Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
И бы́сть по сконча́ніи Іису́совѣ, и вопроша́ху сы́нове Ізра́илевы Го́спода, глаго́люще: кто́ взы́детъ на́мъ къ Ханане́ю воєво́да, ра́товати на ни́хъ?
1
Після смерти Ісуса запитували сини Ізраїлеві Господа, говорячи: хто з нас першим піде на хананеян — воювати з ними?
2
И рече́ Госпо́дь: Іу́да взы́детъ: се́, да́хъ зе́млю въ ру́ку єго́.
2
І сказав Господь: Іуда піде; ось, Я віддаю землю в руки його.
3
И рече́ Іу́да къ Симео́ну бра́ту своєму́: взы́ди со мно́ю въ жре́бій мо́й, и ополчи́мся на Ханане́а: и пойду́ и а́зъ съ тобо́ю въ жре́бій тво́й. И по́йде съ ни́мъ Симео́нъ.
3
Іуда ж сказав Симеону, братові своєму: ввійди зі мною в жереб мій, і будемо воювати з хананеянами; і я ввійду з тобою у твій жереб. І пішов з ним Симеон.
4
И взы́де Іу́да, и предаде́ Госпо́дь Ханане́а и Ферезе́а въ ру́цѣ и́хъ: и изби́ша и́хъ въ везе́цѣ до десяти́ ты́сящъ муже́й.
4
І пішов Іуда, і віддав Господь хананеян і ферезеян у руки їх, і убили вони з них під Везеком десять тисяч чоловік.
5
И обрѣто́ша Адонівезе́ка въ Везе́цѣ, и сѣко́шася съ ни́мъ: и изби́ша Ханане́а и Ферезе́а.
5
У Везеку зустрілися вони з Адоні-Везеком, воювали з ним і розбили хананеян і ферезеян.
6
И побѣже́ Адонівезе́къ: и гна́ша вслѣ́дъ єго́, и я́ша єго́, и отсѣко́ша краи́ ру́къ єго́ и краи́ но́гъ єго́.
6
Адоні-Везек побіг, але вони погналися за ним і впіймали його і відсікли великі пальці на руках його і на ногах його.
7
И рече́ Адонівезе́къ: седми́десяти царе́мъ обсѣко́хъ краи́ ру́къ и́хъ и краи́ но́гъ и́хъ, и бы́ша собира́юще [от крупи́цъ] подъ трапе́зою моє́ю: я́коже у́бо сотвори́хъ, та́ко воздаде́ ми Бо́гъ. И приведо́ша єго́ во Ієрусали́мъ, и у́мре та́мо.
7
Тоді сказав Адоні-Везек: сімдесят царів з відсіченими на руках і на ногах їхніх великими пальцями збирали [крихти] під столом моїм; як робив я, так і мені відплатив Бог. І привели його в Єрусалим, і він помер там.
8
И воєва́ша сы́нове Іу́дины на Ієрусали́мъ, и взя́ша єго́, и порази́ша єго́ о́стріємъ меча́, и гра́дъ сожго́ша огне́мъ.
8
І воювали сини Іудині проти Єрусалима і взяли його, й уразили його мечем і місто віддали вогню.
9
И по си́хъ снидо́ша сы́нове Іу́дины воєва́ти на Ханане́а живу́щаго въ го́рнѣй къ ю́гу и въ ра́внѣй.
9
Потім пішли сини Іудині воювати з хананеянами, які жили на горах і на полуденній землі і на низинних місцях.
10
И по́йде Іу́да на Ханане́а живу́щаго въ Хевро́нѣ. И изы́де Хевро́нъ со страны́: и́мя же бѣ́ Хевро́ну пре́жде Каріаѳарво́къ-се́феръ: и уби́ша Сесі́на и Ахіма́на и Ѳолмі́а, ро́ды Єна́ковы.
10
І пішов Іуда на хананеян, які жили в Хевроні [ім’я ж Хеврону було раніше Кириаф-Арби], і розбив Шешая, Ахимана і Фалмая [з роду Єнакового].
11
И взыдо́ша отту́ду къ живу́щымъ въ даві́рѣ: и́мя же даві́ру бѣ́ пре́жде каріаѳсе́феръ, гра́дъ пи́сменъ.
11
Звідти пішов він проти жителів Давира; ім’я Давира було раніше Кириаф-Сефер.
12
И рече́ Хале́въ: и́же а́ще порази́тъ гра́дъ пи́сменъ и во́зметъ єго́, да́мъ єму́ Асха́нь дще́рь мою́ въ жену́.
12
І сказав Халев: хто розіб’є Кириаф-Сефер і візьме його, тому віддам Ахсу, дочку мою, за дружину.
13
И взя́ єго́ Гоѳоніи́лъ сы́нъ Кене́за бра́та Хале́вова юнѣ́йшій, и даде́ єму́ Хале́въ Асха́нь дще́рь свою́ въ жену́.
13
І взяв його Гофониїл, син Кеназа, молодшого брата Халевового, і Халев віддав за дружину йому Ахсу, дочку свою.
14
И бы́сть внегда́ отходи́ти є́й, и подви́же ю́ Гоѳоніи́лъ проси́ти у отца́ своєго́ села́, и ропта́ше [сѣдя́щи] на осля́ти, и вопія́ше со осля́ти: на зе́млю ю́жную отда́лъ мя́ єси́. И рече́ є́й хале́въ: что́ ти є́сть?
14
Коли належало їй іти, Гофониїл навчив її просити у батька її поле, і вона зійшла з осла. Халев сказав їй: що тобі?
15
И рече́ єму́ Асха́нь: да́ждь ми́ благослове́ніє: я́ко на зе́млю ю́жную отда́лъ єси́ мя́, да да́си мнѣ́ и исхо́дища водна́я. И даде́ є́й хале́въ по се́рдцу єя́ исхо́дища вы́шнихъ и исхо́дища ни́жнихъ.
15
[Ахса] сказала йому: дай мені благословення; ти дав мені землю полуденну, дай мені і джерела води. І дав їй [Халев за бажанням її] джерела верхні і джерела нижні.
16
И сы́нове Іоѳо́ра кіне́єва, у́жика Моисе́ова, взыдо́ша от гра́да Фіні́ческа къ сыно́мъ Іу́динымъ въ пусты́ню су́щую на ю́гъ Іу́ды ко исхо́ду Аредо́ву, и поидо́ша, и всели́шася съ людьми́.
16
І сини [Іофора] кенеянина, тестя Мойсеєвого, пішли з міста Пальм із синами Іудиними в пустелю Іудину, що на південь від Арада, і прийшли й оселилися серед народу.
17
И по́йде Іу́да съ Симео́номъ бра́томъ свои́мъ, и изби́ Ханане́а живу́щаго въ сефе́ѳѣ, и потреби́ша єго́: и прозва́ша и́мя гра́ду потребле́ніє.
17
І пішов Іуда із Симеоном, братом своїм, і розбили хананеян, які жили в Цефафі, і піддали його закляттю, і тому називається місто це Хорма.
18
И взя́ Іу́да Га́зу и предѣ́лъ єя́, и Аскало́на и предѣ́лъ єго́, и аккаро́нъ и предѣ́лъ єго́, и азо́тъ и окре́стная єго́.
18
Іуда взяв також Газу з передмістями її, Аскалон з передмістями його, і Екрон з передмістями його [і Азот з околицями його].
19
И бя́ше Госпо́дь со Іу́дою. И взя́ го́ру, я́ко не возмого́ша потреби́ти живу́щихъ во юдо́ли, зане́ риха́въ противоста́ и́мъ, и колесни́цы желѣ́зныя бя́ху ты́мъ.
19
Господь був з Іудою, і він оволодів горою; але жителів долини не міг прогнати, тому що в них були залізні колісниці.
20
И да́ша хале́ву Хевро́нъ, я́коже глаго́ла Моисе́й: и наслѣ́дствова та́мо три́ гра́ды сыно́въ єна́ковыхъ, и изгна́ отту́ду три́ сы́ны єна́ковы.
20
І віддали Халеву Хеврон, як говорив Мойсей, [і одержав він там у спадщину три міста синів Єнакових] і вигнав звідти трьох синів Єнакових.
21
И Ієвусе́а живу́щаго во Ієрусали́мѣ не изгна́ша сы́нове Веніамі́новы, и живя́ше Ієвусе́й съ сынми́ Веніамі́ни во Ієрусали́мѣ да́же до сего́ дне́.
21
Але ієвусеїв, які жили в Єрусалимі, не вигнали сини Веніамінові, і живуть ієвусеями з синами Веніаміна в Єрусалимі до цього дня.
22
И взыдо́ша сы́нове Іо́сифли и сі́и въ Веѳи́ль: и Госпо́дь бя́ше съ ни́ми.
22
І сини Йосифа пішли також на Вефиль, і Господь був з ними.
23
И ополчи́шася, и согля́даша [сы́нове Іо́сифовы] Веѳи́ль: и́мя же бѣ́ пре́жде гра́ду лу́за.
23
[І зупинилися] й оглядали сини Йосифові Вефиль [ім’я ж місту було раніше Луз].
24
И ви́дѣша стрегу́щіи му́жа исходя́щаго изъ гра́да, и я́ша єго́ и реко́ша єму́: покажи́ на́мъ вхо́дъ во гра́дъ, и сотвори́мъ съ тобо́ю ми́лость.
24
І побачили вартові чоловіка, який йде з міста, [і взяли його] і сказали йому: покажи нам вхід у місто, і зробимо тобі милість.
25
И показа́ и́мъ вхо́дъ гра́дный: и порази́ша гра́дъ о́стріємъ меча́, му́жа же и сро́дство єго́ отпусти́ша.
25
Він показав їм вхід у місто, і розбили вони місто мечем, а чоловіка цього і всіх родичів його відпустили.
26
И отъи́де му́жъ въ зе́млю Хеттіи́мъ, и созда́ та́мо гра́дъ, и прозва́ и́мя єму́ лу́за: сіє́ и́мя єму́ да́же до дне́ сего́.
26
Чоловік цей пішов у землю хеттеян, і побудував [там] місто і нарік ім’я йому Луз. Це ім’я його по цей день.
27
И не разори́ Манассі́й веѳса́на, и́же є́сть ски́ѳскій гра́дъ, ниже́ дще́рей єго́, ниже́ окре́стныхъ [предѣ́лъ] єго́, ниже́ Ѳана́ха, ниже́ дще́рей єго́, ниже́ живу́щихъ въ до́рѣ, ниже́ дще́рей єго́, ниже́ живу́щихъ во Ієвла́мѣ, ниже́ окре́стныхъ єго́, ниже́ дще́рей єго́, и живу́щихъ въ Магеддо́нѣ, ниже́ окре́стныхъ єго́ и дще́рей єго́. И нача́ Ханане́й жи́ти на земли́ се́й.
27
І Манассія не вигнав жителів Бефсана [який є Скифополь] і залежних від нього міст, Фаанаха і залежних від нього міст, жителів Дора і залежних від нього міст, жителів Івлеама і залежних від нього міст, жителів Мегиддона і залежних від нього міст; і залишилися хананеяни жити в землі цій.
28
И бы́сть єгда́ укрѣпи́ся Ізра́иль, и сотвори́ Ханане́а да́нника: изгна́ніємъ же не изгна́ єго́.
28
Коли Ізраїль прийшов у силу, тоді зробив він хананеян данниками, але вигнати не вигнав їх.
29
И Єфре́мъ не изгна́ Ханане́а живу́щаго въ газе́рѣ: и живя́ше Ханане́й средѣ́ єго́ въ газе́рѣ, и бы́сть єму́ въ да́нника.
29
І Єфрем не вигнав хананеян, які живуть у Газері; і жили хананеяни серед них у Газері [і платили їм данину].
30
И Завуло́нъ не изгна́ живу́щихъ въ Хевро́нѣ и живу́щихъ во Амма́нѣ: и всели́ся Ханане́й посредѣ́ и́хъ и бы́сть єму́ да́нникъ.
30
І Завулон не вигнав жителів Китрона і жителів Наглола, і жили хананеяни серед них і платили їм данину.
31
И Аси́ръ не изгна́ живу́щихъ во акхо́рѣ, [и бы́сть єму́ да́нникъ,] ни живу́щихъ въ до́рѣ, ни живу́щихъ въ Сідо́нѣ, ни живу́щихъ въ дала́фѣ и во Ахазі́вѣ, и во є́лвѣ и во Афе́кѣ и въ роо́вѣ.
31
І Асир не вигнав жителів Акко [які платили йому данину, і жителів Дора] і жителів Сидона й Ахлава, Ахзива, Хелви, Афека і Рехова.
32
И всели́ся Аси́ръ посредѣ́ Ханане́а живу́щаго на земли́ [то́й], зане́ не возмо́же изгна́ти єго́.
32
І жив Асир серед хананеян, жителів землі тієї, бо не вигнав їх.
33
И Нефѳалі́мъ не изгна́ живу́щихъ въ веѳсами́сѣ, ниже́ живу́щихъ въ веѳана́хѣ: и всели́ся Нефѳалі́мъ средѣ́ Ханане́а живу́щаго на земли́ [се́й]: живу́щіи же въ веѳсами́сѣ и въ веѳана́хѣ бы́ша єму́ да́нницы.
33
І Неффалим не вигнав жителів Вефсамиса і жителів Бефанафа і жив серед хананеян, жителів землі тієї; жителі ж Вефсамиса і Бефанафа були його данниками.
34
И утѣсни́ Аморре́й сы́ны Да́новы въ горѣ́, я́ко не попусти́ и́мъ низходи́ти во юдо́ль.
34
І притисли аморреяни синів Данових у горах, бо не давали їм сходити в долину.
35
И нача́ Аморре́й жи́ти въ горѣ́ чре́пнѣй, идѣ́же медвѣ́ди и лиси́цы, въ мирсіно́нѣ и въ Салаві́нѣ: и отяготѣ́ рука́ до́му Іо́сифля на Аморре́а, и бы́сть єму́ да́нникъ.
35
І залишилися аморреяни жити на горі Херес [де ведмеді і лисиці], в Аїалоні і Шаалвимі; але рука синів Йосифових подолала [аморреян], і стали вони данниками їх.
36
И предѣ́лъ Аморре́йскій Ідуме́й от восхо́да акраві́ня, от ка́мене и вы́ше.
36
Межі аморреян від узвишшя Акравим і від Сели простягалися і далі.