Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
По си́хъ и́де Іису́съ на о́нъ по́лъ мо́ря Галіле́и Тіверіа́дска:
1
Після цього пішов Ісус на той бік Тиверіадського моря в Галилеї.
2
и по Не́мъ идя́ше наро́дъ мно́гъ, я́ко ви́дяху зна́менія Єго́, я́же творя́ше надъ неду́жными.
2
За Ним ішло багато народу, бо бачили чудеса, які Він творив над недужими.
3
Взы́де же на го́ру Іису́съ, и ту́ сѣдя́ше со ученики́ Свои́ми.
3
Ісус зійшов на гору і сидів там з учениками Своїми.
4
Бѣ́ же бли́зъ Па́сха, пра́здникъ Жидо́вскій.
4
Наближалася ж Пасха, юдейське свято.
5
(Зач. 18) Возве́дъ у́бо Іису́съ о́чи и ви́дѣвъ, я́ко мно́гъ наро́дъ гряде́тъ къ Нему́, глаго́ла къ Філі́ппу: чи́мъ ку́пимъ хлѣ́бы, да ядя́тъ сі́и?
5
Ісус, звівши очі і побачивши, що багато народу йде до Нього, говорить Филипові: за що нам купити хлібів, щоб їх нагодувати?
6
Сіє́ же глаго́лаше, искуша́я єго́: Са́мъ бо вѣ́дяше, что́ хо́щетъ сотвори́ти.
6
Говорив же це, випробовуючи його, бо Сам знав, що хотів зробити.
7
Отвѣща́ Єму́ Філі́ппъ: двѣма́ сто́ма пѣ́нязей хлѣ́бы не довлѣ́ютъ и́мъ, да кі́иждо и́хъ ма́ло что́ пріи́метъ.
7
Филип відповів Йому: і на двісті динаріїв не вистачить хліба, щоб кожний з них хоч трохи одержав.
8
Глаго́ла Єму́ єди́нъ от учени́къ Єго́, Андре́й, бра́тъ Сі́мона Петра́:
8
Один з учеників Його, Андрій, брат Симона-Петра, говорить Йому:
9
є́сть о́трочищь здѣ́ єди́нъ, и́же и́мать пя́ть хлѣ́бъ ячме́нныхъ и двѣ́ ры́бѣ: но сі́и что́ су́ть на толи́ко?
9
тут є один юнак, який має п’ять хлібів ячмінних і дві рибини; але що то на таку безліч?
10
Рече́ же Іису́съ: сотвори́те человѣ́ки возлещи́. Бѣ́ же трава́ мно́га на мѣ́стѣ. Возлеже́ у́бо муже́й число́мъ я́ко пя́ть ты́сящъ.
10
Ісус сказав: звеліть людям сісти. Було ж на тому місці багато трави. Отже, сіло людей близько п’яти тисяч.
11
Прія́тъ же хлѣ́бы Іису́съ и, хвалу́ возда́въ, подаде́ ученико́мъ, ученицы́ же возлежа́щымъ: та́кожде и от ры́бу, єли́ко хотя́ху.
11
Ісус, взявши хліби і воздавши хвалу, роздав ученикам, а ученики — тим, що сиділи, також і риби, скільки хто хотів.
12
И я́ко насы́тишася, глаго́ла ученико́мъ Свои́мъ: собери́те избы́тки укру́хъ, да не поги́бнетъ ничто́же.
12
І коли наситилися, то сказав ученикам Своїм: зберіть залишки, щоб нічого не пропало.
13
Собра́ша же, и испо́лниша двана́десяте ко́шя укру́хъ от пяти́хъ хлѣ́бъ ячме́нныхъ, и́же избы́ша я́дшымъ.
13
І зібрали, і наповнили дванадцять кошиків залишками від п’яти ячмінних хлібів, що їли.
14
(Зач. 19) Человѣ́цы же ви́дѣвше зна́меніє, є́же сотвори́ Іису́съ, глаго́лаху, я́ко Се́й є́сть вои́стинну Проро́къ Гряды́й въ мі́ръ.
14
Тоді люди, побачивши, яке чудо сотворив Ісус, сказали: це воістину Той Пророк, Який має прийти у світ.
15
Іису́съ у́бо разумѣ́въ, я́ко хотя́тъ пріити́, да восхи́тятъ Єго́ и сотворя́тъ Єго́ царя́, отъи́де па́ки въ го́ру єди́нъ.
15
Ісус же, дізнавшись, що хочуть прийти, несподівано взяти Його і зробити царем, знову пішов на гору один.
16
Я́ко по́здѣ бы́сть, снидо́ша ученицы́ Єго́ на мо́ре,
16
Коли ж настав вечір, то ученики Його зійшли до моря.
17
и влѣзо́ша въ кора́бль, и идя́ху на о́нъ по́лъ мо́ря въ Капернау́мъ. И тма́ а́біє бы́сть, и не [у́] бѣ́ прише́лъ къ ни́мъ Іису́съ.
17
І, сівши в човен, попливли на другий бік моря до Капернаума. Було вже темно, а Ісус не приходив до них.
18
Мо́ре же, вѣ́тру ве́лію дыха́ющу, воздвиза́шеся.
18
Дув сильний вітер, і море хвилювалося.
19
Гре́бше же я́ко ста́дій два́десять пя́ть или́ три́десять, узрѣ́ша Іису́са ходя́ща по мо́рю и бли́зъ корабля́ бы́вша, и убоя́шася.
19
Пропливши стадій близько двадцяти п’яти чи тридцяти*, вони побачили Ісуса, Який ішов по морю і вже наближався до човна, і злякались.
20
О́нъ же глаго́ла и́мъ: А́зъ є́смь, не бо́йтеся.
20
Але Він сказав їм: це Я, не бійтеся.
21
Хотя́ху у́бо прія́ти Єго́ въ кора́бль: и а́біє кора́бль бы́сть на земли́, въ ню́же идя́ху.
21
Вони хотіли взяти Його в човен; і у ту ж мить човен пристав до берега, куди пливли.
22
Во у́трій [же] наро́дъ, и́же стоя́ше объ о́нъ по́лъ мо́ря, ви́дѣвъ, я́ко корабля́ ино́го не бѣ́ ту́, то́кмо єди́нъ то́й, въ о́ньже внидо́ша ученицы́ Єго́, и я́ко не вни́де со ученики́ Свои́ми Іису́съ въ кора́бль, но єди́ни ученицы́ Єго́ идо́ша:
22
Наступного дня народ, який стояв по той бік моря, бачив, що іншого човна не було там, крім того, в який увійшли ученики Його, і що Ісус не входив у човен з учениками Своїми, а відпливли одні ученики Його.
23
и и́ни пріидо́ша корабли́ от Тіверіа́ды бли́зъ мѣ́ста, идѣ́же ядо́ша хлѣ́бы, хвалу́ возда́вше Го́сподеви:
23
Тим часом прийшли з Тиверіади інші човни до того місця, де їли хліб за благословенням Господнім.
24
єгда́ же ви́дѣша наро́ди, я́ко Іису́са не бы́сть ту́, ни учени́къ Єго́, влѣзо́ша са́ми въ корабли́, и пріидо́ша въ Капернау́мъ, и́щуще Іису́са,
24
Коли ж люди побачили, що тут немає ні Ісуса, ні учеників Його, то посідали в човни і попливли до Капернаума, шукаючи Ісуса.
25
и обрѣ́тше Єго́ объ о́нъ по́лъ мо́ря, рѣ́ша Єму́: Равві́, когда́ здѣ́ бы́сть?
25
І, знайшовши Його по той бік моря, сказали Йому: Учителю, коли Ти прибув сюди?
26
Отвѣща́ и́мъ Іису́съ и рече́: ами́нь, ами́нь глаго́лю ва́мъ, и́щете Мене́, не я́ко ви́дѣсте зна́меніє, но я́ко я́ли єсте́ хлѣ́бы и насы́тистеся:
26
Ісус сказав їм у відповідь: істинно, істинно кажу вам: ви шукаєте Мене не тому, що бачили чудеса, а тому, що їли хліб і наситились.
27
(Зач. 20) дѣ́лайте же не бра́шно ги́блющеє, но бра́шно пребыва́ющеє въ живо́тъ вѣ́чный, є́же Сы́нъ Человѣ́ческій ва́мъ да́стъ: Сего́ бо Оте́цъ зна́мена Бо́гъ.
27
Дбайте не про їжу тлінну, а про їжу, яка залишається на життя вічне, яку дасть вам Син Людський, бо назнаменував Його Отець, Бог.
28
Рѣ́ша же къ Нему́: что́ сотвори́мъ, да дѣ́лаємъ дѣла́ Бо́жія?
28
Вони сказали Йому: що нам робити, щоб чинити діла Божі?
29
Отвѣща́ Іису́съ и рече́ и́мъ: се́ є́сть дѣ́ло Бо́жіє, да вѣ́руєте въ Того́, Єго́же посла́ О́нъ.
29
Ісус сказав їм у відповідь: ось діло Боже, щоб ви увірували в Того, Кого Він послав.
30
Рѣ́ша же Єму́: ко́є у́бо Ты́ твори́ши зна́меніє, да ви́димъ и вѣ́ру и́мемъ Тебѣ́, что́ дѣ́лаєши,
30
На це вони сказали Йому: яке ж знамення Ти створиш, щоб ми побачили і увірували в Тебе? Що Ти чиниш?
31
отцы́ на́ши ядо́ша ма́нну въ пусты́ни, я́коже є́сть пи́сано: хлѣ́бъ съ небесе́ даде́ и́мъ я́сти.
31
Батьки наші їли манну в пустелі, як написано: хліб з неба дав їм їсти.
32
Рече́ у́бо и́мъ Іису́съ: ами́нь, ами́нь глаго́лю ва́мъ, не Моисе́й даде́ ва́мъ хлѣ́бъ съ небесе́, но Оте́цъ Мо́й дає́тъ ва́мъ хлѣ́бъ и́стинный съ небесе́:
32
Ісус же сказав їм: істинно, істинно кажу вам: не Мойсей дав вам хліб з неба, але Отець Мій дає вам істинний хліб з небес.
33
хлѣ́бъ бо Бо́жій є́сть сходя́й съ небесе́ и дая́й живо́тъ мі́ру.
33
Бо хліб Божий є той, який сходить з небес і дає життя світові.
34
Рѣ́ша у́бо къ Нему́: Го́споди, всегда́ да́ждь на́мъ хлѣ́бъ се́й.
34
На це сказали Йому: Господи! Завжди давай нам хліб цей.
35
Рече́ же и́мъ Іису́съ: (Зач. 21) А́зъ є́смь хлѣ́бъ живо́тный: гряды́й ко Мнѣ́ не и́мать взалка́тися, и вѣ́руяй въ Мя́ не и́мать вжа́ждатися никогда́же.
35
Ісус сказав їм: Я є хліб життя; хто приходить до Мене, не відчуватиме голоду, і хто вірує в Мене, ніколи не матиме спраги.
36
Но рѣ́хъ ва́мъ, я́ко и ви́дѣсте Мя́, и не вѣ́руєте.
36
Але Я вам сказав, що ви хоч і бачили Мене, та не віруєте.
37
Все́, є́же дає́тъ Мнѣ́ Оте́цъ, ко Мнѣ́ пріи́детъ, и гряду́щаго ко Мнѣ́ не изжену́ во́нъ:
37
Усе, що дає Мені Отець, до Мене прийде; і того, хто приходить до Мене, Я не вижену геть.
38
я́ко снидо́хъ съ небесе́, не да творю́ во́лю Мою́, но во́лю посла́вшаго Мя́ Отца́.
38
Бо Я зійшов з небес не для того, щоб творити волю Мою, а волю Отця, Який послав Мене.
39
Се́ же є́сть во́ля посла́вшаго Мя́ Отца́, да все́, є́же да́де Ми́, не погублю́ от Него́, но воскрешу́ є́ въ послѣ́дній де́нь.
39
Воля ж Отця, Який послав Мене, є та, щоб з усього, що Він дав Мені, нічого не погубити, а все те воскресити в останній день.
40
(Зач. 22) Се́ же є́сть во́ля Посла́вшаго Мя́, да вся́къ ви́дяй Сы́на и вѣ́руяй въ Него́ и́мать живо́тъ вѣ́чный, и воскрешу́ єго́ А́зъ въ послѣ́дній де́нь.
40
Воля Того, Хто послав Мене, є та, щоб кожен, хто бачить Сина і вірує в Нього, мав життя вічне; і Я воскрешу його в останній день.
41
Ропта́ху у́бо Іуде́є о Не́мъ, я́ко рече́: А́зъ є́смь хлѣ́бъ сше́дый съ небесе́.
41
Ремствували на Нього юдеї за те, що Він казав: Я є хліб, який зійшов з небес.
42
И глаго́лаху: не Се́й ли є́сть Іису́съ сы́нъ Іо́сифовъ, Єго́же мы́ зна́ємъ отца́ и Ма́терь, ка́ко у́бо глаго́летъ Се́й, я́ко съ небесе́ снидо́хъ?
42
І говорили: чи це не Ісус, син Йосифів, батька і матір Якого ми знаємо? Як же говорить Він: Я зійшов з небес?
43
Отвѣща́ у́бо Іису́съ и рече́ и́мъ: не ропщи́те между́ собо́ю:
43
Ісус сказав їм у відповідь: не ремствуйте між собою.
44
никто́же мо́жетъ пріити́ ко Мнѣ́, а́ще не Оте́цъ посла́вый Мя́ привлече́тъ єго́, и А́зъ воскрешу́ єго́ въ послѣ́дній де́нь.
44
Ніхто не може прийти до Мене, якщо Отець, Який послав Мене, не залучить його; і Я воскрешу його в останній день.
45
Є́сть пи́сано во проро́цѣхъ: и бу́дутъ вси́ науче́ни Бо́гомъ. Вся́къ слы́шавый от Отца́ и навы́къ, пріи́детъ ко Мнѣ́.
45
У пророків написано: і будуть усі навчені Богом. Кожен, хто чув Отця і навчився, приходить до Мене.
46
Не я́ко Отца́ ви́дѣлъ є́сть кто́, то́кмо сы́й от Бо́га, Се́й ви́дѣ Отца́.
46
Це не значить, що хтось бачив Отця, хіба лише Той, Хто від Бога; Він бачив Отця.
47
Ами́нь, ами́нь глаго́лю ва́мъ: вѣ́руяй въ Мя́ и́мать живо́тъ вѣ́чный.
47
Істинно, істинно кажу вам: хто вірує в Мене, має життя вічне.
48
(Зач. 23) А́зъ є́смь хлѣ́бъ живо́тный:
48
Я є хліб життя.
49
отцы́ ва́ши ядо́ша ма́нну въ пусты́ни, и умро́ша:
49
Батьки ваші їли манну в пустелі — й померли.
50
се́й є́сть хлѣ́бъ сходя́й съ небесе́, да, а́ще кто́ от него́ я́стъ, не у́мретъ:
50
Це ж є хліб, який сходить з небес, той, хто його їсть, не помре.
51
А́зъ є́смь хлѣ́бъ живо́тный, и́же сше́дый съ небесе́: а́ще кто́ снѣ́сть от хлѣ́ба сего́, жи́въ бу́детъ во вѣ́ки: и хлѣ́бъ, єго́же А́зъ да́мъ, Пло́ть Моя́ є́сть, ю́же А́зъ да́мъ за живо́тъ мі́ра.
51
Я — хліб живий, який зійшов з небес; хто їсть цей хліб, житиме вічно; хліб же, який Я дам, є Плоть Моя, яку Я віддам за життя світу.
52
Пря́хуся же между́ собо́ю Жи́дове, глаго́люще: ка́ко мо́жетъ Се́й на́мъ да́ти Пло́ть [Свою́] я́сти?
52
Тоді юдеї почали сперечатися між собою, кажучи: як Він може дати нам Плоть Свою їсти?
53
Рече́ же и́мъ Іису́съ: ами́нь, ами́нь глаго́лю ва́мъ: а́ще не снѣ́сте Пло́ти Сы́на Человѣ́ческаго, ни піє́те Кро́ве Єго́, живота́ не и́мате въ себѣ́.
53
Ісус же сказав їм: істинно, істинно кажу вам: якщо не будете споживати Плоті Сина Людського і не питимете Його Крови, то не будете мати життя в собі.
54
Яды́й Мою́ Пло́ть и пія́й Мою́ Кро́вь и́мать живо́тъ вѣ́чный, и А́зъ воскрешу́ єго́ въ послѣ́дній де́нь.
54
Хто їсть Мою Плоть і п’є Мою Кров, має життя вічне, і Я воскрешу його в останній день.
55
Пло́ть бо Моя́ и́стинно є́сть бра́шно, и Кро́вь Моя́ и́стинно є́сть пи́во.
55
Бо Плоть Моя є істинною їжею, і Кров Моя є істинним питтям.
56
(Зач. 24) Яды́й Мою́ Пло́ть и пія́й Мою́ Кро́вь во Мнѣ́ пребыва́єтъ, и А́зъ въ не́мъ.
56
Хто їсть Мою Плоть і п’є Мою Кров, в Мені перебуває, і Я в ньому.
57
Я́коже посла́ Мя живы́й Оте́цъ, и А́зъ живу́ Отца́ ра́ди: и яды́й Мя́, и то́й жи́въ бу́детъ Мене́ ра́ди.
57
Як послав Мене Живий Отець, — і Я живу Отцем, — так і той, хто їсть Мене, житиме через Мене.
58
Се́й є́сть хлѣ́бъ сше́дый съ небесе́: не я́коже ядо́ша отцы́ ва́ши ма́нну, и умро́ша: яды́й хлѣ́бъ се́й жи́въ бу́детъ во вѣ́ки.
58
Цей і є хліб, який зійшов з небес. Не так, як батьки ваші їли манну і померли; хто їсть хліб цей, житиме повік.
59
Сія́ рече́ на со́нмищи, учя́ въ Капернау́мѣ.
59
Це Він говорив, навчаючи у синагозі, в Капернаумі.
60
Мно́зи у́бо слы́шавше от учени́къ Єго́, рѣ́ша: жесто́ко є́сть сло́во сіє́: [и] кто́ мо́жетъ єго́ послу́шати?
60
Багато хто з учеників Його, слухаючи те, говорили: жорстоке це слово! Хто може це слухати?
61
Вѣ́дый же Іису́съ въ Себѣ́, я́ко ро́пщутъ о се́мъ ученицы́ Єго́, рече́ и́мъ: сіє́ ли вы́ блазни́тъ?
61
Але Ісус, знаючи Сам у Собі, що ученики Його ремствують на те, сказав їм: чи це спокушає вас?
62
А́ще у́бо у́зрите Сы́на Человѣ́ческаго восходя́ща, идѣ́же бѣ́ пре́жде?
62
А що ж, коли побачите Сина Людського, Який возноситься туди, де був раніш?
63
Ду́хъ є́сть, и́же оживля́єтъ, пло́ть не по́льзуєтъ ничто́же: глаго́лы, я́же А́зъ глаго́лахъ ва́мъ, ду́хъ су́ть и живо́тъ су́ть:
63
Дух оживляє; плоть аніскільки не допомагає.
64
но су́ть от ва́съ нѣ́цыи, и́же не вѣ́руютъ. Вѣ́дяше бо искони́ Іису́съ, кі́и су́ть невѣ́рующіи, и кто́ є́сть предая́й Єго́.
64
Але є між вами деякі, що не вірують. Бо Ісус знав з самого початку, хто не вірує і хто зрадить Його.
65
И глаго́лаше: сего́ ра́ди рѣ́хъ ва́мъ, я́ко никто́же мо́жетъ пріити́ ко Мнѣ́, а́ще не бу́детъ єму́ дано́ от Отца́ Моєго́.
65
І сказав: Я для того і говорив вам, що ніхто не може прийти до Мене, якщо те не буде дано йому від Отця Мого.
66
От сего́ мно́зи от учени́къ Єго́ идо́ша вспя́ть, и ктому́ не хожда́ху съ Ни́мъ.
66
Відтоді багато з учеників Його відійшли від Нього і вже з Ним не ходили.
67
Рече́ же Іису́съ обѣмана́десяте: єда́ и вы́ хо́щете ити́?
67
Тоді Ісус сказав дванадцятьом: чи не хочете відійти і ви?
68
Отвѣща́ у́бо Єму́ Сі́монъ Пе́тръ: Го́споди, къ кому́ и́демъ? Глаго́лы живота́ вѣ́чнаго и́маши,
68
Симон-Петро відповів Йому: Господи, до кого нам іти? Ти маєш слова життя вічного,
69
и мы́ вѣ́ровахомъ, и позна́хомъ, я́ко Ты́ єси́ Христо́съ, Сы́нъ Бо́га жива́го.
69
і ми увірували і пізнали, що Ти Христос, Син Бога Живого.
70
Отвѣща́ и́мъ Іису́съ: не А́зъ ли ва́съ двана́десяте избра́хъ? И єди́нъ от ва́съ діа́волъ є́сть.
70
Ісус відповів їм: чи не дванадцять Я обрав вас? Але один з вас є диявол.
71
Глаго́лаше же Іу́ду Сімо́нова Іскаріо́та: се́й бо хотя́ше преда́ти Єго́, єди́нъ сы́й от обоюна́десяте.
71
Це говорив Він про Іуду Симонового Іскаріота, бо той мав зрадити Його, хоч був одним з дванадцятьох.