¹

Видѣ́ніє, є́же ви́дѣ Иса́іа сы́нъ Амо́совъ, є́же ви́дѣ на Іуде́ю и на Ієрусали́мъ, въ ца́рство Озі́и и Іоаѳа́ма, и Аха́за и Єзекі́и, и́же ца́рствоваша во Іуде́и.

¹

Видіння Ісаї, сина Амосового, яке він бачив про Юдею та Єрусалим, у дні Озії, Іоафама, Ахаза, Єзекії — царів юдейських.

²

Слы́ши, небо, и внуши́, земле́, я́ко Госпо́дь возглаго́ла: сы́ны роди́хъ и возвы́сихъ, ті́и же отверго́шася мене́.

²

Слухайте, небеса, і слухай, земле, бо Господь говорить: Я виховав і підніс синів, а вони обурилися проти Мене.

³

Позна́ во́лъ стяжа́вшаго и́, и осе́лъ я́сли господи́на своєго́: Ізра́иль же Мене́ не позна́, и лю́діє Мои́ не разумѣ́ша.

³

Віл знає володаря свого, і осел — ясла господаря свого; а Ізраїль не знає [Мене], народ Мій не розуміє.

⁴

Увы́, язы́къ грѣ́шный, лю́діє испо́лнени грѣхо́въ, сѣ́мя лука́воє, сы́нове беззако́нніи, оста́висте Го́спода и разгнѣ́васте свята́го Ізра́илева, отврати́теся вспя́ть.

⁴

На жаль, народ грішний, народ обтяжений беззаконнями, плем’я лиходіїв, сини погибельні! Залишили Господа, знехтували Святого Ізраїлевого, — повернулися назад.

⁵

Что́ єще́ уязвля́єтеся, прилага́юще беззако́ніє? Вся́кая глава́ въ болѣ́знь, и вся́коє се́рдце въ печа́ль.

⁵

У що бити ще вас, що продовжуєте свою затятість? Уся голова у виразках, і все серце зачахло.

⁶

От но́гъ да́же до главы́ нѣ́сть въ не́мъ цѣ́лости: ни стру́пъ, ни я́зва, ни ра́на паля́щаяся: нѣ́сть пла́стыря приложи́ти, ниже́ єле́а, ниже́ обяза́нія.

⁶

Від підошви ноги до тімені голови немає у нього здорового місця: виразки, плями, гнійні рани, неочищені й необв’язані і не пом’якшені єлеєм.

⁷

Земля́ ва́ша пуста́, гра́ди ва́ши огне́мъ пожже́ни, страну́ ва́шу предъ ва́ми чужді́и пояда́ютъ, и опустѣ́ низвраще́на от люді́й чужди́хъ.

⁷

Земля ваша спустошена; міста ваші спалені вогнем; поля ваші на ваших очах з’їдають чужі; усе спорожніло, як після руйнування чужинцями.

⁸

Оста́вится дще́рь Сіо́ня, я́ко ку́ща въ віногра́дѣ и я́ко ово́щноє храни́лище въ вертогра́дѣ, я́ко гра́дъ вою́ємый.

⁸

І залишилася дочка Сиону, як намет у винограднику, як курінь на горо́ді, як обложене місто.

⁹

И а́ще не бы́ Госпо́дь Савао́ѳъ оста́вилъ на́мъ сѣ́мене, я́ко Содо́ма у́бо бы́ли бы́хомъ, и я́ко Гомо́рру уподо́билися бы́хомъ.

⁹

Якби Господь Саваоф не полишив нам невеликого залишку, то ми були б те саме, що Содом, уподібнилися б Гоморрі.

¹⁰

Услы́шите сло́во Госпо́дне, кня́зи Содо́мстіи: внемли́те зако́ну Бо́жію, лю́діє Гомо́ррстіи.

¹⁰

Слухайте слово Господнє, князі содомські; слухай закон Бога нашого, народе гоморрський!

¹¹

Что́ ми мно́жество же́ртвъ ва́шихъ, глаго́летъ Госпо́дь? Испо́лненъ є́смь всесожже́ній о́внихъ и ту́ка а́гнцевъ, и кро́ве юнце́въ и козло́въ не хощу́.

¹¹

Для чого Мені безліч жертв ваших? — говорить Господь. Я пересичений всепаленнями баранів і жиром відгодованої худоби, і крови тельців і агнців і козлів не хочу.

¹²

Ниже́ приходи́те яви́тися ми́: кто́ бо изыска́ сія́ изъ ру́къ ва́шихъ? Ходи́ти по двору́ моєму́ не приложите́.

¹²

Коли ви приходите стати перед лице Моє, хто вимагає від вас, щоб ви топтали двори Мої?

¹³

И а́ще принесе́те ми́ семіда́лъ, всу́є: кади́ло ме́рзость ми́ є́сть.

¹³

Не носіть більше дарів марних: куріння огидне для Мене; новомісяч і субот, святкових зібрань не можу терпіти: беззаконня — і святкування!

¹⁴

Новоме́сячій ва́шихъ и суббо́тъ и дне́ вели́каго не потерплю́: поста́ и пра́здности, и новоме́сячій ва́шихъ и пра́здниковъ ва́шихъ ненави́дитъ душа́ моя́: бы́сте ми́ въ сы́тость, ктому́ не стерплю́ грѣхо́въ ва́шихъ.

¹⁴

Новомісяччя ваші і свята ваші ненавидить душа Моя: вони тягар для Мене; Мені тяжко нести їх.

¹⁵

Єгда́ простре́те ру́ки [ва́шя] ко мнѣ́, отвращу́ о́чи мои́ от ва́съ: и а́ще умно́жите моле́ніє, не услы́шу ва́съ: ру́ки бо ва́шя испо́лнены кро́ве.

¹⁵

І коли ви простягаєте руки ваші, Я закриваю від вас очі Мої; і коли ви примножуєте моління ваші, Я не чую: ваші руки повні крови.

¹⁶

Измы́йтеся, [и] чи́сти бу́дите, отими́те лука́вства от ду́шъ ва́шихъ предъ очи́ма мои́ма, преста́ните от лука́вствъ ва́шихъ.

¹⁶

Обмийтеся, очистіться; віддаліть злі діяння ваші від очей Моїх; перестаньте чинити зло;

¹⁷

Научи́теся добро́ твори́ти, взыщи́те суда́, изба́вите оби́димаго, суди́те си́ру и оправди́те вдови́цу,

¹⁷

навчіться чинити добро, шукайте правди, рятуйте пригнобленого, захищайте сироту, заступайтеся за вдову.

¹⁸

и пріиди́те, и истя́жимся, глаго́летъ Госпо́дь. И а́ще бу́дутъ грѣси́ ва́ши я́ко багря́ноє, я́ко снѣ́гъ убѣлю́: а́ще же бу́дутъ я́ко червле́ноє, я́ко во́лну убѣлю́.

¹⁸

Тоді прийдіть — і розсудимо, — говорить Господь. Якщо будуть гріхи ваші, як багряне, — як сніг убілю; якщо будуть червоні, як пурпур, — як вовну убілю.

¹⁹

И а́ще хо́щете и послу́шаєте мене́, блага́я земли́ снѣ́сте:

¹⁹

Якщо захочете і послухаєтеся, то будете споживати блага землі;

²⁰

а́ще же не хо́щете, ниже́ послу́шаєте мене́, ме́чь вы́ поя́стъ: уста́ бо Госпо́дня глаго́лаша сія́.

²⁰

якщо ж зречетеся і будете чинити опір, то меч пожере вас: бо вуста Господні говорять.

²¹

Ка́ко бы́сть блудни́ца гра́дъ вѣ́рный Сіо́нъ по́лнъ суда́? въ не́мже пра́вда почива́ше, ны́нѣ же [въ не́мъ] убі́йцы.

²¹

Як зробилася блудницею вірна столиця, сповнена правосуддя! Правда жила у ній, а тепер — убивці.

²²

Сребро́ ва́ше неискуше́но, корче́мницы твои́ мѣша́ютъ віно́ съ водо́ю.

²²

Срібло твоє стало окалиною, вино твоє зіпсоване водою;

²³

Кня́зи твои́ не покаря́ются, о́бщницы тате́мъ, лю́бяще да́ры, гоня́ще воздая́ніє, си́рымъ не судя́щіи и суду́ вдови́цъ не внима́ющіи.

²³

князі твої — законопорушники і спільники злодіїв; усі вони люблять подарунки і ганяються за мздою; не захищають сироту, і справа вдови не доходить до них.

²⁴

Сего́ ра́ди та́ко глаго́летъ Влады́ка Госпо́дь Савао́ѳъ: го́ре крѣ́пкимъ во Ізра́или: не преста́нетъ бо я́рость моя́ на проти́вныя, и су́дъ враго́мъ мои́мъ сотворю́:

²⁴

Тому говорить Господь, Господь Саваоф, Сильний Ізраїлів: о, задовольню Я Себе над супротивниками Моїми й помщуся ворогам Моїм!

²⁵

и наведу́ ру́ку мою́ на тя́, и разжегу́ въ чистоту́, непокаря́ющихся же погублю́, и отиму́ всѣ́хъ беззако́нныхъ от тебе́, и всѣ́хъ го́рдыхъ смирю́.

²⁵

І зверну на тебе руку Мою і, як у лузі, очищу з тебе домішки, і відокремлю від тебе все свинцеве;

²⁶

И приста́влю судіи́ твоя́ я́коже пре́жде, и совѣ́тники твоя́ я́ко от нача́ла: и по си́хъ нарѣче́шися гра́дъ пра́вды, ма́ти градово́мъ, вѣ́рный Сіо́нъ.

²⁶

і знову буду поставляти тобі суддів, як раніше, і радників, як спочатку; тоді будуть говорити про тебе: «місто правди, столиця вірна».

²⁷

Съ судо́мъ бо спасе́тся плѣне́ніє єго́ и съ ми́лостынею.

²⁷

Сион спасеться правосуддям, і сини його, які навернулися, правдою;

²⁸

И сокруша́тся беззако́нніи и грѣ́шницы вку́пѣ, и оста́вившіи Го́спода сконча́ются:

²⁸

усім же відступникам і грішникам — погибель, і ті, що залишили Господа, знищаться.

²⁹

зане́же постыдя́тся о і́долѣхъ свои́хъ, и́хже са́ми восхотѣ́ша, и посра́мятся о садѣ́хъ свои́хъ, и́хже возжелѣ́ша.

²⁹

Вони будуть посоромлені за діброви, які настільки любі для вас, і посоромлені за сади, які ви обрали собі;

³⁰

Бу́дутъ бо я́ко тереві́нѳъ отме́тнувый ли́ствія [своя́], и я́ко вертогра́дъ не имы́й воды́.

³⁰

бо ви будете, як дуб, якого лист обпав, і як сад, у якому немає води.

³¹

И бу́детъ крѣ́пость и́хъ я́ко сте́бль изгре́бія, и дѣ́ланія и́хъ я́ко и́скры о́гненныя, и сожгу́тся беззако́нницы и грѣ́шницы вку́пѣ, и не бу́детъ угаша́яй.

³¹

І сильний буде лахміттям, і діло його — іскрою; і будуть горіти разом, — і ніхто не погасить.