Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
И бя́ше Ієфѳа́й Галааді́тянинъ си́ленъ крѣ́постію: и то́й бы́сть сы́нъ жены́ блудни́цы, я́же роди́ Галаа́ду Ієфѳа́я.
1
Ієффай галаадитянин був людиною хороброю. Він був сином блудниці; від Галаада народився Ієффай.
2
И роди́ жена́ Галаа́дова сыно́въ єму́: и возмужа́ша сы́нове жены́ и изгна́ша Ієфѳа́я, и реко́ша єму́: не наслѣ́диши въ дому́ отца́ на́шего, я́ко сы́нъ жены́ блу́дныя єси́ ты́.
2
І дружина Галаадова народила йому синів. Коли змужніли сини дружини, прогнали вони Ієффая, сказавши йому: ти не спадкоємець у домі батька нашого, тому що ти син іншої жінки.
3
И отбѣже́ Ієфѳа́й от лица́ бра́тіи своєя́ и всели́ся въ земли́ то́въ: и собира́хуся ко Ієфѳа́ю му́жіє пра́здни, и хожда́ху съ ни́мъ.
3
І втік Ієффай від братів своїх і жив у землі Тов; і зібралися до Ієффая бездільні люди і виходили з ним.
4
И бы́сть по дне́хъ си́хъ, и воєва́ша сы́нове Аммо́ни на Ізра́иля.
4
Через деякий час аммонитяни пішли війною на Ізраїля.
5
И єгда́ воєва́ша сы́нове Аммо́ни на Ізра́иля, и поидо́ша старѣ́йшины Галаа́довы поя́ти Ієфѳа́я от земли́ то́въ,
5
Під час війни аммонитян з ізраїльтянами прийшли старійшини галаадські взяти Ієффая із землі Тов
6
и реко́ша ко Ієфѳа́ю: пріиди́ и бу́ди на́мъ нача́лникъ, и ополчи́мся на сы́ны Аммо́ни.
6
і сказали Ієффаю: прийди, будь у нас вождем, і ми будемо воювати з аммонитянами.
7
И рече́ Ієфѳа́й старѣ́йшинамъ Галаа́дскимъ: не вы́ ли возненави́дѣсте мя́, и изгна́сте мя́ изъ до́му отца́ моєго́, и отпусти́сте мя́ от себе́? и почто́ пріидо́сте ко мнѣ́ ны́нѣ, єгда́ ну́жду возъимѣ́сте?
7
Ієффай сказав старійшинам галаадським: чи не ви зненавиділи мене і вигнали з дому батька мого? навіщо ж прийшли до мене нині, коли ви в біді?
8
И реко́ша старѣ́йшины Галаа́дстіи ко Ієфѳа́ю: сего́ ра́ди ны́нѣ пріидо́хомъ къ тебѣ́, да по́йдеши съ на́ми, и ополчи́мся на сы́ны Аммо́ни: и бу́деши на́мъ кня́зь всѣ́мъ живу́щымъ въ Галаа́дѣ.
8
Старійшини галаадські сказали Ієффаю: для того ми тепер прийшли до тебе, щоб ти пішов з нами й воював з аммонитянами і був у нас начальником усіх жителів галаадських.
9
И рече́ Ієфѳа́й ко старѣ́йшинамъ Галаа́довымъ: а́ще возвраща́єте мя́ ополчи́тися на сы́ны Аммо́ни, и преда́стъ и́хъ Госпо́дь предо мно́ю, и а́зъ ва́мъ бу́ду ли кня́зь?
9
І сказав Ієффай старійшинам галаадським: якщо ви повернете мене, щоб воювати з аммонитянами, і Господь віддасть їх мені, то чи залишуся я у вас начальником?
10
И реко́ша старѣ́йшины Галаа́дстіи ко Ієфѳа́ю: Госпо́дь да бу́детъ по́слухъ между́ на́ми, а́ще по сло́ву твоєму́ та́ко не сотвори́мъ.
10
Старійшини галаадські сказали Ієффаю: Господь нехай буде свідком між нами, що ми зробимо за словом твоїм!
11
И по́йде Ієфѳа́й со старѣ́йшинами Галаа́дскими, и поста́виша єго́ лю́діє надъ собо́ю главу́ и кня́зя: и глаго́ла Ієфѳа́й вся́ словеса́ своя́ предъ Го́сподемъ въ Массифѣ́.
11
І пішов Ієффай зі старійшинами галаадськими, і народ поставив його над собою начальником і вождем, і Ієффай виголосив усі слова свої перед лицем Господа в Массифі.
12
И посла́ Ієфѳа́й послы́ къ царю́ сыно́въ Аммо́нихъ, глаго́ля: что́ мнѣ́ и тебѣ́, я́ко прише́лъ єси́ ко мнѣ́ воєва́ти на земли́ моє́й?
12
І послав Ієффай послів до царя Аммонитського сказати: що тобі до мене, чому ти прийшов до мене воювати на землі моїй?
13
И рече́ ца́рь сыно́въ Аммо́нихъ къ посло́мъ Ієфѳа́євымъ: я́ко взя́ Ізра́иль зе́млю мою́, єгда́ изы́де изъ Єги́пта, от Арно́на да́же до Іаво́ка и до Іорда́на: и ны́нѣ возврати́ ю́ съ ми́ромъ, и отиду́.
13
Цар Аммонитський сказав послам Ієффая: Ізраїль, коли йшов з Єгипту, взяв землю мою від Арнона до Іавока і Йордану; отже, поверни мені її з миром [і я відступлю].
14
И возврати́шася послы́ ко Ієфѳа́ю. И приложи́ єще́ Ієфѳа́й, и посла́ послы́ къ царю́ сыно́въ Аммо́нихъ, и реко́ша єму́:
14
[І повернулися посли до Ієффая.] Ієффай удруге послав послів до царя Аммонитського,
15
та́ко глаго́летъ Ієфѳа́й: не взя́ Ізра́иль земли́ Моа́вли и земли́ сыно́въ Аммо́нихъ,
15
сказати йому: так говорить Ієффай: Ізраїль не забирав землі Моавитської і землі Аммонитської;
16
поне́же єгда́ исхожда́ше изъ Єги́пта, по́йде Ізра́иль по пусты́ни до мо́ря чермна́го, и пріи́де до Ка́диса:
16
бо коли йшли з Єгипту, Ізраїль пішов у пустелю до Червоного моря і прийшов у Кадес;
17
и посла́ Ізра́иль послы́ къ царю́ Єдо́мску, глаго́ля: да прейду́ сквозѣ́ зе́млю твою́: и не послу́ша ца́рь Єдо́мскъ: та́кожде посыла́ и къ царю́ Моа́вску, и не восхотѣ́: и сѣ́де Ізра́иль въ Ка́дисѣ:
17
звідти послав Ізраїль послів до царя Едомського сказати: «дозволь мені пройти землею твоєю»; але цар Едомський не послухав; і до царя Моавитського він посилав, але і той не погодився; тому Ізраїль залишався в Кадесі.
18
и и́де пусты́нею, и обы́де зе́млю Єдо́млю и зе́млю Моа́влю, и пріи́де на восто́ки со́лнца земли́ Моа́вли, и ополчи́ся объ ону́ страну́ Арно́на, и не вни́де въ предѣ́лы Моа́вли, я́ко Арно́нъ бя́ше предѣ́лъ Моа́вль:
18
І пішов пустелею, й оминув землю Едомську і землю Моавитську, і, прийшовши до східної межі землі Моавитської, розташувався станом за Арноном; але не входив у межі Моавитські, тому що Арнон є межа Моава.
19
и посла́ Ізра́иль послы́ къ сио́ну царю́ Аморре́йску, царю́ єсево́нску, и рече́ къ нему́ Ізра́иль: да пре́йдемъ по земли́ твоє́й до мѣ́ста на́шего:
19
І послав Ізраїль послів до Сигона, царя Аморрейського, царя Есевонського, і сказав йому Ізраїль: дозволь нам пройти землею твоєю в своє місце.
20
и не восхотѣ́ сио́нъ Ізра́илю преити́ по предѣ́ломъ свои́мъ, и собра́ сио́нъ вся́ лю́ди своя́, и ополчи́ся во Іа́сѣ, и воєва́ на Ізра́иля:
20
Але Сигон не погодився пропустити Ізраїля через межі свої, і зібрав Сигон весь народ свій, і розташувався станом у Іааці, і воював з Ізраїлем.
21
и предаде́ Госпо́дь Бо́гъ Ізра́илевъ сио́на и вся́ лю́ди єго́ въ ру́ки Ізра́иля, и изби́ и́хъ:
21
І віддав Господь Бог Ізраїлів Сигона і весь народ його в руки Ізраїля, і він розбив їх; і одержав Ізраїль у спадщину всю землю Аморрея, що жив у землі тій;
22
и наслѣ́дова Ізра́иль всю́ зе́млю Аморре́а живу́щаго на земли́ то́й: и взя́ ве́сь предѣ́лъ Аморре́йскъ от Арно́на да́же до Іаво́ка, и от пусты́ни до Іорда́на:
22
і одержали вони у спадщину всі землі Аморрея від Арнона до Іавока і від пустелі до Йордану.
23
и ны́нѣ Госпо́дь Бо́гъ Ізра́илевъ изгна́ Аморре́а от лица́ люді́й свои́хъ Ізра́иля, и ты́ ли хо́щеши наслѣ́дити єго́?
23
Отже, Господь Бог Ізраїлів прогнав Аморрея від імені народу Свого Ізраїля, а ти хочеш узяти його спадщину?
24
ни́, но єли́ко даде́ въ наслѣ́діє тебѣ́ хамо́съ бо́гъ тво́й, сія́ да наслѣ́диши: а всѣ́хъ, и́хже изгна́ Госпо́дь Бо́гъ на́шъ от лица́ на́шего, сія́ мы́ наслѣ́димъ:
24
Чи не володієш ти тим, що дав тобі Хамос, бог твій? І ми володіємо всім тим, що дав нам у спадщину Господь Бог наш.
25
и ны́нѣ єда́ лу́чшій єси́ ты́ Вала́ка сы́на Сепфо́рова, царя́ Моа́вля? не бра́нію ли боря́шеся со Ізра́илемъ, или́ вою́я воєва́ єго́?
25
Хіба ти кращий за Валака, сина Сепфорового, царя Моавитського? Чи сварився він з Ізраїлем, або воював з ними?
26
єгда́ всели́ся Ізра́иль во єсево́нѣ и въ предѣ́лѣхъ єго́, и во Арои́рѣ и въ предѣ́лѣхъ єго́, и во всѣ́хъ градѣ́хъ, и́же у Іорда́на, три́ста лѣ́тъ, и почто́ не изба́вилъ єси́ и́хъ во вре́мя о́но?
26
Ізраїль уже живе триста років у Есевоні й у залежних від нього містах, у Ароері і залежних від нього містах, і в усіх містах, що біля Арнона; чому ви в той час не віднімали [їх]?
27
а́зъ же не согрѣши́хъ тебѣ́, и ты́ твори́ши со мно́ю зло́, вою́я на мя́: да су́дитъ Госпо́дь судя́й дне́сь между́ сы́ны Ізра́илевыми и между́ сы́ны Аммо́ни.
27
А я не винен перед тобою, і ти робиш мені зло, виступивши проти мене війною. Господь Суддя нехай буде нині суддею між синами Ізраїля і між аммонитянами!
28
И не послу́ша ца́рь сыно́въ Аммо́нихъ слове́съ Ієфѳа́євыхъ, я́же посыла́ше къ нему́.
28
Але цар Аммонитський не послухав слів Ієффая, з якими він посилав до нього.
29
И бы́сть на Ієфѳа́и Ду́хъ Госпо́день, и пре́йде Галаа́да и Манассі́ю, и пре́йде стражбу́ Галаа́дову, и от стражбы́ Галаа́довы и́де на о́ну страну́ сыно́въ Аммо́нихъ.
29
І був на Ієффаєві Дух Господній, і пройшов він Галаад і Манассію, і пройшов Массифу галаадську, і з Массифи галаадської пішов до аммонитян.
30
И обѣща́ Ієфѳа́й обѣ́тъ Го́сподеви и рече́: а́ще преда́ніємъ преда́си сы́ны Аммо́ни въ ру́ку мою́,
30
І дав Ієффай обітницю Господу і сказав: якщо Ти віддаси аммонитян у руки мої,
31
и бу́детъ исходя́й, и́же а́ще изы́детъ изъ вра́тъ до́му моєго́ во срѣ́теніє мнѣ́, єгда́ возвращу́ся съ ми́ромъ от сыно́въ Аммо́нихъ, и бу́детъ Го́сподеви, и вознесу́ єго́ во всесожже́ніє.
31
то після повернення мого з миром від аммонитян, що вийде з воріт дому мого назустріч мені, буде Господу, і принесу це у всепалення.
32
И пріи́де Ієфѳа́й къ сыно́мъ Аммо́нимъ воєва́ти на ня́: и предаде́ я́ Госпо́дь въ ру́цѣ єго́
32
І прийшов Ієффай до аммонитян — воювати з ними, і віддав їх Господь у руки його;
33
и изби́ и́хъ от Арои́ра, до́ндеже пріити́ въ мені́ѳъ, два́десять градо́въ, и да́же до Аве́ля віногра́довъ, я́звою вели́кою зѣло́. И покоре́ни бы́ша сы́нове Аммо́ни предъ лице́мъ сыно́въ Ізра́илевыхъ.
33
і вразив їх поразкою дуже великою, від Ароера до Минифа двадцять міст, і до Авель-Керамима, і підкорилися аммонитяни синам Ізраїлевим.
34
И пріи́де Ієфѳа́й въ Массифу́ въ до́мъ сво́й: и се́, дще́рь єго́ исхожда́ше во срѣ́теніє єго́ съ тимпа́ны и ли́ки: и сія́ бя́ше єдиноро́дна єму́ возлю́бленна: и не бѣ́ єму́ сы́на, ни другі́я дще́ре, кромѣ́ єя́.
34
І прийшов Ієффай у Массифу в дім свій, і ось, дочка його виходить назустріч йому з тимпанами і бубнами: вона була в нього тільки одна, і не було в нього ще ні сина, ні дочки.
35
И бы́сть єгда́ уви́дѣ ю́ са́мъ, растерза́ ри́зы своя́ и рече́: о, дщи́ моя́, смуща́ющи смути́ла мя́ єси́: и ты́ ны́нѣ въ претыка́ніє была́ єси́ предъ очи́ма мои́ма: а́зъ бо отверзо́хъ уста́ моя́ на тя́ ко Го́споду и не возмогу́ вспя́ть возврати́ти.
35
Коли він побачив її, роздер одяг свій і сказав: ох, дочко моя! ти вбила мене; і ти серед порушників спокою мого! я відкрив [про тебе] вуста мої перед Господом і не можу відректися.
36
И рече́ къ нему́: о́тче, а́ще отве́рзлъ єси́ уста́ твоя́ ко Го́споду, сотвори́ мнѣ́, я́коже изы́де изо у́стъ твои́хъ, зане́же сотвори́ тебѣ́ Госпо́дь ме́сть враго́мъ твои́мъ от сыно́въ Аммо́нихъ.
36
Вона сказала йому: батьку мій! ти відкрив вуста твої перед Господом — і роби зі мною те, що вимовили вуста твої, коли Господь звершив через тебе помсту ворогам твоїм аммонитянам.
37
И рече́ ко отцу́ своєму́: сотвори́, о́тче мо́й, сіє́ сло́во: оста́ви мя́ два́ мѣ́сяца, да пойду́ и взы́ду на го́ры и пла́чуся дѣ́вства моєго́ а́зъ и други́ни мои́.
37
І сказала батькові своєму: зроби мені тільки ось що: відпусти мене на два місяці; я піду, зійду на гори й оплачу дівоцтво моє з подругами моїми.
38
И рече́: иди́. И отпусти́ ю́ на два́ мѣ́сяца: и и́де сама́ и други́ни єя́, и пла́кася дѣ́вства своєго́ на гора́хъ.
38
Він сказав: піди. І відпустив її на два місяці. Вона пішла з подругами своїми й оплакувала дівоцтво своє в горах.
39
И бы́сть въ концѣ́ двою́ мѣ́сяцу, и возврати́ся ко отцу́ своєму́: и сотвори́ на не́й обѣ́тъ сво́й, и́мже обѣща́ся: и сія́ не позна́ му́жа. И бы́сть въ повелѣ́ніє во Ізра́или:
39
Коли минуло два місяці вона повернулася до батька свого, і він звершив над нею обітницю свою, яку дав, і вона не пізнала чоловіка. І ввійшло у звичай у Ізраїля,
40
от дні́й до дні́й исхожда́ху дще́ри Ізра́илевы пла́кати о дще́ри Ієфѳа́я Галааді́тина четы́ри дни́ въ лѣ́тѣ.
40
що щорічно дочки Ізраїлеві ходили оплакувати дочку Ієффая галаадянина, чотири дні на рік.