́лъ єси́ мя́, и отве́лъ дще́ри моя́, я́ко плѣ́нницы ору́жіємъ?
26
І сказав Лаван Якову: що ти зробив? для чого ти обманув мене, і повів дочок моїх, як полонених зброєю?
27
И а́ще бы ми́ повѣ́далъ єси́, отпусти́лъ бы́хъ тя́ съ весе́ліємъ и съ мусікі́єю, и тимпа́ны и гу́сльми:
27
навіщо ти втік таємно, і сховався від мене, і не сказав мені? я відпустив би тебе з веселощами і з піснями, з тимпаном і з гуслами;
28
и не сподо́бихся цѣлова́ти дѣте́й мои́хъ и дще́рей мои́хъ: ны́нѣ же несмы́сленно сотвори́лъ єси́:
28
ти не дозволив мені навіть поцілувати онуків моїх і дочок моїх; нерозважливо ти зробив.
29
и ны́нѣ рука́ моя́ мо́жетъ озло́бити тя́. Но Бо́гъ отца́ твоєго́ вчера́ рече́ ко мнѣ́, глаго́ля: блюди́ себе́, да не когда́ возглаго́леши ко Іа́кову зла́.
29
Є в руці моїй сила вчинити вам зло; але Бог батька вашого вчора говорив до мене і сказав: бережися, не говори Якову ні доброго, ні злого.
Але нехай би ти пішов, тому що ти нетерпляче захотів бути у домі батька твого, — навіщо ти украв богів моїх?
31
Отвѣща́въ же Іа́ковъ рече́ къ Лава́ну: поне́же убоя́хся: рѣ́хъ бо, да не ка́ко отъи́меши дще́ри твоя́ от мене́, и вся́ моя́.
31
Яків відповів Лавану і сказав: я боявся, тому що я думав, не відняв би ти в мене дочок своїх [і все моє].
32
И рече́ Іа́ковъ: у него́же а́ще обря́щеши бо́ги твоя́, да не бу́детъ жи́въ предъ бра́тією на́шею: узнава́й, что́ є́сть твоєго́ у мене́, и возми́. И не позна́ у него́ ничто́же: не вѣ́дяше же Іа́ковъ, я́ко Рахи́ль жена́ єго́ украде́ я́.
32
[І сказав Яків:] у кого знайдеш богів твоїх, той не буде живим; при родичах наших дізнавайся, що [є твого] у мене, і візьми собі. [Але він нічого від нього не дізнався.] Яків не знав, що Рахиль [дружина його] украла їх.
33
Вше́дъ же Лава́нъ, объиска́ въ ку́щи Лі́инѣ, и не обрѣ́те. И изы́де изъ ку́щи Лі́ины, и объиска́ ку́щу Іа́ковлю и въ ку́щи двои́хъ рабы́нь, и не обрѣ́те. Вни́де же и въ ку́щу Рахи́лину.
33
І ходив Лаван у намет Якова, і в намет Лії, і в намет двох рабинь, [і обшукував,] але не знайшов. І, вийшовши з намету Лії, ввійшов у намет Рахилі.
34
Рахи́ль же взя́ і́долы и положи́ о́ныя подъ сѣдло́ велблю́же и сѣ́де на ни́хъ,
34
Рахиль же взяла ідолів, і поклала їх під верблюже сідло і сіла на них. І обшукав Лаван увесь намет; але не знайшов.
35
и рече́ отцу́ своєму́: не имѣ́й себѣ́ тя́жко, господи́не: не могу́ воста́ти предъ тобо́ю, я́ко обы́чная же́нская ми́ су́ть. Иска́ же Лава́нъ по все́й ку́щи, и не обрѣ́те і́доловъ.
35
Вона ж сказала батькові своєму: нехай не прогнівається господар мій, що я не можу встати перед тобою, тому що в мене звичайне жіноче. І [Лаван] шукав [у всьому наметі], але не знайшов ідолів.
36
Разгнѣ́вася же Іа́ковъ и пря́шеся съ Лава́номъ. Отвѣща́въ же Іа́ковъ рече́ Лава́ну: ка́я непра́вда моя́? И кі́й грѣ́хъ мо́й, я́ко погна́лъ єси́ вслѣ́дъ мене́,
36
Яків розсердився і вступив у суперечку з Лаваном. І почав Яків говорити і сказав Лавану: яка провина моя, який гріх мій, що ти переслідуєш мене?
37
и я́ко объиска́лъ єси́ вся́ сосу́ды до́му моєго́? Что́ обрѣ́лъ єси́ от всѣ́хъ сосу́довъ до́му твоєго́? Положи́ здѣ́ предъ бра́тією твоє́ю и бра́тією моє́ю, и да разсу́дятъ между́ обѣ́ма на́ма:
37
ти оглянув у мене усі речі [в домі моєму], що знайшов ти з усіх речей твого дому? покажи тут перед родичами моїми і перед родичами твоїми; нехай вони розсудять між нами обома.
38
се́, два́десять лѣ́тъ а́зъ є́смь съ тобо́ю: о́вцы твоя́ и ко́зы твоя́ не бы́ша безъ плода́: овно́въ ове́цъ твои́хъ не поядо́хъ:
38
Ось, двадцять років я був у тебе; вівці твої і кози твої не викидали; баранів отари твоєї я не їв;
39
звѣроя́дины не принесо́хъ къ тебѣ́: а́зъ воздая́хъ тебѣ́ от мене́ сама́го татбины́ денны́я и татбины́ нощны́я:
39
роздертого звіром я не приносив до тебе, це був мій збиток; ти з мене стягував, чи вдень що пропадало, чи вночі пропадало;
40
бы́хъ во дни́ жего́мь зно́ємъ, и сту́денію въ нощи́, и отхожда́ше со́нъ от о́чію моє́ю:
40
я знемагав удень від спеки, а вночі від холоду, і сон мій тікав від очей моїх.
41
се́, мнѣ́ два́десять лѣ́тъ а́зъ є́смь въ дому́ твоє́мъ, рабо́тахъ тебѣ́ четырена́десять лѣ́тъ дву́хъ ра́ди дще́рей твои́хъ и ше́сть лѣ́тъ за о́вцы твоя́, и преоби́дѣлъ єси́ мзду́ мою́ десятію́ а́гницами:
41
Такі мої двадцять років у домі твоєму. Я служив тобі чотирнадцять років за двох дочок твоїх і шість років за худобу твою, а ти десять разів переміняв нагороду мою.
42
а́ще не бы́ Бо́гъ отца́ моєго́ Авраа́ма, и стра́хъ Ісаа́ка бы́лъ мнѣ́, ны́нѣ тща́ отпусти́лъ бы мя́ єси́: смире́ніє моє́ и тру́дъ руку́ моє́ю уви́дѣ Бо́гъ, и обличи́ тя вчера́.
42
Якби не був зі мною Бог батька мого, Бог Авраама і страх Ісаака, ти тепер відпустив би мене ні з чим. Бог побачив недолю мою і працю рук моїх і заступився за мене вчора.
43
Отвѣща́въ же Лава́нъ, рече́ ко Іа́кову: дще́ри дще́ри моя́ и сы́нове сы́нове мои́, и ско́ти ско́ти мои́, и вся́ єли́ка ты́ ви́диши моя́ су́ть и дще́рей мои́хъ: что́ сотворю́ и́мъ дне́сь, или́ ча́домъ и́хъ, я́же роди́ста?
43
І відповів Лаван і сказав Якову: дочки — мої дочки; діти — мої діти; худоба — моя худоба, і все, що ти бачиш, це моє: чи можу я що зробити тепер з дочками моїми і з дітьми їхніми, які народжені ними?
44
Ны́нѣ у́бо гряди́, завѣща́имъ завѣ́тъ а́зъ и ты́: и бу́детъ во свидѣ́телство между́ мно́ю и тобо́ю. Рече́ же єму́ Іа́ковъ: се́, никто́же съ на́ми є́сть: ви́ждь, Бо́гъ свидѣ́тель между́ мно́ю и тобо́ю.
44
Тепер укладімо союз я і ти, і це буде свідоцтвом між мною і тобою. [При цьому Яків сказав йому: ось, з нами немає нікого; дивися, Бог свідок між мною і тобою.]
45
И взе́мъ Іа́ковъ ка́мень, поста́ви єго́ въ сто́лпъ.
45
І взяв Яків камінь і поставив його пам’ятником.
46
Рече́ же Іа́ковъ бра́тіи своє́й: собери́те ка́меніє. И собра́ша ка́меніє и сотвори́ша хо́лмъ: и ядо́ша, и пи́ша та́мо на холмѣ́. Рече́ же єму́ Лава́нъ: хо́лмъ се́й свидѣ́телствуєтъ между́ мно́ю и тобо́ю дне́сь.
46
І сказав Яків родичам своїм: наберіть каміння. Вони взяли каміння, і зробили пагорб, і їли [і пили] там на пагорбі. [І сказав йому Лаван: пагорб цей свідок сьогодні між мною і тобою.]
47
И прозва́ єго́ Лава́нъ хо́лмъ Свидѣ́телства: Іа́ковъ же прозва́ хо́лмъ Свидѣ́тель.
47
І назвав його Лаван: Ієгар-Сагадуфа; а Яків назвав його Галаадом.
48
Рече́ же Лава́нъ ко Іа́кову: се́, хо́лмъ се́й и сто́лпъ, єго́же поста́вихъ между́ мно́ю и тобо́ю, свидѣ́телствуєтъ хо́лмъ се́й и свидѣ́телствуєтъ сто́лпъ се́й: сего́ ра́ди прозва́ся и́мя хо́лмъ Свидѣ́телствуєтъ,
48
І сказав Лаван [Якову]: сьогодні цей пагорб [і пам’ятник, що я поставив,] між мною і тобою свідок. Тому і наречено йому ім’я: Галаад,
49
и Видѣ́ніє, є́же рече́: да ви́дитъ Бо́гъ между́ мно́ю и тобо́ю, я́ко отъи́демъ дру́гъ от дру́га:
49
також: Мицпа, від того, що Лаван сказав: нехай наглядає Господь за мною і за тобою, коли ми розійдемося один від одного;
якщо ти будеш чинити лихе з дочками моїми, або якщо візьмеш дружин, крім дочок моїх, то, хоч немає людини між нами, [яка б бачила,] але дивись, Бог свідок між мною і між тобою.
51
И рече́ Лава́нъ Іа́кову: се́, хо́лмъ се́й свидѣ́тель и сто́лпъ се́й:
51
І сказав Лаван Якову: ось пагорб цей і ось пам’ятник, який я поставив між мною і тобою;
52
а́ще бо а́зъ не прейду́ къ тебѣ́, ниже́ ты́ да пре́йдеши ко мнѣ́ холма́ сего́ и столпа́ сего́ со зло́бою:
52
цей пагорб свідок, і цей пам’ятник свідок, що ні я не перейду до тебе за цей пагорб, ні ти не перейдеш до мене за цей пагорб і за цей пам’ятник, для зла;
53
Бо́гъ Авраа́мль и Бо́гъ Нахо́ровъ да су́дитъ между́ на́ма. И кля́ся Іа́ковъ стра́хомъ отца́ своєго́ Ісаа́ка,
53
Бог Авраамів і Бог Нахорів нехай судить між нами, Бог батька їхнього. Яків поклявся страхом батька свого Ісаака.
54
и пожре́ Іа́ковъ же́ртву на горѣ́ и воззва́ бра́тію свою́: ядо́ша же и пи́ша и спа́ша на горѣ́.
54
І заколов Яків жертву на горі і покликав родичів своїх їсти хліб; і вони їли хліб [і пили] і ночували на горі.
55
Воста́въ же Лава́нъ зау́тра, лобыза́ сы́ны и дще́ри своя́ и благослови́ я́: и возврати́вся Лава́нъ, отъи́де на мѣ́сто своє́.
55
І встав Лаван рано-вранці і поцілував онуків своїх і дочок своїх, і благословив їх. І пішов і повернувся Лаван у своє місце.