Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
И па́ки нача́тъ учи́ти при мо́ри: и собра́ся къ Нему́ наро́дъ мно́гъ, я́коже Самому́ влѣ́зшу въ кора́бль, сѣдѣ́ти въ мо́ри: и ве́сь наро́дъ при́ мо́ри на земли́ бя́ше.
1
І знову почав навчати біля моря; і зібралося до Нього багато народу, так що Він увійшов у човен і сидів на морі; а весь народ був біля моря на землі.
2
И уча́ше и́хъ при́тчами мно́го и глаго́лаше и́мъ во уче́ніи Своє́мъ:
2
І багато вчив їх притчами, і в навчанні Своєму говорив їм:
3
слы́шите: се́, изы́де сѣ́яй сѣ́яти:
3
слухайте, ось вийшов сівач сіяти;
4
и бы́сть єгда́ сѣ́яше, о́во паде́ при пути́, и пріидо́ша пти́цы, и позоба́ша є́:
4
і, коли сіяв, трапилося, що одне зерно впало при дорозі, і налетіли птахи і видзьобали його.
5
друго́є же паде́ при ка́мени, идѣ́же не имя́ше земли́ мно́ги, и а́біє прозябе́, зане́ не имя́ше глубины́ земны́я:
5
Інше ж упало на кам’янисте місце, де небагато було землі; і скоро зійшло, бо земля була неглибока.
6
со́лнцу же возсія́вшу присвя́де, и зане́ не имя́ше ко́рене, и́зсше:
6
Коли ж зійшло сонце, зів’яло і, не маючи коріння, засохло.
7
и друго́є паде́ въ те́рніи, и взы́де те́рніє, и подави́ є́: и плода́ не даде́:
7
Ще інше впало в терня; і виросло терня, і заглушило зерно, і воно не дало плоду.
8
и друго́є паде́ на земли́ до́брѣй, и дая́ше пло́дъ восходя́щь и расту́щь, и припло́доваше на три́десять, и на шестьдеся́тъ, и на сто́.
8
А інше впало на добру землю і дало плід, який зійшов і виріс; і вродило в тридцять, в шістдесят і в стократ.
9
И глаго́лаше: имѣ́яй у́шы слы́шати да слы́шитъ.
9
І сказав їм: хто має вуха слухати, нехай слухає!
10
Єгда́ же бы́сть єди́нъ, вопроси́ша Єго́, и́же бя́ху съ Ни́мъ, со обѣмана́десяте о при́тчи.
10
Коли ж залишився на самоті, то ті, що були з Ним разом з дванадцятьма, запитали Його про притчу.
11
И глаго́лаше и́мъ: ва́мъ є́сть дано́ вѣ́дати та́йны Ца́рствія Бо́жія: о́нѣмъ же внѣ́шнимъ въ при́тчахъ вся́ быва́ютъ,
11
І сказав їм: вам дано знати тайни Царства Божого, а тим, зовнішнім, усе буває в притчах,
12
да ви́дяще ви́дятъ, и не у́зрятъ: и слы́шаще слы́шатъ, и не разумѣ́ютъ: да не когда́ обратя́тся, и оста́вятся и́мъ грѣси́.
12
так що вони своїми очима дивляться, і не бачать; своїми вухами чують, і не розуміють, та й не навернуться, щоб відпустились їм гріхи.
13
И глаго́ла и́мъ: не вѣ́сте ли при́тчи сея́? И ка́ко вся́ при́тчи уразумѣ́єте?
13
І говорить їм: не розумієте цієї притчі? Як же вам зрозуміти всі притчі?
14
Сѣ́яй, сло́во сѣ́єтъ.
14
Сівач слово сіє.
15
Сі́и же су́ть, и́же при пути́, идѣ́же сѣ́єтся сло́во, и єгда́ услы́шатъ, а́біє прихо́дитъ сатана́ и отъе́млетъ сло́во сѣ́янноє въ сердца́хъ и́хъ.
15
Посіяне при дорозі означає тих, у яких сіється слово, але, як тільки почують слово, зараз же приходить сатана і забирає слово, посіяне в серцях їхніх.
16
И сі́и су́ть та́кожде и́же на ка́менныхъ сѣ́єміи, и́же єгда́ услы́шатъ сло́во, а́біє съ ра́достію пріє́млютъ є́:
16
Так само і посіяне на камені означає тих, які, коли почують слово, зразу з радістю сприймають його,
17
и не и́мутъ коре́нія въ себѣ́, но привре́менни су́ть: та́же бы́вшей печа́ли или́ гоне́нію словесе́ ра́ди, а́біє соблажня́ются.
17
але не мають у собі кореня і непостійні; а потім, коли настане скорбота або гоніння за слово, відразу спокушаються.
18
А сі́и су́ть, и́же въ те́рніи сѣ́єміи, слы́шащіи сло́во:
18
Посіяне між терням означає тих, що слухають слово,
19
и печа́ли вѣ́ка сего́, и ле́сть бога́тства, и о про́чихъ по́хоти входя́щыя подавля́ютъ сло́во, и безпло́дно быва́єтъ.
19
але в яких турботи віку цього, спокуси багатством та інші пожадання, увійшовши в них, заглушують слово, і воно безплідним буває.
20
И сі́и су́ть, и́же на земли́ до́брѣй сѣ́янніи, и́же слы́шатъ сло́во и пріє́млютъ, и пло́дствуютъ на три́десять, и на шестьдеся́тъ, и на сто́.
20
А посіяне на добрій землі означає тих, що слухають слово і приймають, і приносять плід один у тридцять, другий в шістдесят, інший в стократ.
21
И глаго́лаше и́мъ: єда́ свѣти́лникъ прихо́дитъ, да подъ спу́домъ положа́тъ єго́ или́ подъ одро́мъ? Не да ли на свѣ́щницѣ положе́нъ бу́детъ?
21
І сказав їм: чи для того приносять світильник, щоб поставити під посудину або під ліжко? Чи не для того, щоб поставити на свічнику?
22
Нѣ́сть бо та́йно, є́же не яви́тся, ниже́ бы́сть потає́но, но да пріи́детъ въ явле́ніє:
22
Нема нічого таємного, що не стало б явним, і нічого не буває захованого, що не виявилося б.
23
а́ще кто́ и́мать у́шы слы́шати, да слы́шитъ.
23
Коли хто має вуха слухати, нехай слухає!
24
И глаго́лаше и́мъ: блюди́те что́ слы́шите: въ ню́же мѣ́ру мѣ́рите, возмѣ́рится ва́мъ, и приложи́тся ва́мъ слы́шащымъ:
24
І сказав їм: дотримуйтесь того, що чуєте: якою мірою міряєте, такою відмірено буде вам, тим, що слухають.
25
и́же бо а́ще и́мать, да́стся єму́: а и́же не и́мать, и є́же и́мать, отъи́мется от него́.
25
Бо хто має, тому дасться; а хто не має, у того відніметься і те, що має.
26
И глаго́лаше: та́ко є́сть [и] Ца́рствіє Бо́жіє, я́коже человѣ́къ вмета́єтъ сѣ́мя въ зе́млю,
26
І сказав: Царство Боже подібне до того, як коли чоловік кине насіння в землю;
27
и спи́тъ, и востає́тъ но́щію и дні́ю: и сѣ́мя прозяба́єтъ и расте́тъ, я́коже не вѣ́сть о́нъ:
27
і чи спить, чи встає вночі та вдень, а насіння сходить і росте, а як — не знає він.
28
от себе́ бо земля́ плоди́тъ пре́жде траву́, пото́мъ кла́съ, та́же исполня́єтъ пшени́цу въ кла́сѣ:
28
Земля бо сама з себе родить спочатку стебло, потім колос, далі повне зерно в колосі.
29
єгда́ же созрѣ́єтъ пло́дъ, а́біє по́слетъ се́рпъ, я́ко наста́ жа́тва.
29
Коли ж достигне плід, негайно посилає серп, бо настали жнива.
30
И глаго́лаше: чесому́ уподо́бимъ Ца́рствіє Бо́жіє? Или́ ко́єй при́тчи приложи́мъ є́?
30
І сказав: до чого уподібнимо Царство Боже? Або якою притчею зобразимо його?
31
Я́ко зе́рно гору́шично, є́же єгда́ всѣ́яно бу́детъ въ земли́, мнѣ́є всѣ́хъ сѣ́менъ є́сть земны́хъ:
31
Воно — мов зерно гірчичне, яке, коли сіється в землю, дрібніше за всяке насіння на землі.
32
и єгда́ всѣ́яно бу́детъ, возраста́єтъ, и быва́єтъ бо́лѣє всѣ́хъ зе́лій, и твори́тъ вѣ́тви ве́лія, я́ко мощи́ подъ сѣ́нію єго́ пти́цамъ небе́снымъ вита́ти.
32
А коли посіяне, сходить і стає більше від усякого зілля та дає таке велике гілля, що під тінню його можуть укриватися птахи небесні.
33
И таковы́ми при́тчами мно́гими глаго́лаше и́мъ сло́во, я́коже можа́ху слы́шати.
33
І такими багатьма притчами проповідував їм слово, скільки вони могли слухати.
34
Безъ при́тчи же не глаго́лаше и́мъ словесе́: осо́бь же ученико́мъ Свои́мъ сказа́ше вся́.
34
Без притчі ж не говорив їм; а ученикам на самоті пояснював усе.
35
И глаго́ла и́мъ въ то́й де́нь, ве́черу бы́вшу: пре́йдемъ на о́нъ по́лъ.
35
І сказав їм увечері того ж дня: переправимось на той бік.
36
И отпу́щше наро́ды, поя́ша Єго́ я́коже бѣ́ въ корабли́: и ині́и же корабли́ бя́ху съ Ни́мъ.
36
І, відпустивши народ, узяли Його, як Він був у човні; і з Ним були інші човни.
37
И бы́сть бу́ря вѣ́трена вели́ка: во́лны же влива́хуся въ кора́бль, я́ко уже́ погружа́тися єму́.
37
І знялась велика буря; хвилі били в човен так, що він уже наповнювався водою.
38
И бѣ́ Са́мъ на кормѣ́ на возгла́вницѣ спя́. И возбуди́ша Єго́ и глаго́лаша Єму́: Учи́телю, не ради́ши ли, я́ко погиба́ємъ?
38
А Він спав на кормі на підголівнику. Його розбудили і говорять Йому: Учителю, невже Тобі байдуже, що ми гинемо?
39
И воста́въ запрети́ вѣ́тру и рече́ мо́рю: молчи́, преста́ни. И уле́же вѣ́тръ, и бы́сть тишина́ ве́лія.
39
І, вставши, Він заборонив вітрові і сказав морю: умовкни, перестань. І стих вітер, і настала велика тиша.
40
И рече́ и́мъ: что́ та́ко страшли́ви єсте́? Ка́ко не и́мате вѣ́ры?
40
І сказав їм: чого ви такі боязкі? Чому не маєте віри?
41
И убоя́шася стра́хомъ ве́ліимъ и глаго́лаху дру́гъ ко дру́гу: кто́ у́бо Се́й є́сть, я́ко и вѣ́тръ и мо́ре послу́шаютъ Єго́?
41
І страх великий напав на них, і говорили між собою: Хто ж Цей, що і вітер, і море слухають Його?