Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
(Зач. 1) Поне́же у́бо мно́зи нача́ша чини́ти по́вѣсть о извѣ́ствованныхъ въ на́съ веще́хъ,
1
Оскільки багато хто почав складати оповіді про добре відомі нам речі,
2
я́коже преда́ша на́мъ, и́же испе́рва самови́дцы и слу́ги бы́вшіи Словесе́:
2
як передали нам ті, що від самого початку були очевидцями і служителями Слова*,
3
изво́лися и мнѣ́ послѣ́довавшу вы́ше вся́ испы́тно, поря́ду писа́ти тебѣ́, держа́вный Ѳеофі́ле,
3
то спало на думку й мені, старанно дослідивши все від початку, по порядку описати тобі, високодостойний Феофиле,
4
да разумѣ́єши, о ни́хже научи́лся єси́ словесѣ́хъ утвержде́ніє.
4
щоб ти пізнав тверду основу того вчення, в якому був наставлений.
5
(Зач. 2) Бы́сть во дни́ И́рода царя́ Іуде́йска, ієре́й нѣ́кій, и́менемъ Заха́ріа, от дневны́я чреды́ Авіа́ни: и жена́ єго́ от дще́рей Ааро́новѣхъ, и и́мя є́й Єлісаве́тъ.
5
У дні Ірода, царя Юдейського, був священик на ім’я Захарія, з денної черги Авиєвої, і жінка його з дочок Ааронових, а ім’я її — Єлисавета.
6
Бѣ́ста же пра́ведна о́ба предъ Бо́гомъ, ходя́ща во всѣ́хъ за́повѣдехъ и оправда́ніихъ Госпо́днихъ безпоро́чна.
6
Обоє вони були праведні перед Богом, виконуючи всі заповіді і настанови Господні бездоганно.
7
И не бѣ́ и́ма ча́да, поне́же Єлісаве́тъ бѣ́ непло́ды, и о́ба заматорѣ́вша во дне́хъ свои́хъ бѣ́ста.
7
У них не було дітей, бо Єлисавета була неплідна, і обоє були вже похилого віку.
8
Бы́сть же служа́щу єму́ въ чину́ чреды́ своєя́ предъ Бо́гомъ,
8
Одного разу, коли він за чином своєї черги служив перед Богом,
9
по обы́чаю свяще́нничества ключи́ся єму́ покади́ти, вше́дшу въ це́рковь Госпо́дню:
9
за звичаєм священства, йому випало покадити, ввійшовши до храму Господнього,
10
и все́ мно́жество люде́й бѣ́ моли́тву дѣ́я внѣ́, въ го́дъ [во вре́мя] ѳиміа́ма:
10
а вся безліч народу молилася зовні під час кадіння.
11
яви́ся же єму́ А́нгелъ Госпо́день, стоя́ о десну́ю олтаря́ кади́лнаго:
11
Тоді з’явився йому ангел Господній, стоячи праворуч жертовника кадильного.
12
и смути́ся Заха́ріа ви́дѣвъ, и стра́хъ нападе́ на́нь.
12
Збентежився Захарія, побачивши його, і страх напав на нього.
13
Рече́ же къ нему́ А́нгелъ: не бо́йся, Заха́ріє: зане́ услы́шана бы́сть моли́тва твоя́, и жена́ твоя́ Єлісаве́тъ роди́тъ сы́на тебѣ́, и нарече́ши и́мя єму́ Іоа́ннъ.
13
Ангел же сказав йому: не бійся, Захаріє, бо почута молитва твоя, і жінка твоя Єлисавета народить тобі сина, і наречеш ім’я йому Іоан;
14
И бу́детъ тебѣ́ ра́дость и весе́ліє, и мно́зи о рождествѣ́ єго́ возра́дуются.
14
і буде тобі радість і втіха, і багато хто народженню його зрадіє,
15
Бу́детъ бо ве́лій предъ Го́сподемъ: и віна́ и сіке́ра не и́мать пи́ти, и Ду́ха Свята́го испо́лнится єще́ изъ чре́ва ма́тере своєя́:
15
бо він буде великий перед Господом; ні вина, ні хмільного напою не питиме, і Духа Святого сповниться ще від утроби матері своєї.
16
и мно́гихъ от сыно́въ Ізра́илевыхъ обрати́тъ ко Го́споду Бо́гу и́хъ.
16
І багатьох з синів Ізраїлевих наверне до Господа Бога їхнього.
17
И то́й предъи́детъ предъ Ни́мъ ду́хомъ и си́лою Иліино́ю, обрати́ти сердца́ отце́мъ на ча́да, и проти́вныя въ му́дрости пра́ведныхъ, угото́вати Го́сподеви лю́ди соверше́ны.
17
І йтиме перед Ним з духом і силою Іллі, щоб навернути серця батьків до дітей, і непокірних — до мудрості праведників, щоб приготувати Господеві народ звершений.
18
И рече́ Заха́ріа ко А́нгелу: по чесому́ разумѣ́ю сіє́? А́зъ бо є́смь ста́ръ, и жена́ моя́ заматорѣ́вши во дне́хъ свои́хъ.
18
І сказав Захарія ангелові: з чого я пізнаю це? Бо я старий, і жінка моя постарілася у днях своїх.
19
И отвѣща́въ А́нгелъ рече́ єму́: а́зъ є́смь Гавріи́лъ предстоя́й предъ Бо́гомъ, и по́сланъ є́смь глаго́лати къ тебѣ́ и благовѣсти́ти тебѣ́ сія́:
19
Ангел сказав йому у відповідь: я Гавриїл, що стою перед Богом, і посланий говорити з тобою і благовістити тобі про це.
20
и се́ бу́деши молчя́ и не могі́й проглаго́лати, до него́же дне́ бу́дутъ сія́: зане́ не вѣ́ровалъ єси́ словесе́мъ мои́мъ, я́же сбу́дутся во вре́мя своє́.
20
І ось ти будеш мовчати і не матимеш можливости говорити до того дня, коли збудеться це, за те, що ти не повірив словам моїм, котрі збудуться свого часу.
21
И бѣ́ша лю́діє жду́ще Заха́рію: и чудя́хуся косня́щу єму́ въ це́ркви.
21
Люди чекали на Захарію і дивувалися, що він забарився в храмі.
22
Изше́дъ же не можа́ше глаго́лати къ ни́мъ: и разумѣ́ша, я́ко видѣ́ніє ви́дѣ въ це́ркви: и то́й бѣ́ помава́я и́мъ, и пребыва́ше нѣ́мъ.
22
Він же, вийшовши, не міг говорити до них; і вони зрозуміли, що він бачив видіння в храмі; і він говорив з ними знаками і залишався німим.
23
И бы́сть я́ко испо́лнишася дні́є слу́жбы єго́, и́де въ до́мъ сво́й.
23
А коли закінчилися дні служіння його, повернувся до свого дому.
24
По си́хъ же дне́хъ зача́тъ Єлісаве́тъ жена́ єго́, и тая́шеся мѣ́сяцъ пя́ть, глаго́лющи:
24
Після тих днів зачала Єлисавета, жінка його, і таїлася п’ять місяців, кажучи:
25
я́ко та́ко мнѣ́ сотвори́ Госпо́дь во дни́, въ ня́же призрѣ́ отъя́ти поноше́ніє моє́ въ человѣ́цѣхъ.
25
так сотворив мені Господь у ті дні, коли зглянувся на мене, щоб зняти з мене ганьбу перед людьми.
26
Въ мѣ́сяцъ же шесты́й по́сланъ бы́сть А́нгелъ Гавріи́лъ от Бо́га во гра́дъ Галіле́йскій, єму́же и́мя Назаре́тъ,
26
Шостого ж місяця був посланий від Бога ангел Гавриїл у галилейське місто, яке називається Назарет,
27
къ Дѣ́вѣ обруче́ннѣй му́жеви, єму́же и́мя Іо́сифъ, от до́му Дави́дова: и и́мя Дѣ́вѣ Маріа́мь.
27
до Діви, зарученої з мужем на ім’я Йосиф, з дому Давидового; ім’я ж Діви — Марія.
28
И вше́дъ къ Не́й А́нгелъ рече́: ра́дуйся, Благода́тная: Госпо́дь съ Тобо́ю: благослове́на Ты́ въ жена́хъ.
28
Ангел, увійшовши до Неї, сказав: радуйся, Благодатна! Господь з Тобою, благословенна Ти в жонах.
29
Она́ же ви́дѣвши смути́ся о словеси́ єго́ и помышля́ше, каково́ бу́детъ цѣлова́ніє сіє́.
29
Вона ж, побачивши його, стривожилася від слів його і міркувала, що б то значило це привітання.
30
И рече́ А́нгелъ Є́й: не бо́йся, Маріа́мь: обрѣла́ бо єси́ благода́ть у Бо́га.
30
І сказав Їй ангел: не бійся, Маріє! Бо Ти знайшла благодать у Бога.
31
И се́ зачне́ши во чре́вѣ, и роди́ши Сы́на, и нарече́ши и́мя Єму́ Іису́съ.
31
І ось зачнеш в утробі і народиш Сина, і наречеш ім’я Йому Ісус.
32
Се́й бу́детъ ве́лій, и Сы́нъ Вы́шняго нарече́тся: и да́стъ Єму́ Госпо́дь Бо́гъ престо́лъ Дави́да отца́ Єго́:
32
Він буде Великий і Сином Всевишнього наречеться, і дасть Йому Господь Бог престіл Давида, отця Його.
33
и воцари́тся въ дому́ Іа́ковли во вѣ́ки, и Ца́рствію Єго́ не бу́детъ конца́.
33
І царюватиме у домі Якова повік, і царству Його не буде кінця.
34
Рече́ же Маріа́мь ко А́нгелу: ка́ко бу́детъ сіє́, идѣ́же му́жа не зна́ю?
34
Марія ж сказала ангелу: як же станеться це, коли Я мужа не знаю?
35
И отвѣща́въ А́нгелъ рече́ Є́й: Ду́хъ Святы́й на́йдетъ на Тя́, и си́ла Вы́шняго осѣни́тъ Тя́: тѣ́мже и ражда́ємоє Свя́то нарече́тся Сы́нъ Бо́жій:
35
Ангел сказав Їй у відповідь: Дух Святий зійде на Тебе, і сила Всевишнього осінить Тебе. Тому і народжуване Святе наречеться Сином Божим.
36
и се́, Єлісаве́тъ ю́жика Твоя́, и та́ зача́тъ сы́на въ ста́рости своє́й: и се́й мѣ́сяцъ шесты́й є́сть є́й нарица́ємѣй непло́ды:
36
Ось і Єлисавета, родичка Твоя, і вона зачала сина в старості своїй, і це вже шостий місяць їй, хоча називають її неплідною,
37
я́ко не изнемо́жетъ у Бо́га вся́къ глаго́лъ.
37
бо не буває безсилим у Бога ніяке слово.
38
Рече́ же Маріа́мь: се́ Раба́ Госпо́дня: бу́ди Мнѣ́ по глаго́лу твоєму́. И отъи́де от Нея́ А́нгелъ.
38
Тоді Марія сказала: Я — раба Господня. Нехай буде Мені за словом твоїм. І відійшов від Неї ангел.
39
Воста́вши же Маріа́мь во дни́ ты́я, и́де въ го́рняя со тща́ніємъ, во гра́дъ Іу́довъ:
39
Уставши ж, Марія у дні ці поспіхом пішла у передгір’я, в місто Іудине,
40
и вни́де въ до́мъ Заха́ріинъ, и цѣлова́ Єлісаве́тъ.
40
і увійшла в дім Захарії, і привітала Єлисавету.
41
И бы́сть я́ко услы́ша Єлісаве́тъ цѣлова́ніє Марі́ино, взыгра́ся младе́нецъ во чре́вѣ єя́: и испо́лнися Ду́ха Свя́та Єлісаве́тъ,
41
Коли ж почула Єлисавета привітання Маріїне, заграло дитя в утробі її, і сповнилася Духа Святого Єлисавета.
42
и возопи́ гла́сомъ ве́ліимъ, и рече́: благослове́на Ты́ въ жена́хъ, и благослове́нъ пло́дъ чре́ва Твоєго́:
42
І вигукнула гучним голосом і сказала: благословенна Ти в жонах, і благословенний плід утроби Твоєї!
43
и отку́ду мнѣ́ сіє́, да пріи́детъ Ма́ти Го́спода моєго́ ко мнѣ́?
43
І звідки це мені, що Мати Господа мого прийшла до мене?
44
Се́ бо, я́ко бы́сть гла́съ цѣлова́нія Твоєго́ во у́шію моє́ю, взыгра́ся младе́нецъ ра́дощами во чре́вѣ моє́мъ.
44
Бо, коли голос вітання Твого дійшов до вух моїх, заграло дитя радісно в утробі моїй.
45
И блаже́нна Вѣ́ровавшая, я́ко бу́детъ соверше́ніє глаго́ланнымъ Є́й от Го́спода.
45
Блаженна ж Та, Яка увірувала, бо збудеться сказане Їй від Господа.
46
И рече́ Маріа́мь: вели́читъ душа́ Моя́ Го́спода,
46
І сказала Марія: величає душа Моя Господа,
47
и возра́довася ду́хъ Мо́й о Бо́зѣ Спа́сѣ Моє́мъ:
47
і зрадів дух Мій у Бозі, Спасі Моїм,
48
я́ко призрѣ́ на смире́ніє Рабы́ Своєя́: се́ бо, отны́нѣ ублажа́тъ Мя́ вси́ ро́ди:
48
бо зглянувся на смирення раби Своєї, ось-бо віднині ублажатимуть Мене всі роди.
49
я́ко сотвори́ Мнѣ́ вели́чіє Си́льный, и свя́то и́мя Єго́:
49
Бо вчинив Мені велич Всемогутній, і святе ім’я Його.
50
и ми́лость Єго́ въ ро́ды родо́въ боя́щымся Єго́:
50
І милість Його з роду в рід на тих, що бояться Його.
51
сотвори́ держа́ву мы́шцею Своє́ю: расточи́ го́рдыя мы́слію се́рдца и́хъ:
51
Явив могутність руки Своєї, розсіяв гордовитих у помислах сердець їхніх;
52
низложи́ си́льныя со престо́лъ, и вознесе́ смире́нныя:
52
скинув сильних з престолів і підніс смиренних;
53
а́лчущыя испо́лни бла́гъ, и богатя́щыяся отпусти́ тщы́.
53
голодних сповнив благами, а тих, що багатіють, відпустив ні з чим.
54
Воспрія́тъ Ізра́иля о́трока Своєго́, помяну́ти ми́лости,
54
Прийняв Ізраїля, отрока Свого, спом’янувши милість,
55
я́коже глаго́ла ко отце́мъ на́шымъ, Авраа́му и сѣ́мени єго́ до вѣ́ка.
55
як говорив отцям нашим, Авраамові і нащадкам його до віку.
56
Пребы́сть же Маріа́мь съ не́ю я́ко три́ мѣ́сяцы и возврати́ся въ до́мъ Сво́й.
56
Пробула ж Марія з нею близько трьох місяців і повернулася в дім Свій.
57
Єлісаве́ти же испо́лнися вре́мя роди́ти є́й, и роди́ сы́на.
57
Єлисаветі ж настав час родити, і вона народила сина.
58
И слы́шаша о́крестъ живу́щіи и у́жики єя́, я́ко возвели́чилъ є́сть Госпо́дь ми́лость Свою́ съ не́ю: и ра́довахуся съ не́ю.
58
І почули сусіди й родичі її, що звеличив її Господь милістю Своєю, і радувалися з нею.
59
И бы́сть во осмы́й де́нь, пріидо́ша обрѣ́зати отроча́, и нарица́ху є́ и́менемъ отца́ єго́, Заха́рію.
59
І восьмого дня прийшли обрізати немовля, і хотіли назвати його ім’ям батька його — Захарією.
60
И отвѣща́вши ма́ти єго́ рече́: ни́, но да нарече́тся Іоа́ннъ.
60
На це мати його сказала: ні, хай буде названий Іоаном.
61
И рѣ́ша къ не́й, я́ко никто́же є́сть въ родствѣ́ твоє́мъ, и́же нарица́єтся и́менемъ тѣ́мъ.
61
І сказали їй: адже нікого нема в роді твоїм, хто звався б ім’ям тим.
62
И помава́ху отцу́ єго́, є́же ка́ко бы хотѣ́лъ нарещи́ є́.
62
І питали знаками в батька його, як би він хотів назвати його.
63
И испро́шь дщи́цу, написа́, глаго́ля: Іоа́ннъ бу́детъ и́мя єму́. И чудя́хуся вси́.
63
Попросивши дощечку, написав слова: Іоан буде ім’я йому. І дивувались усі.
64
Отверзо́шася же уста́ єго́ а́біє и язы́къ єго́, и глаго́лаше, благословя́ Бо́га.
64
І відразу відкрилися уста його і язик його, і він почав говорити, благословляючи Бога.
65
И бы́сть на всѣ́хъ стра́хъ живу́щихъ о́крестъ и́хъ: и во все́й странѣ́ Іуде́йстѣй повѣ́даєми бя́ху вси́ глаго́ли сі́и.
65
І був страх у всіх навколишніх жителів; і в усій країні Юдейській розповідалося про все це.
66
И положи́ша вси́ слы́шавшіи въ се́рдцѣ своє́мъ, глаго́люще: что́ у́бо отроча́ сіє́ бу́детъ? И рука́ Госпо́дня бѣ́ съ ни́мъ.
66
Усі, хто чув, поклали це в серці своїм і говорили: ким буде дитя це? І рука Господня була з ним.
67
И Заха́ріа оте́цъ єго́ испо́лнися Ду́ха Свя́та, и проро́чествова, глаго́ля:
67
І Захарія, батько його, сповнився Духа Святого і пророкував, кажучи:
68
благослове́нъ Госпо́дь Бо́гъ Ізра́илевъ, я́ко посѣти́ и сотвори́ избавле́ніє лю́демъ Свои́мъ:
68
благословен Господь Бог Ізраїлів, що відвідав народ Свій і створив визволення йому.
69
и воздви́же ро́гъ спасе́нія на́мъ, въ дому́ Дави́да о́трока Своєго́:
69
І підніс ріг спасіння нам у домі Давида, отрока Свого,
70
я́коже глаго́ла усты́ святы́хъ су́щихъ от вѣ́ка проро́къ Єго́,
70
як провістив устами святих пророків Своїх, що були від віку,
71
спасе́ніє от вра́гъ на́шихъ и изъ руки́ всѣ́хъ ненави́дящихъ на́съ:
71
що спасе нас від ворогів наших і від руки всіх, хто ненавидить нас;
72
сотвори́ти ми́лость со отцы́ на́шими и помяну́ти завѣ́тъ святы́й Сво́й,
72
сотворить милість батькам нашим і спом’яне святий завіт Свій —
73
кля́тву, є́юже кля́тся ко Авраа́му отцу́ на́шему, да́ти на́мъ,
73
дати нам клятву, якою клявся Він Авраамові, отцю нашому,
74
безъ стра́ха, изъ руки́ вра́гъ на́шихъ изба́вльшымся,
74
щоб ми, визволившись від рук ворогів наших,
75
служи́ти Єму́ преподо́біємъ и пра́вдою предъ Ни́мъ вся́ дни́ живота́ на́шего.
75
безбоязно служили Йому в святості й праведності перед Ним всі дні життя нашого.
76
И ты́, отроча́, проро́къ Вы́шняго нарече́шися: предъи́деши бо предъ лице́мъ Госпо́днимъ, угото́вати пути́ Єго́,
76
І ти, дитя, пророком Всевишнього наречешся, бо йтимеш перед лицем Господа, щоб приготувати путі Йому.
77
да́ти ра́зумъ спасе́нія лю́демъ Єго́, во оставле́ніє грѣ́хъ и́хъ,
77
Дати зрозуміти спасіння людям Його у відпущенні гріхів їхніх,
78
милосе́рдія ра́ди ми́лости Бо́га на́шего, въ ни́хже посѣти́лъ є́сть на́съ Восто́къ свы́ше,
78
з ласкавого милосердя Бога нашого, яким відвідав нас Схід* з неба,
79
просвѣти́ти во тмѣ́ и сѣ́ни сме́ртнѣй сѣдя́щыя, напра́вити но́ги на́шя на пу́ть ми́ренъ.
79
просвітити тих, що у темряві й тіні смертній сидять, спрямувати ноги наші на шлях миру.
80
Отроча́ же растя́ше и крѣпля́шеся ду́хомъ: и бѣ́ въ пусты́нехъ до дне́ явле́нія своєго́ ко Ізра́илю.
80
Дитя ж зростало і міцніло духом, і було у пустелях до дня явлення свого Ізраїлеві.