Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
(Зач. 41) Іису́съ же пре́жде шести́ дні́й Па́схи пріи́де въ Виѳа́нію, идѣ́же бѣ́ Ла́зарь уме́рый, єго́же воскреси́ от ме́ртвыхъ.
1
Ісус же за шість днів до Пасхи прийшов у Вифанію, де був Лазар померлий, якого Він воскресив з мертвих.
2
Сотвори́ша же Єму́ ве́черю ту́, и Ма́рѳа служа́ше: Ла́зарь же єди́нъ бѣ́ от возлежа́щихъ съ Ни́мъ.
2
Там приготували Йому вечерю, і Марфа прислуговувала, а Лазар був одним з тих, що возлежали з Ним.
3
Марі́а же пріє́мши лі́тру ми́ра на́рда пісті́ка многоцѣ́нна, пома́за но́зѣ Іису́совѣ, и отре́ власы́ свои́ми но́зѣ Єго́: хра́мина же испо́лнися от вони́ ма́сти [благово́нныя].
3
Марія ж, узявши літр нардового чистого дорогоцінного мира, помазала ноги Ісуса і обтерла волоссям своїм ноги Його; і дім наповнився пахощами мира.
4
Глаго́ла же єди́нъ от учени́къ Єго́, Іу́да Сі́моновъ Іскаріо́тскій, и́же хотя́ше Єго́ преда́ти:
4
Тоді один з учеників Його, Іуда Симонів Іскаріот, який хотів видати Його, сказав:
5
чесо́ ра́ди ми́ро сіє́ не про́дано бы́сть на тріє́хъ стѣ́хъ пѣ́нязь и дано́ ни́щымъ?
5
а чому б було не продати це миро за триста динаріїв і не роздати убогим?
6
Сіє́ же рече́, не я́ко о ни́щихъ печа́шеся, но я́ко та́ть бѣ́, и ковче́жецъ имѣ́яше, и вмета́ємая ноша́ше.
6
Сказав же він це не тому, що піклувався про убогих, а тому, що був злодієм. Він мав при собі грошову скриньку і носив, що туди вкидали.
7
Рече́ же Іису́съ: не дѣ́йте єя́, да въ де́нь погребе́нія Моєго́ соблюде́тъ є́:
7
Ісус же сказав: залиште її; вона зберегла це на день погребіння Мого.
8
ни́щыя бо всегда́ и́мате съ собо́ю, Мене́ же не всегда́ и́мате.
8
Бо вбогих завжди маєте з собою, а Мене не завжди.
9
Разумѣ́ же наро́дъ мно́гъ от Іуде́й, я́ко ту́ є́сть: и пріидо́ша не Іису́са ра́ди то́кмо, но да и Ла́заря ви́дятъ, єго́же воскреси́ от ме́ртвыхъ.
9
Багато юдеїв дізналися, що Він там, і прийшли не тільки заради Ісуса, але щоб бачити і Лазаря, якого Він воскресив з мертвих.
10
Совѣща́ша же архієре́є, да и Ла́заря убію́тъ,
10
Первосвященики ж змовились убити і Лазаря,
11
я́ко мно́зи єго́ ра́ди идя́ху от Іуде́й и вѣ́роваху во Іису́са.
11
бо через нього багато хто відходив від юдеїв і вірував в Ісуса.
12
Во у́трій [же] де́нь наро́дъ мно́гъ прише́дый въ пра́здникъ, слы́шавше, я́ко Іису́съ гряде́тъ во Ієрусали́мъ,
12
На другий день багато народу прийшло на свято; почувши, що Ісус іде в Єрусалим,
13
прія́ша ва́іа от фі́нікъ, и изыдо́ша въ срѣ́теніє Єму́, и зва́ху [глаго́люще]: оса́нна, благослове́нъ гряды́й во и́мя Госпо́дне, Ца́рь Ізра́илевъ.
13
взяли пальмове віття, вийшли назустріч Йому і викликували: осанна! Благословен, Хто йде в ім’я Господнє, Цар Ізраїлів!
14
Обрѣ́тъ же Іису́съ осля́, всѣ́де на не́, я́коже є́сть пи́сано:
14
Ісус же, знайшовши осля, сів на нього, як написано:
15
не бо́йся, дщи́ Сіо́ня: се́ Ца́рь тво́й гряде́тъ, сѣдя́ на жребя́ти о́сли.
15
не бійся, дочко Сионська! Ось Цар твій гряде, сидячи на молодому ослі.
16
Си́хъ же не разумѣ́ша ученицы́ Єго́ пре́жде: но єгда́ просла́вися Іису́съ, тогда́ помяну́ша, я́ко сія́ бы́ша о Не́мъ пи́сана, и сія́ сотвори́ша Єму́.
16
Ученики Його спочатку не зрозуміли цього, але коли прославився Ісус, тоді згадали, що так було про Нього написано, і це зробили Йому.
17
Свидѣ́телствоваше у́бо наро́дъ, и́же бѣ́ [пре́жде] съ Ни́мъ, єгда́ Ла́заря возгласи́ от гро́ба и воскреси́ єго́ от ме́ртвыхъ:
17
Народ, що був з Ним раніш, свідчив, що Він викликав Лазаря із гробу і воскресив його з мертвих.
18
сего́ ра́ди и срѣ́те Єго́ наро́дъ, я́ко слы́шаша Єго́ сіє́ сотво́рша зна́меніє.
18
Тому і зустрів Його народ, бо чув, що Він сотворив це чудо.
19
(Зач. 42) Фарісе́є у́бо рѣ́ша къ себѣ́: ви́дите, я́ко ника́яже по́льза є́сть? Се́ мі́ръ по Не́мъ и́детъ.
19
Фарисеї ж говорили між собою: чи бачите, що нічого не вдієте? Весь світ іде за Ним.
20
Бя́ху же нѣ́цыи Є́ллини от прише́дшихъ, да покло́нятся въ пра́здникъ:
20
Між тими, що прийшли поклонитися на свято, деякі були еллінами.
21
сі́и у́бо приступи́ша къ Філі́ппу, и́же бѣ́ от Виѳсаі́ды Галіле́йскія, и моля́ху єго́, глаго́люще: го́споди, хо́щемъ Іису́са ви́дѣти.
21
Вони підійшли до Филипа, що був з Вифсаїди галилейської, і просили його, кажучи: господарю, хочемо бачити Ісуса.
22
Пріи́де Філі́ппъ и глаго́ла Андре́ови: и па́ки Андре́й и Філі́ппъ глаго́ласта Іису́сови.
22
Филип іде і говорить про те Андрієві; а потім Андрій і Филип розповідають про те Ісусові.
23
Іису́съ же отвѣща́ и́ма, глаго́ля: пріи́де ча́съ, да просла́вится Сы́нъ Человѣ́ческій:
23
Ісус же сказав їм у відповідь: настав час прославитися Синові Людському.
24
ами́нь, ами́нь глаго́лю ва́мъ: а́ще зе́рно пшени́чно па́дъ на земли́ не у́мретъ, то́ єди́но пребыва́єтъ: а́ще же у́мретъ, мно́гъ пло́дъ сотвори́тъ:
24
Істинно, істинно кажу вам: якщо пшеничне зерно, упавши на землю, не помре, то залишиться одне, а якщо помре, то принесе багато плодів.
25
любя́й ду́шу свою́, погуби́тъ ю́: и ненави́дяй души́ своєя́ въ мі́рѣ се́мъ, въ живо́тъ вѣ́чный сохрани́тъ ю́:
25
Хто любить душу свою, погубить її, а хто ненавидить душу свою у світі цьому, збереже її в життя вічне.
26
а́ще кто́ Мнѣ́ слу́житъ, Мнѣ́ да послѣ́дствуєтъ: и идѣ́же є́смь А́зъ, ту́ и слуга́ Мо́й бу́детъ: и а́ще кто́ Мнѣ́ слу́житъ, почти́тъ єго́ Оте́цъ Мо́й:
26
Хто Мені служить, нехай за Мною йде; і де Я, там і слуга Мій буде. І хто Мені служить, того вшанує Отець Мій.
27
ны́нѣ душа́ Моя́ возмути́ся и что́ реку́? О́тче, спаси́ Мя от часа́ сего́: но сего́ ра́ди пріидо́хъ на ча́съ се́й:
27
Нині душа Моя стривожена; і що Мені сказати? Отче, спаси Мене від цієї години! Але задля цього Я і прийшов — на цю годину.
28
(Зач.) О́тче, просла́ви и́мя Твоє́. Пріи́де же гла́съ съ небесе́: и просла́вихъ, и па́ки просла́влю.
28
Отче, прослав ім’я Твоє! Тоді зійшов голос з неба: і прославив, і ще прославлю.
29
Наро́дъ же стоя́й и слы́шавъ, глаго́лаху: гро́мъ бы́сть. Ині́и глаго́лаху: А́нгелъ глаго́ла Єму́.
29
Народ, який стояв і чув те, говорив: це грім. А інші казали: ангел говорив Йому.
30
Отвѣща́ Іису́съ и рече́: не Мене́ ра́ди гла́съ се́й бы́сть, но наро́да ра́ди:
30
Ісус на це сказав: не для Мене був голос цей, а для народу.
31
ны́нѣ су́дъ є́сть мі́ру сему́: ны́нѣ кня́зь мі́ра сего́ изгна́нъ бу́детъ во́нъ:
31
Нині суд світові цьому; нині князь світу цього вигнаний буде геть.
32
и а́ще А́зъ вознесе́нъ бу́ду от земли́, вся́ привлеку́ къ Себѣ́.
32
І коли Я буду піднесений від землі, то всіх приверну до Себе.
33
Сіє́ же глаго́лаше, назна́менуя, ко́єю сме́ртію хотя́ше умре́ти.
33
Це говорив Він, даючи зрозуміти, якою смертю Він помре.
34
Отвѣща́ Єму́ наро́дъ: мы́ слы́шахомъ от зако́на, я́ко Христо́съ пребыва́єтъ во вѣ́ки: ка́ко Ты́ глаго́леши: вознести́ся подоба́єтъ Сы́ну Человѣ́ческому? Кто́ є́сть Се́й Сы́нъ Человѣ́ческій?
34
Народ відповів Йому: ми чули із закону, що Христос перебуває повік; як же Ти говориш, що належить піднестися Синові Людському? Хто є Цей Син Людський?
35
Рече́ же и́мъ Іису́съ: єще́ ма́ло вре́мя свѣ́тъ въ ва́съ є́сть: ходи́те, до́ндеже свѣ́тъ и́мате, да тма́ ва́съ не и́метъ: и ходя́й во тмѣ́ не вѣ́сть, ка́мо и́детъ:
35
Тоді Ісус сказав їм: ще короткий час світло є з вами. Ходіть, поки є світло, щоб темрява вас не огорнула; а той, що ходить у темряві, не знає, куди йде.
36
(Зач. 43) до́ндеже свѣ́тъ и́мате, вѣ́руйте во свѣ́тъ, да сы́нове свѣ́та бу́дете. Сія́ глаго́ла Іису́съ, и отше́дъ скры́ся от ни́хъ.
36
Доки світло з вами, віруйте у світло, щоб бути вам синами світла. Це промовивши, Ісус відійшов від них і зник.
37
Толи́ка [же] зна́менія сотво́ршу Єму́ предъ ни́ми, не вѣ́роваху въ Него́,
37
Стільки чудес сотворив Він перед ними, і вони не вірували в Нього,
38
да сбу́дется сло́во Иса́іи проро́ка, є́же рече́: Го́споди, кто́ вѣ́рова слу́ху на́шему? И мы́шца Госпо́дня кому́ откры́ся?
38
щоб справдилося слово пророка Ісаї, який сказав: Господи! Хто повірив тому, що ми чули? І кому відкрилася сила Господня?
39
Сего́ ра́ди не можа́ху вѣ́ровати, я́ко па́ки рече́ Иса́іа:
39
Тому не могли вони вірувати, що, як ще сказав Ісая:
40
ослѣпи́ о́чи и́хъ, и ока́менилъ є́сть сердца́ и́хъ, да не ви́дятъ очи́ма, ни разумѣ́ютъ се́рдцемъ, и обратя́тся, и исцѣлю́ и́хъ.
40
засліпив очі їхні, закам’янив серця їхні, щоб не бачили очима і не розуміли серцем і не навернулися, щоб Я зцілив їх.
41
Сія́ рече́ Иса́іа, єгда́ ви́дѣ сла́ву Єго́ и глаго́ла о Не́мъ.
41
Це сказав Ісая, коли бачив славу Його і говорив про Нього.
42
Оба́че у́бо и от кня́зь мно́зи вѣ́роваша въ Него́: но фарісе́й ра́ди не исповѣ́доваху, да не изъ со́нмищъ изгна́ни бу́дутъ:
42
Проте і з начальників багато хто увірував у Нього; та через фарисеїв не признавалися, щоб не відлучили їх від синагоги.
43
возлюби́ша бо па́че сла́ву человѣ́ческую, не́же сла́ву Бо́жію.
43
Бо полюбили більше людську славу, ніж славу Божу.
44
Іису́съ же воззва́ и рече́: вѣ́руяй въ Мя́ не вѣ́руєтъ въ Мя́, но въ Посла́вшаго Мя́:
44
Ісус же проголосив: хто вірує в Мене, не в Мене вірує, а в Того, Хто послав Мене.
45
и ви́дяй Мя́ ви́дитъ Посла́вшаго Мя́:
45
І хто Мене бачить, той бачить Того, Хто послав Мене.
46
А́зъ свѣ́тъ въ мі́ръ пріидо́хъ, да вся́къ вѣ́руяй въ Мя́ во тмѣ́ не пребу́детъ:
46
Я Світло, прийшов у світ, щоб усякий, хто в Мене вірує, не залишався у темряві.
47
и а́ще кто́ услы́шитъ глаго́лы Моя́ и не вѣ́руєтъ, А́зъ не сужду́ єму́: не пріидо́хъ бо, да сужду́ мі́рови, но да спасу́ мі́ръ:
47
І коли хто почує слова Мої і не повірить, Я не суджу його, бо Я прийшов не судити світ, але спасти світ.
48
отмета́яйся Мене́ и не пріє́мляй глаго́лъ Мои́хъ и́мать судя́щаго єму́: сло́во, є́же глаго́лахъ, то́ су́дитъ єму́ въ послѣ́дній де́нь:
48
Хто від Мене відмовляється і не приймає слів Моїх, має собі суддю: слово, яке Я сказав, — воно судитиме його в останній день.
49
я́ко А́зъ от Себе́ не глаго́лахъ: но посла́вый Мя́ Оте́цъ, То́й Мнѣ́ за́повѣдь даде́, что́ реку́ и что́ возглаго́лю:
49
Бо Я говорив не від Себе; а Отець, Який послав Мене, Він дав Мені заповідь, що маю сказати і що говорити.
50
и вѣ́мъ, я́ко за́повѣдь Єго́ живо́тъ вѣ́чный є́сть: я́же у́бо А́зъ глаго́лю, я́коже рече́ Мнѣ́ Оте́цъ, та́ко глаго́лю.
50
І Я знаю, що заповідь Його є життя вічне. Отже, що Я говорю, то говорю так, як сказав Мені Отець.