Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
(Зач. 44) Пре́жде же пра́здника Па́схи, вѣ́дый Іису́съ, я́ко пріи́де Єму́ ча́съ, да пре́йдетъ от мі́ра сего́ ко Отцу́, возлю́бль Своя́ су́щыя въ мі́рѣ, до конца́ возлюби́ и́хъ.
1
Перед святом Пасхи Ісус, знаючи, що прийшов Його час перейти з цього світу до Отця, показав на ділі, що, полюбивши Своїх, які були в світі, до кінця полюбив їх.
2
И ве́чери бы́вшей, діа́волу уже́ вложи́вшу въ се́рдце Іу́дѣ Сі́монову Іскаріо́тскому, да Єго́ преда́стъ,
2
І під час вечері, коли диявол уже вклав у серце Іуді Симоновому Іскаріотові видати Його,
3
вѣ́дый Іису́съ, я́ко вся́ даде́ Єму́ Оте́цъ въ ру́цѣ, и я́ко от Бо́га изы́де и къ Бо́гу гряде́тъ:
3
Ісус, знаючи, що Отець усе віддав до рук Його і що Він від Бога вийшов і до Бога відходить,
4
воста́ от ве́чери, и положи́ ри́зы, и пріє́мъ ле́нтіонъ, препоя́сася:
4
встав від вечері, зняв з Себе верхній одяг і, взявши рушник, підперезався.
5
пото́мъ влія́ во́ду во умыва́лницу, и нача́тъ умыва́ти но́ги ученико́мъ и отира́ти ле́нтіємъ, и́мже бѣ́ препоя́санъ.
5
Потім налив води в умивальницю і почав умивати ноги ученикам, і обтирати рушником, яким був підперезаний.
6
Пріи́де же къ Сі́мону Петру́, и глаго́ла Єму́ то́й: Го́споди, Ты́ ли мои́ умы́єши но́зѣ?
6
Підходить і до Симона-Петра, а той говорить Йому: Господи! Чи Тобі умивати мої ноги?
7
Отвѣща́ Іису́съ и рече́ єму́: є́же А́зъ творю́, ты́ не вѣ́си ны́нѣ, уразумѣ́єши же по си́хъ.
7
Ісус сказав йому у відповідь: що Я роблю, ти тепер не знаєш, а зрозумієш потім.
8
Глаго́ла Єму́ Пе́тръ: не умы́єши но́гу моє́ю во вѣ́ки. Отвѣща́ єму́ Іису́съ: а́ще не умы́ю тебе́, не и́маши ча́сти со Мно́ю.
8
Петро каже Йому: не вмиєш ніг моїх повік. Ісус відповів йому: якщо не вмию тебе, не матимеш частини зі Мною.
9
Глаго́ла Єму́ Сі́монъ Пе́тръ: Го́споди, не но́зѣ мои́ то́кмо, но и ру́цѣ и главу́.
9
Симон-Петро каже Йому: Господи, не тільки ноги мої, але й руки і голову.
10
Глаго́ла єму́ Іису́съ: измове́нный не тре́буєтъ, то́кмо но́зѣ умы́ти, є́сть бо ве́сь чи́стъ: и вы́ чи́сти єсте́, но не вси́.
10
Ісус говорить йому: вмитому треба тільки ноги обмити, бо увесь чистий; і ви чисті, але не всі.
11
Вѣ́дяше бо предаю́щаго Єго́: се́го ра́ди рече́, я́ко не вси́ чи́сти єсте́.
11
Бо знав Він зрадника Свого, тому і сказав, що не всі вони чисті.
12
(Зач. 45) Єгда́ же умы́ но́ги и́хъ, прія́тъ ри́зы Своя́, возле́гъ па́ки, рече́ и́мъ: вѣ́сте ли, что́ сотвори́хъ ва́мъ?
12
Коли ж умив їм ноги і надів одяг Свій, то знову возліг і сказав їм: чи знаєте, що Я зробив вам?
13
Вы́ глаша́єте Мя́ Учи́теля и Го́спода: и до́брѣ глаго́лете, є́смь бо.
13
Ви називаєте Мене Учителем і Господом, і добре кажете, бо Я Той і є.
14
А́ще у́бо А́зъ умы́хъ ва́ши но́зѣ, Госпо́дь и Учи́тель, и вы́ до́лжни єсте́ дру́гъ дру́гу умыва́ти но́зѣ:
14
Отже, якщо Я, Господь і Учитель, умив вам ноги, то і ви повинні вмивати ноги один одному.
15
о́бразъ бо да́хъ ва́мъ, да, я́коже А́зъ сотвори́хъ ва́мъ, и вы́ твори́те.
15
Бо Я дав вам приклад, щоб і ви робили так само, як Я зробив вам.
16
Ами́нь, ами́нь глаго́лю ва́мъ: нѣ́сть ра́бъ бо́лій го́спода своєго́, ни посла́нникъ бо́лій посла́вшаго єго́.
16
Істинно, істинно кажу вам: раб не більший за господаря свого, і посланець не більший за того, хто послав його.
17
А́ще сія́ вѣ́сте, блаже́ни єсте́, а́ще творите́ я́.
17
Якщо це знаєте, блаженні ви, коли виконуєте.
18
Не о всѣ́хъ ва́съ глаго́лю: А́зъ [бо] вѣ́мъ, и́хже избра́хъ: но да Писа́ніє сбу́дется: яды́й со Мно́ю хлѣ́бъ воздви́же на Мя́ пя́ту свою́.
18
Не про всіх вас кажу; Я знаю тих, кого обрав. Але нехай здійсниться Писання: той, хто їсть зі Мною хліб, підняв на Мене п’яту свою.
19
Отсе́лѣ глаго́лю ва́мъ, пре́жде да́же не бу́детъ, да, єгда́ бу́детъ, вѣ́ру и́мете, я́ко А́зъ є́смь.
19
Тепер кажу вам, перш ніж те збудеться, щоб, як станеться, ви повірили, що це Я.
20
Ами́нь, ами́нь глаго́лю ва́мъ: пріє́мляй, а́ще кого́ послю́, Мене́ пріє́млетъ: а пріє́мляй Мене́ пріє́млетъ Посла́вшаго Мя́.
20
Істинно, істинно кажу вам: хто приймає того, кого Я пошлю, Мене приймає; а хто Мене приймає, приймає Того, Хто послав Мене.
21
Сія́ ре́къ Іису́съ возмути́ся ду́хомъ и свидѣ́телствова и рече́: ами́нь, ами́нь глаго́лю ва́мъ, я́ко єди́нъ от ва́съ преда́стъ Мя́.
21
Сказавши це, Ісус стривожився духом, і засвідчив, і сказав: істинно, істинно кажу вам, що один з вас видасть Мене.
22
Сзира́хуся у́бо между́ собо́ю ученицы́, недоумѣ́ющеся, о ко́мъ глаго́летъ.
22
Тоді ученики озирались один на одного, не розуміючи, про кого Він говорить.
23
Бѣ́ же єди́нъ от учени́къ Єго́ возлежя́ на ло́нѣ Іису́совѣ, єго́же любля́ше Іису́съ:
23
Один же з учеників Його, якого любив Ісус, возлежав при лоні Ісусовому.
24
поману́ же сему́ Сі́монъ Пе́тръ вопроси́ти, кто́ бы бы́лъ, о не́мже глаго́летъ.
24
Йому Симон-Петро зробив знак, щоб запитав, хто це, про кого Він говорить.
25
Напа́дъ же то́й на пе́рси Іису́совы, глаго́ла Єму́: Го́споди, кто́ є́сть?
25
Той, припавши до грудей Ісуса, сказав Йому: Господи, хто це?
26
Отвѣща́ Іису́съ: то́й є́сть, єму́же А́зъ омочи́въ хлѣ́бъ пода́мъ. И омо́чь хлѣ́бъ, даде́ Іу́дѣ Сі́монову Іскаріо́тскому.
26
Ісус відповів: той, кому Я, вмочивши, подам хліб. І, вмочивши хліб, подав Іуді Симоновому Іскаріоту.
27
И по хлѣ́бѣ тогда́ вни́де въ о́нь сатана́. Глаго́ла у́бо єму́ Іису́съ: є́же твори́ши, сотвори́ ско́ро.
27
І з цим хлібом увійшов у нього сатана. І сказав йому Ісус: що робиш, роби швидше.
28
Се́го же никто́же разумѣ́ от возлежа́щихъ, къ чесому́ рече́ єму́.
28
Але ніхто з тих, що возлежали, не зрозумів, до чого Він це сказав йому.
29
Нѣ́цыи же мня́ху, поне́же ковче́жецъ имя́ше Іу́да, я́ко глаго́летъ єму́ Іису́съ: купи́, є́же тре́буємъ на пра́здникъ: или́ ни́щымъ да нѣ́что да́стъ.
29
Оскільки в Іуди була грошова скринька, то деякі гадали, що Ісус звелів йому купити те, що треба було до свята, або щоб дав що-небудь убогим.
30
Пріи́мъ же о́нъ хлѣ́бъ, а́біє изы́де: бѣ́ же но́щь. Єгда́ изы́де,
30
Він, взявши той хліб, одразу ж вийшов; а була ніч.
31
глаго́ла Іису́съ: (Зач. 46) ны́нѣ просла́вися Сы́нъ Человѣ́ческій, и Бо́гъ просла́вися о Не́мъ:
31
Коли він вийшов, Ісус промовив: нині прославився Син Людський, і Бог прославився в Ньому.
32
а́ще Бо́гъ просла́вися о Не́мъ, и Бо́гъ просла́витъ Єго́ въ Себѣ́, и а́біє просла́витъ Єго́.
32
Якщо Бог прославився в Ньому, то і Бог прославить Його в Собі, і скоро прославить Його.
33
Ча́дца, єще́ съ ва́ми ма́ло є́смь: взы́щете Мене́, и я́коже рѣ́хъ Іуде́омъ, я́ко а́може А́зъ иду́, вы́ не мо́жете пріити́: и ва́мъ глаго́лю ны́нѣ.
33
Діти! Недовго вже бути Мені з вами. Будете шукати Мене і, як Я сказав юдеям, — куди Я йду, ви не можете прийти, так і вам кажу тепер.
34
За́повѣдь но́вую даю́ ва́мъ, да лю́бите дру́гъ дру́га: я́коже возлюби́хъ вы́, да и вы́ лю́бите себе́:
34
Заповідь нову даю вам: щоб ви любили один одного; як Я полюбив вас, так і ви любіть один одного.
35
о се́мъ разумѣ́ютъ вси́, я́ко Мои́ ученицы́ єсте́, а́ще любо́вь и́мате между́ собо́ю.
35
З того знатимуть усі, що ви Мої ученики, якщо будете мати любов між собою.
36
Глаго́ла Єму́ Сі́монъ Пе́тръ: Го́споди, ка́мо и́деши? Отвѣща́ єму́ Іису́съ: а́може [А́зъ] иду́, не мо́жеши ны́нѣ по Мнѣ́ ити́: послѣди́ же по Мнѣ́ и́деши.
36
Симон-Петро сказав Йому: Господи, куди Ти йдеш? Ісус відповів йому: куди Я йду, ти не можеш тепер іти за Мною, а згодом підеш за Мною.
37
Глаго́ла Єму́ Пе́тръ: Го́споди, почто́ не могу́ ны́нѣ по Тебѣ́ ити́? Ны́нѣ ду́шу мою́ за Тя́ положу́.
37
Петро сказав Йому: Господи! Чому я не можу йти за Тобою тепер? Я душу мою покладу за Тебе.
38
Отвѣща́ єму́ Іису́съ: ду́шу ли твою́ за Мя́ положи́ши? Ами́нь, ами́нь глаго́лю тебѣ́: не возгласи́тъ але́кторъ, до́ндеже отве́ржешися Мене́ три́щи.
38
Ісус відповів йому: душу твою за Мене покладеш? Істинно, істинно кажу тобі: не проспіває півень, як тричі зречешся Мене.