¹

Бра́тіє моя́, не на лица́ зря́ще имѣ́йте вѣ́ру Го́спода на́шего Іису́са Христа́ сла́вы.

¹

Браття мої, майте віру в Ісуса Христа, нашого Господа слави, не зважаючи на особи.

²

А́ще бо вни́детъ въ со́нмище ва́ше му́жъ, зла́тъ пе́рстень нося́, въ ри́зѣ свѣ́тлѣ, вни́детъ же и ни́щь въ ху́дѣ одѣ́жди,

²

Бо, якщо у зібрання ваше ввійде людина із золотим перснем, у багатому одязі, увійде ж і бідний у драному одязі,

³

и воззрите́ на нося́щаго ри́зу свѣ́тлу, и рече́те єму́: ты́ ся́ди здѣ́ до́брѣ: и ни́щему рече́те: ты́ ста́ни та́мо, или́ ся́ди здѣ́ на подно́жіи моє́мъ:

³

і ви, дивлячись на одягненого у багатий одяг, скажете йому: «Тобі добре сісти тут», а бідному скажете: «Ти стань там або сідай тут, біля моїх ніг»‚ —

⁴

и не разсмотри́сте въ себѣ́, и бы́сте судіи́ помышле́ній злы́хъ.

⁴

то чи не поділилися ви в собі і чи не стаєте суддями з недобрими думками?

⁵

Слы́шите, бра́тіє моя́ возлю́бленная, не Бо́гъ ли избра́ ни́щыя мі́ра сего́ бога́ты въ вѣ́рѣ и наслѣ́дники Ца́рствія, є́же обѣща́ лю́бящымъ Єго́?

⁵

Послухайте, браття мої улюблені: хіба не бідних обрав Бог бути багатими вірою і спадкоємцями Царства, яке Він обіцяв тим, що люблять Його?

⁶

Вы́ же укори́сте ни́щаго. Не бога́тіи ли наси́луютъ ва́мъ, и ті́и влеку́тъ вы́ на суди́ща?

⁶

А ви зневажили бідного. Хіба не багаті утискують вас і хіба не вони тягнуть вас на суди?

⁷

Не ті́и ли ху́лятъ до́броє и́мя нарече́нноє на ва́съ?

⁷

Хіба не вони зневажають те добре ім’я, яким ви називаєтесь?

⁸

А́ще у́бо зако́нъ соверша́єте ца́рскій, по Писа́нію: возлю́биши и́скренняго своєго́ я́коже себе́ сама́го, до́брѣ творите́:

⁸

Коли ви виконуєте закон царський за Писанням: люби ближнього твого, як самого себе, — добре робите.

⁹

а́ще же на лица́ зрите́, то́ грѣ́хъ содѣва́єте, облича́єми от зако́на я́коже престу́пницы.

⁹

А коли робите, дивлячись на особу, то гріх чините, і перед законом виявляєтеся злочинцями.

¹⁰

И́же бо ве́сь зако́нъ соблюде́тъ, согрѣши́тъ же во єди́нѣмъ, бы́сть всѣ́мъ пови́ненъ.

¹⁰

Хто дотримується всього закону і зогрішить у чому-небудь одному, той стає винуватим у всьому.

¹¹

Рекі́й бо: не прелюбы́ сотвори́ши, ре́клъ є́сть и: не убіє́ши. А́ще же не прелюбы́ сотвори́ши, убіє́ши же, бы́лъ єси́ престу́пникъ зако́на.

¹¹

Бо Той же, Хто сказав: «Не перелюбствуй», сказав і: «Не убий»; тому, якщо ти не перелюбствуєш, але уб’єш, то ти також злочинець перед законом.

¹²

Та́ко глаго́лите и та́ко твори́те, я́ко зако́номъ свобо́днымъ иму́щіи су́дъ прія́ти.

¹²

Так говоріть і так робіть, як такі‚ що мають бути суджені за законом свободи.

¹³

Су́дъ бо безъ ми́лости не сотво́ршему ми́лости: и хва́лится ми́лость на судѣ́.

¹³

Бо немилостивий суд тому, хто не творив милости; милість же підноситься над судом.

¹⁴

Ка́я по́льза, бра́тіє моя́, а́ще вѣ́ру глаго́летъ кто́ имѣ́ти, дѣ́лъ же не и́мать? Єда́ мо́жетъ вѣ́ра спасти́ єго́?

¹⁴

Яка користь, браття мої, коли хто говорить, що він має віру, а діл не має? Чи може ця віра спасти його?

¹⁵

А́ще же бра́тъ или́ сестра́ на́га бу́дета и лише́на бу́дета дневны́я пи́щи,

¹⁵

Якщо брат або сестра нагі і не мають денного прожитку,

¹⁶

рече́тъ же и́ма кто́ от ва́съ: иди́та съ ми́ромъ, грѣ́йтася и насыща́йтася: не да́стъ же и́ма тре́бованія тѣле́снаго: ка́я по́льза?

¹⁶

а хто-небудь з вас скаже їм: «Йдіть із миром, грійтесь і їжте», — але не дасть їм потрібного для тіла, яка користь?

¹⁷

Та́кожде и вѣ́ра, а́ще дѣ́лъ не и́мать, мертва́ є́сть о себѣ́.

¹⁷

Так само й віра — коли не має діл, сама по собі мертва.

¹⁸

Но рече́тъ кто́: ты́ вѣ́ру и́маши, а́зъ же дѣла́ и́мамъ: покажи́ ми́ вѣ́ру твою́ от дѣ́лъ твои́хъ, и а́зъ тебѣ́ покажу́ от дѣ́лъ мои́хъ вѣ́ру мою́.

¹⁸

Але скаже хто-небудь: «Ти маєш віру, а я маю діла; покажи мені віру твою без діл твоїх, а я покажу тобі віру мою в ділах моїх».

¹⁹

Ты́ вѣ́руєши, я́ко Бо́гъ єди́нъ є́сть: до́брѣ твори́ши: и бѣ́си вѣ́руютъ, и трепе́щутъ.

¹⁹

Ти віруєш, що Бог єдиний: добре робиш; та й біси вірують і тремтять.

²⁰

Хо́щеши же ли разумѣ́ти, о, человѣ́че су́єтне, я́ко вѣ́ра безъ дѣ́лъ мертва́ є́сть?

²⁰

Але чи хочеш ти знати, легковажна людино, що віра без діл мертва?

²¹

Авраа́мъ оте́цъ на́шъ не от дѣ́лъ ли оправда́ся, возне́съ Ісаа́ка сы́на своєго́ на же́ртвенникъ?

²¹

Хіба не ділами виправдався Авраам, отець наш, поклавши на жертовник сина свого Ісаака?

²²

Ви́диши ли, я́ко вѣ́ра поспѣ́шествоваше дѣло́мъ єго́, и от дѣ́лъ соверши́ся вѣ́ра?

²²

Чи бачиш, що віра сприяла ділам його, і ділами віра досягла довершености?

²³

И соверши́ся Писа́ніє глаго́лющеє: вѣ́рова же Авраа́мъ Бо́гови, и вмѣни́ся єму́ въ пра́вду, и дру́гъ Бо́жій наре́чеся.

²³

І справдилося слово Писання: «Вірував Авраам Богові, і це було поставлено йому в праведність, і його назвали другом Божим».

²⁴

Зрите́ ли у́бо, я́ко от дѣ́лъ оправда́єтся человѣ́къ, а не от вѣ́ры єди́ныя?

²⁴

Чи бачите, що людина виправдовується ділами, а не тільки вірою?

²⁵

Та́кожде же и Раа́въ блудни́ца не от дѣ́лъ ли оправда́ся, пріє́мши схо́дники и ины́мъ путе́мъ изве́дши и́хъ?

²⁵

Так само і блудниця Раава хіба не ділами виправдалася, прийнявши підглядачів і вивівши їх іншою дорогою?

²⁶

Я́коже бо тѣ́ло безъ ду́ха мертво́ є́сть, та́ко и вѣ́ра безъ дѣ́лъ мертва́ є́сть.

²⁶

Бо як тіло без духу мертве, так і віра без діл мертва.