Звичайний друкВиконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
Глава 19
Церковнослов'янською (гром. шрифт)
Українською (п. Філарета)
1
(Зач. 94) И вше́дъ прохожда́ше Ієріхо́нъ.
1
Потім Ісус увійшов до Єрихона і проходив через нього.
2
И се́ му́жъ нарица́ємый Закхе́й, и се́й бѣ́ ста́рѣй мытаре́мъ, и то́й бѣ́ бога́тъ:
2
І ось один муж на ім’я Закхей, він був старший над митарями і чоловік був багатий,
3
и иска́ше ви́дѣти Іису́са, кто́ є́сть, и не можа́ше от наро́да, я́ко во́зрастомъ ма́лъ бѣ́:
3
бажав бачити Ісуса, хто Він; але не міг за народом, бо був малий на зріст.
4
и предите́къ, возлѣ́зе на я́годичину, да ви́дитъ, я́ко хотя́ше ми́мо єя́ проити́.
4
І, забігши наперед, виліз на смоковницю, щоб побачити Його, бо Він мав проходити біля неї.
5
И я́ко пріи́де на мѣ́сто, воззрѣ́въ Іису́съ ви́дѣ єго́, и рече́ къ нему́: Закхе́є, потща́вся слѣ́зи: дне́сь бо въ дому́ твоє́мъ подоба́єтъ Ми́ бы́ти.
5
Коли Ісус прийшов на те місце і, глянувши, побачив його, сказав йому: Закхею, злізь скоріше, бо сьогодні Мені належить бути в тебе в домі.
6
И потща́вся слѣ́зе, и прія́тъ Єго́ ра́дуяся.
6
І він поспішно зліз і прийняв Його з радістю.
7
И ви́дѣвше вси́ ропта́ху, глаго́люще, я́ко ко грѣ́шну му́жу вни́де вита́ти.
7
І всі, побачивши те, почали нарікати, що Він зайшов гостити до грішного чоловіка.
8
Ста́въ же Закхе́й рече́ ко Го́споду: се́ по́лъ имѣ́нія моєго́, Го́споди, да́мъ ни́щымъ: и а́ще кого́ чи́мъ оби́дѣхъ, возвращу́ четвери́цею.
8
Закхей, вставши, сказав Господеві: Господи, половину добра мого я віддам убогим і, якщо кого скривдив чим, поверну вчетверо.
9
Рече́ же къ нему́ Іису́съ: я́ко дне́сь спасе́ніє до́му сему́ бы́сть, зане́ и се́й сы́нъ Авраа́мль є́сть:
9
Ісус сказав йому: нині прийшло спасіння дому цьому, бо і він син Авраамів.
10
пріи́де бо Сы́нъ Человѣ́чь взыска́ти и спасти́ поги́бшаго.
10
Прийшов бо Син Людський знайти і спасти, що загинуло.
11
Слы́шащымъ же и́мъ сія́, прило́жь рече́ при́тчу, зане́ бли́зъ Єму́ бы́ти Ієрусали́ма, и мня́ху, я́ко а́біє Ца́рство Бо́жіє хо́щетъ яви́тися.
11
Коли ж вони слухали це, розповів ще одну притчу; бо Він був недалеко від Єрусалима, і вони думали, що Царство Боже повинне скоро відкритися.
12
Рече́ у́бо: (Зач. 95) человѣ́къ нѣ́кій добра́ ро́да и́де на страну́ дале́че, прія́ти себѣ́ ца́рство и возврати́тися.
12
Отже, сказав: один чоловік високого роду вирушав у далеку країну, щоб прийняти собі царство і повернутися.
13
Призва́въ же де́сять ра́бъ свои́хъ, даде́ и́мъ де́сять мна́съ, и рече́ къ ни́мъ: ку́плю дѣ́йте, до́ндеже пріиду́.
13
Покликавши десятьох рабів своїх, дав їм десять мин* і сказав їм: пустіть їх у діло, поки я повернусь.
14
И гра́ждане єго́ ненави́дяху єго́, и посла́ша послы́ вслѣ́дъ єго́, глаго́люще: не хо́щемъ сему́, да ца́рствуєтъ надъ на́ми.
14
Але громадяни ненавиділи його і відправили слідом за ним посланців, сказавши: ми не хочемо, щоб він царював над нами.
15
И бы́сть єгда́ возврати́ся пріи́мъ ца́рство, рече́ пригласи́ти рабы́ ты́я, и́мже даде́ сребро́, да увѣ́сть, какову́ ку́плю су́ть сотвори́ли.
15
І коли він повернувся, прийнявши царство, то звелів покликати рабів тих, яким дав срібло, щоб довідатися, хто що придбав.
16
Пріи́де же пе́рвый, глаго́ля: го́споди, мна́съ твоя́ придѣ́ла де́сять мна́съ.
16
Прийшов перший і сказав: господарю, мина твоя принесла десять мин.
17
И рече́ єму́: бла́го, ра́бе до́брый: я́ко о ма́лѣ вѣ́ренъ бы́лъ єси́, бу́ди о́бласть имѣ́я надъ десятію́ градо́въ.
17
І сказав йому: гаразд, добрий рабе! За те, що ти у малому був вірний, візьми управління над десятьма містами.
18
И пріи́де вторы́й, глаго́ля: го́споди, мна́съ твоя́ сотвори́ пя́ть мна́съ.
18
Прийшов другий і сказав: господарю, мина твоя принесла п’ять мин.
19
Рече́ же и тому́: и ты́ бу́ди надъ пятію́ градо́въ.
19
Сказав і цьому: і ти будь над п’ятьма містами.
20
И другі́й пріи́де, глаго́ля: го́споди, се́ мна́съ твоя́, ю́же имѣ́хъ положе́ну во убру́сѣ:
20
Прийшов ще один і сказав: господарю, ось твоя мина, яку я зберігав, загорнувши в хустину,
21
боя́хся бо тебе́, я́ко человѣ́къ я́ръ єси́, взе́млеши, єго́же не положи́лъ єси́, и жне́ши, єго́же не сѣ́ялъ єси́.
21
бо я боявся тебе, тому що ти чоловік жорстокий: береш, чого не клав, і жнеш, чого не сіяв.
22
Глаго́ла же єму́: от у́стъ твои́хъ сужду́ ти, лука́вый ра́бе: вѣ́дѣлъ єси́, я́ко а́зъ человѣ́къ я́ръ є́смь, взе́млю, єго́же не положи́хъ, и жну́, єго́же не сѣ́яхъ:
22
Господар сказав йому: твоїми вустами суджу тебе, лукавий рабе! Ти знав, що я чоловік жорстокий: беру, чого не клав, і жну, чого не сіяв.
23
и почто́ не вда́лъ єси́ моєго́ сребра́ купце́мъ, и а́зъ прише́дъ съ ли́хвою истяза́лъ бы́хъ є́?
23
Чому ж ти не віддав срібла мого купцям, щоб я, повернувшись, узяв його з прибутком?
24
И предстоя́щымъ рече́: возми́те от него́ мна́съ, и дади́те иму́щему де́сять мна́съ.
24
І сказав тим, що там стояли: візьміть у нього мину і дайте тому, що має десять мин.
25
И рѣ́ша єму́: го́споди, и́мать де́сять мна́съ.
25
І сказали йому: господарю, у нього є десять мин.
26
Глаго́лю бо ва́мъ, я́ко вся́кому иму́щему да́стся: а от неиму́щаго, и є́же и́мать, отъи́мется от него́:
26
Кажу ж бо вам, що всякому, хто має, тому дасться; а хто не має, відбереться і те, що має.
27
оба́че враги́ моя́ о́ны, и́же не восхотѣ́ша мене́, да ца́рь бы́хъ бы́лъ надъ ни́ми, приведи́те сѣ́мо и изсѣцы́те предо мно́ю.
27
А ворогів моїх, які не хотіли, щоб я царював над ними, приведіть сюди і повбивайте переді мною.
28
И сія́ ре́къ, идя́ше преди́, восходя́ во Ієрусали́мъ.
28
Сказавши це, Ісус пішов далі, підіймаючись до Єрусалима.
29
(Зач. 96) И бы́сть я́ко прибли́жися въ Виѳсфагі́ю и Виѳа́нію, къ горѣ́ нарица́ємѣй Єлео́нъ, посла́ два́ учени́къ Свои́хъ,
29
І коли наблизився до Виффагії та Вифанії, до гори, що зветься Елеонською, послав двох учеників Своїх
і сказав: підіть до села, що перед вами; увійшовши в нього, знайдете осля прив’язане, на яке ніхто з людей ніколи не сідав; відв’язавши його, приведіть.