Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
Бѣ́ же Па́сха и опрѣсно́цы по двою́ дні́ю: и иска́ху архієре́є и кни́жницы, ка́ко Єго́ ле́стію є́мше убію́тъ:
1
Через два дні мало бути свято Пасхи і опрісноків. І шукали первосвященики і книжники, як би взяти Його хитрощами і вбити.
2
глаго́лаху же: (но) не въ пра́здникъ, єда́ [да не] ка́ко молва́ бу́детъ лю́дска.
2
Але говорили: тільки не в свято, щоб не сталося заворушення в народі.
3
И су́щу Єму́ въ Виѳа́ніи, въ дому́ Сі́мона прокаже́ннаго, возлежа́щу Єму́, пріи́де жена́, иму́щи алава́стръ ми́ра на́рднаго пістікі́а многоцѣ́нна: и сокру́шши алава́стръ, возлива́ше Єму́ на главу́.
3
І коли Він був у Вифанії, в домі Симона прокаженого, і возлежав, — прийшла жінка з алавастровою посудиною мира з нарда чистого, дорогоцінного, і, розбивши посудину, злила Йому на голову.
4
Бя́ху же нѣ́цыи негоду́юще въ себѣ́ и глаго́люще: почто́ ги́бель сія́ ми́рная бы́сть?
4
Деякі обурились і між собою говорили: навіщо така трата мира?
5
Можа́ше бо сіє́ продано́ бы́ти вя́щше тріє́хъ со́тъ пѣ́нязь и да́тися ни́щымъ. И преща́ху є́й.
5
Бо можна було б його продати більш як за триста динаріїв і роздати вбогим. І дорікали їй.
6
Іису́съ же рече́: оста́вите ю́: что́ є́й труды́ даєте́? Добро́ дѣ́ло содѣ́ла о Мнѣ́.
6
Ісус же сказав: облиште її, навіщо її бентежите? Вона добре діло зробила для Мене.
7
Всегда́ бо ни́щыя и́мате съ собо́ю, и єгда́ хо́щете, мо́жете и́мъ добро́ твори́ти: Мене́ же не всегда́ и́мате.
7
Бо вбогих завжди маєте з собою і, коли захочете, можете їм добро робити; Мене ж не завжди маєте.
8
Є́же имѣ́ [возмо́же] сія́, сотвори́: предвари́ пома́зати Моє́ тѣ́ло на погребе́ніє.
8
Вона зробила, що могла: заздалегідь помазала Моє тіло на погребіння.
9
Ами́нь глаго́лю ва́мъ: идѣ́же а́ще проповѣ́стся Єва́нгеліє сіє́ во все́мъ мі́рѣ, и є́же сотвори́ сія́, глаго́лано бу́детъ въ па́мять єя́.
9
Істинно кажу вам: по всьому світу, де тільки буде проповідане це Євангеліє, буде сказано на спомин про неї і про те, що вона зробила.
10
И Іу́да Іскаріо́тскій, єди́нъ от обоюна́десяте, и́де ко архієре́ємъ, да преда́стъ Єго́ и́мъ.
10
І пішов Іуда Іскаріотський, один з дванадцяти, до первосвящеників, щоб видати Його їм.
11
Они́ же слы́шавше возра́довашася и обѣща́ша єму́ сре́бреники да́ти. И иска́ше, ка́ко Єго́ въ удо́бно вре́мя преда́стъ.
11
Вони ж, почувши, зраділи і пообіцяли дати йому срібників. І він шукав, як би в слушний час видати Його.
12
И въ пе́рвый де́нь опрѣсно́къ, єгда́ па́сху жря́ху, глаго́лаша Єму́ ученицы́ Єго́: гдѣ́ хо́щеши, ше́дше угото́ваємъ, да я́си па́сху?
12
У перший день опрісноків, коли готували пасхальне ягня, ученики сказали Йому: де хочеш їсти паску? Ми підемо і приготуємо.
13
И посла́ два́ от учени́къ Свои́хъ и глаго́ла и́ма: иди́та во гра́дъ: и сря́щетъ ва́съ человѣ́къ въ скуде́льницѣ во́ду нося́: по не́мъ иди́та,
13
І посилає двох з учеників Своїх, і каже їм: підіть до міста, і зустрінеться вам чоловік, який нестиме глек води; підіть за ним,
14
и идѣ́же а́ще вни́детъ, рцы́та господи́ну до́му, я́ко Учи́тель глаго́летъ: гдѣ́ є́сть вита́лница, идѣ́же па́сху со ученики́ Мои́ми снѣ́мъ?
14
і куди він увійде, скажіть господареві дому того, що Учитель каже — де світлиця, в якій Я споживатиму паску з Моїми учениками?
15
И то́й ва́ма пока́жетъ го́рницу ве́лію, по́стлану, гото́ву: ту́ угото́вайта на́мъ.
15
І він покаже вам велику, прибрану і готову горницю; там приготуйте нам.
16
И изыдо́ста ученика́ Єго́, и пріидо́ста во гра́дъ, и обрѣто́ста, я́коже рече́ и́ма: и угото́васта па́сху.
16
І пішли ученики Його, і прийшли до міста, і знайшли, як сказав їм; і приготували паску.
17
И ве́черу бы́вшу пріи́де со обѣмана́десяте.
17
Як настав вечір, Він прийшов з дванадцятьма.
18
И возлежа́щымъ и́мъ и яду́щымъ, рече́ Іису́съ: ами́нь глаго́лю ва́мъ, я́ко єди́нъ от ва́съ преда́стъ Мя́, яды́й со Мно́ю.
18
І коли вони возлежали і їли, Ісус сказав: істинно кажу вам, один з вас, що їсть зі Мною, зрадить Мене.
19
Они́ же нача́ша скорбѣ́ти и глаго́лати Єму́ єди́нъ по єди́ному: єда́ а́зъ? И другі́й: єда́ а́зъ?
19
Вони засмутились і почали говорити Йому один за одним: чи не я? І інший: чи не я?
20
О́нъ же отвѣща́въ рече́ и́мъ: єди́нъ от обоюна́десяте, омочи́вый со Мно́ю въ соли́ло.
20
Він же сказав їм у відповідь: один з дванадцяти, який умочає зі Мною в блюдо.
21
Сы́нъ у́бо Человѣ́ческій и́детъ, я́коже є́сть пи́сано о Не́мъ: го́ре же человѣ́ку тому́, и́мже Сы́нъ Человѣ́ческій преда́стся: до́брѣє бы́ло бы єму́, а́ще не бы́ роди́лся человѣ́къ то́й.
21
Та Син Людський іде, як написано про Нього; але горе тій людині, якою Син Людський буде зраджений: краще було б не народитися людині тій.
22
И яду́щымъ и́мъ, пріє́мь Іису́съ хлѣ́бъ, [и] благослови́въ, преломи́ и даде́ и́мъ, и рече́: пріими́те, яди́те: сіє́ є́сть Тѣ́ло Моє́.
22
І коли вони їли, Ісус узяв хліб, благословив, переламав, дав їм і сказав: прийміть, споживайте, це є Тіло Моє.
23
И пріи́мъ ча́шу, хвалу́ возда́въ, даде́ и́мъ: и пи́ша от нея́ вси́.
23
І, взявши чашу та хвалу воздавши, подав їм; і пили з неї всі.
24
И рече́ и́мъ: сія́ є́сть Кро́вь Моя́ Но́ваго Завѣ́та, за мно́ги излива́єма:
24
І сказав їм: це є Кров Моя Нового Завіту, що за багатьох проливається.
25
ами́нь глаго́лю ва́мъ, я́ко ктому́ не и́мамъ пи́ти от плода́ ло́знаго до дне́ того́, єгда́ є́ пію́ но́во во Ца́рствіи Бо́жіи.
25
Істинно кажу вам: Я вже не питиму від плоду виноградного до того дня, коли питиму нове вино в Царстві Божому.
26
И воспѣ́вше изыдо́ша въ го́ру Єлео́нскую.
26
І, проспівавши, пішли на гору Елеонську.
27
И глаго́ла и́мъ Іису́съ, я́ко вси́ соблазните́ся о Мнѣ́ въ но́щь сію́: пи́сано бо є́сть: поражу́ па́стыря, и разы́дутся о́вцы.
27
І сказав їм Ісус: цієї ночі всі ви спокуситеся через Мене, бо написано: уражу пастиря, і розбіжаться вівці.
28
Но пото́мъ, єгда́ воскре́сну, варя́ю вы́ въ Галіле́и.
28
По воскресінні ж Моїм буду раніше за вас у Галилеї.
29
Пе́тръ же рече́ Єму́: а́ще и вси́ соблазня́тся, но не а́зъ.
29
Петро сказав Йому: хоч і всі спокусяться, але не я.
30
И глаго́ла єму́ Іису́съ: ами́нь глаго́лю тебѣ́, я́ко ты́ дне́сь въ но́щь сію́, пре́жде да́же втори́цею пѣ́тель не возгласи́тъ, трикра́ты отве́ржешися Мене́.
30
І говорить йому Ісус: істинно кажу тобі, що сьогодні, цієї ночі, раніше, ніж двічі проспіває півень, ти тричі зречешся Мене.
31
О́нъ же мно́жає глаго́лаше па́че: а́ще [же] ми́ є́сть съ Тобо́ю и умре́ти, не отве́ргуся Тебе́. Та́кожде и вси́ глаго́лаху.
31
Він же ще більше запевняв: хоч би мені належало і вмерти з Тобою, не зречуся Тебе. Так само і всі говорили.
32
И пріидо́ша въ ве́сь, є́йже и́мя Геѳсима́ніа: и глаго́ла ученико́мъ Свои́мъ: сѣди́те здѣ́, до́ндеже ше́дъ помолю́ся.
32
Прийшли до місця, що зветься Гефсиманія; і Він сказав ученикам Своїм: посидьте тут, поки Я помолюся.
33
И поя́тъ Петра́ и Іа́кова и Іоа́нна съ Собо́ю: и нача́тъ ужаса́тися и тужи́ти.
33
І взяв з Собою Петра, Якова та Іоана; і почав тужити й сумувати.
34
И глаго́ла и́мъ: приско́рбна є́сть душа́ Моя́ до сме́рти: бу́дите здѣ́ и бди́те.
34
І сказав їм: сумна душа Моя смертельно; побудьте тут і пильнуйте.
35
И преше́дъ ма́ло, паде́ на земли́ и моля́шеся, да, а́ще возмо́жно є́сть, ми́мо и́детъ от Него́ ча́съ:
35
І, трохи відійшовши, впав на землю і молився, щоб, коли можливо, минула Його година ця.
36
и глаго́лаше: А́вва О́тче, вся́ возмо́жна Тебѣ́: ми́мо неси́ от Мене́ ча́шу сію́: но не є́же А́зъ хощу́, но є́же Ты́.
36
І говорив: Авва, Отче! Все можливе для Тебе, пронеси мимо Мене чашу цю; та не чого Я хочу, а чого Ти.
37
И пріи́де, и обрѣ́те и́хъ спя́щихъ, и глаго́ла Петро́ви: Сі́моне, спи́ши ли? Не возмо́глъ єси́ єди́наго часа́ побдѣ́ти?
37
Повертається і знаходить їх сплячими, і каже Петрові: Симоне, чи ти спиш? Не міг ти пильнувати й однієї години?
38
Бди́те и моли́теся, да не вни́дете въ напа́сть: ду́хъ у́бо бо́дръ, пло́ть же немощна́.
38
Пильнуйте і моліться, щоб не зазнати спокуси: дух бадьорий, плоть же немічна.
39
И па́ки ше́дъ помоли́ся, то́жде сло́во ре́къ.
39
І знову відійшов і молився, промовивши те саме слово.
40
И возвра́щься обрѣ́те я́ па́ки спя́ща: бя́ху бо очеса́ и́мъ тя́готна: и не вѣ́дяху, что́ бы́ша Єму́ отвѣща́ли.
40
І, повернувшись, знову знайшов їх сплячими; бо очі їхні обважніли, і вони не знали, що Йому відповідати.
41
И пріи́де трети́цею и глаго́ла и́мъ: спи́те про́чеє и почива́йте: приспѣ́ коне́цъ, пріи́де ча́съ: се́, предає́тся Сы́нъ Человѣ́ческій въ ру́ки грѣ́шникомъ:
41
І прийшов утретє і каже їм: ви все ще спите і спочиваєте? Годі, прийшов час: Син Людський видається в руки грішників.
42
воста́ните, и́демъ: се́, предая́й Мя́ прибли́жися.
42
Встаньте, підемо, ось наблизився той, хто видає Мене.
43
И а́біє, єще́ Єму́ глаго́лющу, пріи́де Іу́да, єди́нъ сы́й от обоюна́десяте, и съ ни́мъ наро́дъ мно́гъ со ору́жіємъ и дреко́льми, от архієре́й и кни́жникъ и ста́рецъ.
43
І зараз же, як Він ще говорив, прийшов Іуда, один з дванадцяти, і з ним багато народу з мечами та киями, від первосвящеників і книжників і старійшин.
44
Даде́ же предая́й Єго́ зна́меніє и́мъ, глаго́ля: Єго́же а́ще лобжу́, То́й є́сть: ими́те Єго́ и веди́те [Єго́] сохра́нно.
44
Зрадник же Його подав їм знак, сказавши: Кого я поцілую, Той і є; беріть Його і ведіть обережно.
45
И прише́дъ, а́біє присту́пль къ Нему́, глаго́ла [Єму́]: Равві́, Равві́. И облобыза́ Єго́.
45
І, прийшовши, відразу підійшов до Нього і каже: Учителю! Учителю! І поцілував Його.
46
Они́ же возложи́ша ру́цѣ свои́ на Него́ и я́ша Єго́.
46
А вони наклали руки свої на Нього і взяли Його.
47
Єди́нъ же нѣ́кто от стоя́щихъ извле́къ но́жъ, уда́ри раба́ архієре́ова и урѣ́за єму́ у́хо.
47
Один же з тих, що стояли тут, вихопив меча та вдарив раба первосвященика і відсік йому вухо.
48
И отвѣща́въ Іису́съ рече́ и́мъ: я́ко на разбо́йника ли изыдо́сте со ору́жіємъ и дреко́льми я́ти Мя́?
48
Тоді Ісус сказав їм: ніби на розбійника вийшли ви з мечами та киями, щоб Мене взяти.
49
По вся́ дни́ бѣ́хъ при ва́съ въ це́ркви учя́, и не я́сте Мене́: но да сбу́дется Писа́ніє.
49
Повсякдень Я бував з вами в храмі і навчав, і ви не брали Мене. Але нехай збудуться Писання.
50
И оста́вльше Єго́, вси́ бѣжа́ша.
50
Тоді, залишивши Його, всі повтікали.
51
И єди́нъ нѣ́кто ю́ноша и́де по Не́мъ, одѣ́янъ въ плащани́цу по на́гу: и я́ша того́ ю́ношу.
51
Один юнак, загорнувшись покривалом на голе тіло, йшов слідом за Ним; і воїни схопили його.
52
О́нъ же оста́вль плащани́цу, на́гъ бѣжа́ от ни́хъ.
52
Але він, покинувши покривало, голим утік від них.
53
И ведо́ша Іису́са ко архієре́ю: и снидо́шася къ нему́ вси́ архієре́є и кни́жницы и ста́рцы.
53
І привели Ісуса до первосвященика; і зібрались до нього всі первосвященики, і книжники, і старійшини.
54
И Пе́тръ издале́ча вслѣ́дъ Єго́ и́де до вну́трь во дво́ръ архієре́овъ: и бѣ́ сѣдя́ со слуга́ми и грѣ́яся при свѣщи́.
54
Петро віддалік ішов слідом за Ним аж до середини двору первосвященика; і сидів зі слугами і грівся біля вогню.
55
Архієре́є же и ве́сь со́нмъ иска́ху на Іису́са свидѣ́телства, да умертвя́тъ Єго́: и не обрѣта́ху.
55
Первосвященики ж і весь синедріон шукали свідчення на Ісуса, щоб віддати Його на смерть; і не знаходили.
56
Мно́зи бо лжесвидѣ́телствоваху на Него́, и ра́вна свидѣ́телства не бя́ху.
56
Бо багато лжесвідчили на Нього, але ці свідчення не сходились.
57
И нѣ́цыи воста́вше лжесвидѣ́телствоваху на Него́, глаго́люще:
57
І деякі, вставши, лжесвідчили проти Нього і говорили:
58
я́ко мы́ слы́шахомъ Єго́ глаго́люща, я́ко А́зъ разорю́ це́рковь сію́ рукотворе́ную и треми́ де́нми и́ну нерукотворе́ну сози́жду.
58
ми чули, як Він казав: Я зруйную храм цей рукотворний і через три дні зведу інший, нерукотворний.
59
И ни та́ко ра́вно бѣ́ свидѣ́телство и́хъ.
59
Але й таке свідчення їхнє не сходилось.
60
И воста́въ архієре́й посредѣ́, вопроси́ Іису́са, глаго́ля: не отвѣщава́єши ли ничесо́же? Что́ сі́и на Тя́ свидѣ́телствуютъ?
60
Тоді первосвященик став посередині і спитав Ісуса: чого ж Ти нічого не відповідаєш на те, що вони проти Тебе свідчать?
61
О́нъ же молча́ше и ничто́же отвѣщава́ше. Па́ки архієре́й вопроси́ Єго́ и глаго́ла Єму́: Ты́ ли єси́ Христо́съ, Сы́нъ Благослове́ннаго?
61
Він же мовчав і нічого не відповідав. Знову первосвященик спитав Його і сказав Йому: чи Ти Христос, Син Благословенного?
62
Іису́съ же рече́: А́зъ є́смь: и у́зрите Сы́на Человѣ́ческаго о десну́ю сѣдя́ща си́лы и гряду́ща со о́блаки небе́сными.
62
Ісус сказав: Я! І ви побачите Сина Людського, Який сидить праворуч сили Божої і йде з хмарами небесними.
63
Архієре́й же растерза́въ ри́зы своя́, глаго́ла: что́ єще́ тре́буємъ свидѣ́телей?
63
Тоді первосвященик, розірвавши одяг свій, сказав: для чого ще нам свідки?
64
Слы́шасте хулу́: что́ ва́мъ мни́тся? Они́ же вси́ осуди́ша Єго́ бы́ти пови́нна сме́рти.
64
Ви чули богохульство? Як вам здається? Вони ж усі засудили Його до смерти.
65
И нача́ша нѣ́цыи плюва́ти На́нь, и прикрыва́ти лице́ Єго́, и му́чити Єго́, и глаго́лати Єму́: прорцы́. И слуги́ по лани́тома Єго́ бія́ху.
65
І деякі почали плювати на Нього і, закриваючи Йому лице, бити Його і говорити Йому: проречи. І слуги били Його по щоках.
66
И су́щу Петро́ви во дворѣ́ ни́зу, пріи́де єди́на от рабы́нь архієре́овыхъ,
66
Коли Петро був на подвір’ї внизу, прийшла одна із служниць первосвященика
67
и ви́дѣвши Петра́ грѣ́ющася, воззрѣ́вши на него́, глаго́ла: и ты́ съ Назаряни́номъ Іису́сомъ бы́лъ єси́.
67
і, побачивши Петра, який грівся, та придивившись до нього, сказала: і ти був з Ісусом Назарянином.
68
О́нъ же отве́ржеся, глаго́ля: не вѣ́мъ, ниже́ зна́ю, что́ ты́ глаго́леши. И изы́де во́нъ на преддво́ріє: и але́кторъ возгласи́.
68
Але він відрікся, сказавши: не знаю і не розумію, що ти говориш. І вийшов геть на передній двір; і заспівав півень.
69
И рабы́ня ви́дѣвши єго́ па́ки, нача́тъ глаго́лати предстоя́щымъ, я́ко се́й от ни́хъ є́сть.
69
Служниця, побачивши його знову, почала говорити присутнім, що цей з них.
70
О́нъ же па́ки отмета́шеся. И пома́лѣ па́ки предстоя́щіи глаго́лаху Петро́ви: вои́стинну от ни́хъ єси́: и́бо Галіле́анинъ єси́, и бесѣ́да твоя́ подо́бится.
70
Він знову відрікся. Трохи згодом присутні знову стали говорити Петрові: та й справді ти з них, бо ти галилеянин, і мова твоя схожа.
71
О́нъ же нача́ роти́тися и кля́тися, я́ко не вѣ́мъ Человѣ́ка Сего́, Єго́же вы́ глаго́лете.
71
Він же почав божитися і клястися: не знаю Чоловіка Цього, про Якого говорите.
72
И второ́є але́кторъ возгласи́. И помяну́ Пе́тръ глаго́лъ, єго́же рече́ єму́ Іису́съ, я́ко пре́жде да́же пѣ́тель не возгласи́тъ двакра́ты, отве́ржешися Мене́ трикра́ты. И наче́нъ пла́кашеся.
72
Тоді вдруге заспівав півень. І згадав Петро слово, сказане йому Ісусом: перше ніж двічі проспіває півень, ти тричі відречешся від Мене, і почав плакати.