Друк брошуроюВиконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
Глава 10
Церковнослов'янською (гром. шрифт)
Українською (п. Філарета)
1
(Зач. 50) По си́хъ же яви́ Госпо́дь и инѣ́хъ се́дмьдесятъ, и посла́ и́хъ по двѣма́ предъ лице́мъ Свои́мъ во вся́къ гра́дъ и мѣ́сто, а́може хотя́ше Са́мъ ити́:
1
Після того обрав Господь і інших сімдесят учеників і послав їх по двоє перед Собою до кожного міста і місцевості, куди Сам хотів іти.
2
глаго́лаше же къ ни́мъ: жа́тва у́бо мно́га, дѣ́лателей же ма́ло: моли́теся у́бо Господи́ну жа́твѣ, да изведе́тъ дѣ́латели на жа́тву Свою́.
2
І сказав їм: жниво велике, а женців мало; тож благайте Господаря жнива, щоб вислав женців на жниво Своє.
Кажу ж вам, що содомлянам у день той відрадніше буде, ніж місту тому.
13
Го́ре тебѣ́, Хоразі́не, го́ре тебѣ́, Виѳсаі́до: я́ко а́ще въ Ти́рѣ и Сідо́нѣ бы́ша си́лы бы́ли бы́вшыя въ ва́ю, дре́вле у́бо во вре́тищи и пе́пелѣ сѣдя́ще покая́лися бы́ша:
13
Горе тобі, Хоразине, горе тобі, Вифсаїдо, бо якби у Тирі та Сидоні сталися ті чудеса, які були у вас, то давно б вони, сидячи у веретищі й попелі, покаялися.
14
оба́че Ти́ру и Сідо́ну отра́днѣє бу́детъ на судѣ́, не́же ва́ма.
14
Однак Тиру і Сидону відрадніше буде на суді, ніж вам.
15
И ты́, Капернау́ме, и́же до небе́съ вознесы́йся, до а́да низведе́шися.
15
І ти, Капернауме, що піднісся до неба, до пекла зійдеш.
16
(Зач. 51) Слу́шаяй ва́съ, Мене́ слу́шаєтъ: и отмета́яйся ва́съ, Мене́ отмета́єтся: отмета́яйся же Мене́, отмета́єтся Посла́вшаго Мя́.
16
Хто слухає вас, той Мене слухає, і хто зневажає вас, той Мене зневажає, а хто зневажає Мене, той зневажає Того, Хто послав Мене.
17
Возврати́шася же се́дмьдесятъ съ ра́достію, глаго́люще: Го́споди, и бѣ́си повину́ются на́мъ о и́мени Твоє́мъ.
17
Сімдесят учеників повернулися з радістю і говорили: Господи, і біси коряться нам в ім’я Твоє.
18
Рече́ же и́мъ: ви́дѣхъ сатану́ я́ко мо́лнію съ небесе́ спа́дша.
18
Він же сказав їм: Я бачив сатану, що, як блискавка, впав з неба.
19
Се́, даю́ ва́мъ вла́сть наступа́ти на змію́ и на скорпі́ю и на всю́ си́лу вра́жію: и ничесо́же ва́съ вреди́тъ.
19
Ось даю вам владу наступати на змій, і на скорпіонів, і на всяку силу вражу; і ніщо не зашкодить вам.
20
Оба́че о се́мъ не ра́дуйтеся, я́ко ду́си ва́мъ повину́ются: ра́дуйтеся же, я́ко имена́ ва́ша напи́сана су́ть на небесѣ́хъ.
20
Однак тому не радійте, що духи вам коряться; а радійте тому, що імена ваші записані на небесах.
21
Въ то́й ча́съ возра́довася ду́хомъ Іису́съ и рече́: исповѣ́даютися, О́тче, Го́споди небесе́ и земли́, я́ко утаи́лъ єси́ сія́ от прему́дрыхъ и разу́мныхъ, и откры́лъ єси́ та́ младе́нцемъ: є́й, О́тче, я́ко та́ко бы́сть благоволе́ніє предъ Тобо́ю.
21
У той час зрадів духом Ісус і сказав: славлю Тебе, Отче, Господи неба і землі, що Ти утаїв це від премудрих та розумних і відкрив те дітям. Так, Отче, бо таке було Твоє благовоління.
22
И́ обра́щься ко ученико́мъ, рече́: вся́ Мнѣ́ предана́ бы́ша от Отца́ Моєго́: и никто́же вѣ́сть, кто́ є́сть Сы́нъ, то́кмо Оте́цъ: и кто́ є́сть Оте́цъ, то́кмо Сы́нъ, и єму́же а́ще хо́щетъ Сы́нъ откры́ти.
22
І, звернувшись до учеників, сказав: усе передав Мені Отець Мій; і ніхто не знає, хто є Син, тільки Отець; і хто є Отець, знає тільки Син і той, кому Син хоче відкрити.
Він же сказав йому: в законі що написано? Як читаєш?
27
О́нъ же отвѣща́въ рече́: возлю́биши Го́спода Бо́га твоєго́ от всего́ се́рдца твоєго́, и от всея́ души́ твоєя́, и все́ю крѣ́постію твоє́ю, и всѣ́мъ помышле́ніємъ твои́мъ: и бли́жняго своєго́ я́ко са́мъ себе́.
27
Він сказав у відповідь: люби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією силою твоєю, і всім розумом твоїм, і ближнього твого — як самого себе.
28
Рече́ же єму́: пра́во отвѣща́лъ єси́: сіє́ сотвори́, и жи́въ бу́деши.
28
Ісус сказав йому: правильно ти відповідав; так роби — і будеш жити.
29
О́нъ же хотя́ оправди́тися са́мъ, рече́ ко Іису́су: и кто́ є́сть бли́жній мо́й?
29
Він же, бажаючи виправдати себе, сказав Ісусові: а хто ж мій ближній?
30
Отвѣща́въ же Іису́съ рече́: человѣ́къ нѣ́кій схожда́ше от Ієрусали́ма во Ієріхо́нъ, и въ разбо́йники впаде́, и́же совле́кше єго́, и я́звы возло́жше отидо́ша, оста́вльше єдва́ жи́ва су́ща.
30
На це Ісус сказав: один чоловік ішов з Єрусалима до Єрихона і потрапив до рук розбійників, які зняли з нього одяг, поранили його і відійшли, залишивши його ледве живого.
31
По слу́чаю же свяще́нникъ нѣ́кій схожда́ше путе́мъ тѣ́мъ, и ви́дѣвъ єго́, мимои́де.
31
Випадково один священик проходив тією дорогою і, побачивши його, пройшов мимо.
32
Та́кожде же и леві́тъ, бы́въ на то́мъ мѣ́стѣ, прише́дъ и ви́дѣвъ, мимои́де.
32
Так само і левит, що був на тому місці, підійшов, подивився і пройшов мимо.
33
Самаря́нинъ же нѣ́кто гряды́й, пріи́де надъ него́, и ви́дѣвъ єго́, милосе́рдова:
33
Якийсь же самарянин, проїжджаючи, натрапив на нього і, побачивши його, змилосердився;
34
и присту́пль обвяза́ стру́пы єго́, возлива́я ма́сло и віно́: всади́въ же єго́ на сво́й ско́тъ, приведе́ єго́ въ гости́нницу, и прилѣжа́ єму́:
34
і, підійшовши, перев’язав йому рани, поливши оливою і вином; і, посадивши його на свого осла, привіз його до заїжджого двору і потурбувався про нього;
35
и нау́трія изше́дъ, изъе́мъ два́ сре́бреника, даде́ гости́ннику, и рече́ єму́: прилѣжи́ єму́: и, є́же а́ще пріиждиве́ши, а́зъ єгда́ возвращу́ся, возда́мъ ти́.
35
а на другий день, відходячи, вийняв два динарії, дав господареві заїжджого двору і сказав йому: подбай про нього; і якщо витратиш на нього більше, я, коли повертатимусь, віддам тобі.
Отже, кого з тих трьох вважаєш ти ближнім того, хто потрапив до рук розбійників?
37
О́нъ же рече́: сотвори́вый ми́лость съ ни́мъ. Рече́ же єму́ Іису́съ: иди́, и ты́ твори́ та́кожде.
37
Він сказав: того, який змилосердився над ним. Тоді Ісус сказав йому: іди і ти роби так само.
38
(Зач. 54) Бы́сть же ходя́щымъ и́мъ, и Са́мъ вни́де въ ве́сь нѣ́кую: жена́ же нѣ́кая и́менемъ Ма́рѳа прія́тъ Єго́ въ до́мъ сво́й.
38
Коли вони йшли, прийшов Він до одного села; тут жінка на ім’я Марфа прийняла Його у свій дім.
39
И сестра́ є́й бѣ́ нарица́ємая Марі́а, я́же и сѣ́дши при ногу́ Іису́сову, слы́шаше сло́во Єго́.
39
У неї була сестра, що звалася Марією, котра сіла біля ніг Ісуса і слухала слово Його.
40
Ма́рѳа же мо́лвяше о мно́зѣ слу́жбѣ, ста́вши же рече́: Го́споди, не бреже́ши ли, я́ко сестра́ моя́ єди́ну мя́ оста́ви служи́ти? Рцы́ у́бо є́й, да ми́ помо́жетъ.
40
Марфа ж клопоталася про велике частування і, підійшовши, сказала: Господи, чи Тобі байдуже, що сестра моя покинула мене одну слугувати? Скажи їй, щоб допомогла мені.
41
Отвѣща́въ же Іису́съ рече́ є́й: Ма́рѳо, Ма́рѳо, пече́шися, и мо́лвиши о мно́зѣ,
41
Ісус же сказав їй у відповідь: Марфо! Марфо! Ти турбуєшся і клопочешся про багато що.
42
єди́но же є́сть на потре́бу: Марі́а же благу́ю ча́сть избра́, я́же не отъи́мется от нея́.
42
А потрібне ж тільки одне; Марія ж благу обрала частку, яка не відніметься від неї.