Звичайний друкВиконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
Глава 39
Церковнослов'янською (гром. шрифт)
Українською (п. Філарета)
1
Іо́сифъ же приведе́нъ бы́сть во Єги́петъ. И купи́ єго́ Пентефрі́й євну́хъ фарао́новъ архімагі́ръ, му́жъ Єги́птянинъ, от ру́къ Ісма́илтянъ, и́же приведо́ша єго́ та́мо.
1
Йосиф же відведений був до Єгипту, і купив його з рук ізмаїльтян, які привели його туди, єгиптянин Потифар, царедворець фараонів, начальник охоронців.
2
И бя́ше Госпо́дь со Іо́сифомъ: и бя́ше му́жъ благополу́ченъ, и бы́сть въ дому́ господи́на своєго́ Єги́птянина.
2
І був Господь з Йосифом: він був успішним у справах і жив у домі господаря свого, єгиптянина.
3
Вѣ́дяше же господи́нъ єго́, я́ко Госпо́дь бѣ́ съ ни́мъ, и єли́ка твори́тъ, Госпо́дь благоустроя́єтъ въ руку́ єго́.
3
І побачив господар його, що Господь з ним і що в усьому, що він робить, Господь у руках його дає успіх.
4
И обрѣ́те Іо́сифъ благода́ть предъ господи́номъ свои́мъ и благоугоди́ єму́: и поста́ви єго́ надъ до́момъ свои́мъ, и вся́, єли́ка бы́ша єму́, даде́ въ ру́ки Іо́сифовы.
4
І здобув Йосиф благовоління в очах його і служив йому. І він поставив його над домом своїм, і все, що мав, віддав до рук його.
5
Бы́сть же єгда́ поста́ви єго́ надъ до́момъ свои́мъ и надъ всѣ́ми, єли́ка имѣ́яше, и благослови́ Госпо́дь до́мъ Єги́птянина Іо́сифа ра́ди: и бы́сть благослове́ніє Госпо́дне на все́мъ имѣ́ніи єго́ въ дому́ и въ се́лѣхъ єго́.
5
І з того часу, як він поставив його над домом своїм і над усім, що мав, Господь благословив дім єгиптянина заради Йосифа, і було благословення Господнє на всьому, що мав він у домі й у полі [його].
6
И предаде́ вся́, єли́ка бы́ша єму́, въ ру́ки Іо́сифовы: и не вѣ́дяше от су́щихъ у себе́ ничто́же, кромѣ́ хлѣ́ба, єго́же ядя́ше са́мъ: и бя́ше Іо́сифъ до́бръ о́бразомъ и красе́нъ взо́ромъ зѣло́.
6
І залишив він усе, що мав, у руках Йосифа і не знав він при ньому нічого, крім хліба, який він їв. Йосиф же був красивий станом і красивий лицем.
7
И бы́сть по словесѣ́хъ си́хъ, и возложи́ жена́ господи́на єго́ о́чи своя́ на Іо́сифа и рече́: пребу́ди со мно́ю.
7
І звернула погляди на Йосифа дружина господаря його і сказала: спи зі мною.
8
О́нъ же не хотя́ше и рече́ женѣ́ господи́на своєго́: а́ще господи́нъ мо́й не вѣ́сть мене́ ра́ди ничто́же въ дому́ своє́мъ, и вся́, єли́ка су́ть єму́, вдаде́ въ ру́цѣ мои́,
8
Але він відмовився і сказав дружині господаря свого: ось, господар мій не знає при мені нічого в домі, і все, що має, віддав у мої руки;
9
и ничто́ є́сть вы́ше мене́ въ дому́ се́мъ, ниже́ изъя́то бы́сть от мене́ что́-либо, кромѣ́ тебе́, поне́же ты́ жена́ єму́ єси́: и ка́ко сотворю́ глаго́лъ злы́й се́й и согрѣшу́ предъ Бо́гомъ?
9
немає більшого за мене в домі цьому; і він не заборонив мені нічого, крім тебе, тому що ти дружина його; як же зроблю я це велике зло і згрішу перед Богом?
10
Єгда́ же Іо́сифу глаго́лаше де́нь от дне́, и не послу́шаше єя́ є́же спа́ти и бы́ти съ не́ю.
10
Коли вона щодня так говорила Йосифу, а він не слухав її, щоб спати з нею і бути з нею,
11
Бы́сть же сицевы́й нѣ́кій де́нь, и вни́де Іо́сифъ въ до́мъ дѣ́лати дѣла́ своя́, и никто́же бя́ше от су́щихъ въ дому́ вну́трь:
11
трапилося в один день, що він увійшов у дім робити справу свою, а нікого із домашніх тут у домі не було;
12
и ухвати́ єго́ за ри́зы, глаго́лющи: ля́зи со мно́ю. И оста́вивъ ри́зы своя́ въ руку́ єя́, убѣже́ и изы́де во́нъ.
12
вона схопила його за одяг його і сказала: лягай зі мною. Але він, залишивши одежу свою в руках її, побіг і вибіг геть.
13
И бы́сть єгда́ ви́дѣ, я́ко оста́вль ри́зы своя́ въ рука́хъ єя́, бѣжа́ и изы́де во́нъ:
13
Вона ж, побачивши, що він залишив одяг свій у руках її і побіг геть,
14
и воззва́ су́щихъ въ дому́ и рече́ и́мъ глаго́лющи: ви́дите, введе́ на́мъ о́трока Євре́ина наруга́тися на́мъ: вни́де ко мнѣ́, глаго́ля: преспи́ со мно́ю: и возопи́хъ гла́сомъ вели́кимъ:
14
покликала домашніх своїх і сказала їм так: подивіться, він привів до нас єврея насміхатися над нами. Він прийшов до мене, щоб лягти зі мною, але я закричала гучним голосом,
15
и єгда́ услы́ша о́нъ, я́ко возвы́сихъ гла́съ мо́й и возопи́хъ, оста́вль ри́зы своя́ у мене́, отбѣже́ и изы́де во́нъ.
15
і він, почувши, що я здійняла крик і закричала, залишив у мене одяг свій, і побіг, і вибіг геть.
16
И удержа́ ри́зы у себе́, до́ндеже пріи́де господи́нъ въ до́мъ сво́й.
16
І залишила одежу його у себе до приходу господаря його в дім свій.
17
И повѣ́да єму́ по словесѣ́хъ си́хъ, глаго́лющи: вни́де ко мнѣ́ о́трокъ Євре́инъ, єго́же вве́лъ єси́ къ на́мъ, поруга́тися мнѣ́, и рече́ ми: да бу́ду съ тобо́ю:
17
І переказала йому ті самі слова, говорячи: раб єврей, якого ти привів до нас, приходив до мене насміятися наді мною [і говорив мені: ляжу я з тобою],
18
єгда́ же услы́ша, я́ко воздвиго́хъ гла́съ мо́й и возопи́хъ, оста́вль ри́зы своя́ у мене́, отбѣже́ и изы́де во́нъ.
18
але, коли [почув, що] я підняла крик і закричала, він залишив у мене одяг свій і втік геть.
19
И бы́сть єгда́ услы́ша господи́нъ єго́ глаго́лы жены́ своєя́, єли́ка рече́ къ нему́, глаго́лющи: си́це сотвори́ ми о́трокъ тво́й: и разгнѣ́вася я́ростію,
19
Коли господар його почув слова дружини своєї, які вона сказала йому, говорячи: так вчинив зі мною раб твій, то спалахнув гнівом;