Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
Послу́шайте мене́, о́строви, и внемли́те, язы́цы. Вре́менемъ мно́гимъ стоя́ти бу́детъ, глаго́летъ Госпо́дь: от чре́ва ма́тере моєя́ нарече́ и́мя моє́,
1
Слухайте Мене, острови, і слухайте, народи далекі: Господь прикликав Мене від утроби, від утроби матері Моєї називав ім’я Моє;
2
и положи́ уста́ моя́ я́ко ме́чь о́стръ, и подъ кро́вомъ руки́ своєя́ скры́ мя́: положи́ мя́ я́ко стрѣлу́ избра́нну, и въ ту́лѣ своє́мъ скры́ мя́,
2
і зробив уста Мої як гострий меч; тінню руки Своєї покривав Мене, і зробив Мене стрілою загостреною; у сагайдаці Своєму зберігав Мене;
3
и рече́ ми́: ра́бъ мо́й єси́ ты́, Ізра́илю, и въ тебѣ́ просла́влюся.
3
і сказав Мені: Ти раб Мій, Ізраїль, у Тобі Я прославлюся.
4
А́зъ же реко́хъ: вотще́ труди́хся, всу́є и ни во что́ да́хъ крѣ́пость мою́: сего́ ра́ди су́дъ мо́й предъ Го́сподемъ и тру́дъ мо́й предъ Бо́гомъ мои́мъ.
4
А Я сказав: даремно Я трудився, ні на що і марно виснажував силу Свою. Але Моє право у Господа, і нагорода Моя у Бога Мого.
5
И ны́нѣ та́ко глаго́летъ Госпо́дь, созда́вый мя́ от чре́ва раба́ себѣ́, є́же собра́ти Іа́кова къ нему́ и Ізра́иля: соберу́ся и просла́влюся предъ Го́сподемъ, и Бо́гъ мо́й бу́детъ мнѣ́ крѣ́пость.
5
І нині говорить Господь, Який утворив Мене від утроби рабом Своїм, щоб навернути до Нього Якова і щоб Ізраїль зібрався до Нього; Я вшанований в очах Господа, і Бог Мій — сила Моя.
6
И рече́ ми: ве́ліє ти́ є́сть, є́же назва́тися тебѣ́ рабо́мъ мои́мъ, є́же возста́вити племена́ Іа́ковля и разсѣ́яніє Ізра́илево обрати́ти: се́, да́хъ тя́ въ завѣ́тъ ро́да, во свѣ́тъ язы́комъ, є́же бы́ти тебѣ́ во спасе́ніє да́же до послѣ́днихъ земли́.
6
І Він сказав: мало того, що Ти будеш рабом Моїм для відновлення колін Яковових і для повернення залишків Ізраїля, але Я зроблю Тебе світлом народів, щоб спасіння Моє простяглося до країв землі.
7
Та́ко глаго́летъ Госпо́дь, изба́вивый тя́ Бо́гъ Ізра́илевъ: освяти́те уничижа́ющаго ду́шу свою́, гнуша́ємаго от язы́къ рабо́въ кня́жескихъ: ца́ріє у́зрятъ єго́, и воста́нутъ кня́зи и покло́нятся єму́ Го́спода ра́ди, я́ко вѣ́ренъ є́сть святы́й Ізра́илевъ, и избра́хъ тя́.
7
Так говорить Господь, Відкупитель Ізраїля, Святий Його, тому, кого зневажають усі, кого ганьбить народ, рабові володарів: царі побачать, і встануть; князі поклоняться заради Господа, Який вірний, заради Святого Ізраїлевого, Який обрав Тебе.
8
Та́ко глаго́летъ Госпо́дь: во вре́мя прія́тно послу́шахъ тебе́ и въ де́нь спасе́нія помого́хъ ти́, и сотвори́хъ тя́ и да́хъ тя́ въ завѣ́тъ вѣ́чный язы́ковъ, є́же устро́ити зе́млю и наслѣ́дити наслѣ́дія пусты́ни,
8
Так говорить Господь: у час благоприємний Я почув Тебе, й у день спасіння допоміг Тобі; і Я буду охороняти Тебе, і зроблю Тебе завітом народу, щоб відновити землю, щоб повернути спадкоємцям спадщини спустошені,
9
глаго́люща су́щымъ во у́захъ: изыди́те, и су́щымъ во тмѣ́: откры́йтеся. На всѣ́хъ путе́хъ пасти́ся бу́дутъ, и на всѣ́хъ стезя́хъ па́жить и́хъ:
9
сказати в’язням: «виходьте», і тим, що у темряві: «покажіться». Вони при дорогах будуть пасти, і по усіх пагорбах будуть пасовища їхні;
10
не вза́лчутъ, ниже́ вжа́ждутъ, ниже́ порази́тъ и́хъ зно́й, ниже́ со́лнце, но ми́луяй и́хъ утѣ́шитъ и́хъ и сквозѣ́ исто́чники водны́я проведе́тъ и́хъ.
10
не будуть терпіти голоду і спраги, і не вразить їх спека і сонце; бо Той, Хто милує їх, буде вести їх і приведе їх до джерел вод.
11
И положу́ вся́ку го́ру въ пу́ть и вся́ку стезю́ въ па́ству и́мъ.
11
І всі гори Мої зроблю шляхом, і дороги Мої будуть підняті.
12
Се́, сі́и издале́ча пріи́дутъ, сі́и от сѣ́вера и от мо́ря, ині́и же от земли́ пе́рсскія.
12
Ось, одні прийдуть здалеку; і ось, одні від півночі і моря, а інші з землі Синим.
13
Ра́дуйтеся, небеса́, и весели́ся, земле́, да отры́гнутъ го́ры весе́ліє и хо́лми пра́вду, я́ко поми́лова Бо́гъ лю́ди своя́ и смире́нныя люді́й свои́хъ утѣ́ши.
13
Радуйтеся, небеса, і веселися, земле, і викликуйте, гори, з радости; бо утішив Господь народ Свій і помилував страдників Своїх.
14
Рече́ же Сіо́нъ: оста́ви мя́ Госпо́дь, и Бо́гъ забы́ мя.
14
А Сион говорив: «залишив мене Господь, і Бог мій забув мене!»
15
Єда́ забу́детъ жена́ отроча́ своє́, є́же не поми́ловати исча́дія чре́ва своєго́? а́ще же и забу́детъ си́хъ жена́, но а́зъ не забу́ду тебе́, глаго́летъ Госпо́дь.
15
Чи забуде жінка грудне дитя своє, щоб не пожаліти сина утроби своєї? але якби і вона забула, то Я не забуду тебе.
16
Се́, на рука́хъ мои́хъ написа́хъ стѣ́ны твоя́, и предо мно́ю єси́ при́сно,
16
Ось, Я накреслив тебе на долонях Моїх; стіни твої завжди переді Мною.
17
и вско́рѣ возгради́шися, от ни́хже разори́лся єси́, и опустоши́вшіи тя́ изы́дутъ изъ тебе́.
17
Сини твої поспішать до тебе, а розорителі і спустошувачі твої підуть від тебе.
18
Возведи́ о́крестъ о́чи твои́ и ви́ждь вся́, се́, собра́шася и пріидо́ша къ тебѣ́, живу́ а́зъ, глаго́летъ Госпо́дь: я́ко всѣ́ми и́ми а́ки въ красоту́ облече́шися и обложи́ши себе́ и́ми я́ко у́тварію невѣ́ста.
18
Зведи очі твої і подивися навколо, — усі вони збираються, йдуть до тебе. Живу Я! говорить Господь, — усіма ними ти одягнешся, як убранням, і нарядишся ними, як наречена.
19
Поне́же пуста́я твоя́ и разсы́паная и па́дшая ны́нѣ утѣснѣ́ютъ от обита́ющихъ, и удаля́тся от тебе́ поглоща́ющіи тя́.
19
Бо руїни твої і пустелі твої, і розорена земля твоя будуть тепер занадто тісні для жителів, і ті, що поглинали тебе, віддаляться від тебе.
20
Реку́тъ бо во у́шы твои́ сы́нове твои́, и́хже бы́лъ погуби́лъ єси́: тѣ́сно ми́ мѣ́сто, сотвори́ ми мѣ́сто, да вселю́ся.
20
Діти, які будуть у тебе після втрати попередніх, будуть говорити вголос тобі: «тісне для мене місце; уступи мені, щоб я міг жити».
21
И рече́ши въ се́рдцы своє́мъ: кто́ мнѣ́ породи́ си́хъ? а́зъ же безча́дна и вдова́, си́хъ же кто́ воспита́ мнѣ́? а́зъ же оста́хся єди́на, сі́и же мнѣ́ гдѣ́ бы́ша?
21
І ти скажеш у серці твоєму: хто мені породив їх? я була бездітна і неплідна, відведена у полон і вилучена; хто ж виростив їх? ось, я залишалася самотньою; де ж вони були?
22
Та́ко глаго́летъ Госпо́дь Госпо́дь: се́, воздвиза́ю на язы́ки ру́ку мою́ и на о́стровы воздви́гну зна́меніє моє́, и приведу́тъ сы́ны твоя́ въ ло́нѣ и дще́ри твоя́ на плеща́хъ во́змутъ.
22
Так говорить Господь Бог: ось, Я підніму руку Мою до народів, і виставлю знамено Моє племенам, і принесуть синів твоїх на руках і дочок твоїх на плечах.
23
И бу́дутъ ца́ріє корми́теліє твои́, и княги́ни и́хъ корми́лицы твоя́: до лица́ земли́ покло́нятся тебѣ́ и пра́хъ но́гъ твои́хъ обли́жутъ, и увѣ́си, я́ко а́зъ Госпо́дь Бо́гъ, и не посра́мятся терпя́щіи мя́.
23
І будуть царі годувальниками твоїми, і цариці їхні годувальницями твоїми; лицем до землі будуть кланятися тобі і лизати порох ніг твоїх, і пізнаєш, що Я Господь, що ті, які надіються на Мене, не посоромляться.
24
Єда́ во́зметъ кто́ от исполи́на коры́сти? и а́ще кто́ плѣни́тъ непра́веднѣ, спасе́тлися?
24
Чи може бути відібрана у сильного здобич, і чи можуть бути відняті у переможця узяті в полон?
25
Зане́ та́ко глаго́летъ Госпо́дь: а́ще кто́ плѣни́тъ исполи́на, во́зметъ коры́сти: взе́мляй же от крѣ́пкаго спасе́тся: а́зъ же прю́ твою́ разсужду́ и а́зъ сы́ны твоя́ изба́влю:
25
Так! так говорить Господь: і полонені сильним будуть відняті, і здобич тирана буде визволена; тому що Я буду змагатися із супротивниками твоїми і синів твоїх Я спасу;
26
и оскорби́вшіи тебе́ снѣдя́тъ пло́ть свою́ и испію́тъ я́ко віно́ но́во кро́вь свою́, и упію́тся: и увѣ́сть вся́ка пло́ть, я́ко а́зъ Госпо́дь изба́вивый тя́ и заступа́яй крѣ́пость Іа́ковлю.
26
і пригноблювачів твоїх нагодую власною їх плоттю, і вони будуть упоєні кров’ю своєю, як молодим вином; і всяка плоть пізнає, що Я Господь, Спаситель твій і Відкупитель твій, Сильний Яковів.