Звичайний друкВиконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
Глава 13
Церковнослов'янською (гром. шрифт)
Церковнослов'янською
1
И приложи́ша єще́ сы́нове Ізра́илевы твори́ти зло́ предъ Го́сподемъ: и предаде́ я́ Госпо́дь въ ру́ку Филісті́мску четы́редесять лѣ́тъ.
и ны́нѣ блюди́ся, и не пі́й віна́ и сіке́ра, и не я́ждь вся́каго нечи́стаго:
4
и3 нн7э блюди1сz, и3 не пjй вінA и3 сікeра, и3 не ћждь всsкагw нечи1стагw:
5
я́ко се́, ты́ во утро́бѣ пріи́меши и роди́ши сы́на: и желѣ́зо на главу́ єго́ не взы́детъ, я́ко назоре́й Богови бу́детъ сіє́ отроча́ от чре́ва: и се́й на́чнетъ спаса́ти Ізра́иля изъ руки́ Филісті́мли.
5
ћкw сE, ты2 во ўтр0бэ пріи1меши и3 роди1ши сhна: и3 желёзо на главY є3гw2 не взhдетъ, ћкw назwрeй бGови бyдетъ сіE nтрочA t чрeва: и3 сeй нaчнетъ спасaти ї}лz и3з8 руки2 фmлістjмли.
6
И вни́де жена́ и рече́ му́жу своєму́, глаго́лющи: человѣ́къ Бо́жій пріи́де ко мнѣ́, и о́бразъ єго́ я́ко о́бразъ Ангела Бо́жія, стра́шенъ зѣло́: и вопроша́хъ єго́, отку́ду єси́? и и́мене своєго́ не повѣ́да ми́,
и рече́ мнѣ́: се́, ты́ во утро́бѣ зачне́ши и роди́ши сы́на: и ны́нѣ не пі́й віна́, ни сіке́ра, и не я́ждь вся́каго нечи́стаго, я́ко назоре́й Бо́гу бу́детъ о́трочищь от утро́бы да́же до дне́ сме́рти своєя́.
7
и3 речE мнЁ: сE, ты2 во ўтр0бэ зачнeши и3 роди1ши сhна: и3 нн7э не пjй вінA, ни сікeра, и3 не ћждь всsкагw нечи1стагw, ћкw назwрeй бGу бyдетъ џтрочищь t ўтр0бы дaже до днE смeрти своеS.
8
И помоли́ся Мано́є ко Го́споду и рече́: во мнѣ́, Го́споди, человѣ́къ Бо́жій, єго́же посла́лъ єси́, да пріи́детъ єще́ къ на́мъ и наста́витъ ны́, что́ сотвори́мъ отроча́ти ражда́ющемуся.
8
И# помоли1сz манHе ко гDу и3 речE: во мнЁ, гDи, человёкъ б9ій, є3г0же послaлъ є3си2, да пріи1детъ є3щE къ нaмъ и3 настaвитъ ны2, что2 сотвори1мъ nтрочaти раждaющемусz.
9
И послу́ша Бо́гъ моли́твы Мано́євы: и пріи́де па́ки Ангелъ Бо́жій къ женѣ́, сія́ же сѣдя́ше на селѣ́, и Мано́є му́жъ єя́ не бя́ше съ не́ю.
9
И# послyша бGъ моли1твы манHевы: и3 пріи1де пaки ѓгGлъ б9ій къ женЁ, сіs же сэдsше на селЁ, и3 манHе мyжъ є3S не бsше съ нeю.
10
И потща́ся жена́, и те́кши ско́ро повѣ́да му́жу своєму́, и рече́ къ нему́: се́, яви́ся мнѣ́ му́жъ, и́же приходи́лъ въ де́нь о́нъ ко мнѣ́.
И рече́ Ангелъ Госпо́день къ Мано́ю: от всѣ́хъ, я́же глаго́лахъ къ женѣ́, да сохрани́тся:
13
И# речE ѓгGлъ гDень къ манHю: t всёхъ, ±же глаг0лахъ къ женЁ, да сохрани1тсz:
14
от всего́, є́же исхо́дитъ изъ віногра́да, да не я́стъ, и віна́ и сіке́ра да не піє́тъ, и вся́каго нечи́стаго да не я́стъ: и вся́, єли́ка заповѣ́дахъ є́й, да храни́тъ.
14
t всегw2, є4же и3сх0дитъ и3з8 віногрaда, да не ћстъ, и3 вінA и3 сікeра да не піeтъ, и3 всsкагw нечи1стагw да не ћстъ: и3 вс‰, є3ли6ка заповёдахъ є4й, да храни1тъ.
15
И рече́ Мано́є ко Ангелу Госпо́дню: да удержи́мъ тя́ здѣ́, и сотвори́мъ предъ тобо́ю ко́злище от ко́зъ.
15
И# речE манHе ко ѓгGлу гDню: да ўдержи1мъ тS здЁ, и3 сотвори1мъ пред8 тоб0ю к0злище t к0зъ.
16
И рече́ Ангелъ Госпо́день къ Мано́ю: а́ще мя́ пону́диши, не бу́ду я́сти хлѣ́ба твоєго́: но а́ще сотвори́ши всесожже́ніє Го́сподеви, то́ вознеси́ є́. Не вѣ́дяше бо Мано́є, я́ко Ангелъ Госпо́день то́й.
16
И# речE ѓгGлъ гDень къ манHю: ѓще мS понyдиши, не бyду ћсти хлёба твоегw2: но ѓще сотвори1ши всесожжeніе гDеви, то2 вознеси2 є5. Не вёдzше бо манHе, ћкw ѓгGлъ гDень т0й.
17
И рече́ Мано́є ко Ангелу Госпо́дню: что́ и́мя твоє́? да єгда́ сбу́дется сло́во твоє́, просла́вимъ тя́.
17
И# речE манHе ко ѓгGлу гDню: что2 и4мz твоE; да є3гдA сбyдетсz сл0во твоE, прослaвимъ тS.
18
И рече́ єму́ Ангелъ Госпо́день: почто́ сіє́ вопроша́єши и́мене моєго́? и то́ є́сть чу́дно.
И взя́ Мано́є ко́злища от ко́зъ и же́ртву, и вознесе́ на ка́мень Го́сподеви чу́дная творя́щему: Мано́є же и жена́ єго́ зря́ста.
19
И# взS манHе к0злища t к0зъ и3 жeртву, и3 вознесE на кaмень гDеви ч{днаz творsщему: манHе же и3 женA є3гw2 зрsста.
20
И бы́сть єгда́ пла́мень взы́де вы́ше олтаря́ да́же до небесе́, и взы́де Ангелъ Госпо́день въ пла́мени олтаря́: Мано́є же и жена́ єго́ смотря́ста, и падо́ста лице́мъ свои́мъ на зе́млю.
20
И# бhсть є3гдA плaмень взhде вhше nлтарS дaже до небесE, и3 взhде ѓгGлъ гDень въ плaмени nлтарS: манHе же и3 женA є3гw2 смотрsста, и3 пад0ста лицeмъ свои1мъ на зeмлю.
21
И не приложи́ ктому́ Ангелъ Госпо́день яви́тися Мано́ю и женѣ́ єго́. Тогда́ увѣ́дѣ Мано́є, я́ко Ангелъ Госпо́день є́сть.
И рече́ єму́ жена́ єго́: а́ще бы хотѣ́лъ Госпо́дь умертви́ти на́съ, не бы́ взя́лъ от ру́къ на́шихъ всесожже́нія и же́ртвы, и не бы́ показа́лъ на́мъ си́хъ всѣ́хъ, и не бы́ слы́шана сія́ сотвори́лъ на́мъ я́коже ны́нѣ.
23
И# речE є3мY женA є3гw2: ѓще бы хотёлъ гDь ўмертви1ти нaсъ, не бы2 взsлъ t рyкъ нaшихъ всесожжeніz и3 жeртвы, и3 не бы2 показaлъ нaмъ си1хъ всёхъ, и3 не бы2 слы6шана сі‰ сотвори1лъ нaмъ ћкоже нн7э.
24
И роди́ жена́ сы́на, и нарече́ и́мя єму́ Сампсо́нъ. И возмужа́ отроча́, и благослови́ є́ Госпо́дь: