¹

Го́споди Бо́же мо́й, просла́влю тя́, воспою́ и́мя твоє́, я́ко сотвори́лъ єси́ чу́дная дѣла́, совѣ́тъ дре́вній и́стинный: да бу́детъ, Го́споди.

¹

Господи! Ти Бог мій; буду прославляти Тебе, буду величати ім’я Твоє, бо Ти звершив дивне; напередвизначення древні істинні, амінь.

²

Я́ко положи́лъ єси́ гра́ды въ пе́рсть, гра́ды тве́рдыя, є́же па́сти основа́ніємъ и́хъ, нечести́выхъ гра́дъ да не сози́ждется во вѣ́къ.

²

Ти перетворив місто на купу каміння, міцне укріплення на руїни; палаців іноплемінників уже не стало у місті; повік не буде воно відновлене.

³

Сего́ ра́ди благословя́тъ тя́ лю́діє ни́щіи, и гра́ди человѣ́ковъ оби́димыхъ возблагословя́тъ тя́.

³

Тому будуть прославляти Тебе народи сильні; міста страшних племен будуть боятися Тебе,

⁴

Бы́лъ бо єси́ вся́кому гра́ду смире́нному помо́щникъ, и изнемога́ющымъ за оскудѣ́ніє покро́въ, от человѣ́къ злы́хъ изба́виши и́хъ: покро́въ жа́ждущихъ, и ду́хъ человѣ́ковъ оби́димыхъ.

⁴

бо Ти був притулком бідного, притулком убогого у тяжкий для нього час, захистом від бурі, тінню від спеки; бо гнівне дихання тиранів було подібне до бурі проти стіни.

⁵

А́ки человѣ́цы малоду́шніи жа́ждущіи въ Сіо́нѣ, я́ко изба́виши и́хъ от человѣ́къ нечести́выхъ, и́мже на́съ пре́далъ єси́.

⁵

Як спека в місці безводному, Ти приборкав буйство ворогів; як спеку тінню хмари, придушено тріумфування гнобителів.

⁶

И сотвори́тъ Госпо́дь Савао́ѳъ всѣ́мъ язы́комъ: на горѣ́ се́й испію́тъ ра́дость, испію́тъ віно́,

⁶

І зробить Господь Саваоф на горі цій для усіх народів трапезу з ситних страв, трапезу з чистих вин, з жиру кісток і найчистіших вин;

⁷

пома́жутся ми́ромъ на горѣ́ се́й: преда́ждь сія́ вся́ язы́комъ: то́й бо совѣ́тъ на вся́ язы́ки.

⁷

і знищить на горі цій покривало, яке покриває усі народи, покривало, яке лежить на усіх племенах.

⁸

Пожре́ сме́рть {Євр.: поже́рта бу́детъ сме́рть} возмо́гши, и па́ки отъя́тъ Госпо́дь Бо́гъ вся́кую сле́зу от вся́каго лица́: поноше́ніє люді́й отъя́тъ от всея́ земли́, уста́ бо Госпо́дня глаго́лаша [сія́].

⁸

Поглинена буде смерть навіки, і витре Господь Бог сльози з усіх облич, і зніме ганьбу з народу Свого по усій землі; бо так говорить Господь.

⁹

И реку́тъ въ де́нь о́ный: се́, Бо́гъ на́шъ, на́ньже упова́хомъ, и спасе́тъ на́съ: се́й Госпо́дь, потерпѣ́хомъ єго́, и возра́довахомся и возвесели́хомся о спасе́ніи на́шемъ.

⁹

І скажуть у той день: ось Він, Бог наш! на Нього ми уповали, і Він спас нас! Цей є Господь; на Нього уповали ми; радіймо і веселімось у спасінні Його!

¹⁰

Поко́й да́стъ Бо́гъ на горѣ́ се́й, и попере́тся Моаві́тіда, я́коже то́пчутъ то́къ колесни́цами.

¹⁰

Бо рука Господа спочиває на горі цій, і Моав буде подоланий на місці своєму, як топчеться солома у гною.

¹¹

И воздви́гнетъ ру́цѣ свои́, я́коже и то́й смири́, є́же погуби́ти: и смири́тъ горды́ню єго́, на ня́же ру́цѣ возложи́.

¹¹

І хоч він простягне посеред нього руки свої, як плавець простягає їх для плавання, але Бог принизить гордість його разом з лукавством рук його.

¹²

И высоту́ убѣ́жища огра́ды твоєя́ смири́тъ, и обни́зится да́же до земли́.

¹²

І твердиню високих стін твоїх зруйнує, скине, повалить на землю, у порох.