Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
И а́біє нау́тріє совѣ́тъ сотвори́ша архієре́є со ста́рцы и кни́жники, и ве́сь со́нмъ, связа́вше Іису́са ведо́ша и преда́ша [Єго́] Піла́ту.
1
Рано-вранці первосвященики зі старійшинами та книжниками і весь синедріон негайно зібрали раду і, зв’язавши Ісуса, відвели і видали Пилатові.
2
И вопроси́ Єго́ Піла́тъ: Ты́ ли єси́ Ца́рь Іуде́йскій? О́нъ же отвѣща́въ рече́ єму́: ты́ глаго́леши.
2
Пилат спитав Його: Ти Цар Юдейський? Він же сказав йому у відповідь: ти говориш.
3
И глаго́лаху на Него́ архієре́є мно́го.
3
І первосвященики звинувачували Його багато в чому.
4
Піла́тъ же па́ки вопроси́ Єго́, глаго́ля: не отвѣщава́єши ли ничто́же? Ви́ждь, коли́ка на Тя́ свидѣ́телствуютъ.
4
Пилат же знову спитав Його: Ти нічого не відповідаєш, бачиш, як багато звинувачень проти Тебе?
5
Іису́съ же ктому́ ничто́же отвѣща́, я́ко диви́тися Піла́ту.
5
Але Ісус і на це нічого не відповів, так що Пилат дивувався.
6
На [вся́къ] же пра́здникъ отпуща́ше и́мъ єди́наго свя́зня, єго́же проша́ху.
6
На всяке ж свято він відпускав їм одного в’язня, за якого вони просили.
7
Бѣ́ же нарица́ємый Вара́вва со ско́вники свои́ми свя́занъ, и́же въ ко́вѣ убі́йство сотвори́ша.
7
Тоді був у темниці один на ім’я Варавва, із своїми спільниками, які під час бунту вчинили вбивство.
8
И возопи́въ наро́дъ нача́ проси́ти, я́коже всегда́ творя́ше и́мъ.
8
І народ почав кричати і просити Пилата про те, що він завжди робив для них.
9
Піла́тъ же отвѣща́ и́мъ, глаго́ля: хо́щете ли, пущу́ ва́мъ Царя́ Іуде́йска?
9
Він сказав їм у відповідь: чи хочете, відпущу вам Царя Юдейського?
10
Вѣ́дяше бо, я́ко за́висти ра́ди преда́ша Єго́ архієре́є.
10
Бо знав, що це через заздрість видали Його первосвященики.
11
Архієре́є же поману́ша наро́ду, да па́че Вара́вву пу́ститъ и́мъ.
11
Та первосвященики підмовили народ просити, щоб краще відпустив їм Варавву.
12
Піла́тъ же отвѣща́въ па́ки рече́ и́мъ: что́ у́бо хо́щете сотворю́, Єго́же глаго́лете Царя́ Іуде́йска?
12
Пилат же знову сказав їм у відповідь: що ж хочете, щоб я зробив з Тим, Кого ви називаєте Царем Юдейським?
13
Они́ же па́ки возопи́ша [глаго́люще]: пропни́ Єго́.
13
Вони знову закричали: розіпни Його.
14
Піла́тъ же глаго́лаше и́мъ: что́ бо зло́ сотвори́? Они́ же и́злиха вопія́ху: пропни́ Єго́.
14
Пилат сказав їм: яке ж зло зробив Він? Вони ж ще дужче закричали: розіпни Його!
15
Піла́тъ же хотя́ наро́ду хотѣ́ніє сотвори́ти, пусти́ и́мъ Вара́вву: и предаде́ Іису́са, би́въ, да про́пнутъ Єго́.
15
Тоді Пилат, бажаючи догодити народові, відпустив їм Варавву, а Ісуса, бивши, віддав на розп’яття.
16
Во́ини же ведо́ша Єго́ вну́трь двора́, є́же є́сть прето́ръ: и созва́ша всю́ спі́ру,
16
Воїни відвели Його всередину двору, тобто в преторію, і зібрали весь полк,
17
и облеко́ша Єго́ въ препря́ду, и возложи́ша на Него́ спле́тше терно́въ вѣне́цъ,
17
і одягли Його в багряницю та, сплівши терновий вінець, поклали на Нього;
18
и нача́ша цѣлова́ти Єго́ [и глаго́лати]: ра́дуйся, Царю́ Іуде́йскій.
18
і почали вітати Його: радуйся, Царю Юдейський!
19
И бія́ху Єго́ по главѣ́ тро́стію, и плюва́ху на Него́, и прегиба́юще колѣ́на покланя́хуся Єму́.
19
І били Його по голові тростиною, і плювали на Нього та, ставши на коліна, кланялися Йому.
20
И єгда́ поруга́шася Єму́, совлеко́ша съ Него́ препря́ду и облеко́ша Єго́ въ ри́зы Своя́: и изведо́ша Єго́, да про́пнутъ Єго́.
20
Коли ж наглумилися з Нього, зняли з Нього багряницю, одягли Його у власний одяг і повели Його, щоб розіп’яти.
21
И задѣ́ша мимоходя́щу нѣ́коєму Сі́мону Кирине́ю, гряду́щу съ села́, отцу́ Алекса́ндрову и Ру́фову, да во́зметъ кре́стъ Єго́.
21
І примусили одного перехожого, який ішов з поля, якогось киринеянина Симона, батька Олександра і Руфа, нести хрест Його.
22
И приведо́ша Єго́ на Голго́ѳу мѣ́сто, є́же є́сть сказа́ємо Ло́бноє мѣ́сто.
22
І привели Його на місце Голгофу, що означає Лобне місце.
23
И дая́ху Єму́ пи́ти єсмирнісме́но віно́: О́нъ же не прія́тъ.
23
І давали Йому пити вино зі смирною; але Він не прийняв.
24
И распе́ншіи Єго́ раздѣли́ша ри́зы Єго́, мета́юще жре́бій о ни́хъ, кто́ что́ во́зметъ.
24
Ті, що розпинали Його, поділили одяг Його, кидаючи жереб, кому що взяти.
25
Бѣ́ же ча́съ тре́тій, и распя́ша Єго́.
25
Була третя година, і розіп’яли Його.
26
И бѣ́ написа́ніє вины́ Єго́ напи́сано: Ца́рь Іуде́йскъ.
26
І був напис провини Його: Цар Юдейський.
27
И съ Ни́мъ распя́ша два́ разбо́йника, єди́наго о десну́ю и єди́наго о шу́юю Єго́.
27
З Ним розіп’яли двох розбійників, одного праворуч, а другого ліворуч Нього.
28
И сбы́стся Писа́ніє, є́же глаго́летъ: и со беззако́нными вмѣни́ся.
28
І збулося Писання, яке говорить: і до злочинців приєднаний.
29
И мимоходя́щіи ху́ляху Єго́, покива́юще глава́ми свои́ми и глаго́люще: уа́, разоря́яй це́рковь и треми́ де́нми созида́яй,
29
Ті, що проходили, лихословили на Нього, киваючи головами своїми і кажучи: гей! Ти, Який руйнуєш храм і за три дні створюєш!
30
спаси́ся Са́мъ и сни́ди со креста́.
30
Спаси Себе Самого і зійди з хреста.
31
Та́кожде и архієре́є руга́ющеся, дру́гъ ко дру́гу съ кни́жники глаго́лаху: и́ны спасе́, Себе́ ли не мо́жетъ спасти́?
31
Так само і первосвященики з книжниками, глузуючи, говорили один одному: інших спасав, а Себе не може спасти!
32
Христо́съ, Ца́рь Ізра́илевъ, да сни́детъ ны́нѣ со креста́, да ви́димъ и вѣ́ру и́мемъ Єму́. И распя́тая съ Ни́мъ поноша́ста Єму́.
32
Христос, Цар Ізраїлів, нехай тепер зійде з хреста, щоб ми бачили, і увіруємо. І розп’яті з Ним ганьбили Його.
33
Бы́вшу же часу́ шесто́му, тма́ бы́сть по все́й земли́ до часа́ девя́таго.
33
О шостій же годині настала темрява по всій землі і тривала до дев’ятої години.
34
И въ ча́съ девя́тый возопи́ Іису́съ гла́сомъ ве́ліимъ, глаго́ля: Єлоі́, Єлоі́, лама́ савахѳані́? Є́же є́сть сказа́ємо: Бо́же Мо́й, Бо́же Мо́й, почто́ Мя́ оста́вилъ єси́?
34
О дев’ятій годині Ісус викрикнув гучним голосом: Елоі! Елоі! Лама савахфані? — що значить: Боже Мій! Боже Мій! Навіщо Ти Мене покинув?
35
И нѣ́цыи от предстоя́щихъ слы́шавше, глаго́лаху: се́, Илію́ гласи́тъ.
35
Деякі з тих, що там стояли, почувши те, говорили: Він Іллю кличе.
36
Те́къ же єди́нъ, и напо́лнивъ гу́бу о́цта, и возло́жь на тро́сть, напая́ше Єго́, глаго́ля: оста́вите, да ви́димъ, а́ще пріи́детъ Иліа́ сня́ти Єго́.
36
А один побіг, намочив губку оцтом і, настромивши на тростину, давав Йому пити, кажучи: стривайте, побачимо, чи прийде Ілля зняти Його.
37
Іису́съ же пу́щь гла́съ ве́лій, и́здше.
37
Ісус же, скрикнувши гучним голосом, спустив дух.
38
И завѣ́са церко́вная раздра́ся на дво́є, свы́ше до ни́зу.
38
І завіса в храмі роздерлася надвоє, зверху донизу.
39
Ви́дѣвъ же со́тникъ стоя́й пря́мо Єму́, я́ко та́ко возопи́въ и́здше, рече́: вои́стинну Человѣ́къ Се́й Сы́нъ бѣ́ Бо́жій.
39
Сотник, який стояв навпроти Нього, побачивши, як Він, так скрикнувши, віддав дух, сказав: воістину Чоловік Цей був Син Божий.
40
Бя́ху же и жены́ издале́ча зря́щя, въ ни́хже бѣ́ Марі́а Магдали́на, и Марі́а Іа́кова ма́лаго и Іосі́и ма́ти, и Саломі́а,
40
Були тут і жінки, які дивилися здалеку; між ними були і Марія Магдалина, і Марія, мати Якова молодшого та Іосії, і Саломія,
41
я́же, и єгда́ бѣ́ въ Галіле́и, хожда́ху по Не́мъ и служа́ху Єму́: и и́ны мно́гія, я́же взыдо́ша съ Ни́мъ во Ієрусали́мъ.
41
які і тоді, коли Він був у Галилеї, ходили за Ним і служили Йому, і багато інших, які разом з Ним прийшли до Єрусалима.
42
И уже́ по́здѣ бы́вшу, поне́же бѣ́ пято́къ, є́же є́сть къ суббо́тѣ,
42
І настав уже вечір [бо була п’ятниця, тобто день перед суботою].
43
пріи́де Іо́сифъ, и́же от Арімаѳе́а, благообра́зенъ совѣ́тникъ, и́же и то́й бѣ́ ча́я Ца́рствія Бо́жія, дерзну́въ вни́де къ Піла́ту, и проси́ тѣлесе́ Іису́сова.
43
Прийшов Йосиф із Аримафеї, поважний радник, який і сам чекав Царства Божого, і насмілився прийти до Пилата просити тіло Ісусове.
44
Піла́тъ же диви́ся, а́ще уже́ у́мре: и призва́въ со́тника, вопроси́ єго́: а́ще уже́ у́мре?
44
Пилат здивувався, що Він уже помер, і, покликавши сотника, спитав його, чи давно помер.
45
И увѣ́дѣвъ от со́тника, даде́ тѣ́ло Іо́сифови.
45
І, довідавшись від сотника, віддав тіло Йосифові.
46
И купи́въ плащани́цу и сне́мь Єго́, обви́тъ плащани́цею: и положи́ Єго́ во гро́бъ, и́же бѣ́ изсѣ́ченъ от ка́мене: и привали́ ка́мень надъ две́ри гро́ба.
46
Він, купивши плащаницю і знявши Його, оповив плащаницею і поклав Його у гробі, витесаному в скелі, і привалив камінь до дверей гробу.
47
Марі́а же Магдали́на и Марі́а Іосі́єва зря́стѣ, гдѣ́ Єго́ полага́ху.
47
Марія ж Магдалина і Марія Іосієва дивились, де Його поклали.