Звичайний друкВиконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
Глава 63
Церковнослов'янською (гром. шрифт)
Українською (п. Філарета)
1
Кто́ се́й прише́дый от Єдо́ма, червле́ны ри́зы єго́ от Восо́ра, се́й красе́нъ во у́твари, зѣло́ съ крѣ́постію? А́зъ глаго́лю пра́вду и су́дъ спасе́нія.
1
Хто це йде від Едома, у червлених ризах від Восора, настільки величний у Своєму одязі, Який виступає у повноті сили Своєї? «Я — Який проголошує правду, сильний, щоб спасати».
2
Почто́ червле́ны ри́зы твоя́ и оде́жды твоя́ я́ко от истопта́нія точи́ла?
2
Від чого ж одіяння Твоє червоне, і ризи у Тебе, як у того, хто топтав у точилі?
3
Испо́лненъ истопта́нія, и от язы́къ нѣ́сть му́жа со мно́ю: и попра́хъ я́ я́ростію моє́ю, и сотро́хъ я́ я́ко пе́рсть, и сведо́хъ кро́вь и́хъ въ зе́млю и вся́ ри́зы моя́ омочи́хъ:
3
«Я топтав точило один, і з народів нікого не було зі Мною; і Я топтав їх у гніві Моєму і давив їх у люті Моїй; кров їх бризкала на ризи Мої, і Я заплямував усе одіяння Своє;
4
де́нь бо воздая́нія пріи́де на ни́хъ, и лѣ́то избавле́нія приспѣ́:
4
бо день помсти — у серці Моєму, і рік Моїх відкуплених настав.
5
и воззрѣ́хъ, и не бѣ́ помо́щника: и помы́слихъ, и никто́же заступи́: и изба́ви я́ мы́шца моя́, и я́рость моя́ наста́:
5
Я дивився, і не було помічника; дивувався, що не було того, хто підтримує; але допомогла Мені правиця Моя, і лють Моя — вона підтримала Мене:
6
и попра́хъ я́ гнѣ́вомъ мои́мъ и сведо́хъ кро́вь и́хъ въ зе́млю.
6
і потоптав Я народи у гніві Моєму, і скрушив їх у люті Моїй, і вилив на землю кров їх».
7
Ми́лость Госпо́дню помяну́хъ, добродѣ́тели Госпо́дни во всѣ́хъ, и́миже на́мъ воздає́тъ: Госпо́дь, судія́ бла́гъ до́му Ізра́илеву, наво́дитъ на́мъ по ми́лости своє́й и по мно́жеству пра́вды своєя́.
7
Пом’яну милості Господні і славу Господню за все, що Господь дарував нам, і велику благість Його до дому Ізраїлевого, яку вчинив Він йому за милосердям Своїм і за множеством щедрот Своїх.
8
И рече́: не лю́діє ли мои́? ча́да, и не отве́ргнутся. И бы́сть и́мъ во спасе́ніє от вся́кія ско́рби и́хъ.
8
Він сказав: «дійсно вони народ Мій, діти, які не скажуть неправди», і Він був для них Спасителем.
9
Не хода́тай, ниже́ а́нгелъ, но са́мъ Госпо́дь спасе́ и́хъ, зане́ лю́битъ и́хъ и щади́тъ и́хъ: са́мъ изба́ви и́хъ и воспрія́тъ и́хъ и вознесе́ и́хъ во вся́ дни́ вѣ́ка.
9
У всякій скорботі їх Він не залишав їх, і ангел лиця Його спасав їх; з любови Своєї і благосердя Свого Він відкупив їх, узяв і носив їх в усі дні давні.
10
Ті́и же не покори́шася и разгнѣ́ваша Ду́ха свята́го єго́, и обрати́ся и́мъ на вражду́, и то́й воєва́ на ня́.
10
Але вони збурилися і засмутили Святого Духа Його; тому Він обернувся на ворога їх: Сам воював проти них.
11
И помяну́ дни́ вѣ́чныя: гдѣ́ возведы́й от земли́ {Въ нѣ́к.: от мо́ря.} па́стыря ове́цъ свои́хъ? гдѣ́ є́сть вложи́вый въ ни́хъ Ду́ха свята́го?
11
Тоді народ Його згадав давні дні, Мойсеєві: де Той, Який вивів їх з моря з пастирем овець Своїх? де Той, Який уклав у серце його Святого Духа Свого,
Який вів Мойсея за праву руку величною правицею Своєю, розділив перед ними води, щоб зробити Собі вічне ім’я,
13
проведе́ и́хъ сквозѣ́ бе́здну, я́коже коня́ сквозѣ́ пусты́ню, и не утруди́шася,
13
Який вів їх через безодні, як коня по степу, і вони не спотикалися?
14
и я́ко скоты́ по по́лю, и сни́де Ду́хъ от Го́спода и наста́ви и́хъ: та́ко прове́лъ єси́ лю́ди твоя́ сотвори́ти тебѣ́ самому́ и́мя сла́вно.
14
Як стадо сходить у долину, Дух Господній вів їх до спокою. Так вів Ти народ Твій, щоб зробити Собі славне ім’я.
15
Обрати́ся, Го́споди, от небесе́ и ви́ждь от до́му свята́го твоєго́ и сла́вы твоєя́: гдѣ́ є́сть ре́вность твоя́ и крѣ́пость твоя́? гдѣ́ є́сть мно́жество ми́лости твоєя́ и щедро́тъ твои́хъ, я́ко терпѣ́лъ єси́ на́мъ?
15
Споглянь з небес і подивися з оселі святині Твоєї і слави Твоєї: де ревність Твоя і могутність Твоя? — благосердя Твоє і милості Твої до мене утримані.
16
Ты́ бо єси́ Оте́цъ на́шъ, поне́же Авраа́мъ не увѣ́дѣ на́съ, и Ізра́иль не позна́ на́съ, но ты́, Го́споди, Оте́цъ на́шъ, изба́ви ны́, испе́рва и́мя твоє́ на на́съ є́сть.
16
Тільки Ти — Отець наш; бо Авраам не впізнає нас, і Ізраїль не визнає нас своїми; Ти, Господи, Отець наш, від віку ім’я Твоє: «Відкупитель наш».
17
Что́ уклони́лъ єси́ на́съ, Го́споди, от пути́ твоєго́? и ожесточи́лъ єси́ сердца́ на́ша, є́же не боя́тися тебе́? Обрати́ся ра́ди ра́бъ твои́хъ, ра́ди племе́нъ достоя́нія твоєго́,
17
Для чого, Господи, Ти попустив нам звестися зі шляхів Твоїх, озлобитися серцю нашому, щоб не боятися Тебе? обернися заради рабів Твоїх, заради колін спадщини Твоєї.