Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
И бы́сть въ ты́я дни́ не бя́ше царя́ во Ізра́или: и бы́сть му́жъ Леві́тинъ живы́й во странѣ́ горы́ Єфре́мовы, и поя́ себѣ́ жену́ подло́жницу от Виѳлеє́ма Іу́дина:
1
У ті дні, коли не було царя в Ізраїля, жив один левит на схилі гори Єфремової. Він узяв собі наложницю з Вифлеєма Юдейського.
2
и разгнѣ́вася на́нь подло́жница єго́, и отъи́де от него́ въ до́мъ отца́ своєго́ въ Виѳлеє́мъ Іу́динъ, и бѣ́ та́мо четы́ри ме́сяцы:
2
Наложниця його посварилася з ним і пішла від нього в дім батька свого у Вифлеєм Юдейський і була там чотири місяці.
3
и воста́ му́жъ єя́ и и́де вслѣ́дъ єя́ глаго́лати въ се́рдце єя́, обрати́ти ю́ къ себѣ́ и привести́ па́ки къ себѣ́: и о́трокъ єго́ съ ни́мъ, и дво́є осля́тъ: она́ же введе́ єго́ въ до́мъ отца́ своєго́:
3
Чоловік її встав і пішов за нею, щоб поговорити до серця її і повернути її до себе. З ним був слуга його і пара ослів. Вона ввела його в дім батька свого.
4
и ви́дѣ єго́ оте́цъ отрокови́цы и изы́де съ весе́ліємъ во срѣ́теніє єго́, и удержа́ єго́ те́сть єго́ оте́цъ отрокови́цы, и пребы́сть съ ни́мъ три́ дни́, и ядо́ша и пи́ша, и спа́ша та́мо.
4
Батько цієї молодої жінки, побачивши його, з радістю зустрів його, і затримав його тесть його, батько молодої жінки. І пробув він у нього три дні; вони їли і пили і ночували там.
5
И бы́сть въ де́нь четве́ртый, и обу́трѣша зау́тра, и воста́ поити́. И рече́ оте́цъ отрокови́цы къ зя́тю своєму́: укрѣпи́ се́рдце твоє́ укру́хомъ хлѣ́ба, и по се́мъ по́йдете.
5
На четвертий день встали вони рано, і він встав, щоб іти. І сказав батько молодої жінки зятеві своєму: підкріпи серце твоє шматком хліба, і потім підете.
6
И сѣдо́ша, и ядо́ша о́ба вку́пѣ и пи́ша. И рече́ оте́цъ отрокови́цы къ му́жу: иди́ ны́нѣ и преспи́, и возблажа́єтъ се́рдце твоє́.
6
Вони залишилися, і обоє разом їли і пили. І сказав батько молодої жінки чоловікові тому: залишися ще на ніч, і нехай повеселиться серце твоє.
7
И воста́ му́жъ поити́: и пону́ди єго́ те́сть єго́, и сѣ́де, и пребы́сть та́мо.
7
Чоловік той устав, було, щоб іти, але тесть його ублагав його, і він знову ночував там.
8
И воста́ ра́но въ пя́тый де́нь да и́детъ. И рече́ оте́цъ отрокови́цы: укрѣпи́ у́бо се́рдце твоє́ хлѣ́бомъ, и пребу́ди до́ндеже преклони́тся де́нь. И ядо́ша и пи́ша о́ба.
8
На п’ятий день устав він вранці, щоб іти. І сказав батько молодої жінки тієї: підкріпи серце твоє [хлібом], і забаріться, доки схилиться день. І їли обоє вони [і пили].
9
И воста́ му́жъ да и́детъ са́мъ и подло́жница єго́ и о́трокъ єго́. И рече́ єму́ те́сть єго́ оте́цъ отрокови́цы: се́, уже́ преклони́ся де́нь къ ве́черу, пребу́ди здѣ́, и возблажа́єтъ се́рдце твоє́, и обу́трѣєте у́тро въ пу́ть ва́шъ, и отъи́деши въ селе́ніє своє́.
9
І встав той чоловік, щоб іти, сам він, наложниця його і слуга його. І сказав йому тесть його, батько молодої жінки: ось, день схилився до вечора, ночуйте, будь ласка; ось, день незабаром закінчиться, ночуй тут, нехай повеселиться серце твоє; завтра рано встанете в дорогу вашу, і підеш у дім твій.
10
И не изво́ли му́жъ пребы́ти, и воста́ и отъи́де: и пріи́де да́же пря́мо Ієву́су, се́й є́сть Ієрусали́мъ, и съ ни́мъ дво́є осля́тъ съ бремены́, и подло́жница єго́ съ ни́мъ.
10
Але чоловік не погодився ночувати, встав і пішов; і прийшов до Ієвуса, що нині Єрусалим; з ним пара нав’ючених ослів і наложниця його з ним.
11
И пріидо́ша до Ієву́са, и де́нь преклони́ся къ ве́черу зѣло́: и рече́ о́трокъ ко господи́ну своєму́: гряди́ у́бо, да уклони́мся во гра́дъ се́й Ієву́съ и пребу́демъ въ не́мъ.
11
Коли вони були біля Ієвуса, день уже дуже схилився. І сказав слуга господарю своєму: зайдемо в це місто ієвусеїв і заночуємо в ньому.
12
И рече́ къ нему́ господи́нъ єго́: не уклони́мся во гра́дъ чу́ждь, въ не́мже нѣ́сть от сыно́въ Ізра́илевыхъ, но пре́йдемъ до гавао́на.
12
Господар його сказав йому: ні, не підемо в місто іноплемінників, які не з синів Ізраїлевих, але дійдемо до Гиви.
13
И рече́ ко о́троку своєму́: гряди́, да присту́пимъ ко єди́ному от мѣ́стъ гавао́нскихъ и пребу́демъ въ гавао́нѣ или́ въ ра́мѣ.
13
І сказав слузі своєму: дійдемо до одного з цих місць і заночуємо в Гиві або в Рамі.
14
И мину́ша, и идо́ша, и за́йде и́мъ со́лнце бли́зъ гавао́на, и́же є́сть Веніамі́нь:
14
І пішли, і йшли, і зайшло сонце біля Гиви Веніамінової.
15
и уклони́шася та́мо вни́ти превита́ти въ гавао́нѣ, и внидо́ша и сѣдо́ша на сто́гнахъ гра́да: и не бѣ́ му́жъ вводя́й и́хъ въ до́мъ превита́ти.
15
І повернули вони туди, щоб піти заночувати в Гиві. І прийшов він і сів на вулиці в місті; але ніхто не запрошував їх у дім для ночівлі.
16
И се́, му́жъ ста́ръ идя́ше съ дѣ́ла своєго́ изъ по́ля въ ве́черъ, и се́й му́жъ от горы́ Єфре́мли, и то́й обита́ше въ гавао́нѣ: и му́жіє мѣ́ста сы́нове Веніамі́ни.
16
І ось, іде один старий з роботи своєї з поля ввечері; він був родом з гори Єфремової і жив у Гиві. Жителі ж місця цього були синами Веніаміновими.
17
И возве́дъ о́чи свои́, ви́дѣ му́жа пу́тника на сто́гнахъ гра́дныхъ, и рече́ му́жъ ста́рецъ: ка́мо и́деши и отку́ду гряде́ши?
17
Він, піднявши очі свої, побачив перехожого на вулиці міській. І сказав старий: куди йдеш? і звідки ти прийшов?
18
И рече́ къ нему́: гряде́мъ мы́ от Виѳлеє́ма Іу́дина да́же до стра́нъ горы́ Єфре́мли, отону́дуже а́зъ є́смь: и ходи́хъ до Виѳлеє́ма Іу́дина, и иду́ а́зъ въ до́мъ мо́й: и нѣ́сть му́жа вводя́щаго мя́ въ до́мъ:
18
Він сказав йому: ми йдемо з Вифлеєма Юдейського на гору Єфремову, звідки я; я ходив у Вифлеєм Юдейський, а тепер іду до дому Господа; і ніхто не запрошує мене в дім;
19
а пле́вы и пи́ща осля́томъ на́шымъ є́сть, и мнѣ́ хлѣ́бъ и віно́ є́сть, и отрокови́цѣ и о́троку: рабо́мъ твои́мъ нѣ́сть ску́дно ни коєя́ ве́щи.
19
у нас є і солома і корм для ослів наших; також хліб і вино для мене і для раби твоєї і для цього слуги є в рабів твоїх; ні у чому немає нестатку.
20
И рече́ му́жъ ста́ръ: ми́ръ тебѣ́: и ве́сь недоста́токъ тво́й на мнѣ́, оба́че на сто́гнахъ не ля́зи.
20
Старий сказав йому: будь спокійним: весь нестаток твій на мені, тільки не ночуй на вулиці.
21
И введе́ єго́ въ до́мъ сво́й, и даде́ мѣ́сто осля́томъ єго́: и омы́ша но́ги своя́, и ядо́ша и пи́ша.
21
І ввів його в дім свій і дав корм ослам [його], а самі вони обмили ноги свої і їли і пили.
22
Єгда́ же возвесели́ся се́рдце и́хъ, и се́, му́жіє гра́дстіи сы́нове беззако́нниковъ обыдо́ша до́мъ бію́ще въ две́ри, и рѣ́ша му́жу господи́ну до́му ста́рцу, глаго́люще: изведи́ му́жа и́же вни́де въ до́мъ тво́й, да позна́ємъ єго́.
22
Тоді як вони розвеселили серця свої, ось, жителі міста, люди розпусні, оточили дім, стукали в двері і говорили старому, господареві дому: виведи чоловіка, який увійшов у дім твій, ми пізнаємо його.
23
И изы́де къ ни́мъ му́жъ господи́нъ до́му и рече́: ни́, бра́тія, не сотвори́те зла́ му́жу сему́ повнегда́ вни́ти єму́ въ до́мъ мо́й, и не сотвори́те безу́мія сего́:
23
Господар дому вийшов до них і сказав їм: ні, брати мої, не чиніть зла, коли чоловік цей ввійшов у дім мій, не робіть цього безумства;
24
се́, дще́рь моя́ дѣ́ва, и подло́жница єго́: изведу́ и́хъ, и смири́те и́хъ, и сотвори́те и́мъ є́же бла́го предъ очи́ма ва́шима: а му́жу сему́ не сотвори́те словесе́ безу́мія сего́.
24
ось у мене дочка дівчина, і в нього наложниця, виведу я їх, смиріть їх і робіть з ними, що вам завгодно; а з чоловіком цим не робіть цього безумства.
25
И не изво́лиша му́жіє послу́шати єго́. И взя́ му́жъ подло́жницу єго́ и изведе́ ю́ къ ни́мъ во́нъ: и позна́ша ю́ и руга́шася надъ не́ю всю́ но́щь да́же до у́тра, и отпусти́ша ю́, єгда́ взы́де денни́ца.
25
Але вони не хотіли слухати його. Тоді чоловік узяв свою наложницю і вивів до них на вулицю. Вони пізнали її, і глумилися над нею всю ніч до ранку. І відпустили її з появою зорі.
26
И пріи́де жена́ къ зау́трію, и паде́ у две́рій до́му, идѣ́же бя́ше му́жъ єя́, до разсвѣта́нія.
26
І прийшла жінка перед появою зорі, і впала біля дверей дому тієї людини, у якої був господар її, і лежала до світла.
27
И воста́ му́жъ єя́ зау́тра, и отве́рзе две́ри до́му и изы́де поити́ въ пу́ть сво́й: и се́, жена́ єго́ подло́жница лежа́ше при две́рехъ до́му, и ру́цѣ єя́ на преддве́ріи.
27
Господар її встав зранку, відчинив двері дому і вийшов, щоб іти в дорогу свою: і ось, наложниця його лежить біля дверей дому, і руки її на порозі.
28
И рече́ къ не́й: воста́ни, да и́демъ. И не отвѣща́ єму́, бя́ше бо мертва́. И возложи́ ю́ на осля́, и воста́ му́жъ и по́йде на мѣ́сто своє́.
28
Він сказав їй: вставай, підемо. Але відповіді не було, [тому що вона померла]. Він поклав її на осла, встав і пішов у своє місце.
29
И пріи́де въ до́мъ сво́й, и взя́ но́жъ, и взя́ подло́жницу свою́, и раздроби́ ю́ по удесе́мъ єя́ на двана́десять часте́й, и посла́ я́ во вся́ племена́ Ізра́илева.
29
Прийшовши в дім свій, він узяв ніж і, взявши наложницю свою, розрізав її за членами її на дванадцять частин і послав в усі краї Ізраїлеві.
30
И бы́сть вся́къ ви́дящій глаго́лаше: не бы́сть, ни ви́дѣно бѣ́ си́це от дне́ изше́ствія сыно́въ Ізра́илевыхъ от земли́ Єги́петскія да́же до дне́ сего́. И заповѣ́да муже́мъ, и́хже посла́, глаго́ля: си́це глаго́лите ко всему́ Ізра́илю: а́ще бы́сть по словеси́ сему́? уста́вите са́ми себѣ́ о не́й совѣ́тъ и глаго́лите.
30
Всякий, хто бачив це, говорив: не бувало і не бачено було подібного до цього від дня виходу синів Ізраїлевих із землі Єгипетської до цього дня. [Посланим же від себе людям він дав наказ і сказав: так говоріть усьому Ізраїлю: чи бувало коли подібне до цього?] Зверніть увагу на це, порадьтеся і скажіть.