¹

Возопі́й крѣ́постію и не пощади́: я́ко трубу́ возвы́си гла́съ тво́й и возвѣсти́ лю́демъ мои́мъ грѣхи́ и́хъ и до́му Іа́ковлю беззако́нія и́хъ.

¹

Волай голосно, не стримуйся; піднеси голос твій, подібно до труби, і вкажи народу Моєму на беззаконня його, і дому Якова — на гріхи його.

²

Мене́ де́нь от дне́ и́щутъ и разумѣ́ти пути́ моя́ жела́ютъ, я́ко лю́діє пра́вду сотвори́вшіи и суда́ Бо́га своєго́ не оста́вившіи: про́сятъ ны́нѣ у мене́ суда́ пра́ведна и прибли́житися ко Го́споду жела́ютъ, глаго́люще:

²

Вони щодня шукають Мене і хочуть знати шляхи Мої, ніби народ, який живе праведно і не полишає законів Бога свого; вони запитують Мене про суди правди, бажають наближення до Бога:

³

что́ я́ко пости́хомся, и не уви́дѣлъ єси́? смири́хомъ ду́шы на́шя, и не увѣ́дѣлъ єси́? Во дни́ бо поще́ній ва́шихъ обрѣта́єте во́ли ва́шя, и вся́ подру́чныя ва́шя томите́:

³

«Чому ми постимося, а Ти не бачиш? смиряємо душі свої, а Ти не знаєш?» — Ось, у день посту вашого ви виконуєте волю вашу і вимагаєте тяжких трудів від інших.

⁴

а́ще въ судѣ́хъ и сва́рѣхъ постите́ся и біє́те пястьми́ смире́ннаго, вску́ю мнѣ́ постите́ся я́коже дне́сь, є́же услы́шану бы́ти съ во́племъ гла́су ва́шему?

⁴

Ось, ви поститеся для сварок і суперечок і для того, щоб жорстокою рукою бити інших; ви не поститеся у цей час так, щоб голос ваш був почутий на висоті.

⁵

Не сицева́го поста́ а́зъ избра́хъ, и дне́, є́же смири́ти человѣ́ку ду́шу свою́: ниже́ а́ще сляче́ши я́ко се́рпъ вы́ю твою́, и вре́тище и пе́пелъ посте́леши, ниже́ та́ко нарече́те по́стъ прія́тенъ.

⁵

Чи такий той піст, який Я обрав, день, в який томить людина душу свою, коли гне голову свою, як тростину, і підстилає під себе руб’я і попіл? Чи це назвеш постом і днем, угодним Господу?

⁶

Не такова́го [бо] поста́ а́зъ избра́хъ, глаго́летъ Госпо́дь: но разрѣша́й вся́къ соу́зъ непра́вды, разруша́й обдолже́нія наси́льныхъ писа́ній, отпусти́ сокруше́нныя во свобо́ду и вся́коє писа́ніє непра́ведноє раздери́:

⁶

Ось піст, що Я обрав: зніми кайдани неправди, розв’яжи пута ярма, і пригноблених відпусти на волю, і розірви усяке ярмо;

⁷

раздробля́й а́лчущымъ хлѣ́бъ тво́й и ни́щыя безкро́вныя введи́ въ до́мъ тво́й: а́ще ви́диши на́га, одѣ́й, и от сво́йственныхъ пле́мене твоєго́ не пре́зри.

⁷

розділи з голодним хліб твій, і подорожніх бідних уведи у дім; коли побачиш нагого, вдягни його, і від єдинокровного твого не ховайся.

⁸

Тогда́ разве́рзется ра́но свѣ́тъ тво́й, и исцѣле́нія твоя́ ско́ро возсія́ютъ, и предъи́детъ предъ тобо́ю пра́вда твоя́, и сла́ва Бо́жія объи́метъ тя́.

⁸

Тоді відкриється, як зоря, світло твоє, і зцілення твоє швидко проросте, і правда твоя піде перед тобою, і слава Господня буде супроводжувати тебе.

⁹

Тогда́ воззове́ши, и Бо́гъ услы́шитъ тя́, и єще́ глаго́лющу ти́, рече́тъ: се́, пріидо́хъ. А́ще отъи́меши от себе́ соу́зъ и рукобіє́ніє и глаго́лъ ропта́нія

⁹

Тоді ти взиватимеш, і Господь почує; заволаєш, і Він скаже: «ось Я!» Коли ти викинеш із середовища твого ярмо, перестанеш піднімати палець і говорити образливе,

¹⁰

и да́си а́лчущему хлѣ́бъ от души́ твоєя́ и ду́шу смире́нную насы́тиши, тогда́ возсія́єтъ во тмѣ́ свѣ́тъ тво́й, и тма́ твоя́ бу́детъ я́ко полу́дне,

¹⁰

і віддаси голодному душу твою і наситиш душу страдника: тоді світло твоє зійде у темряві, і морок твій буде як полудень;

¹¹

и бу́детъ Бо́гъ тво́й съ тобо́ю при́сно: и насы́тишися, я́коже жела́єтъ душа́ твоя́, и ко́сти твоя́ утучнѣ́ютъ, и бу́дутъ я́ко вертогра́дъ напоє́нъ, и я́ко исто́чникъ, єму́же не оскудѣ́ вода́: и ко́сти твоя́ прозя́бнутъ я́ко трава́, и разботѣ́ютъ, и наслѣ́дятъ ро́ды родо́въ.

¹¹

і буде Господь вождем твоїм завжди, і під час засухи буде насичувати душу твою й наповнювати кістки твої, і ти будеш, як напоєний водою сад і як джерело, води якого ніколи не висихають.

¹²

И сози́ждутся пусты́ни твоя́ вѣ́чныя, и бу́дутъ основа́нія твоя́ вѣ́чная родо́мъ родо́въ: и прозове́шися зда́тель огра́дъ, и стези́ твоя́ посредѣ́ упоко́иши.

¹²

І забудуються нащадками твоїми пустелі вікові: ти відновиш основи багатьох поколінь, і будуть називати тебе тим, хто відбудовує руїни, відновителем шляхів для населення.

¹³

А́ще отврати́ши но́гу твою́ от суббо́тъ, є́же не твори́ти хотѣ́ній твои́хъ въ де́нь святы́й, и прозове́ши суббо́ты сла́достны, свя́ты богови твоєму́: не воздви́гнеши ноги́ своєя́ на дѣ́ло, ниже́ возглаго́леши словесе́ во гнѣ́вѣ изъ у́стъ твои́хъ,

¹³

Якщо ти утримуєш ногу твою заради суботи від виконання примх твоїх у святий день Мій, і будеш називати суботу відрадою, святим днем Господнім, шанованим, і вшануєш її тим, що не будеш займатися звичайними твоїми справами, догоджати твоїм примхам і марнословити, —

¹⁴

и бу́деши упова́я на Го́спода, и возведе́тъ тя́ на благоты́ земны́я, и ухлѣ́битъ тя́ наслѣ́діємъ Іа́кова отца́ твоєго́: уста́ бо Госпо́дня глаго́лаша сія́.

¹⁴

то будеш мати радість у Господі, і Я піднесу тебе на висоти землі і дам спожити тобі спадщину Якова, батька твого: вуста Господні вирекли це.